28 пунктів: мир, від якого тхне поразкою

Автор: Ольга Москалюк

"Зараз Україна може опинитися перед дуже складним вибором: або втрата гідності, або ризик втрати ключового партнера; або складні 28 пунктів, або вкрай важка зима", - каже президент Володимир Зеленський у своєму зверненні до народу 21 листопада. Так реагує на переданий Америкою проєкт мирного плану.

Київ був змушений оперативно діяти: Зеленський швидко визначив делегатів на переговори з американцями. Серед них і керівник президентського Офісу Андрій Єрмак та секретар РНБО Рустем Умєров, які незадовго до того опинилися в епіцентрі корупційного скандалу під назвою "Міндічгейт".

Поки українська та американська сторони у Женеві намагалися домовитися за зачиненими дверима, інформаційний простір вирував новинами та коментарями. Американська преса зазначала, що авторами документу були спецпредставник Трампа Стів Віткофф та російський посланець кирило дмитрієв, а допомагав їм ніби зять президента США Джаред Кушнер. Згодом у пресі ще з’являються так звані "плівки Віткоффа", на яких ніби він обговорює мирний план із радником путіна юрієм ушаковим та дає свої рекомендації, як завоювати прихильність президента США. Однак поки тривали перемовини, широкому загалу про це ще не було відомо. Водночас журналісти писали про альтернативний документ із 24 пунктів, які напрацювали європейці. Вони більше відповідають українським інтересам та відрізняються від американських.

У понеділок українська делегація повернулася до Києва. Після спілкування з переговірниками президент повідомив, що кількість пунктів майбутньої угоди скоротилася, але над ними ще треба працювати. Деталей не озвучив. Проте закликав українців найближчими тижнями дуже уважно ставитися до тривог, адже росія продовжуватиме тиск. Тієї ж ночі на столицю вперемішку полетіли "калібри", "кинджали" та "шахеди". Так росіяни вкотре продемонстрували своє реальне ставлення до мирних переговорів, яке є набагато красномовнішим за будь-які слова.

"У РОСІЯН Є ТАКА ПОСТІЙНА ІНТЕНЦІЯ – ПРИМУСИТИ УКРАЇНУ ДО КАПІТУЛЯЦІЇ"

- Ми побачили російські "29-й і 30-й пункти", які летіли на Київ у вигляді ракет, вбивши сімох людей й пошкодивши будівлі та енергетичну інфраструктуру, - коментує заступниця керівника фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук. - Часто загострення на фронті й атаки по цивільних якраз відбуваються на тлі переговорів, щоб примусити Україну до капітуляції. Така у них постійна інтенція.

Але переговорний процес триває. Народні депутати офіційно не отримували ні 28 пунктів, ні оновлений документ. Можливо, керівництво Верховної Ради має більше інформації. Але парламентарі, які не входять до складу президії, дізнаються цю інформацію лише з відкритих джерел, зокрема з офіційних повідомлень та коментарів наших переговірників у пресі. Так сталося і з 28 пунктами. Коли вони з’явилися, я якраз була у відрядженні, тож для мене всі ці обговорення відбувалися разом із колегами, зокрема й нідерландськими політиками. Скажу, що європейці також дуже занепокоєні, щоб росія не вийшла з цієї агресії з амністією і закріпленими територіальними здобутками. У цьому ми з європейськими партнерами на одному боці. Але дуже важливо, щоб від Європи були не лише пресрелізи, заяви чи твіти, а й конкретні рішення. Наприклад, схвалення в грудні репараційного кредиту – те, що залежить саме від Євросоюзу. Це була б найкраща відповідь.

