Примусова мобілізація на окупованих частинах України як приклад геноциду, – висновки дослідження

Автор: Максим Бутченко

Окупаційні адміністрації РФ на окупованих територіях Луганської та Донецької областей систематично готували примусову мобілізацію задовго до повномасштабного вторгнення.

Декілька років росіяни проводили системні підготовчі дії, щоб одного разу схопити в армію сотні тисяч чоловіків. Втім, наслідки таких дій – як економічні, так і демографічні, свідчать про те, що примусова мобілізація є одним з видів етнічного геноциду українців.

Про це йдеться в дослідженні українського "Інституту стратегічних досліджень та безпеки" та "Східної правозахисної групи" під назвою "Примусова мобілізація робітників на окупованій рф території Україні".

Перші кроки

Як зазначає Павло Лисянський, директор українського "Інституту стратегічних досліджень та безпеки", ще з 2014 року на цих територіях створювалися незаконні збройні формування, розвивалася інфраструктура для підготовки місцевого населення до участі у бойових діях проти України, включаючи освіту.

Почалося все після окупації рф у 2014 році окремих районів Луганської та Донецької областей України – для ведення бойових дій на окупованих територіях було створено незаконні збройні формування – "народні міліції", які були під контролем рф у самопроголошених "Луганській та Донецькій народних республіках". Так "народна міліція Луганської Народної Республіки" у 2015 році перейменована на 2-й гвардійський Лугансько-Сєверодонецький армійський корпус Народної міліції "ЛНР" (2 АК), яка була створена 7 жовтня 2014 року та проіснувала до 31 грудня 2022 року. Також і "народну міліцію Донецької Народної Республіки" було створено 12 листопада 2014 року і вона проіснувала до 31 грудня 2022 року.

Ще у лютому 2015 року "військовий комісар "ЛНР" Ігор Маршуба повідомив, що "з другої половини листопада 2014 року до лав народної міліції на контрактній основі вступили понад 4 500 добровольців", а вже у жовтні 2015 року, за його словами, "військові комісаріати ЛНР прийняли на службу за контрактом понад 20 тисяч військовослужбовців". В окупованій Донецькій області об’єктивних даних про "добровільно мобілізованих" немає. Але в ті роки у військовому комісаріаті "ДНР" після оголошення "добровільної" мобілізації заявили, що "щодня ми приймаємо на службу від 100 до 120 добровольців віком від 18 до 50 років", при цьому не уточнюючи загальної кількості добровольців, які вступили до лав "НМ ДНР".

Лисянський наголошує, що так звану "народну міліцію" із самого початку готували для військових дій. Скажімо, у серпні 2018 року представник 2 армійського корпусу "ЛНР" підполковник Андрій Марочко заявив, що "всі військові завдання народної міліції Луганської Народної Республіки можуть бути повною мірою виконані при поточній укомплектованості підрозділів".

Аналогічні заяви озвучували і керівники "ДНР" в окупованій Донецькій області, які запевняли, що штат укомплектований на 96-97 %. Втім, на початок 2018 року орієнтовна кількість "народних міліцій ЛДНР", що складаються з місцевого населення, найманців та кадрових російських військових в окупованій Луганській області, становила 14,8 тис. осіб, а в окупованій Донецькій області – 35,5 тис. осіб.

"Отже, окупанти ще багато років тому відпрацьовували систему для загальної мобілізації", – каже Лисянський.

"Закони війни"

Віра Ястребова, директорка "Східної правозахисної групи" каже, що готували окупанти й "законодавчі акти", щоб швидко мобілізувати велику частину чоловіків на окупованих територіях. За вісім років – з 2014 по 2022 роки – окупанти випустили 29 так званих законів, якими регулювали мобілізаційні дії. Так, перший "закон" вийшов 13 лютого 2015 року – це так званий "Закон Народної Ради ДНР "Про військовий обов’язок та військову службу". Надалі було багато удосконалень репресивного апарату. До прикладу, у березні 2021 року в "ЛНР" прийняли поправку – так звану "відповідальність за неповідомлення відомостей про громадян, які перебувають або зобов’язані перебувати на військовому обліку", тобто людина повинна була донести окупантам на іншу людину, якщо та не ставала на військовий облік. За таке "правопорушення" людині виписували штраф в діапазоні від 1 000 до 5 000 руб.

Також в окупованій Донецькій області 30 квітня 2021 року посилили кримінальну відповідальність за "самовільне залишення частини чи місця служби та порушення правил несення бойового чергування". Зокрема, за самовільне залишення частини або місця служби, передбачалося покарання у вигляді арешту на строк до шести місяців або позбавлення волі на строк до одного року.

