Наступ на Харків

Автор: Юрій Бутусов

Обстановка в Харківській області. Росіяни розпочали той самий наступ, про який багато говорилось.

Я в ефірі багато разів говорив про цю історію. Що цей наступ, якщо він буде, матиме обмежені масштаби, це буде схоже на розвідку боєм. Сьогодні ми бачимо, що в принципі така обстановка зараз і склалась.

Отже о 3:00 10 травня російські війська чисельністю до 4-5 батальйонів піхоти почали атаку в Харківській області по двох напрямках. Отже, подивімось, що відбулось. 

Загальна карта обстановки – ми бачимо, у нас є два напрямки наступу противника. Це в районі Харкова. Противнику вдалось захопити 4 села. Ми бачимо населені пункти Стрілеча, Пильна, Борисівка і Красне. Стрілеча, Пильна, Борисівка розташовані  прямо на кордоні. Красне розміщене на відстані до 5 км від кордону з Російською Федерацією. Ворогу вдалось захопити ці населені пункти на цьому напрямку. А на другому напрямку ворогу вдалось захопити прикордонні населенні пункти Гатище і Плетенівка, біля Вовчанська. Тобто є два напрямки у російської атаки. Ми бачимо, що на кордоні й інші місця, де ворог міг би зайти, але вони проводять операцію, яка є, я підкреслю, з обмеженими цілями, тому вони зосередили зусилля на даний момент на двох напрямках. Для чого робиться? Ми розуміємо, противник хоче відносно малими силами нав’язати нам тактичну ініціативу в цьому районі, скувати наші війська, розширити лінію фронту… Навіщо вони це роблять? Подивімось більш детально.

От у нас крупним планом ця карта. Ми бачимо, як противник іде. Вони не підходять зараз далі, тобто там далі є ще інші села, достатньо тактично важливі з оперативної точки зору – село Липці. Ворог до нього не дійшов. Наші війська просування росіян зупинили. Ми розуміємо, що зараз противник туди не направляє додаткові сили, тобто не підходять ніякі бронетанкові колони на Харків. Немає масштабних таких великих сил, які, наприклад, на Харків атакували у лютому 22 року. Противник намагається малими силами розширити фронт.

Навіщо росіяни це роблять? Противник зараз витратив значні сили, свої резерви на проведення наступальних дій на Донбасі і в Харківській області. Тривалий час вони наступали дуже активно великими силами на деяких напрямках продовжують свої атаки. Але російські резерви сточились. Втрати просто величезні. Навіть у Росії є проблеми з мобілізацією і вербуванням нових найманців, зеків – кого вони тільки не кидають на фронт. Тому російське командування в цих умовах вирішило завдати удар там, де наші бойові порядки не такі щільні, де у нас немає концентрації живої сили, техніки, боєприпасів. І відволікти таким чином, розсередити наші зусилля з основного фронту 800-кілометрового, ще створити додаткові фронти, використовуючи те, що у них є наявні піхотні підрозділи, є свіжі батальйони, які вони можуть кинути в цей бій. Використати їх, щоб розтягнути наші сили, створити загрозу для Вовчанська. Загроза для Вовчанська – це безпосередня допомога противника на Куп’янському напрямку, бо це поруч з Куп’янськом. Противник таким чином хоче посилити тиск на Куп’янськ. І одночасно цей захід у Харківську область – це дії противника, щоб створити, організувати, відмітити загрозу Харкову, щоб наші війська також бути змушені зосередитись в цьому районі, розширити таким чином фронт. І розсередити таким чином сили. Щоб тримати сили оборони України. В напрузі і ще більше спробувати виснажити українців. Таким чином операція з обмеженими силами.

