Шанс на реформу: що означає призначення Федорова для фронту й армії

Автор: Юрий Бутусов

Цей стрім ми присвятимо дуже важливій події, яка відбулася у Верховній Раді. Був призначений новий міністр оборони - Михайло Федоров. До посади міністра оборони, який фактично формує всю оборонну політику України, завжди була прикута увага. І призначення, яке відбулось, дійсно варто спеціального обговорення і визначення для того, щоб ми з вами зрозуміли, куди ми рухаємось у війні.

Отже, що хотів би сказати про Михайла Федорова.

Вперше президент Володимир Зеленський особисто призначив міністра оборони. За всі роки свого керівництва державою. Оскільки раніше міністрів оборони призначали при Зеленському виключно його голови Офісу. Спочатку Андрій Богдан, який фактично визначив кандидатуру Андрія Загороднюка, а потім призначав міністрів оборони виключно Андрій Єрмак. Це були його люди, повністю його команда: призначив Рєзнікова, призначив Умерова і потім призначений був Шмигаль на дуже короткий термін. Основний час війни міністерством оборони керували Рєзніков і Умеров. Обидва через корупційні скандали були зняті, так само був знятий і сам Єрмак. І вже після того, як всемогутній Алі Баба залишив Офіс і пішов, як він заявив, на фронт, Володимир Зеленський отримав свободу вибору і вперше сам визначив кандидатуру міністра оборони.

Друге, що відбулося вперше. Вперше на посаду міністра оборони призначена людина, яка, треба відверто сказати, в армії серед більшості тих командирів, які займаються безпілотними технологіями і безпілотними літальними апаратами, не можу сказати за всіх, яка користується повагою і має певні реальні заслуги і знання в сфері війни. І дійсно знання достатньо високого рівня.

Раніше ми не бачили призначень компетентних людей на посади. Як правило, призначаються люди, які взагалі не мають ніякої ваги, не мають ніяких знань, яких дуже легко збити просто, або які одразу лапки складають і виконують будь-які команди, смотрящих будь-кого. І це призводить до таких скандалів, як яйця по 17 гривень і все таке. Тобто, раніше як правило в уряд призначалися люди, які не мають ніякої репутаційної історії. І тут вперше призначена людина, в якої є репутаційна історія, саме у сфері війни. Я не можу сказати, що це бездоганна історія, і там теж були скандали, ми про них трошки згодом скажемо, але є реальні заслуги, які дійсно варто відзначити, які цю репутаційну історію Михайлу Федорову і створили. І саме про це ми будемо детально говорити.

Ну і третє, що я хотів би відмітити, вперше новий міністр оборони при заході на посаду оголосив конкретну концепцію своїх дій, визначив рамки, що він саме хоче робити, куди він хоче рухатись, і вперше цей міністр оборони визначив, що прикладом для нього змін в армії і джерелами інформації про те, що треба робити на посаді міністра оборони, є конкретні бойові командири, і всі командири, яких назвав Федоров, це дійсно відомі командири наших найкращих бойових частин, люди з найкращою бойовою репутацією. Тобто прихід на посаду, його робота, вони пов'язані конкретно з його оцінкою взаємодії з цими командирами. Тому це не може не викликати цікавість, і для початку, для того, щоб ми могли скласти оцінку, треба обов'язково процитувати, що саме говорив Федоров у Верховній Раді.

Щоб я відмітив: перше, що сказав Федоров.

"Сьогодні залишається велика кількість проблем, які необхідно вирішити. Паперова армія, радянські підходи, надмірна бюрократія та збої в забезпеченні фронту. Все це заважає військовому на передовій діяти максимально ефективно і надійно захищати свою землю".

Зазначу, що Федоров заходить на посаду, будучи вже керівником, на рахунку якого створення системи "Дія". Тому сподіваюсь, що ці слова будуть реалізовані і вся ця паперова абсолютно непотрібна в армії бюрократична махіна буде дійсно оптимізована в електронних документах, які просто зроблять непотрібним велику кількість всієї переписки.

Радянські підходи - це загальне гасло.

Надмірна бюрократія, так безумовно, вона просто дуже велика в армії. Збої в забезпеченні фронту, я думаю, тут також всім це очевидно.

Далі Федоров поговорить про себе.

"Я йду на посаду міністра оборони не як міністр, який побудував цифрову державу, створив Дію, а як людина, яка з 2022 року багато часу працювала на війні. Завдяки роботі нашої команди та підтримці президента в Україні з'явилися старлінки.

Тут хочу сказати, що так, дійсно, я особисто також отримував ще в травні 2022 року, ще в кінці квітня 2022 року, партію старлінків, до речі, саме від Мінцифри, 300 старлінків, і це була перша значна партія старлінків, яку держава, ну я просто пришвидшив її роздачу, виділила військам. І хочу сказати, що це була дійсно видатна подія того часу, тому що вперше на кілька військових частин, які воювали на фронті, одразу зайшло 300 старлінків. Ну і потім в 2022 році в армію зайшло понад 5 тисяч старлінків. Це була крута подія, яка зробила нашу війну справді мережецентричною. Так що це правда.

Конкретні проєкти. Армія дронів, Лінія дронів. Це ще проєкти, які реалізовуються. Брей-ван, система мотивації Єбали. Тут також можу підтвердити роль Федорова. У мене була можливість поспілкуватись з міністром у січні 2023 року. Тоді у нього були питання, моє бачення після моїх поїздок на фронт, як рухається розвиток дронів. І я тоді сказав, що нам потрібен реальний облік уражень. Реально, що кожна бригада знищує. Щоб можна було таким чином відзначати, хто як ефективно працює. І ця система має обліковуватися на даних відео. Бо на той момент більшість уражень фіксувалися письмовими доповідями, "на око".

