"Список 527": як у Міндічгейту з’явився спін-офф, у якому правоохоронці годують мафію матеріалами про борців з корупцією

Автор: Евгений Кузьменко

Антикорупційний серіал під назвою "Міндічгейт" не дає нам нудьгувати: від серії до серії змінюються не лише люди та суми, а й жанрова складова.

Якщо минулі два тижні ми дивилися судову драму про топкорупцію у воюючій державі, то засідання парламентського антикорупційного комітету подарувало нам мафіозний трилер з елементами антиутопії.

"ПІД КОВПАКОМ" У МІНДІЧА: ПРАВООХОРОНЦІ, НАРДЕПИ, УРЯДОВЦІ, ЖУРНАЛІСТИ

Головна сенсація вибухнула на 12-й хвилині засідання, коли спочатку директор НАБУ Сергій Кривонос, а потім керівник підрозділу детективів НАБУ Олександр Абакумов розповіли про вилучені досьє, які фігуранти справи Міндіча-Галущенка зібрали на 527 індивідуумів, які або чинили, так чи інакше, опір корупції і створювали проблеми Міндічу та його мафіозному колективу однодумців. Або просто цікавили "архіваріусів" за родом їхньої професійної діяльності.

У цьому "списку 527", зокрема, опинилися:

• 15 працівників НАБУ;
• 9 працівників СБУ,
• 10 журналістів,
• міністри та заступники міністрів;
• колишні голови "Укренерго" та "Нафтогазу";
• співробітники державної виконавчої служби,
• судові експерти.

Імена деяких з тих, на кого збирали досьє, на засіданні було названо: серед детективів НАБУ – усім вже відомі Руслан Магамедрасулов, Віталій Тібекін та Євген Токар. Серед журналістів – Юрій Ніколов і покійний Олекса Шалайський. Серед нардепів – Ярослав Железняк ("Голос") і Анастасія Радіна ("Слуга народу").

Голова антикорупційного комітету пані Радіна, почувши своє прізвище, не змогла приховати здивування. Чи вдала, що здивувалася…

Пан Железняк, який за ці тижні став справжнім блогер-діджеєм та популяризатором Міндічгейту серед народних мас – лише ствердно кивнув головою. Про цей список, як і про зміст свого профайлу, він вже знав і не відволікався від ноутбука, з якого проводив у соціальних мережах власну текстову трансляцію засідання комітету.

А транслювати було що, адже пан Абакумов буквально одним реченням вивів тему списку на новий рівень - заявивши про те, що "форма складання документів і суть наштовхують на думку, що це зроблено правоохоронними органами і передано злочинній групі".

Вислухавши ці та інші подробиці, голова комітету Анастасія Радіна резюмувала почуте у репліці-питанні:

- Я шокована інформацією, яку ви озвучили, про довідки на детективів НАБУ, що з’явилися у фігурантів злочинного угрупування ще до того, як відбулись обшуки. Чи правильно я розумію, що ще до того, як відбулися обшуки і затримання детективів НАБУ, у розпорядженні фігурантів злочинного угрупування, які не є представниками правоохоронної системи, вже були довідки, які за формою і змістом виглядають так, що їх могли скласти тільки правоохоронці? І що ці довідки були складені ще до того, як були вчинені слідчі дії проти цих детективів? Що принаймні для мене є прямою ознакою того, що у злочинному угрупуванні, очевидно, мали бути членами або залученими особами інші правоохоронці. Чи правильно я розумію ситуацію і те, що ви нам повідомили?

Її запевнили, що саме так і було, і взагалі: значну частину довідок сформували за кілька днів до липневої атаки на НАБУ та САП. (Нагадаємо читачеві, що обшуками тоді займалося СБУ; окрім цього, на записах, опублікованих НАБУ в рамках операції "Мідас", йшлося про те, що один із соратників Міндіча, Ігор Миронюк, нібито зустрічався з кимось із співробітників Державного бюро розслідувань; на плівках також фігурує фраза про передані до Національного агентства з запобігання корупції 20 тисяч доларів).

Як там було сказано у старій рекламі? "За усього різномаїття вибору…".

ЗА ЯКИМИ ПРИНЦИПАМИ ФОРМУВАЛИ СПИСОК? І ЧИ ДІЗНАЄМОСЯ МИ ІМЕНА ФІГУРАНТІВ?

