Протезування в Україні: що стоїть за скандалами і чому ветерани самі збирають гроші на протези - розмова з гендиректоркою Protez Hub Антоніною Кумкою

Автор: Ольга Скороход

Регулярно в публічній сфері виникають оголошення про збір на протез для того чи іншого ветерана російсько-української війни. Або на його виїзд за кордон з подальшим протезуванням. На третьому році великої війни і на одинадцятому році війни з Росією – невже Україна не спромоглася організувати якісне протезування своїх воїнів?

Про те, чому виникають такі збори коштів і що за ними ховається, Цензор.НЕТ спілкується з генеральною директоркою Protez Hub, радницею міністра соціальної політики (на громадських засадах) Антоніною Кумкою.

Вона з 2014 року торувала шлях світовим стандартам протезування в Україні, і досягла цього – на даний час українські протезисти здатні виконувати роботу на найвищому рівні, створено кілька сучасних центрів протезування, розроблені програми державного фінансування. Великою мірою завдяки Антоніні було подолано монополію на цьому ринку, завдяки чому між протезувальниками існує здорова конкуренція, а отже покращується і якість.

Після повномасштабного нападу Росії на Україну Кумка з однодумцями створили Protez Hub – спільноту, яка подає всю наявну інформацію й аналітику про протезування в Україні та продовжує покращувати цю сферу.

РАНІШЕ, КОЛИ ПРОТЕЗ ВИХОДИВ З ЛАДУ, ТО БУЛО ПЕРЕДБАЧЕНО ЗАГАЛЬНИЙ РЕМОНТ, І ВІДБУВАЛИСЯ НАКРУТКИ НА СОТНІ ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ

-Нещодавно декілька ветеранів заявили, що державне фінансування не покриває ремонт протезів для високих ампутацій, тому пацієнти змушені збирати сотні тисяч гривень самотужки. Це доволі скандально, оскільки вважається, що у цій сфері держава свої зобов’язання виконує. То як насправді?

-Це дивна історія, тому що хлопці, які були задіяні у скандалі, знайомі і зі мною, і з представниками Міністерства соцполітики (а зараз там дійсно є люди, які вболівають за те, щоб все було якісно прописано у нормативній базі щодо протезування). У тій схемі по верхній частині протезу – куксоприймачах (деталь, якою кріпиться протез, – ред.), - яку публічно озвучили, мало місце використання державних коштів з боку підприємств у надмірних масштабах.

Раніше у відповідній постанові для випадку, коли протез виходив з ладу, був передбачений один термін – "ремонт". Тобто окремі деталі не виділялися, і підприємство надавало послуги і вказувало суму ремонту. Фонд соцзахисту осіб з інвалідністю аналізував ці калькуляції. Часом вони сягали 200-300 тисяч за переробку одного куксоприймача, тоді як весь протез коштує близько 500 тисяч гривень. Тому було вирішено відділити переробку куксоприймальних гільз, на виготовленні яких вірогідно відбувалися найбільші накрутки, від загального ремонту. У новій редакції постанови передбачили, щоб людина могла отримати заміну куксоприймаьної гільзи в рамках ремонту, але щоб при цьому всі кошти, які передбачені на ремонт протезу на рік, не вичерпувалися одразу. Тобто прописали, що куксоприймальна гільза замінюється як окрема частина.

-У претензіях ветеранів йшлося про тяганину з висновками медкомісії…

-Якщо протезист виконав свою роботу неякісно, то куксоприймальну гільзу мали б міняти безкоштовно. А якщо у людини змінилися антропометричні дані, а не куксоприймач виготовили нашвидкоруч, то для цього потрібен висновок медиків про те, що в людини змінилися антропометричні дані. І проблеми почалися у цьому ключі. Наразі постанова передбачає, що цей документ є висновком кількох медичних інстанцій, включно з ВЛК. Процес не продумали з тієї точки зору, що коли пацієнт виписався з лікарні і минув рік, то він втратив зв’язок з мультидисциплінарною командою лікарів, які його обслуговували. Однак за рік йому потрібно звертатися за висновком. До мене не раз зверталися ветерани по роз’яснення, як це робити. При чому, вони часом самі собі створювали проблеми, вписуючи в цей ланцюг сімейного лікаря. Потрібно звернутися до тих, у кого вони проходили реабілітацію. Знаю, що багато хто навіть не їде до лікарів фізично, а надсилає фото й відео замірів. На основі цього без проблем видавали висновок, з яким людина зверталася на протезне підприємство.

