Солдати "Роснєфті"

Автор: Т.Чорновол, блог на "УП"

Арешт з "палива Курченка" знятий судом, тому що заплатила... "РОСНЕФТЬ". Кому? Документ є на сайті... закупок "Роснафти". Він красномовно свідчить, які впливові кола в Україні працюють на російського паливного монстра, на нафтодоларах якого тримається режим Путіна. Я особисто цей документ знайшла випадково, після того, як вчора в інформаційному просторі вибухнула новина, що Печерський суд зняв арешт з нафтопродуктів Курченка, арештованих на Одеському НПЗ.

Про це пише в блозі на УП народний депутат (НФ) Тетяна Чорновол.


Коли, я зайшла на сайт Єдиного реєстру судових рішень, то виявила, що це не перше рішення Печерського суду,що це лише фрагмент спецоперації "Роснафти". Чомусь це пройшло непоміченим: 19 червня 2015 року Печерський суд також зняв арешт з "нафтопродуктів Курченка" арештованих МВС на Васильківській нафтобазі. До речі, тих самих, що зараз майже в повному об'ємі поставлені в армію (17 тисяч тон з 20 тисяч тон).

При чому судові рішення написані наче під копірку та абсурдні за своєю суттю. Суд зняв арешт, тому що встановив, що відпала потреба в цьому заході. Чому? Невже Курченко заплатив майже мільярд доларів податків, які він заборгував українському бюджету? Ні! Чому ж тоді відпала потреба в арешті нафтопродуктів?

Згадайте, колись Віктор Янукович розвісив по країні бігборди з своїм фейсом і слоганом "Тому що...".

Тут також оптове "Тому що...". Тому що за цим рішенням стоять гроші "Роснефти". Тому що - війна. Тому що ми воюємо з загарбником - Російською Федерацією!!! Тому що на цьому паливі їздять українські танки. Мета "Роснафти" очевидна, наступник кроком витребувати це паливо з Міноборони або з Мінпаливенерго. Тобто ми зараз говоримо про маленьку тактичну перемогу РФ на внутрішньому українському фронті та про ті впливові українські кола, що сприяли цій перемозі. Про це все я розкажу детально, але спочатку коротко про те, яке відношення має "Роснефть" до "палива Курченка".

Природа "палива Курченка"

Одна зі схем младоолігарха Сергія Курченка в часи Януковича була така: він ввозив нафтопродукти під виглядом транзиту, хоча насправді паливо реалізовувалося на території України. Злочин полягав в тому, що в схемі транзиту не потрібно було платити податки, які складають майже 50% кінцевої вартості бензину.

Ця діяльність Курченка нанесла збиток державі, за інформацією МВС, в розмірі як мінімум 670 млн доларів.

Ці кошти виводилися через різноманітні офшорки у яких зазвичай була одна спільна риса: це наявність банківського рахунку в латвійскому ABLV Bank.

Після Майдану МВС пішло по сліду "транзитного палива" Курченка. Одна партія такого палива, яку фірма Курченка ТОВ "Зовнітрансгаз" поставила на залізничну станцію: "Васильків-1", і яка потім була перевезена на ДП "Васильківська нафтобаза", була арештована судом.

Цитую судову ухвалу про арешт цього пального від 28 липня 2014 року.

"14 липня 2014 року було проведено обшук - на території бази було виявлено рухомий склад із семи вагонів-цистерн з наступними номерами: N55694376-66. N54668280-66, в 54665468, N73964082-66, N51711596-72, N54968256-66, N57679409-90, у яких виявлено не розмитнене дизельне паливо, а також нафтопродукти у кількості 9 689 884 кілограм, які містяться в дванадцяти резервуарах".

Далі слідство виявило (знову цитую судову ухвалу), що "згідно з інвойс - проформою отримувачем вантажу - палива дизельного, яке міститься в вище вказаних семи вагонах, є ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" на підставі контракту з ВАТ "НК" Роснефть" N100013/06144К".

Тобто Курченко просто надавав послуги "Роснефть", що постачала паливо своїй дочці в Україні, задля уникнення оподаткування. Це давало істотний додатковий заробіток "Роснафті" та Курченку за рахунок незаплачених податків.

Саме тому ці нафтопродукти були арештовані постановою Печерського суду 28 липня 2014 року, а в ЗМІ їх охрестили "паливо Курченка".

Тобто "Роснефть" мала брудні оборудки з Курченком в результаті яких грабувався бюджет України. Тому дуже символічно, що зараз саме паливом "Роснафти" українська армія заправляє свої танки.