Очевидно, що виправлена версія документу є лише у переговорних команд Сполучених Штатів та України. Цей доопрацьований текст був переданий лідерам країн - президентам Трампу та Зеленському, але наразі він не є публічним. Із офіційних коментарів представників нашої делегації можна зробити висновок, що угода буде рамковою. Для її реалізації, ймовірно, знадобляться додаткові, які укладатимуть, наприклад, Україна та Сполучені Штати, зокрема щодо гарантій безпеки. Я не можу нічого сказати щодо ратифікації кінцевої версії Верховною Радою, адже спершу треба зрозуміти, які саме офіційні документи можуть вийти з цього переговорного треку.

Що далі? Насправді, тільки Сполучені Штати та президент Трамп можуть знайти достатньо аргументів для тиску на росіян, щоб вони, дійсно, були готові до переговорів, які мають бути про справедливий мир, а не їхні "цілі сво" та інші наративи. Я зараз багато коментую ситуацію для західних медіа і наголошую, що найбільша проблема не у суперечках між США та Україною. Якщо американці дослухатимуться до наших аргументів та слів європейських партнерів, то ми вийдемо на більш-менш прийнятний документ. Зрозуміло, що має ще відбутися розмова між президентами Трампом і Зеленським, тому що переговірники не брали на себе відповідальність за частину питань. Але корінь проблеми завжди в росії. Тому ми знову можемо побачити її невдоволення і повернення до циклу відмов від конструктивних переговорів. Тож дуже важливо, щоб паралельно і європейці, і, сподіваюся, американці мали чіткий план тиску на рф, коли вона вкотре відмовлятиметься від перемовин, що базуються на здоровому глузді та нормах міжнародного права.

"УКРАЇНА ПОКАЗАЛА, ЩО ГОТОВА ДО ПЕРЕМОВИН, АЛЕ НЕ ДО МИРУ ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ"

Колега Євгенії по фракції, заступник голови парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Єгор Чернєв погоджується, що росія може не сприйняти деякі положення мирної угоди, які погодять між собою Америка та Україна:

- Питання в тому, чи дійсно ці 28 пунктів були фінальним рішенням між росією та Сполученими Штатами. Я от не певен, що вони писалися в москві. Тож існує ризик, що після узгодження плану Україною та Америкою рф просто його не прийме. Адже найбільш спірні пункти, що стосуються територій та нашого майбутнього, будуть винесені на рівень президентів Трампа і Зеленського. Із того що я знаю і чув, у нас ніхто території не здаватиме. А для росії ж принциповим є те, щоб ми віддали Донбас. Поки не розумію, як можна вирішити це засадниче для обох сторін питання. Україна зайшла в переговорний процес і показала, що готова до перемовин, але не до миру за будь-яку ціну. Де можемо – йдемо на компроміс. Однак не в принципових речах.

Ми вже досить давно в такому глухому куті. Щоразу, як ми підходимо до переговорів, чуємо з російського боку одне й те ж: цілі так званого "сво" мають бути досягнуті. Але ж вони їх можуть замаскувати, як-от демілітарізацію під зниження чисельності нашої армії. Тут теж цікавий момент. Бо з одного боку, ніхто не має нам вказувати, якими повинні бути ЗСУ. З іншого - можна логічно припустити, що після завершення війни ми все ж таки природно підійдемо до цього скорочення, адже не можемо тримати стільки військових, та й немає сенсу. Якусь частину з них треба перевести в мобілізаційний резерв. Що росіяни придумають щодо денацифікації – не знаю. Я взагалі не розумію, що вони тут мають на увазі. А от щодо територій, повторюся, я не бачу компромісів.

Сьогодні Трамп демонструє бажання підписати угоду. У разі відмови росії може піти на більш жорсткі кроки – посилення санкцій проти неї та надання нам додаткового озброєння. Це рф також бере до уваги, з огляду і на свою  внутрішню ситуацію. У нас вона, зрозуміло, непроста, але й там нелегко. Є певний запас міцності, однак вони також прораховують, на скільки його вистачить. Все одно йдеться не про роки, а про місяці.