Але дехто йшов складнішим шляхом, тому й виникла ця проблема. А коли систематично повторюється якась проблема, то я звертаюся з цим в Мінсоц. Тому в момент, коли виник скандал, вже йшов процес зі внесення змін до постанови. Зміни були в розробці і вже були подані на розгляд. На черзі етап громадських обговорень, і це займає час - щоразу це від місяця до трьох, поки зміна пройде всі інстанції й процедури.

- То власне, у чому полягає ця нормативна зміна?

-Якщо заміна куксоприймальної гільзи не перевищує певної суми (здається, 15% від вартості виробу), тоді висновок медкомісії не потрібен. А якщо ремонт буде становити більше, то висновок потрібен.

- Чи спілкувалися ви потім з ветеранами, які були дотичні до скандалу? Вони зрозуміли ситуацію?

-Зрозуміли. Пані Верещук скликала нараду, ми всі на неї прийшли, у тому числі й ці ветерани. Ми їм пояснювали, що зміни відбуваються. Загалом історія вийшла дивна.

ПРОТЕЗУВАННЯ В УКРАЇНІ – ЦЕ ГАРЯЧА ТЕМА, НА ЯКІЙ МОЖНА ЗАРОБИТИ

-У звітах Protez Hub ідеться про те, що на сьогодні в Україні існує близько 80 протезувальних підприємств, і серед них є недобросовісні. Чи можете їх назвати?

-Їх важко озвучити. Якщо чесно, то напевне кожне підприємство щось робить неідеально, але є такі, які дуже сильно вдаються до махінацій. Наприклад, подають документи про людей, які вже померли, або завищують вартість, або ж виготовляють відверто неякісні вироби. Ми намагаємося орієнтуватися на відгуки пацієнтів. На нашому сайті висить дуже розгорнута форма, яку ми просимо пацієнтів заповнювати. Вказаний нами рейтинг підприємств базується саме на цих відгуках. Якщо отримуємо п’ять чи більше відгуків по одному підприємству, тоді формуємо рейтинг як середнє арифметичне. Однак не щодо всіх є відгуки.

- Ви дуже наполягаєте на протезуванні в Україні. Зокрема з тієї причини, що ремонт чи підгонку в Україні потім робити доступніше. Чи можна порівняти протезування тут і за кордоном за якістю?

-І там, і тут є хороші й погані надавачі послуг. І в Європі, і в США є протезні центри, які або створені на коліні, або не мають достатньо кваліфікації, щоб працювати з такими важкими травмами, як в Україні. У нас є фахівці, що мають вищий досвід з травматичними ампутаціях. У країнах, які не воювали чи не брали активної участі у воєнних кампаніях, досвід ампутації – це переважно виробничі травми або планові операції при діабеті, серцево-судинних захворюваннях та інших звичних хворобах. Скажімо, Німеччина має високий рівень в роботі з ампутаціями, але практично не має нещодавнього досвіду ампутацій внаслідок бойових дій. США чи Велика Британія мають більше досвіду, але знову-таки постає питання, що не всі є доброчесними і не всі бажають найкращого нашим військовим. Зараз для України протезування – гаряча тема, на якій можна заробити. Хтось використовує цю можливість, щоб за донорські кошти розвинути свій приватний бізнес, подаючи це як благодійну діяльність.

НАРАЗІ В УКРАЇНІ НЕ РЕГУЛЮЄТЬСЯ, СКІЛЬКИ ДИСТРИБ’ЮТОР КОМПЛЕКТУЮЧИХ ДО ПРОТЕЗУ НАКРУТИТЬ ЗА СВОЇ ПОСЛУГИ

-Зараз є скарги, що встановлені в Україні граничні ціни на протези підвищеної функціональності (наприклад, мікропроцесорні коліна) недостатні, тобто такі протези коштують дорожче. Чому так виходить?

-У деяких випадках так і є. Однак цікавий феномен в тому, що якщо розглядати вартість виготовлення такого протезу в США, то виділених в Україні коштів вистачає, навіть враховуючи дорожчу оплату роботи фахівця.

Фото надане Антоніною Кумкою

- Як так може бути, якщо українські фахівці отримують значно менше грошей за свою роботу?