Не будемо переказувати все, що ми почули на цьому засіданні. Читач може сам подивитись відео (розмова про "список 527" стартує приблизно на 12-й хвилині) і зробити свої висновки.

Реакція від політиків, журналістів, ексурядовців та блогерів одразу ж після оприлюднення інформації про "список 527". 

Ірина Геращенко

Анастасія Радіна

Мар'яна Безугла 

Сергій Руденко

Хтось називав його "розстрільним списком", хтось формулював про перетворення державної машини на мафію, а Мар’яна Безугла, яка свого часу багато істерила відносно професійності НАБУ, цього разу посміхалася і дякувала за роботу.

Що стосується нашого видання, то його від початку цікавили "процедурні питання". А саме: чи відкрили у НАБУ кримінальне провадження щодо факту збору інформації під ці довідки? І чи надалі будуть інформувати тих, на кого зібрані ці довідки?

Речниця Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Ольга Постолюк, коментуючи ситуацію "Цензору", зазначила, що довідки, про які йшлося на засіданні комітету, передавати в інші правоохоронні органи наразі не планують, їх будуть досліджувати в ході досудового розслідування, яке продовжується щодо злочинної організації, в якої їх вилучили. "Ми будемо досліджувати їх включно з тим, яким чином вони потрапили туди, звідки були вилучені. Робота в цьому напрямку триватиме, - пояснила вона і додала, що публікувати списки чи якимось іншим чином інформувати суспільство і тих, хто потрапив в ці "досьє", до завершення розслідування недоречно.

Постолюк також зазначила, що важливо встановити, з якою метою цю інформацію збирали і як планували використати.

А оскільки ніхто не зацікавлений дізнатися про мету збору більше за самих фігурантів списку 527, ми поцікавились у журналіста Юрія Ніколова:

- Здивувалися, коли на засіданні антикорупційного комітету почули своє прізвище серед фігурантів цього списку? Чи щось таке і підозрювали?

- Я здивувався, що таке взагалі існувало; на голову не налізало, що злочинці аж настільки системно підходять до протидії ворожого до них антикорупційному середовищу, що підготували досьє на таку прірву людей! Пів тисячі фігурантів – такого я не пам’ятаю. Хоча з голівудських фільмів мав би до такого бути готовим.

Стосовно ж того, чи здивувався я своєму прізвищу у цьому списку – якраз ні. Бо цілком, без жодних комплексів, розумію, що в Україні залишилось небагато журналістів, які під час вторгнення займались системним розслідуванням корупції.

- Постає питання: чи варто суспільству вимагати від НАБУ оприлюднення цього списку? Бо ж багато хто з фігурантів зі зрозумілих причин може не захотіти, щоб їхні ПІБ "світили" на публіці.

- Безумовно, не всі б хотіли лякати своїх рідних та близьких.

- А з іншого боку, це – суспільно важлива інформація.

- Ну, я в цій історії не готовий розписуватися за суспільство. Особисто для мене важливіше інший момент – звідки прийшов той виток інформації, який, як кажуть в НАБУ, за змістом нагадував дані правоохоронних органів? Оце має бути розкрито! Яка козлина в якому правоохоронному органі ці довідки кліпала, та ще й в такому швидкому режимі? Бо ж детектив Абакумов каже: я ось підписую запит в "Енергоатом" - а через 5 днів у них з’являється на мене досьє.

- Для самих правоохоронних органів – де б не працював цей досьє-мейкер – теж, теоретично, має бути справою честі розкрити цього пана.

- Та яка там честь у цих проституток? Там немає клейма де ставити. У мене немає жодних шмарклів з приводу того, хто працює в правоохоронних органах. А з точки зору воюючої країни виникають питання: так що це, досьє у них хто попало може купить? А прайс тоді де і по чому? А де рівність послуг? Скажімо, журналістам-розслідувачам теж треба інформація про фігурантів своїх розслідувань. Так ми можемо купити у якихось погонів ці дані? А чому одним можна, а іншим – ні?

- Будете звертатись до НАБУ та САП з проханням розповісти, яка саме інформація міститься у досьє на Юрія Ніколова?

- Ні, не буду.