Чи були готові до цього українські війська? До цих дій? Українське командування безумовно володіло повною інформацією про концентрацію російських сил, були всі попередження. Ніякої раптовості росіянам досягнути не вдалось взагалі. Ще на етапі розгортання противник був на російській території помічений. Були завдані удари і по той бік кордону, і по цей бік кордону попротивника. На жаль, ці удари не були настільки масовані, концентровані, щоб можна було розвалити цей наступ, ці малі групи піхоти,які пересуваються по зеленці, маскуються. Противник веде наступ силами до взводу. Групи піхоти заходять на нашу територію, тому що фактично оці бомбардування, контроль дронами з повітря будь-якого руху, удари російських дронів, в принципі вони перетворили прикордонну полосу в таку собі сіру зону. Звичайно, заходи туди були дуже ризиковані. Тримати позиції в таких умовах під самим кордоном нашим військам було вкрай важко.

Що можна сказати? Що викликає трохи подив? Що піхота на такому фронті іде і пройшла з мінімальними перешкодами. Безумовно використати час на підготовку – що можна як зауваження? Що можна було підготувати і вогнем зустріти противника, мінуванням мінними загородженнями. Створити російській піхоті набагато більше проблем при заході. Зараз вони розгортаються, закріпляються. Чи могли сили оборони завадити заходу російських військ? Чесно кажучи, якщо говорити про ці прикордонні села, які на самому кордоні – на жаль, завадити заходу в прикордонні села сили оборони не могли. Є об’єктивні причини. У ворога є перевага в живій силі. Є перевага у засобах ураження. Росіяни організували вздовж кордону достатньо потужну лінію оборони зі свого боку, на яку можуть спиратися російські війська. Вони організували там дуже потужну систему спостереження, відеоспостереження, розвідку. І вони ведуть активну розвідку прикордонних територій з дронів. У них є, як ми знаємо, перевага в авіації. Є значна кількість боєприпасів. Тому нам на самих прикордонних селах вести бойові дії вкрай важко. Там можливий виключно вогневий контроль. Ми можемо тільки так само оцю прикордонну лінію контролювати своїми дронами, своїми засобами розвідки, вогнем своєї артилерії, ракетних систем. Тобто тільки вогневий контроль. Зараз будемо дивитись на розвиток ситуації. Просування максимальне противника – це село Красне. Вони намагаються пройти далі. Зараз ми подивимось вже від дій українського командування, від рівня підготовки залежить, де і як зупинять російські війська і які втрати вони матимуть. Ми бачимо, що після того, як росіяни дійшли до Красного, вони в принципі зупинились і там дуже повільне іде далі просування. Можливо, чергові зараз підуть м’ясні штурми. Ми подивимось. Місцевість там сприяє діям російської піхоти. Багато зеленки. Зручно заходити. Велика кількість лісів. Ховатись там піхоті і діяти такими взводами, відділеннями достатньо зручно. Тому безумовно росіяни спробують дійти до Липців. Липці- це дуже важливий в оперативному плані пункт. Якщо вони дійдуть до Липців, можна сказати, що їм вдалось закріпитись на плацдармі, який буде становити тривалий час Харкову. Якщо їх блокують в районі Красного, це буде просто новий додатковий фронт, але використати як плацдарм це росіянам буде непросто. Якимось чином це на тактичне становище критично не вплине. Вплине на Харків. Загроза для Харкова полягає в тому, що росіяни зосередили сили і намагаються підійти. В цьому є загроза. Але загрози прориву, якихось виходів до об’їзної, ще далі – її нема. На даний момент немає концентрації такої російських військ. Немає у росіян переваги над нашими силами оборони в районі Харкова. Тому на цю ситуацію треба дивитись реалістично, об’єктивно. Безумовно, цей плацдарм має бути максимально купіруваний. Тобто він має зазнавати постійних ударів, і ціна перебування росіян на українській території має бути високою.

З іншого боку, ми розуміємо, що така ситуація у нас всюди. Сили обмежені. Особливо обмежені боєприпаси. Саме кількістю боєприпасів і якістю організації розвідки, якістю застосування дронів буде вимірюватися, наскільки ефективно ми зможемо купірувати оцей захід, створення оцього плацдарму під Харковом.

