Прокурор Юлія Малашич: "Ми подавали апеляцію, оскільки наполягаємо на тому, що Вербицького саме вбили"

Автор: Татьяна Бодня

Олександра Волкова, якому інкримінували причетність до викрадення, катування і вбивства Юрія Вербицького, а також викрадення та катування Ігоря Луценка під час Революції Гідності, звільнили з-під варти.

Таке рішення ухвалила колегія Київського апеляційного суду, яка залишила апеляційні скарги захисників, прокурора, представника потерпілого без задоволення. Про це повідомили Адвокатська дорадча група і сам Ігор Луценко.

Також судді звільнили його від відбування покарань за низкою статей у зв’язку із закінченням строку давності для притягнення його до відповідальності.

Щоб з’ясувати, чи буде сторона обвинувачення подавати касаційну скаргу, ми поспілкувались з прокурором Офісу Генерального прокурора Юлією Малашич, яка підтримувала у цій справі державне обвинувачення.

– Коментуючи нашому виданню рішення Київського апеляційного суду, за яким Олександра Волкова звільнили з-під варти, адвокатка Ігоря Луценко Любов Криган пояснила, що оскаржити його в касаційній інстанції можуть лише особи, які подавали апеляційні скарги. Ви представляли в цій справі державне обвинувачення. Плануєте звертатись з касаційною скаргою до Верховного Суду?

– Передусім хочу нагадати, що за рішенням Бориспільського суду Волкову призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, фактично він перебував під вартою 7 років. Коли провадження розглядалося в першій судовій інстанції, Волкову було інкриміновано викрадення людини, катування, перешкоджання мирним акціям протесту, які вчинені ним як учасником злочинної організації, відповідно, і участь у злочинній організації. А також вбивство Юрія Вербицького. За результатами судового розгляду Бориспільський міськрайонний суд визнав, що Волков вчиняв злочини в складі організованої групи, а не злочинної організації. Тому за 255 статтею Кримінального кодексу він виправдав Волкова. А вбивство перекваліфікували як залишення особи в небезпеці, що призвело до тяжких наслідків. А це вже не 115 стаття Кримінального кодексу, а частина 2 статті 135.

Ми подавали апеляцію, категорично не погоджуючись з цим рішенням, оскільки наполягаємо на тому, що Вербицького саме вбили. І відповідно наводили доводи стосовно того, що це організація співучасників, дії якої поширювався не тільки на епізод викрадення і катування Луценка, а також вбивство Вербицького, а й на іншу низку злочинів, які вчинені її учасниками або профінансовані керівниками.

Також апеляцію подала сторона захисту.

За результатами судового розгляду в апеляції вирок Бориспільського міськрайонного суду було залишено в силі. При цьому вимоги захисту щодо повного виправдання Волкова відхилено.

Хоч "закон Савченко" на момент його затримання вже не діяв, Великою палатою Верховного Суду ухвалено рішення, що вказаний закон поширюється на всі злочини, що були вчинені до його скасування, більше того, навіть на злочини, що були вчинені й до його прийняття. Відповідно один день попереднього ув'язнення зараховується за два дні позбавлення волі під час обчислення судом покарання.

У суді першої інстанції ми просили тринадцять років позбавлення волі, враховуючи роль Волкова та ступінь його участі у катуванні та вбивстві.

Судовий розгляд в апеляційній інстанції був вкрай тривалий. Були випадки, коли засідання призначались, але не відбувались з тих чи інших об’єктивних та суб’єктивних причин, зокрема більше, ніж пів року в нас випало з початком повномасштабного вторгнення.

Я не бачила повного тексту рішення, воно буде лише у понеділок, дуже його чекаю. Тому вести якусь довгу дискусію, на жаль, не можу, бо не знаю, з яких позицій, принципів, доводів і підстав виходив апеляційний суд, залишаючи апеляційні скарги без задоволення. Але я можу говорити по суті справи і з цих підстав можу стверджувати, що буду писати касаційну скаргу, і однозначно звертатись до Верховного Суду. По-перше, я категорично не погоджуюсь з тим, що Юрія Вербицького залишили в небезпеці. Це прямо суперечить обставинам, в яких його залишили. Людину непритомну, з численними травмами, в нерухомому стані, адже його без верхнього одягу при 10 градусах морозу завезли вглиб лісу, і залишили там. Когось вбивають пістолетом, когось ножем. Вербицького вбили за допомогою холоду і тілесних ушкоджень. І чітко усвідомлюючи, що усі ці дії призведуть до смерті. Це не був якийсь легковажний розрахунок на те, що він можливо виживе. Це був холодний розрахунок на реальний наслідок у вигляді смерті потерпілого. І це прямо виключає будь-яку можливість розглядати злочин, передбачений 135 статтею Кримінального кодексу – залишення особи у небезпеці.