Думаю, переговорний процес може затягнутися. Спочатку ж від нас вимагали підписати документ до 27 листопада. Але вже терміни змістилися. Ми ж пам’ятаємо, що взагалі війна мала закінчитися наступного дня після обрання Трампа президентом. З того часу минув майже рік. Тому й перемовини можуть просуватися повільно. Тож зараз ми максимально працюємо з нашими європейськими партнерами як у питанні їхньої політичної позиції, так і щодо подальшої фінансової та військової підтримки України. Ми маємо бути готові, що завтра нічого не закінчиться. Ми ж бачили по обстрілу Києва, як росія ставиться до переговорів. Вони показують, що можуть продовжувати, й продовжуватимуть. Це теж тиск на нас. Ми це розуміємо. Тому виходимо із існуючих реалій. Тим більше, дані як нашої, так і закордонних розвідок свідчать про те, що росія не змінила свої плани по захопленню територій. Причому не лише України. Цифри, які вони закладають на наступний рік для збільшення виробництва озброєння, аж ніяк не вказують на те, що вони готові закінчувати війну. Більше засвідчують, що можуть розв’язати паралельно ще одну. Наприклад, із країнами Балтії. Європейці це усвідомлюють. Не впевнений, що США так само. Вони припускають, що рф не посміє напасти на НАТО. Але ж ми бачимо, що вже не працює доктрина ядерного стримування. Війна в Україні показала: з ядерними державами можна воювати, а вони застосовуватимуть конвенційне озброєння. Тож якщо почнеться наземний наступ на територію країн Балтії, то я дуже сумніваюся, що Альянс першим застосує ядерне озброєння.

"ТРАМП БУДЕ ЗМУШЕНИЙ ПРИПИНИТИ ДИВИТИСЯ З ЛЮБОВ’Ю В БІК РОСІЇ"

Народний депутат із фракції "Європейська Солідарність" Володимир Ар’єв вважає, що переговорний процес від самого початку не був орієнтований на результат:

- Росіяни мали іншу мету. Вони хотіли зробити так, щоб Трамп, який почав сумніватися в щирості намірів путіна, знову повернувся обличчям до "друга владіміра". Тобто вся ця історія була запланована для того, щоб усім "пустити в очі дим" і відтягнути запровадження санкцій, зокрема ухвалення законопроєкту Ліндсі Грема, адже Трамп сказав, що вже втрачає терпець.

Я від самого початку казав, що путін тягнутиме максимально довго до моменту, поки не буде змушений сісти за стіл переговорів. А змусити його можуть дві речі. Перше - посилення України у військовому плані. До речі, Німеччина зараз на наступний рік виділяє нам вдвічі більше коштів, аніж на поточний - 11,5 мільярдів євро. Друге - посилення тиску на саму росію. Це мають бути такі економічні санкції, які просто змусять путіна відходити від його позицій. Поки я не бачу жодних обставин, які би впливали на його рішення йти на мир.

Тому Віткофф і дмитрієв підготували ці 28 пунктів таким чином, щоб президент Америки побачив: ніби вони працюю, зробивши так, щоб унеможливити сприйняття їх українською стороною. Офіс президента в цій ситуації намагався не протидіяти російському впливу, а використати цю ситуацію для того, щоб відвернути увагу від того грандіозного корупційного скандалу, який стався з друзями Зеленського. Тобто, як би не дивно це звучало, але тут так "стали зорі", що зійшлися інтереси росіян і ОП. Саме тому я не думаю, що треба далі обговорювати цю історію. Її можна вже назвати закритою. Я не знаю, чи може путін погодитися на ці обставини. Якщо раптом це станеться, то це означатиме, що у нього склалася така ситуація, за якої він не може далі воювати, то йому необхідний терміновий перепочинок. Але наразі я не бачу жодних причин, які б дали нам розуміння: він дає задню й готовий реально починати переговори.