Під Вовчанськом також ситуація загрозлива. Вона створює загрозу Вовчанську. Але просування противника, як ми дивились по карті, воно неглибоке. Там також є наші війська і в принципі загрози захоплення Вовчанська на даний не існує. Противник намагається просунутися і отримує ударів у відповідь і достатньо потужних. Подивимось. Зараз створюється новий фронт. При створенні нового фронту найбільший ризик для нас це розгортання системи управління, розвідки, взаємодія між підрозділами, правильне осмислення, усвідомлення командирами, якою має бути тактика на тому чи іншому рельєфі, на тій чи іншій ділянці фронту. Це завжди болюче питання. Як якісно застосувати війська.

Коли ми говоримо про цей наступ, основне, що я хотів би сказати, що не треба до цього ставитися як до катастрофи. Не треба перебільшувати значення. Основні бойові дії на фронті як велись на Донбасі і на Сході Харківської області, так і продовжують вестись. Основні російські сили і резерви як направлялись на Донбас і на Схід Харківської області, Куп’янськ – на Донбас, Куп’янськ, Лиман, так вони і йдуть далі. і Запоріжжя. Тобто все там, на 800-кіломтеровому фронті.

Я би не назвав цей удар відволікаючим, тому що противник фактично посилює тиск на сили оборони. Тому це не відволікання, а це розсередження зусиль. Це новий фронт. Намагання відтягнути якомога більше наших сил. Створити якомога більшу напругу і виснаження для українських підрозділів на фронті. Ось мета дій противника і звичайно росіяни будуть намагатись розміняти цей плацдарм і свою піхоту на наші сили. Тому дуже важливо в цих умовах, грамотна тактика: щоб втрати ворога в цих операціях були для нього, вартували, коштували для нього набагато дорожче, ніж для нас. Тобто ці прикордонні бої обмеженими силами можна зупинити тільки одним – коли ворог буде зустрічати якісно організований спротив, нашу якісно організовану систему розвідку і точкове ураження, навіть попри те, що у нас менше боєприпасів. Звичайно, нам потрібно при тому берегти особовий склад. Берегти не тим, що його десь ховати від противника. А маскувати, застосувати людей з опорою виключно на укріплені райони, на оборонні рубежі, застосовувати з максимальною кількістю ротацій, з максимальним застосуванням дронів, артилерії, мінометів, боєприпасів, а не людей. Тобто тут вперед-вперед в цих операціях не працює ворога не треба зупиняти, бо ніякого прориву на фронті і використати це для якогось прориву механізованих сил вони не зможуть. Потрібно розуміти, що треба зробити ці операції у прикордонні для росіян максимально дорогими, вартісними. Дороговартісними. Зараз ми бачимо, що росіяни намагаються повернутись до тієї стратегії, яка у них була у 22 році. Як ми пам’ятаємо, після битви під Харковом, наші війська у березні-травні 22 -го року відкинули росіян безпосередньо від самого міста Харків. Після того з травня по вересень 22 року росіяни взяли під контроль гряду висот вздовж кордону, погрожували звідти Харкову. Ця гряда висот була зручна для оборони і вони там постійно тримали війська, щоб створювати плацдарм і знов-таки розтягувати наші сили. Але після вдалого наступу українських військ під Балаклією у вересні 22 року у росіян виникла криза. У них була загальна криза на фронті, оскільки у них не вистачало піхоти. Вони дуже швидко сточували свою наземну армію. Вони зрозуміли, що виснажуються самі більше, ніж українці – і вони відвели свої сили, вивели на російську територію. Здали ці позиції, які вони тримали, з великими втратами і зосередили всі зусилля виключно на Донбасі і Сході Харківської області. Так само і тут. Якщо противник буде виснажений, якщо противник буде втрачати значно більше, ніж втрачаємо ми, тоді ці позиції, ця операція росіян безглузда. Якщо вони там закріпляться, якщо вони будуть поступово іти вперед і потім знову зміщати оцю сіру зону бомбардувань і руйнувань артилерією, звичайно, така ситуація для нас буде невигідна. Тому загалом хочу сказати для всіх харків’ян, загрози негайного прориву не існує. Але, звичайно, ми сподіваємось, що на відстані від фронту будується потужна лінія оборони, яка у будь-якому разі дозволить зосереджувати, концентрувати наші війська і рятувати, берегти життя піхоти – основного і найціннішого ресурсу війни.