"Одночасно окупанти посилювали тиск на молодь та запроваджували мілітаризовані навчальні програми. Так дітей примушували звикати до війни", – каже Ястребова.

Скажімо, починаючи з 14-річного віку підлітків на окупованих територіях масово готували до участі у збройній агресії проти України за розробленими та впровадженими програмами, які охоплювали теоретичні та практичні заняття: основи стройової підготовки, основи рукопашного бою та прийомів самооборони, основи вогневої, тактичної підготовки тощо.

Починаючи з 2018 року учні 10-11 класів шкіл на окупованих територіях почали складати нормативи за підсумками проходження "Курсів початкової військової підготовки" на спеціально обладнаних військових полігонах. На полігонах підлітки опановували стрільбу з автомата Калашникова, військово-медичну підготовку, а також могли ознайомитися з військовою технікою і стрілецькою зброєю, що перебуває на озброєнні у "народних міліцій ЛДНР".

Одночасно на окупованих територіях створювалися кадетські класи, які спеціалізувалися на військово-патріотичному вихованні підлітків.

Програма вивчення курсу військово-патріотичної підготовки була розрахована на три роки та передбачала 648 годин. Для подальшої підготовки до участі у збройній агресії проти України у вищих навчальних закладах на окупованих територіях були також створені всі необхідні умови для підготовки лейтенантів "народних міліцій ЛДНР".

До прикладу, у 2018 році на окупованій частині Луганської області кількість кадетських класів збільшилася з 1 до 23, а в Донецькій було створено "республіканську загальноосвітню установу "Школа № 4 — Кадетський корпус". Кадетська освіта на окупованих територіях була організована для учнів середньої та старшої школи. Навчалися у таких класах як хлопчики, так і дівчатка. Освітній процес у кадетських козацьких класах значно відрізнявся від загальноосвітніх — це класи повного дня, в яких підлітки перебувають з ранку до вечора, і друга половина дня у них присвячена виховному компоненту – стройовій підготовці і фізичній, тактико-спеціальній підготовці.

Експерти наводять таку цифру – за період з 2014 по початок 2022 року в школах на окупованих територіях Луганської та Донецької областей здобули освіту за стандартами рф, а також пройшли "ідеологічне виховання з урахуванням традиційних російських духовно-моральних цінностей" 1,73 мільйона школярів (в "ЛНР" – 601 361, а в "ДНР" – 1 129 458 учнів).

Загалом в окупованій області відбулося 5 153 патріотичні заходи, на яких у підлітків із "ДНР" формували "любов до Батьківщини, відданість своїй Батьківщині, прагнення служити її інтересам і готовність, аж до самопожертви, до її захисту". До цих заходів було залучено 1 608 872 підлітки, які проживають на окупованій території Донецької області.

"Мілітаризація дітей на окупованих частинах – це свідома політика Кремля для вирощування "покоління війни" та ідеологічної ненависті до України й колективного Заходу", – каже Ястребова.

Масштабна підготовка

Мобілізаційні процеси та залучення чоловіків до окупаційної армії на окупованих частинах почались задовго до повномасштабного вторгнення. Для проведення мобілізаційних заходів та взяття на військовий облік мешканців, які проживають на тимчасово окупованих територіях, було створено 25 військових комісаріатів — 11 на окупованій території Луганської та 14 в окупованій Донецькій областях.

Всі вони постійно готувались до війни та тренувались, зазначає Лисянський. Наприклад, з 2018 року, на тимчасово окупованих територіях розпочали проведення зборів резервістів "народних міліцій ЛДНР".

У ході перших навчальних зборів резервістів проводились тактичні заняття та відпрацювання злагодженості у підрозділах. Зокрема, під керівництвом "офіцерів ЗС ДНР проводилися заняття на техніці та бойові стрільби"

Усього за період з 2018 по 2022 роки на окупованих територіях було видано 14 указів голів окупаційних адміністрацій щодо проведення зборів резервістів "народних міліцій ЛДНР".

Вже у січні 2015 року "військовий комісаріат "ДНР" почав запрошувати на військову службу за контрактом громадян, які досягли 18-річного віку. Починаючи з кінця 2017 року військові кафедри розпочали випуск підготовлених до збройної агресії проти України молодших лейтенантів: так, у жовтні 2017 року звання молодшого лейтенанта запасу присвоєно 94 студентам, які закінчили навчання за програмою підготовки офіцерів артилерійських підрозділів на військовій кафедрі Луганського національного університету імені Володимира Даля та 35 студентам Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

"Росіяни готували базу для примусової мобілізації й випускники військових кафедр та взагалі студенти пішли в одній з перших хвиль мобілізованих з лютого 2022 року", – каже Лисянський.