Зверну увагу, що після того, як втрутилися наші європейські партнери, перемовини пішли зовсім в іншій тональності, і Трамп уже погодився на українські поправки. Тобто вони допомогли нам зіграти красиво і правильно – не бути реактивними у реакції, а запропонувати свій варіант. Хоча, насправді, ті 28 пунктів не треба було навіть брати до рук, а сказати, що ми дамо свій варіант.

Чи вплинуть на переговорний процес так звані "плівки Віткоффа"? Зрозуміло, що, насамперед, вони відобразяться на внутрішніх процесах в Америці, тому що там за рік мають бути вибори до Конгресу. А там навіть серед прихильників Трампа дуже мало тих, хто вважає, що потрібно приймати сторону росії – десь 16 відсотків. Більш ніж  70 відсотків якраз підтримують Україну. Це суттєвий фактор для того, щоб ухвалювати рішення. Трамп буде змушений припинити дивитися з любов'ю в бік росії. Ці плівки могли швидше зіграти, як такий фактор, що зриває російську гру, "змішує всі карти" і повертає все на першопочаткові позиції. Думаю, надалі президент США розумітиме, що такі ігри безслідно не проходять ні для кого, тому треба шукати зовсім інший варіант. І врешті-решт буде, як казав Черчилль: американці перепробують всі засоби, поки прийдуть до правильного.

"ЗАРАЗ НАЙГІРШИЙ ЧАС ДЛЯ ПЕРЕГОВОРІВ З ПОЧАТКУ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ"

Секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, народний депутат "Голосу", полковник СБУ Роман Костенко розказує, як історія з переговорами відображається на фронті:

- Звичайно, військові читають новини, бачать, що відбувається і ставлять питання. Так, хтось вже сильно втомився, і говорить: "Давайте щось робити, щоб закінчувати". Але велика частина з них розуміє, що не можна розмінювати свій суверенітет, коли росіяни не захопили (і найближчим часом не зможуть) частину Донецької області, не окупували Херсонську та Запорізьку області, за які загинуло багато їхніх побратимів. Хіба можна просто віддавати територію, як того вимагають росіяни? Таке вони точно не сприймуть, як і багато інших речей. Тому я навіть не знаю, хто може погодитися на такі умови. Але вже шириться інформація, що і Трамп не знав, що конкретно в тих пунктах, і Рубіо ніби спочатку не зміг відповісти конгресменам, а хто їх писав? Тобто і ми, і навіть американці не до кінця зрозуміли, звідки взявся цей документ, але поїхали його обговорювати. Але тут теж виникає ряд питань. Хто формував порядок денний української делегації? Хто її формував? Чому там відсутні члени парламенту – законодавчої гілки влади? Поїхав керівник Офісу президента, голова РНБО, представники уряду, але не міністри, коли є Верховна Рада та керівники міністерств. Про що вони там домовлялися? Я, наприклад, не знаю. Як і те, якою є українська позиція. І коли за результатами перемовин говорять: "Ми прибрали половину антиукраїнських пунктів", то мені цікаво, а про що саме йдеться? Жодної конкретики. Покажіть! Поговорімо про це, щоб всі були проінформовані про те, що відбувається. Якщо припустити, що є домовленість з Америкою про проведення переговорів за зачиненими дверима, тоді там мають бути представники всієї української влади. Зрештою, голосувати за напрацьований документ доведеться парламенту. Якщо нам після останніх корупційних скандалів принесуть ще щось сумнівне і тут, то буде дуже багато дискусій. Я не певен, що за таких обставин навіть "слуги" проголосують. Тому або спікер, або інший представник ВР має точно бути за столом перемовин. Бо керівника Офісу, як і секретаря РНБО, ніхто не обирав. Тим більше, в пресі прозвучала інформація про те, що вони можуть бути на плівках НАБУ. У мене особисто немає довіри до цієї переговорної групи.