Що показує цей наступ? Що противник так само обмеженими силами може спробувати захопити й інші прикордонні селища в Харківській, Сумській області, а по великому рахунку, і в Київській і в Чернігівській також. У росіян розв’язані руки. Вони можуть диктувати нам ініціативу через те, що у них є перевага у певних компонентах озброєння, в живій силі. Вони проводять вербування активне, мобілізують примусово зеків, кого тільки можуть. І мають об’єктивну перевагу як в загальній кількості, так і в кількості поповнення резервів. Тому така ситуація може бути і на інших ділянках. Зупинити противника повністю ми не можемо зараз, тому що основним фронтом як був Донбас, так і є. там просунення росіян не зупинено. Сподіваємось, що ці атаки російських військ призведуть до того, що все ж таки вздовж кордону з Російською Федерацією на безпечній відстані, 5-10 км, будуть побудовані кілька потужних ліній оборони, які дозволять спиратися нашим військам, нашим підрозділам у веденні бойових дій, запобігати і рейдам російського спецназу і отаким локальним наступальним операція. Безумовно, наявність потужних оборонних рубежів дозволила б купірувати такі прориви дуже швидко, діяти максимально впевнено і берегти основне –життя нашої піхоти.

Друзі, це коротко кажучи про ц ситуацію під Харковом. Треба розуміти, що у нас така зона, така нестабільність вздовж – це даність.. весь наш кордон з Росією – це потенційний фронт. І те, що росіяни не заходили на всю ширину цього фронту – це не якісь політичні речі, а це просто такі реалії війни. Противник скоротив фронт у 22 році через тактично-оперативну обстановку. І зараз так само у нього з’явились ресурси і потреба, щоб збільшити фронт. Від нашого командування залежать подальші дії

Тепер відповідаємо на питання.

Чому влада падала на сра… на спину, доводячи, що наступу на Харків не буде, що чутки про це – це рашистське ІПСО, а тепер маємо 4 втрачені села за день

Мені важко коментувати інформаційну політику української влади, оскільки наші керівники говорять постійно якісь речі, які суперечать один одному. Давайте будемо розуміти, наша влада веде свою війну в кабінетах і є війна, яку веде народ України і армія на фронті. Це різні речі. Слухати телемарафон і заяви українських керівників постійно – до цього треба ставитись… Вони постійно змінюють свої слава. Треба ставитись теж достатньо критично, скептично. Згадаймо, що наша влада казала перед війною. Вони казали, що і війни не буде. Шашлики у нас травневі. Вже друга річниця травневих шашликів у нас. Тому давайте не докоряти собі, що наша влада щось не те говорить. Основна проблема, претензія у мене до влади, що вона не робить. Якби вони говорили всі ці речі, які там розповсюджуються і робили, ситуація не була б такою важкою. Тому звичайно, що є проблеми. Я не хочу на це витрачати час. Зараз там люди ведуть бої. Українські воїни стримують наступ ворога. Всі, хто був на фронті, розуміли, що ця атака може бути і що вона цілком імовірна саме в тому форматі, який ми бачимо. Сили у нас зупинити такі дії росіян є. Сили ці використовуються. Ураження завдається. Да, там є свої проблеми, як завжди у нас – з розвідкою, з організацією, з інженерними спорудами, з забезпеченням. На жаль, у настає всюди є. Про це влада не говорить. Але давайте аналізувати факти, а не те, що там вони щось кажуть на Банковій, в кабінетах. Це як правило, це дуже мало відношення до реальності має.