-З того, що я бачу, виробники встановлюють різні ціни для різних регіонів. Плюс якщо в Україні продаються комплектуючі до протезних виробів через дистриб’юторів, то скільки дистриб’ютор накрутить за свої послуги – ніяк не регулюється. Тобто якщо завтра держава підніме ціну на такі протези втричі, то дистриб’ютори можуть підняти свої ціни вчетверо і знову казати, що грошей не вистачає. Як цю проблему вирішити? Ми вважаємо, що необхідно змінювати принцип оплати протезу. Сьогодні держава оплачує весь протез, наприклад, протез гомілки, не розбиваючи на компоненти. На мою думку, варто почати це робити і сказати, що стопа повинна коштувати певну суму, литка – також певну суму і так далі. Тоді буде чіткіше видно, де відбувається накрутка. І чому виходить, що в США за ці самі кошти можна зробити протез, а в Україні – ні.

- Чи є дані хоча б приблизно по відсотках, скільки українських ветеранів отримали протез за кордоном?

-Ми порівнювали цифри, скільки в принципі отримали протези і скільки за державною програмою. Вийшло, що на серпень 2023 року 2,3% ветеранів отримали протез за кордоном. Решта отримали протези в Україні.

Ще треба зауважити, що у 80% випадків ті, хто їде за кордон по протез, паралельно отримують його і в Україні. Деякі мають по п’ять протезів від різних благодійних ініціатив.

- Можливо, вони відрізняються за функціональністю? Наскільки держава гарантує широту використання оплачених нею протезів. Скажімо, чи можна в них бігати, плавати?

-Є чотири рівні мобільності людини, і залежно від цього держава оплачує протез – так відбувається в усьому світі. За кордоном нашим ветеранам ставлять те саме, що в Україні. Іноді, коли назбирають грошей, то можуть встановити, скажімо, з електричним коліном. Це можливо і в Україні, але потрібно вдосконалювати систему калькуляції, щоб більше вміщалося послуг у граничну вартість. Хоча проблема не так у граничній вартості, як у тому, як різні компоненти розподілені в межах граничної вартості.

У рамках державної програми людина отримує спочатку простіший функціональний протез, тобто такий, що дозволяє найнеобхідніші рухи. І, якщо чесно, то багато хто на цьому і зупиняється. Людям це підходить – вони отримують фольксваген, а не мерседес, але він краще задовольняє їхні повсякденні потреби. За рік, якщо є покази, то людина може подати документи на отримання протезу за новітніми технологіями - підвищеної функціональності.

Хоча поняття підвищеної функціональності у кожному конкретному випадку є індивідуальним. Адже для людини з ампутацією обох рук біонічний протез на обидвох кінцівках функціональність не підвищить. Для них більш активну діяльність дозволять робити звичайні механічні протези.

- А якщо ампутація висока, скажімо, на рівні плеча, то все одно необхідно чекати, щоб отримати протез підвищеної якості?

-Ні, така людина не повинна чекати рік і може одразу отримувати протез, створений за новітніми технологіями.

- Власне протезуванню має передувати правильна медична підготовка. Скільки ви знаєте випадків, коли пошкоджену кінцівку неправильно готували для носіння протезу?

-Таке часто трапляється, на жаль. На початку 2022 року, коли ми робили аналітику, то дуже багато хлопців стверджували, що в лікарні з цього приводу взагалі нічого не робили. Зараз стало трохи краще.

Але лишається ситуація, коли увага українських і західних донорів спрямована на одні протезні заклади, тоді як інші оминені увагою. Відбувається нераціональне розподілення благодійних коштів: про когось знають і їм несуть гроші мішками, а про якусь регіональну лікарню можуть не знати, хоча там також лежать хлопці з ампутаціями, але туди не поспішають надавати ані обладнання, ані підвищувати кваліфікацію фахівців. Або будують в певному місті новий реабілітаційний центр, хоча у місцевому шпиталі немає необхідних речей, щоб готувати людей до протезування. Тому щоразу, коли ми робимо проводимо професійні обміни для фахівців, то намагаємося якомога більше залучати людей з віддалених регіонів або з районних лікарень.

Підготовка до протезування – це 50% успіху. Якщо людина не може відповідно рухатися чи кукса погано сформована, то потім великі проблеми з протезуванням постають.