До речі, хочу звернути увагу на те, що Європейський суд з прав людини, задовольняючи скарги Вербицького і Луценка проти України за даними злочинами, теж констатував, що Вербицького протиправно позбавили життя. Тобто, ЄСПЛ вистачило доводів і обставин, щоб констатувати факт вбивства Вербицького, хоча там розглядався значно менший обсяг доказів. А нашим національним судам, на жаль, не вистачило цих доводів.

Можливо, зіграло роль і застаріле бачення процесу вбивства. Ми звикли, що вбивають усім, чим завгодно, окрім морозу.

І другий момент – це те, що ця організація співучасників складалася з близько 20 осіб. Це ті особи, кого вдалося встановити, стосовно кого зараз тривають судові процеси, в тому числі заочні. Вони централізовано фінансувались, в організації була своя специфічна ієрархія, яка поширювалась на різні сфери, від бізнесу до криміналу. І говорити про те, що це було просто якесь скупчення людей, які просто собі сиділи-сиділи і вирішили викрадати інших людей, не можна. На нашу думку, слідством зібрано достатньо доказів, які в тому числі дослідив і суд, що в складі цієї організації перебував та вчиняв злочини засуджений.

І третій момент, чому касаційна скарга в цій справі є вкрай важливою – це те, що у нас є виключна правова проблема із застосуванням 49-ї статті Кримінального кодексу.

За статтями, які за вироком Бориспільського міськрайонного суду апеляційний суд залишив силі, а це ч. 2 ст. 127, 146 ч. 3, і ч. 2 ст. 135, вийшли строки давності. Відповідно за практикою Верховного Суду апеляційна інстанція в такому випадку має звільнити особу від відбування покарання. Він цей й зробив. Але це правовий нонсенс. Волкова відповідним рішенням суду звільнили від відбування покарання, яке він вже відбув. Тому що не можна звільнити людину від покарання, яке вона вже відбула. Це може створити багато правових проблем.

Ця проблема очевидна і її треба вирішувати.

– Що тепер із цим робити?

– От ми у Верховного Суду і запитаємо. Будемо сподіватись на те, що відповідна колегія Касаційного кримінального суду, врахувавши нашу ініціативу, передасть відповідну касаційну скаргу до Великої палати, щоб там роз’яснили, який правовий механізм діє і як бути в цій ситуації.

– Це все буде в одній касаційній скарзі чи різних?

– Одній. За законом у нас три місяці на оскарження. Треба буде зробити великий шмат роботи, але цю правову проблему треба вирішити.

– Ви сказали, що у справі Вербицького-Луценка фігурують близько 20 осіб, причетних до злочинної організації. Де вони зараз?

– Якщо не рахувати Волкова, то ще п’ятеро - в Україні. Стосовно двох є вироки суду, стосовно 1 провадження закрито з нереабілітуючої підстави за строками давності. Ще по двох судові провадження слухаються. А стосовно інших – тривають заочні судові процеси. Це ще 11 осіб, які втекли до росії. Серед них – керівники злочинної організації.

– Тобто, сторона обвинувачення у всіх цих справах наполягає, що йдеться про злочинну організацію?

– Так, їм інкримінується участь у злочинній організації і я буду до останнього боротися, щоб так і залишилось.

– Що їм ще інкримінується окрім епізодів, які стосуються Луценка і Вербицького?

– Епізод викрадення і катування цивільної особи, яку сприйняли як учасника акції протесту. Це події на станції метро "Петрівка" (зараз вона перейменована на "Почайну", - авт.), там, де був залучений "Оплот", який фінансувався цією злочинною організацією. Частині членів злочинної організації також інкримінуються події, які були 18-19 лютого на перехресті вулиць Володимирська і Велика Житомирська, коли було вбито Веремія і дістали тілесні ушкодження 9 осіб. Ще окремим з них інкримінується колабораційна діяльність, вчинена вже після повномасштабного вторгнення. Бо вони керівники в псевдоорганах окупаційної влади країни-терориста.

– Я так зрозуміла, що судовий розгляд в Бориспільському міськрайонному суді порівняно з іншими справами щодо подій на Майдані, не найдовший. Чи помиляюся?