Не розумію, чому там з дронів не накидали мін. Це ж елементарно міни серйозно призупинили просування. Зробили б цілі малорухомими або нерухомим зовсім.

Насправді, на нашій території можна було б і без дронів все замінувати. Думаю, що дві проблеми. На жаль, перша, я не знаю, хто і як це робив, як це було організовано. Друге. Є питання, чи забезпечили там наші саперні і інженерні підрозділи мінами. Це теж питання. Міни ж люди самі собі не зроблять. Міна – це достатньо складний інженерний боєприпас. Я не знаю. Треба в цьому розбиратись. Можливо, наші воїни, які зараз там ведуть бої, зможуть нам пояснити, дати своє бачення, чому дійсно не було мінування і піхота так пройшла. Чесно кажучи, я теж здивований. Оскільки ця щільна зеленка з одного боку, ховає піхоту противника, її маневри. А з іншого боку, вона і інженерні загородження ховає і мінування ховає. Противник би після підриву… так би жваво не бігав. Я вже не кажу, якщо там є мінні поля, наприклад, уявіть собі: мінні загородження, за якими організоване спостереження з дронів. Точки, де міни встановлені, і де дрон висить, коригуються. Завдається ураження артилерією, мінометами або fpv-дронами, або дронами зі скидом гранат. Звичайно, була б інша картина. І ми б з вами зараз бачили відео уражень противника, а не просто розмови, що ми по них б’ємо. Так, по росіянах ведуть вогонь. Але, звичайно, коли я говорю про оборону оцієї прикордонної смуги, не йдеться, що ми там маємо будувати лінію Мажино. Це неможливо під російським вогнем. Але там можливо зробити систему оборони, яка дозволить вражати піхоту за рахунок якісною розвідки, координації, мінних загороджень. Можливо, інших інженерних рішень, інших видів інженерних робіт. Там будуть пристріляні позиції для артилерії. Там будуть позиції для дій наших малих груп піхоти, спецпідрозділів. Тобто все це має бути передбачене. Як воно було зроблено, чи було передбачено- поки ще ми не бачимо. Зачекаємо звітів від нашого командування, від наших воїнів, від аеророзвідників. Будемо чекати на це.

 4-5 батальйонів чи БТГР – уточніть, будь ласка.

Там різниця не така велика і хочу вам сказати, що на БТГР це не схоже. БТГР Росія застосовувала у 22 році і від цього давно вже відмовилась. Противник діє більш великі організаційні форми застосовує, як мінімум, полк, бригада, на деяких напрямках – дивізія. В даному випадку, я так розумію, це одна з російських дивізій, яка там розгорнута, вислала кілька батальйонів піхоти. І вони ведуть дії як піхота.. легка піхота, самостійні дії малих груп. Такий бойовий порядок зараз під час російської атаки.

Чому не завдаються удари в тил цим групам?

Завдаються удари. Звичайно, завдаються удари всюди, де ми можемо, де бачать російських окупантів, наші воїни намагаються завдавати ударів. Але ж це не так просто. Будь-які контрдії потребують ретельного планування, наявності боєприпасів, наявності розвідки, щоб бачити куди. І ворог не хоче помирати. Звичайно, він не підставляється у багатьох випадках. Звісно, коли вони заходять на нашу територію, ти очікуєш, що все це працює. Очевидно, в деяких місцях працює, в деяких не працює. Подивимось. Будемо чекати відео, щоб оцінити ефективність ураження російської піхоти під час цих дій.

Ось цікаво, чому вони так легко пройшли? Де наші мінні загородження, де зуби дракона?