Однак справедлива приказка: ворог не спить. "Роснефть" відкрила фронт в Києві та залучила в свої ряди чималий перелік потужних фігур, щоб повернути собі це паливо. І зняття арешту, це вже перший отриманий результат в цій війні.

Гроші "Роснефть" не пахнуть навіть, коли льється кров під іловайськом

Роль "Роснефть" в агресивному режимі Путіна відзначили навіть за океаном: США, щоб допомогти Україні ввела санкції проти "Роснефть" та її структур, заборонила своєму бізнесу продавати обладнання та технології для добутку нафти.

А ось Україна дивим чином санкції не ввела. Тому українським фірмам, нічого крім патріотизму та моралі не забороняло взяти участь в тендерах "Роснафти" або її дочок.



Таким чином українська юридична фірма "Арцінгер" в час Іловайської трагедії подалася на тендер дочки "Роснафти" "ТНК-Індастріз Україна", та 10.10.2014 його виграла. І байдуже, що предмет договору різко суперечив державним інтересам України: приватна фірма зобов'язалася зняти арешт з "палива Курченка", а також скасувати вимоги податкової до дочки "Роснафти" - заплатити 40 млн грн. несплачених податків в бюджет України

Знов-таки повторю, нажаль санкції щодо "Роснафти" не були впроваджені в Україні, тому ніщо крім патріотизму і моралі не заважало "Арцінгеру" взяти таке замовлення. А ось, щоб виконати умови тендеру, які протирічать державним інтересам України, боротьбі з корупцією, боротьбі зі схемами Януковича треба було залучити серйозні ресурси, владні механізми. У "Арцінгера" вони були. І позаяк арешт з "палива Курченка" був таки знятий у мене є всі підстави вважати, що на це працювала вся команда "Ацінгера", зокрема і та її частина, що була інтегрована у владу.



Класичний конфлікт інтересів

А тепер про головне. На момент підписання договору для захисту інтересів "Роснафти" цілий перелік потужних юристів та партнерів "Арцінгера" працювали на ключових посадах в органах влади.

І в мене є підстави підозрювати, що в їх роботі має місце класичний конфлікт інтересів. Тобто: посадовці вихідці з "Арцінгера" захищають інтереси приватних клієнтів "Арцінгера", зокрема "Роснафти".

Наприклад, коли в жовтні минулого року "Арцінгер" заключив договір з дочкою "Роснафти", щодо зняття арешту з "палива Курченка" керуючим партнером "Арцінгера" був Сергій Шкляр. Тому цілком можливо, що саме його підпис стоїть під тим договором.

Нині цей Шкляр - заступник міністра юстиції куратор виконавчої служби.


Тобто від нього безпосередньо буде залежати процес виконання ухвали суду про зняття арешту з "палива Курченка" і передачі цього палива "законному власнику" -дочці "Роснафти". А хіба він не зацікавлена особа?

І в мене є підстави вважати, що вся виконавча служба, яка зараз дико пробуксовує в своїй діяльності, в цьому питанні буде працювати, як злагоджений змащений механізм в інтересах "Роснафти". Адже я вже маю приклад, як інший виходець з "Арцінгера" нині посадовець в генпрокуратурі трупом лягав за ці інтереси.


Я вже про це писала, але нагадаю цю історію знову.

Заради "Роснафти" заступник генпрокурора, готовий залишити Україну без 80 млн. доларів

Коли "Роснефть" стала клієнтом "Арцінгера" в питанні зняття арешту з "палива Курченка", в мінюсті та генпрокуратурі на ключових посадах вже працювало двоє вихідців з "Арцінгеру": Антон Янчук та Віталій Каско.

Перший-заступник міністра, другий заступник генпрокурор, до їх посадових обов'язків належало повернення активів вкрадених Януковичем та його поплічниками. Пізніше ці двоє стали членами міжвідомчої комісії з повернення активів. Нагадаю, в тому числі активів Курченка, виведених з України в його оборудках з "Роснафтою" через латвійський банк.

І тут я особисто стала свідком, як вони зробили все можливе, щоб відповідна інформація з латвійських банків не потрапила в Україну.

Зокрема в серпні мені стало відомо, що Кримінальною поліцією Латвійської республіки була розслідувана справа про відмивання коштів, де фігурували офшорки Курченка, і в рамках цієї справи в Латвії було арештовано 80,5 мільйонів доларів США.