Мобілізація по-кремлівськи

Активна підготовка до мобілізації на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей розпочалася 19 лютого 2022 року — за п’ять днів до початку повномасштабного наступу росії на територію України. Того дня керівники окупаційних адміністрацій Донецької та Луганської областей оголосили загальну мобілізацію. Для цього було підписано так звані "укази" в окупованих частинах. Суть цих "указів" полягала у проведенні загальної мобілізації людей на тимчасово окупованих частинах України та у забороні на виїзд за межі окупованої території області чоловікам віком від 18 до 55 років.

22 лютого 2022 року було видано ще "указ глави ДНР" про призов громадян 1995-2004 років народження на військову службу за мобілізацією. Тобто мобілізували навіть 18-річних хлопців. Трохи пізніше, у березні 2022-го, верхній віковий поріг для мобілізації на окупованих територіях Донецької області був піднятий до 65 років (раніше було 55 років).

У березні 2022 року стало відомо, що росія використовує мобілізованих людей з окупованої частини Луганської та Донецьких областей на кількох напрямках війни. Переважно це стосувалося проведення операції з військового захоплення великих міст: Маріуполя, Рубіжного, Сєверодонецька тощо.

Також примусово мобілізованих завозили до Криму та звідти спрямовували на фронт у Херсонську і Запорізьку області України.

Лисянський розповідає, що саме в цей час й почали використовувати молодь та студентів. Скажімо, у середині весни 2022 року в окупованому Донецьку російська окупаційна влада примусово мобілізувала понад 100 студентів медичного університету.

Наприклад, жителям Донецька, які були студентами, Олексію Трусову та Микиті Баєнку зателефонували з донецького інституту та попросили з’явитися у військкомат як студентам "тільки для параду". Після того, як Олексій Трусов та Микита Баєнко прибули у військкомат, їх мобілізували та відправили на фронт. Потім вони потрапили в полон ЗСУ.

Проводили мобілізацію на промислових підприємствах. Так, Едуарда Лигу, працівника Макіївського металургійного комбінату, примусово мобілізували в березні 2022 року.

Якийсь час він перебував у військкоматі міста Макіївка, його не випускали з будівлі, а потім одразу ж відвезли до Херсонської області, звідки перекинули до Миколаївської області безпосередньо на фронт.

Експерти кажуть, що не було жодного сегмента економіки, який би не постраждав від примусової мобілізації. За наказом місцевої окупаційної влади мобілізаційні заходи проводилися щодо чоловіків призовного віку від 18 до 55 років, а підприємства зобов’язали надати для мобілізації 50% працівників призовного віку.

Однак, за даними ГУР, які отримали аналітики проєкту, цю цифру варто вважати заниженою, оскільки на практиці призову підлягало від 80 % до 100 % штатних працівників на окремих підприємствах. В умовах відсутності достатньої кількості чоловіків, які могли бути мобілізовані, окупаційна влада проводила облави як за місцем проживання, так і на підприємствах на тимчасово окупованих територіях ("Донецьктепломережа", "Електроремонт", "Донецький металургійний завод", "Єнакіївський металургійний завод", "Алчевський металургійний комбінат", "Луганський м’ясокомбінат", "Східвугілля", а ще близько 30 вугільних шахт та ін.).

Мобілізація відбувалася активно. Наприклад, кількість примусово мобілізованих працівників підприємств у період із лютого 2022 року до квітня 2022 року досягла 30 тисяч осіб, що становить близько 10 % від загальної кількості мобілізованих за весь період мобілізації. З початку повномасштабного вторгнення з підприємств, які працюють на тимчасово окупованій території Донецької області, мобілізовано майже 75 % працівників чоловічої статі. Попадали під мобілізацію й інженери залізниці, музиканти, вчителі та інші.

За даними СБУ, станом на червень 2023 року лише на тимчасово окупованій території Донецької області було мобілізовано понад 140 тис. осіб. Станом на літо 2024 року зазначена загальна кількість мобілізованих, відповідно до даних СБУ, становить понад 300 тис. осіб. Сам процес примусової мобілізації мав масовий та репресивний характер, коли простих людей хапали на вулицях і без навчання відправляли на фронт як живий щит для регулярних військ рф.

Внаслідок того, що ані належної підготовки, ані нормального військового спорядження у примусово мобілізованих не було, кількість вбитих обраховується сотнями тисяч.