Перше, друзі, зуби дракони обмежують маневр бронетехніки, піхоту вони не зупинять. Мінні загородження, звичайно, мають бути. Можливо, у нас не так багато мін. Я не знаю. Можливо, не була організована ця робота саме в тому районі. Можливо, міни в іншому місці виставлені. Мені зараз важко судити. Але я також здивований, оскільки хоча б основні маршрути – ти очікуєш, що все ж таки міни будуть працювати і будуть працювати не просто, що хтось поставив і міни стоять. Міни працюють. Вони мають бути в системі оборони, як і казав: мінні загородження, дрони контролюють їх, прикривають ці мінні загородження, щоб хтось раптом не зняв іншими вогневими засобами. Звичайно, так хотілося б бачити. Чи є таке? Чи зустрічають так ворога? На даний момент у нас інформації нема. Можливо, що і зустрічають. Ми найближчими днями побачимо, сподіваюсь, наші воїни викладуть відео заходу російської піхоти. Деякі відео я вже сьогодні бачив. Подивимось повну картину найближчим часом.

Многие уверенно говорят, что Харьков нереально взять, а если они тактическое оружие решат применить?

Имеется в виду ядерное тактическое оружие. Друзі, давайте обговорювати сценарії не те, що ворог все знищить. Все ж таки іде війна звичайних видів зброї. На даний момент сили, які виділені для оборони Харкова, великого міста, перевищують те, що ворог зараз там в прикордонні застосував. Додаткових резервів росіяни поки в цей наступ не кидають. Загроза є, звичайно. Але поки що ситуація дійсно, у нас є всі можливості там організувати надійну оборону.

Яка мета цього наступу? Та сама санітарна зона?

Я думаю, що буферна зона вздовж кордону – це перша така мета. Така проста. Але насправді є ще інші, більш важливі цілі. Я про них одразу сказав. Можу тільки повторити, що основне – це знайти слабкі місця в наших бойових порядках і відволікти наші війська, наші резерви скувати боями ще на цьому другорядному напрямку. Поки що другорядному. Тому що противник поки діє там, підкреслюю, обмеженими силами.

У статті про перспективи війни тиждень тому ми чи не вперше написали про можливість сталого перемир’я, але для цього потрібна стабілізація фронту. Чи не здається вам, що при нинішній динаміці ситуація для цього буде тільки погіршуватись?

Це я написав про можливість перемир’я. Друзі, я вам сказав, що можливість перемовин є для перемир’я, але будь-які перемовини можливі тільки коли фронт стабільний, коли він зупинений. Чому нам треба стабілізувати, зупинити фронт на лінії укріплень? Щоб, перше, противник гарантовано нікуди не пройшов. Тоді два шляхи: або ми готуємо, ведемо тривалу війну на цій лінії фронту, на цій полосі, знищуємо ворога, завдаємо йому втрати і тоді або виникають умови для перемовин, або колись, коли ми накопичимо необхідну кількість ресурсів, мова може бути про перехід у наступ, якщо він забезпечений ресурсами і для цього створюються умови, готуються. Тільки так. Тому для нас потужна лінія оборони – це першочергове завдання.

Медуза пише про таке, чи вам здається реальним? Собеседник, близкий к АП, считает, что высшее руководство страны ставит перед собой реалистичные цели взятие Харькова, окончание СВО...

Друзі, ну давайте не будемо – якийсь закордонний засіб масової інформації, медіа. Давайте не витрачати на це час. Я просто реально не розумію. Давайте аналізувати обстановку на фронті, не виходячи з того, що хтось десь комусь сказав і хтось десь написав. А з реальних фактів. Коли я говорю, що там 4-5 батальйонів піхоти і противник діє обмеженими силами, моя інформація грунтується наданих розвідки, тобто відео, фото супутників, зведення наших розвідувальних органів, думка, оцінка командирів, які на місці ухвалюють рішення. Тобто вона прив'язується до об'єктивних фактів. І з цих фактів я роблю висновки. Вони очевидні, якщо ти всі ці факти збираєш до купи. А все це, що тут кажуть, - та звичайно… чому Харків? Вони всю Україну хотіли захопити. Що нам, лякати себе? Ми вже третій рік ведемо з ними повномасштабну війну, а 10 років ведемо локальну війну

Які перспективи наступу з Білорусі?