 Фото надане Антоніною Кумкою

В УКРАЇНІ СТВОРЕНО НОВУ ПРОФЕСІЮ "ПРОТЕЗИСТ- ОРТЕЗИСТ", ЯКА Є У ВСІХ ЗАХІДНИХ КРАЇНАХ

-Ви дуже велику увагу приділяєте підготовці фахівців з протезування. Розкажіть детальніше про ці програми.

-Ми намагаємося розвивати мультидисциплінарний підхід до роботи з пацієнтами і постійно наголошуємо на тому, що різні фахівці мають співпрацювати. На практиці це не завжди працює, але до цього треба прагнути. Ми аналізуємо, що на даний момент є нагальним – наприклад, є хвилі, коли особливо багато ампутацій рук. У відповідь на це ми намагаємося організовувати професійний обмін для вдосконалення роботи.

Наприклад, у березні ми робили обмін з американцями по ерготерапії, навичках повсякденного життя і протезуванню двобічної ампутації верхніх кінцівок. Усі ерготерапевти, навіть досвідчені, говорили, що вперше брали участь у навчанні на такому рівні. Весь обмін був дуже сконцентрований на певному виді ампутацій та поверненню цих людей до ефективного і незалежного існування в суспільстві.

По протезистах зараз надзвичайно важливий процес – зміна системи підготовки протезистів найвищого рівня. Ідеться фактично про створення нової ланки фахівців, які є більш клінічними, ніж технічними. Так є у США, країнах Європи, і так повинно бути в нас, тому що це ефективно і сприяє покращенню надання послуг для людей.

- Скільки часу займуть такі зміни?

-Я особисто працюю над цим питанням з квітня 2022 року. У 2023 році Міністерство соціальної політики України підтримали ініціативу створення нової клінічної професії "протезист-ортезист" в галузі охорони здоров'я, Національне агентство кваліфікацій затвердило професійний стандарт "протезист-ортезист" відповідно до міжнародних стандартів, Міністерство охорони здоров'я України видало відповідні накази і нам, у співпраці з університетом Йончепінга та Харківським національним медичним університетом, за підтримки БФ Пацієнти України в рамках проекту Реабілітація травм війни, Американської сертифікаційної ради протезування, ортезування і педортики та Посольства Швейцарії в Україні вже вдалося акредитувати перших 14 досвідчених фахівців відповідно до нового стандарту. Зараз, за підтримки фонду Nova Ukraine, ми розробляємо освітній стандарт для цієї професії на рівні магістра. Це означає, що ми створюємо новий рівень протезистів-ортезистів, які будуть не просто вчитися у майстерні, а матимуть знання з анатомії, патології, біомеханіки, мультидисциплінарної роботи. До того ж, вони базуватимуть свої практичні навички на відповідних теоретичних медичних знаннях, що значно покращує розуміння того, як функціонує людина і як виготовляти протез.

Тобто це окрема категорій змін. У вересні 2024 має бути запущено три такі програми в різних університетах – Львівському національному медичному, Національному університеті охорони здоров’я ім. Шупика та Харківському національному медичному.

Для досвідчених протезистів, які мають відповідний рівень освіти, розроблений окремий шлях. Вони можуть підтвердити свою кваліфікацію, пройшовши курс і склавши відповідний міжнародний іспит.

 Фото надане Антоніною Кумкою

- З ваших слів складається враження, що зараз протезистів в Україні не вистачає, і доволі сильно. Це так?

-Є певна нестача. З наших розрахунків і порівняння різних систем, вимог ВООЗ випливає, що до 2027 року Україні потрібно дійти до рівня 250-300 протезистів-ортезистів високої кваліфікації, а техніків-протезистів- ортезистів дещо більше. Цю кількість можна нарощувати поступово.

З іншого боку, назріває нова проблема - протезистам і технікам- протезистам видають повістки, кількох вже забрали. Якщо у підприємства виникає критичний брак фахівців, то воно припиняє роботу.

- Також ви підкреслюєте проблему, що державного фінансування не вистачає для цивільних.

Щодо цивільних завжди була менша гранична вартість, ніж по військових. Її вистачає на хороші протези, але біонічні протези цивільні не можуть собі дозволити в рамках державної програми. Варто зауважити, що подібним чином працюють програми і в інших країнах. Для цивільних за потреби протез можуть дофінансовувати благодійники.

 Ольга Скороход, Цензор. НЕТ