"Ворог почав просочуватися в Покровськ, тому що бракує людей у підрозділах і ми не можемо забезпечити щільну оборону"

Автор: Виолетта Киртока

Так вважає командир 68-ої бригади полковник Сергій Третяк, піхотинці якого перебувають не у місті, а на півдні від нього. Для того, щоб пілоти могли скинути на позиції воду і боєприпаси, їх охороняють, бо за останній місяць неодноразово пілоти цієї бригади вступали у стрілкові бої, а зв’язківці днями взяли полоненого.

Ситуація у Покровську лишається напруженою. Чимало командирів, чиї бійці перебувають у місті, кого відправили туди на зачистку  від окупантів, характеризують ситуацію одним словом - "хаос". Позицій як таких немає – незрозуміло, хто де розташувався, зв’язок з групами іноді неможливо встановити декілька годин на добу. При цьому противник вже намагається навіть заїжджати у місто – принаймні три спроби заскочити у місто на мотоциклах наші підрозділи побачили ще у кінці минулого тижня. А УАЗік з людьми вдалося спалити…

У розмові з розвідником, який працює саме на цьому напрямку, я почула думку, що росіяни вже вважають питання з Покровськом вирішеним. І що командуванню потрібно вивести людей з того мішка, який утворився на півдні від міста, щоб не було запізно. Вже зараз потрібно думати про оборону Костянтинівки. Бо туди противник активно перекидає свої сили. За пару тижнів там може повторитися така ж ситуація, яка сталася біля Покровська.

На питання, як же вдалося ворогу зайти у Покровськ та Мирноград, командир 68-ої єгерської бригади імені Олекси Довбуша полковник Сергій Третяк відповів журналісту "Армія ТВ" Євгену Назаренку: "Вони просочилися у місто за рахунок великої кількості живої сили, яку посилають вперед. Ми намагаємося створювати щільну оборону, але із-за того, що погодні умови не завжди сприятливі для польотів БПЛА для викриття руху противника, він цим користується і шукає можливість зайти між нашими позиціями. А ми не можемо забезпечити щільну оборону по всьому передньому краю, тому що у нас не вистачає особового складу. Тих самих пілотів недостатньо, щоб бачити кожен метр нашої смуги".

Такі спроби потрапити у місто відбувалися накатами. 30-40 людей двійками ішли кожні п’ять-сім хвилин. "Поки ми зосереджуємося на перших трьох двійках, четверта чи п’ята знаходять шпаринку пролізти. Накопичення противника відбувалося не одну добу", - зауважує Сергій Третяк.

Вже більше року бригада воює на півдні від Покровська. "По факту це місто було нашим тилом, - говорить комбриг. – Тому противник, який тепер знаходиться у місті, створює певну проблему: через їхню присутність страждає наша логістика". І якщо піхота продовжує утримувати позиції за містом, то інші підрозділи – мінометники, зв’язківці, екіпажі пілотів безпілотників - вступають у стрілецькі бої у місті. Те, що зараз відбувається у Покровську, Третяк називає "броунівським рухом". У місто давно вже неможливо заїжджати машинами, пов’язано це не з великою кількістю противника, а з тим, що небо насичене фпв та мавіками зі скидами, які миттєво налітають на будь-яку техніку і знищують її. Саме тому більше місяця бійці ходять на завдання виключно пішки.

"В машині РЕБ може і не спрацювати, а через роботу двигуна ти не чуєш навколишніх звуків, - пояснює Сергій Третяк. – Тому більше вражається ФПВ та скидами саме техніка. А коли ідеш пішки, найголовніша твоя РЕБ-система – вуха. Боєць чує, що щось летить, і одразу шукає укриття".

Ще недавно пілоти 68-ої бригади вражали ворога на околицях окупованого Селидового, звідки вони намагалися штурмувати наші позиції. "Як тільки нам вдається вразити РЕБ противника, одразу ефективність роботи наших пілотів значно підвищується, - говорить Сергій Третяк. – Два тижні тому ми вражали техніку противника у Селидовому, палили там машини. За три дні, як правило, ворог відновлює свій РЕБ і нарощує його. Працювати стає важче. Станом на зараз ми туди долетіти не можемо. І на це є ряд причин: змінилася погода, додали РЕБів, нам довелося відтягнути пілотів трохи назад, бо багато роботи по передньому краю". Тепер пілоти в основному працюють не по противнику, а передають все необхідне своїм же піхотинцям в окопи, дивляться, щоб до наших позицій близько не підходили, якщо іде накат ворога, одразу говорять піхотинцям, звідки і скільки чекати ворога, працюють скидами по ньому, щоб не допустити ближнього стрілецького бою.

Але обстановка змінилася настільки, що готовими вести стрілецький бій треба бути навіть тим, хто забезпечує підвіз всього необхідного. "Минулого тижня мої зв’язківці взяли в полон одного бійця противника, - говорить Сергій Третяк. – Наткнулись у місті на групу з чотирьох людей. Один лишився живий. Передали його далі".

Коли ми чуємо неймовірні історії про людей, які залишалися на позиціях місяць-два-три, а то й більше, то треба одразу розуміти: це не про їхній вибір і неймовірну зухвалість. Хоча саме без витримки, мужності і бажання вижити вони б не протягнули в окопах так довго. Це про те, що людей не можуть поміняти з тих позицій. І для мене символом цієї війни, в тому числі, буде командир, який злився від власної безпомічності і дозволив собі слабкість висказати все при мені, викрикуючи, що не може поміняти своїх бійців на позиції, не може їх вивести звідти… А інший командир, бійці якого пішки виходили з оточеного міста рік тому, вислуховуючи гнівні слова від підлеглих та їхніх родичів, казав: "Але ж вони не чули, як і що я говорив командирам вище, які не прислухалися до наших рішень, вимагали від нас неможливого, доводячи ситуацію до патової. А я і кричав, і доводив, і вимагав… І все одно я лишився винним для своїх же".

…Вчора зранку росіяни вже заїжджали у Покровськ з боку Селидового буквально колоною. На півхвилинному відео я нарахувала як мінімум 12 мотоциклів, 5 джипів і одну буханку з особовим складом противника. Фахівці кажуть, що в цій групі як мінімум двоє снайперів. Звісно, не вся група заїхала у Покровськ, але на тому напрямку, де вони сунули, протистояти їм не було можливості.

Скриншоти з відео, викладеного у соціальні мережі окупантом, який знімав колону безпосередньо на дорозі

Найголовніше питання зараз – як будуть виходити з "не оточення" бійці, які все ще перебувають на позиціях на півдні від міста. З кожним днем ситуація для них стає все загрозливішою. А наказів знімати їх звідти – не віддають.

Вчора ж увечері була поширена інформація від головкома, що є і "план Б, і В для всіх варіантів подій" у Покровську. І що "росіяни пролізли лише у кількох місцях через інженерні загородження, і ситуація контрольована". Може, йому ще не показали те відео, яке бачила я, бо росіяни вже не пролазять, а заходять у місто. І від словосполучення "ситуація контрольована" мене вже тіпає…

 Віолетта Кіртока, Цензор. НЕТ