Така загроза існує. Однак на даний час ознак підготовки вступу білоруської армії у війну нема. Режим Лукашенка дуже сильно посилив співробітництво з Російською Федерацією у військовій сфері. Вони спільно проводять військові навчання. Вони інтегрують білоруську армію в російську. Вони активно модерзнізуються, посилюються і це велика для нас загроза. Але на даний момент підготовку до безпосереднього вступу у бій білоруської армії нема.

На вашу думку, чи можуть бути ці дії обманним маневром?

Вже казав, можу тільки повторити. Це не обманний маневр. Це насправді достатньо логічні з оперативної тактичної точку зору цілі російського командування.

Як допомогти захисникам Харкова? Які потреби найгарячіші для недопущення подальших проривів?

Там насправді іде позиційний наступ російської піхоти. Такий самий, як вони ведуть і на інших ділянках фронту. Чим допомогти захисникам Харкова? Тим самим, чим допомагають захисникам України поруч в тій же Харківській області, на Куп'янському напрямку. Ми всі це чудово на третьому році повномасштабної війни знаємо. Передусім, це, звичайно дрони, те, що необхідно по забезпеченню бійців, ремонт машин, нові машини. Думаю, кожен це розуміє.

 На вашу думку, ЗСУ будуть іти у контрнаступ, наприклад, у Херсонському напрямку?

На херсонському напрямку ніякі наступальні дії неможливі. Ми ведемо там обмежені дії в районі села Кринки. Більше в принципі там навіть неможливо нічого зробити. Навіть в самих Кринках, якщо чесно, дуже складно триматись. Велике питання, чому ми там тримаємось?? Велике питання, чи треба це робити? Чому? Тому що об’єктивні причини: величезна річка Дніпро не дає можливості проводити будь-які дії. Тому, щоб переправлятися через Дніпро, треба мати насамперед значну перевагу в силах над росіянами в цілому на фронті. Треба мати потужну систему ППО, яка може відбивати атаки російської авіації, перевагу в боєприпасах, в піхоті. І до того будувати потужні понтонні переправи, мости через Херсон. Ви самі розумієте, будьмо реалістами.

Друзі, я вам дуже вдячний за підтримку. Багато надсилають мені і текстових і навіть фото питань з висловленнями підтримки. Я вам дуже всім вдячний. Вдячний і хочу подякувати особливо… Хочу сказати, що ми будемо зараз ситуацію в районі Харкова безумовно відслідковувати уважно, так само як і на інших напрямках. Я хочу подякувати всім, хто підтримує канал Бутусов+, дозволяє нам готувати ці карти аналізувати ситуацію, виходити в ефіри. Це все завдяки підтримці у нас є 2229 спонсорів каналу на даний момент. Дякую вам. Дякую всім підписникам і особливо дякую спонсорам, оскільки без вашої матеріальної підтримки, наша системна робота, наші репортажі були б неможливі. Але ми намагаємось все більше і більше працювати і робити більше і більше якісного контенту. Дякую вам, друзі. Будемо прощатися. Я знаю, що під Харковом є багато гідних і достойних воїнів і я впевнений сьогодні більш ніж будь-коли, що все ж таки Україна переможе, що все ж наші рішення, інтелектуальні рішення, воля нашого народу, інтелект, змусить всіх і керівників на всіх рівнях все ж таки вивчати досвід війни, робити правильні висновки з обстановки. У нас є люди, які вміють створювати перевагу над росіянами у бою. Їх багато. Вони вмотивовані. Їм треба усім підтримка наша, підтримка наших союзників. Дякую, друзі, вам за ефір. І слава Україні!

Юрій Бутусов