– Хоч я категорично не погоджуюсь з рішенням Бориспільського міськрайонного суду, маю зазначити, що судовий розгляд було організовано в розумний строк, судові засідання іноді тривали до пізнього вечора, і не було ситуацій, як є в багатьох справах, коли призначається засідання раз на місяць, та й то того дня суддя бере вихідний, іде в нарадчу або бере за свій рахунок відпустку.

– Це вже певна тенденція слухати "справи Майдану" так довго? Для суддів вони не пріоритетні, вони пов’язують їх з політикою, чи навмисно для чогось затягують розгляд, коли беруть такі вихідні, відпустки?

– Я категоричний противник того, що справи про злочини під час подій на Майдані мають будь-який політичний підтекст, тому що не може бути у вбивствах, незаконних викраденнях, катуваннях, незаконних позбавленнях волі людей будь-який політичний мотив. Тому що на місці цих потерпілих міг би опинитись будь-хто з нас, і я впевнена, що будь-хто з нас не згадав би в таких випадках про політичний мотив. Але деякі захисники розповсюджували цей наратив. І можливо, це дає свої наслідки. Не знаю. Але дійсно є великі складнощі з тим, щоб розглядати об’єктивно прості справи. Наприклад, коли два епізоди в справі, а її з 2016 року не могли заслухати. Така тенденція слухання справ є нездоровою. Це ж не провадження на кілька сотень томів, як було у справі "беркутів". Там процес дійсно вимагав тривалого судового розгляду.

Окрім того, є багато справ, які закрилися цього року за строками давності тільки тому, що по них не хотіли організувати судовий розгляд або ж судді толерували неналежну процесуальну поведінку захисту. Наприклад, в мене була справа, де обвинувачений із захисником цілий рік по черзі хворіли. А як тільки закінчились строки давності, всі різко одужали і почали вимагати якнайшвидше розглянути їхні клопотання про закриття провадження.

– Так з часом можна закрити більшість справ і ніхто не відповість за злочини, скоєні проти учасників подій на Майдані. Це ж дуже небезпечно.

– Так, це дуже небезпечна тенденція, до якої йшли десять років. Весь цей час ми ходили по комітетах Верховної Ради, пояснювали необхідність внесення змін до процесуального законодавства. Я була серед цих людей, писала не один законопроєкт, відстоювала їх, наводила приклади. Публічно ми теж з колегами виступали з цього приводу. Тобто, десять років ми говорили про необхідність внесення змін до процесуального законодавства, пояснюючи, що строки давності у "справах Майдану" скоро підійдуть і ми усі розведемо руками, бо обвинувачені будуть звільнені від відбуття покарання чи від відповідальності.

– Тобто, що більше часу минає, то більше обвинувачених у "справах Майдану" можуть опинитися на свободі і ще й отримають шанс судитися з державою, вимагаючи компенсацій?

– Так. Наразі окремі адвокати впровадили "прекрасний бізнес", коли захисник обвинуваченого зриває судові засідання – десь нібито захворіли, мають інші справи, десь клопотання готують по 4 місяці чи ще щось вигадують. Судовий процес перетворюється на довготривалий фарс. А потім вони ідуть у ЄСПЛ і кажуть, що Держава Україна має виплатити обвинуваченому кошти, тому що судовий розгляд триває надто довго. І багато адвокатів створюють таку ситуацію, щоб заробити на цих відшкодуваннях. І щороку Україна сплачує навіть не сотні тисяч, а десятки мільйонів відшкодування за те, що не може в належний спосіб забезпечити нормативне регулювання того, щоб судові розгляди відбувались в розумний строк.

– Чула про цю проблему від інших прокурорів у цих справах ще кілька років і думала, що її вже вирішили.

– Ні. Скажу більше – її ніхто не хоче вирішувати. Її можна вирішити шляхом внесення змін до процесуального законодавства. Надання суддям ширшого спектра інструментів впливу на неналежну процесуальну поведінку, запровадження інституту зловживання процесуальними правами із застосуванням відповідних наслідків. Також важливе викорінення багатьох бюрократичних моментів, які затягують або роблять судовий процес надто тривалим, причому необґрунтовано, без переслідування цілі ухвалити кінцеве рішення. Просто процес заради процесу.

– Депутати не підтримали такі ініціативи, правильно вас зрозуміла?

– Були кілька законопроєктів, які пройшли перше читання, але до голосування у другому так і не дійшли.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"