Ще весною Латвія звернулася до України з пропозицією перейняти справу і гроші. Представник міжнародного управління МВС Латвії навіть їздив до Генпрокуратури України з пропозицією. Хто від такого може відмовитися? До того ж все, що треба було зробити - відправити в Латвію міжнародно-правове доручення за підписом Каська, щоб почати процес перейняття справи та коштів. Однак нічого не було зроблено.

Окрім того успіхи Латвії на цьому поприщі були втаємничені. І звісно це було в інтересах клієнта "Арцінгера" - "Роснефть".

Адже, Латвія, якраз розслідувала факт відмивання коштів виведених в корупційній схемі, яку розслідувало МВС і в рамках якої і були арештовані нафтопродукти Курченка -"Роснафти".

Бездіяльність заступника генпрокурора Каська в цій темі була очевидна. Однак він пояснював її позицією свого керівника -генпрокурора Шокіна. Саме тому, я в серпні зустрілася з генпрокурором і вимагала перейняти латвійську справу.

Тоді я вперше побачила Каськом. Мене вже тоді здивувало з якою ненавистю та агресією Касько відреагував на здавалось би радісну інформацію, що Латвія готова передати Україні справу та 80 млн. доларів.

Генпрокурор тоді дав Каську ВКАЗІВКУ направити міжнародно-правове дорученя для забезпечення арешту та одержання інформації по рахункам С. Курченка в Латвійській республіці. З того часу пройшло більше 2 місяців Україна нічого не отримала!!!

Тепер, коли я знаю, що клієнт "Арцінгера" "Роснефть" я маю підстави вважати, що поведінка заступника генпрокурора була вмотивована захистом приватних клієнтів приватної юридичної фірми, наперекір державним інтересам.

Також в мене є підстави вважати, що Касько розірвав стосунок з приватною юрфірмою тільки формально, що "Арцінгер", виконує роль бек-офісу при генпрокуратурі, де кипить робота над проектами "реформування прокуратури" та "повернення активів" у вигідному для клієнтів "Арцінгера" руслі.

Отже, що ми маємо в сухому залишку через таке переплетіння інтересів:

Перше: програші держави. Адже генпрокуратура не перейняла Латвійську справу і 80 млн. доларів, Печерський суд зняв майно з палива Курченка, що створює проблеми Мінобороні та Мінпаливенерго

Друге: перемоги "Роснафти", яка добилася зняття арешту з палива та має своїх агентів серед політично-впливових осіб.

Це вимагає реакції. Зокрема, якщо є підозри, що має місце конфлікт інтересів (а вони є), необхідним є відсторонення зацікавлених осіб від тих державних справ, де вони можуть використовувати свої посади для захисту інтересів приватних клієнтів.

До речі, серед постмайданівських приватних клієнтів "Арцінгера" є не лише "Роснефть". Юрфірма Арцінгер захищає інтереси деяких "колишніх". І скажіть, як з таким багажем вихідці з "Арцінгера" можуть бути ефективні в повернення коштів виведених Януковичем та його поплічниками?

Також зауважу, що вплив українського захисника "Роснафти" не обмежується посадовцями. "Арцінгер" має інструмент маніпуляції громадською думкою та цілим переліком розкручених спікерів з числа громадсткості та народних депутатів в інтересах своїх клієнтів.

Адже, коли підписувався договір з дочкою Роснафти засновником Арцінгера був Тимур Бондарєв, зараз він керуючий партнер. Паралельно він член правління Transparency International в Україні. Це українське представництво міжнародної антикорупційної громадської організації. По-суті, вона є лакмусовим папірцем для іноземних урядів, та інвесторів, в питаннях корупції в Україні. Її думка впливова в посольствах Західних держав, серед українських громадських реформаторів, в ЗМІ.

Тому виходить, що в Україні оцінюванням корупції займається структура, що керується особою, серед клієнтів якої учасники найскандальнішої корупційної схеми часів Януковича!!!



Як все брудно! Однак треба розуміти, що в Україні війна. Ми стримуємо потужного загарбника - Російську Федерацію. Вони застосовують різні механізми вербування солдат в свої ряди. І Україна повинна давати відсіч на всіх фронтах. А розібратися, хто на чиїй стороні насправді просто. Є одне мірило - державні інтереси. У вище викладеній історії цілий ряд впливових осіб знехтували державними інтересами на користь навіть не приватних, а інтересів ворога.


Тетяна Чорновол, блог на УП.