Взагалі я вважаю, що ті пункти, які нас влаштовуватимуть, будуть відображені у кінцевому варіанті мирної угоди, яку Україна колись, можливо, підписуватиме. Наприклад, підтвердження нашого суверенітету. Ми ж цього хочемо? Звичайно! Або питання розташування винищувачів НАТО в Польщі. Це нам також підходить. Як і ненапад росії на Альянс. Але є й критичні речі – це ті пункти, які написані в Москві, як-от віддача росіянам територій чи обмеження армії. Хоча друге питання може бути дискусійним. Мене більше тригерить не конкретна чисельності ЗСУ, а саме формулювання "обмеження". Адже це неправильно, коли ми в першому пункті говоримо про суверенітет, а в іншому прописуємо, скільки у нас буде військових. Особисто я припускаю, що наша армія може налічувати й менше 600 тисяч. А, можливо, й більше, однак тоді треба розуміти, чи ми потягнемо? Тут вже треба проводити економічні розрахунки. Крім того, важливим є і те, якими будуть збройні сили росії, чи виведуть вони свої війська з нашої території. Треба детально дивитися.

Тут важливим є те, що зараз найгірший час для переговорів з початку повномасштабного вторгнення. Однак ми на них поїхали і робимо вигляд, що у нас все добре. А як взагалі проводяться подібні переговори? На рівних, з позиції сили або з положення, що противник в перспективі може зазнати втрат. Ми ж погодилися, коли у нас на полі бою не найгірша, але ж і не найкраща ситуація за останній час – загроза оточення Покровська, росіяни починають штурмувати Костянтинівку, є прориви на Гуляйпільському напрямку. Якщо росія має успіх, хіба вона піде на поступки? Звичайно, ні! Ще й коли все це супроводжується таким негативним фоном, як найбільший за всю каденцію цієї влади корупційний скандал в Україні. Підозрюють зокрема і тих людей, які по факту і приїхали на перемовини. Чи додає це нашим делегатам плюсів? Ні. Тому що напроти них сидять американці, які теж все розуміють. На цьому тлі ми намагаємося про щось домовитися. А треба було пробувати відійти в сторону та потягнути час. Всередині країни президент мав взяти на себе відповідальність за це все і вирівняти ситуацію. Тільки потім - перемовини. Бо нинішні обставини можуть змушувати нас іти на поступки.

"РОСІЯ ВЕДЕ БРУДНУ ТА МЕРЗЕННУ ГРУ"

Політик та дипломат Роман Безсмертний наголошує, що в нинішній ситуації росія діє на трьох напрямках:

- Перший - це деморалізація Дональда Трампа, другий - розкручування теми корупційного скандалу в Україні, третій - агресивні атаки на Європу, які почалися з підриву залізниць, який, до речі, не вдався. По суті, йде такий пресинг по всьому периметру.

Якою могла б бути відповідь? Америка, Україна і Європа сідають та разом виробляють контрдії, які потім швидко втілюються в життя. Цього не розуміє не лише Трамп, а й всі, хто з ним працюють, тому продовжують кидатися далі. Ситуація у Вашингтоні дуже неприємна й внутрішньо погана. У них система просто розвалюється на очах. Люди відверто кажуть, що ходять до Адміністрації попити кави й більше нічим там не займаються. Оцей документ якраз висвітлив дуже багато проблем "трампізму" як державної системи.