- Але ж вони збирали інфу не лише на фігурантів, а й на їхніх близьких.

- Можливо. Ну, а що може бути в моєму досьє? Що брат служить у 47-й бригаді, а племінник – на Покровському напрямку? Дізнаються, що моя старенька мама живе зі мною? Що у мене є дружина і син? Ну, ладно…

Змінимо ракурс всередині теми. Про те, які професії представлені у "списку 527", ми вже знаємо. Відомі нам і деякі прізвища. Які висновки можна зробити з наявної у нас інформації?

Керівниця парламентського комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар уважно слідкує за розвитком Міндічгейту, а цього разу ще й була присутня (і ставила питання запрошеним гостям) на засіданні антикорупційного комітету ВР.

Ось її думка про принципи та підхід до формування "списку 527":

"Мені здалося, що там є файли на "своїх" і "ворогів", причому у ворогах - розслідувачі, НАБУ, медійні депутати, власне всі ті, кого влада вважає своїми "ворогами".

Я думаю, що частина не державних чиновників збиралася для того, аби тримати на короткому повідцеві частину урядовців і мати на них компромат для вирішення чутливих питань, і для інформаційного мочилова щодо "ворогів".

Добре, що Олександр Абакумов пообіцяв ширше розслідування щодо цих файлів, бо вони дають інформацію про те, як це ОПГ вирішувало свої справи, про лобізм своєї корупції та її інформаційний супровід. Це великий пласт, коли держава навіть не поліцейська, а якась напівкримінальна. І, вочевидь, це не лишиться непоміченим нашими партнерами. Так, я думаю, що можна говорити про скоординовану державою організацію системи тиску і примусу".

З УКРАЇНИ РОБЛЯТЬ МАФІОЗНИЙ КОНГЛОМЕРАТ БЕК-ОФІСІВ

Отже, маємо змичку кримінально-корупційного угрупування з державними офісами. Включно з правоохоронними структурами, які начебто б мали боротися із цією корупцією.

Ця мафія, яка самою можливістю існувати та збагачуватись завдячує діючій українській владі, збирає досьє на людей, чия професійна діяльність мафії загрожує - чи просто її цікавить.

Якщо треба прищемити фігурантів списку, у справу вводять (звичайно, за гроші, і дуже непогані, брудні анонімні ТГ-канали, блогерів різного штибу, деякі проплачені ЗМІ). Причому йдеться не лише про публікації, а й про стеження і різноманітні провокації (усі ж контактні дані об’єктів – на руках, залякуй досхочу). Якщо хтось з читачів є підписниками таких ТГ-каналів, ви зрозумієте, про що я.

А для чого ще можуть знадобитись ці дані? Страшно навіть уявити. Он, Юрій Ніколов згадав голівудські фільми - то який сценарій, не приведи Боже, спрацює у нас – "Три дні Кондору", "Мистецтво війни" чи "Ворог держави"?

Мої побоювання комусь можуть здатися параноєю. А що, підігнаний правоохоронцями мафії список у пів тисячі прізвищ – хіба не підштовхує якщо не до параної, то до серйозної тривоги? Особливо, коли уявити – а знаючі люди у НАБУ, і не тільки, кажуть про це прямо – що таких бек-офісів в Україні – чимало. І за кожним з них стоять свої міндічі, галущенки, миронюки та іже з ними. І у кожному є свої "списки 527" і свої люди у правоохоронних структурах, серед медійників, на вищих щаблях влади?

Ми живемо у воюючій країні, в якій правоохоронні та державотворчі інститути якщо і працюють, то у дуже обмеженій, ще й корупційно викрученій, формі. Ми звикли вважати, що корупція – це такі огидні нарости на тілі нашої держави. Так, вони уповільнюють її рух до Європи – але ж принаймні ми туди повземо, чи не так?

Але серіал під назвою "Міндічгейт" і різноманітні його спін-оффи демонструють: поки наша увага була прикута до фронту, спритні мафіозі на свій лад змінювали несні конструкції цієї держави. І це Велике будівництво йде за мовчазної згоди (або активної допомоги) її керівництва, що прийшло до влади на лозунгах боротьби з корупцією.

Чи не вийде так, що коли будівельні ліси приберуть, то замість держави ми побачимо один великий корупційний бек-офіс?

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"