За оцінками, загальна кількість загиблих серед примусово мобілізованих становить понад 100 тисяч людей. Враховуючи, що кількість поранених удвічі перевищує кількість загиблих, загальні втрати можуть досягати понад 300 тисяч осіб, включаючи поранених, зниклих безвісти, а також дезертирів.

"Ця цифра ілюструє нелюдський характер тактики, застосованої російськими військовими, де доля мобілізованих стала витратним матеріалом. Використання примусово мобілізованих з окупованих територій продовжує бути трагічною сторінкою цієї війни, демонструючи повну зневагу до людського життя та основних принципів військової етики рф", – вважає Лисянський.

Наслідки примусової мобілізації

Кількість убитих внаслідок примусової мобілізації можна опосередковано побачити в кадровому дефіциті на окупованих частинах. Після початку повномасштабного вторгнення динаміка потреби в робочих руках в окупованій області також стала змінюватись: у 2022 році на обліку перебувало 17,9 тис. шукачів; кількість вакансій, що надійшли від роботодавців, зросла і становила 37,9 тис., у тому числі 22,16 тис. за робочими спеціальностями.

Вже у 2023 році на обліку в центрі зайнятості "ЛНР" перебувало всього 367 шукачів, при цьому кількість вакансій, що надійшли від роботодавців, становила 29,75 тис., а потреба роботодавців у робочих спеціальностях становила 19,03 тис. осіб. Станом на середину 2024 року на обліку в центрі зайнятості "ЛНР" значилося 4,99 тис. осіб; кількість вакансій, що надійшли від роботодавців, становила 24,59 тис., при цьому працевлаштовано було лише 5,218 тис. осіб.

Визнають проблеми й окупанти. Так, в окупаційній адміністрації "ЛНР" заявили, що "у 2022 році було мобілізовано 58 відсотків шахтарів, а на сьогодні на одній із шахт працює близько трьох (!) осіб, де має працювати понад триста".

Потерпають й інші галузі. Станом на липень 2024 року на окупованій території Луганської області водійський склад автобусів для забезпечення перевезень пасажирів на міських та міжміських перевезеннях укомплектований лише на 1/3. У "муніципальному транспортному підприємстві МУП "Луганськміськтранс" штат водіїв заповнений на 30 % від штатної чисельності. Станом на серпень 2024 року тільки на окупованій території Луганської області вакантними є понад півтори тисячі лікарських позицій: область гостро потребує медичних фахівців, таких як ревматологи, пульмонологи, ендокринологи, а також лікарів ширшої практики — терапевтів та хірургів.

За даними звіту з економічних перспектив, який написали так звані "вчені" "Інституту економічних досліджень" в окупованому Донецьку, майбутнє регіону є похмурим – прогноз на найближчі десять років показує негативний розвиток економічної ситуації і призведе до показників, нижчих, ніж було до 2013 року.

Ястребова каже, що примусова мобілізація має великий вплив на демографію. При цьому це стосується не лише кількості вбитих і покалічених чоловіків, а, як наслідок, співвідношення померлих та народжених. Так, станом на 2022 рік, в окупованій Донецькій області коефіцієнт померлих становить 16,7 на 1 000 осіб, а коефіцієнт народжених – 2,4 на 1000 осіб. Для порівняння: у 2014 році, тобто на момент початку війни на Донбасі, ці показники були 15,9 та 7,5 відповідно. Тут важливо згадати, що так званий "Сумарний коефіцієнт народжуваності" (СКН) був занижений ще до початку повномасштабного вторгнення. Наприклад, станом на 2020 рік в окупованому Донбасі коефіцієнт СКН становив 0,8, водночас в Україні, цей показник був 1,4, а у світі – 2,4. Але з початком примусової мобілізації цей чинник різко погіршився.

"Можна побачити, як спад населення посилюється і є практично незворотним. За прогнозом вчених, які працюють на так звану місцеву "владу", якщо продовжаться нинішні тенденції, то через 50-70 років на окупованих територіях Донбасу населення вимре повністю", – каже Ястребова.

Її підтримує Лисянський, який зазначає, що кадровий дефіцит такий великий, що наразі окупанти планують завозити шахтарів з Кузбасу, бо працювати на тих кількох шахтах, що залишились, нема кому.

"Примусова мобілізація – це винищення українців, причому в найбільш відкритій, жорсткій формі, яка була реалізована Кремлем на окупованій території. Та одночасно, це й приклад, що показує нам, що би сталося з Україною, якби росіяни захопили всю країну – тотальний терор та знищення", – резюмує Лисянський.

Максим Бутченко для Цензор.Нет