Тому треба думати, якими мають бути подальші дії, щоб вони, з одного боку, не розсварили усіх учасників того, що можна назвати коаліцією свободи і демократії. З іншого - не дали можливості кремлю досягнути як загальної, так і фрагментарних перемог на всіх напрямках. Задача не є дуже простою і не впирається лише в цей план, конспект, чи дорожню карту – як не назви цей документ, бо насправді він дуже примітивний та нікчемний. Це розуміють усі. От чому Рубіо так поводиться? Бо він хоче використати момент для того, щоб "відбілити" Трампа і не ганьбити його вже остаточно - спробувати дистанціювати з процесу Віткоффа, що не вдасться, бо він друг. Треба звернути увагу, як в процесі якраз з'явилися Рубіо, Кушнер і Венс. Усі троє усвідомлюють: ситуація - "швах". Що вже говорити про появу цього дива тютюново-алкогольної індустрії Дрісколла. Де він взагалі взявся?! Я розумію, що це товариш Венса, але для того, щоб займатися такими питаннями, цього замало – мають бути відповідні знання, досвід та вміння. Виходить, починається "затикання дірок, де тече", ким попало. Тому у нинішній ситуації для України задачею мінімум є тримання рядів з Європою. Ще треба спробувати витягнути Трампа з нинішньої "ями". Бо тут вже йдеться навіть не про здатність на щось впливати, а про те, щоб його просто не "розтерли в труху", бо воно до цього йде. Зараз для путіна важливою є тема не стільки бойових дій, скільки загнати в кут Трампа. На жаль, москві це вдається. Бо Віткофф по суті виконує роль агента кремля. Рівень деморалізації Трампа б'є всі рекорди в нинішній ситуації. Він дуже боїться того, що за "файли Епштейна" (вони не так страшні – можна все закреслити) далі полізе інформація. От що вони таке? Це стара "кагебешна" операція, в якій, окрім того, про що зараз багато пишуть, є ще просто факти державної зради. А вона проявиться. Причому не через ці файли. Епштейн – це таке: знайшли кучерявого хлопця, який міг "пудрити мізки", потім грохнули його, щоб не плутався у всіх під ногами. На цю ситуацію треба дивитися по-іншому – москва все добре знає. Вона, як завжди, веде брудну та мерзенну гру. Зокрема із Віткоффом. І це все не про мир! Гідеон Рахман з "Financial Times" влучно з цього приводу пише: "Уявіть собі зараз путіна, який сидить на березі Чорного моря на білому дивані, дивиться на все це й регоче з того, як поводиться Захід".

А керівництво України сьогодні знаходиться у ситуації вибору без вибору. Це той випадок, коли от що б ти не робив – придумав глобальний саміт миру чи написав 15 пунктів перемоги, але "замовляє" і "диригує цим оркестром" все одно москва. Тому твоя задача в нинішній ситуації - рятувати те, що називається Україна. Ці 30-35 мільйонів людей. Тут в одиночку перемогти неможливо. Треба, щоб Україна, Америка та Європа складали тісні лави партнерів. Цій "осі зла", до якої входять росія, Китай, Іран, Білорусь, Північна Корея, Венесуела і різні африканські людоїди, має протистояти організована сила. Такою може бути тільки коаліція свободи і демократії. Але при цьому ми ж чудово розуміємо, що є Дональд Трамп. Якби йому принесли кошелі із золотом і сказали: "Махни хоч рукою", може, й зробив би так. На більше він не здатен. Це людина, яка мислить не цінностями, а інтересами. Кушнер же в інтерв'ю "The Telegraph" все розкрив, сказавши, що вони укладають угоди на основі інтересу, а не цінностей. Тільки не національного, а особистого.

З одного боку, нинішня поведінка Зеленського є правильною – не треба було відштовхувати американців, але й пірнати у той процес з головою теж не можна. Потрібно дивитися на все із холодним розумом. Зайшли у процес, показали себе, свою позицію і одразу стали поруч з Європою та напрацювали спільні дії – оце абсолютно правильна поведінка.

Загалом Україна у нинішньому процесі має потужніший вигляд, ніж Вашингтон. Навіть на фоні усіх цих розмов, що припинять допомогу чи щось не дадуть. А якою в такому разі буде реакція всередині США? Я дивився, що підтримка України серед республіканців зараз найбільша, а невдоволення поведінкою Трампа зростає. Тому, зрештою, вся ця ситуація призведе або до короткої передишки перед серйозною війною, або буде просто продовження нинішньої. На жаль, третього варіанту тут немає. Якою дорогою не йди, "фюрер" все одно воюватиме.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"