І більша частина уражень в армії не підтверджувалась. Я пам'ятаю, що у 2023 році заступник начальника Генштабу Мойсюк робив доповідь і він сказав, що за даними Генштабу тільки 10 % знищених і уражених сил підтверджується даними відео. І я говорив про це, що потрібна система обліку, що рахувати ураження треба виключно по даних відео, що все, що не обліковано на відео, не існує, ці втрати ворога не треба враховувати. І скажу відверто, я вражений, тому що Михайло Федоров реально це зробив. Зробив і реалізував на практиці, а це значно складніше, ніж просто висунути ідею. Я сказав, просто озвучив ідею, а він з цієї ідеї зробив реальну систему, реальний план, знайшов не просто на нього ресурси, побудував систему верифікації, побудував систему обліку через "Дельту", систему ситуаційної обізнаності, яка існує завдяки його прямому втручанню і так широко розповсюджена в армії. Так от, і це була система, і тоді кращі підрозділи дійсно отримали пряме фінансування в 2023 році.

Далі хочу сказати, що далеко там не все, звичайно, гладко з цією системою Єбалів. Я одразу хочу сказати, що я розглядав Єбали виключно як преміальний фонд, а не як основну систему розподілу усіх засобів. Але те, що є облік уражень, це безумовна заслуга Федорова, і це треба визнати.

Промисловість.

Так, промисловість, дійсно, збільшення. Федоров сказав, що на початку вторгнення в Україні було 7 компаній, які робили дрони, сьогодні понад 500. Реп було дві компанії, сьогодні 200. Приватних компаній, які роблять ракети, не було, сьогодні більше ніж 20. Роботизовані комплекси наземні 0 компаній, стало понад 100. Безумовно, треба відмітити, що роль фонду United24 в розвитку всіх галузей визначна, і саме Федоров зараз пробив цю систему DOT- chain, це також ідея його команди.

Далі тут є навіть конкретний приклад, яскравий. Полк Нацгвардії "Лазар", який ми підтримали з нуля, знищив ворожої техніки на 15 мільярдів доларів. Це правда, можу підтвердити, тому що я також спостерігав за розвитком полку "Лазар" і це дійсно частина. Саме полк "Лазар" під командуванням полковника Павла Єлізарова, це була перша частина в Україні, яка масштабувала на весь фронт масового застосування бомбардувальників і ударних дронів, які змогли фактично завдати ворогу просто безповоротних втрат. І це було зроблено завдяки тому, що коли "Лазар" побудував свою систему дронів, створив свою команду, саме Федоров зробив масштабування виробництва і дійсно залучив великі державні інвестиції. Результат відомий, "Лазар" просто не настільки розрекламований підрозділ, про який ми щось дізналися тільки в кінці 20225 року, але насправді це найбільша і найкраща по своїм бойовим рахункам частина Сил оборони України. І такі втрати, які вони завдали російській бойовій військовій машині, я думаю, що це обов'язково вийде в історію. Тому тут дійсно роль Федорова абсолютно була вирішальна у фінансуванні і відповідальності за цей напрямок.

Далі, спільний проєкт з групою СБУ "Альфа", завдяки якому знищили понад 300 одиниць ворожої ППО тільки у 2025 році. Лінія дронів, яка знищує кожну четверту ціль на фронті. Так, і до роботи, до видатних результатів "Альфи", яка дійсно є просто унікальним за своїми зараз можливостями підрозділом, яка виконує унікальні завдання. Тільки за останній місяць, "Альфи" знищила піхоти понад 2000 одиниць. Це один підрозділ одної служби. І 300 одиниць ворожої ППО у 25-му році. Так, це безумовно підтвердженої і ураженої знищеної техніки. Це безумовно видатний результат.

Ну і Лінія дронів. Це достатньо відомий проєкт. Безумовно, також тут роль Федорова одна з ключових. В плані виділення ресурсів і лобіювання, взагалі просування цього проєкту ключового. Тому, якщо говорити про цю презентаційну частину, про яку говорив Федоров, я все підтверджую. Єдине, що я не знаю, чому він не сказав про систему "Дельта", але система "Дельта" – це теж важлива історія, яку він підтримував і захищав. За це ті люди, хто причетні до створення і розробки цієї системи, також вдячні. Я думаю, що всі, хто воює, всі розуміють, що "Дельта" – це одна з переваг України у війні. І ворог тільки в кінці 2025 року розгорнув систему, яка має копіювати "Дельту" - систему ситуаційної обізнаності. Але це дуже складна архітектура, і я думаю, що ворогу ще не один рік буде потрібен, щоб просто наздогнати той рівень, який у "Дельти" вже є.

"Сьогодні ми не можемо воювати новими технологіями зі старою організаційною структурою. Необхідні комплексні зміни. Наша мета – змінити систему, провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню і корупцію, зробити лідерство та довіру новою культурою. Щоб люди, які дають реальний результат, отримували винагороду і можливість зростати далі".

Це дуже амбітні завдання і правильні слова. І це серйозний виклик. Ми маємо подивитись, що ж зможе зробити Федоров в реальності. Тому що для того, щоб провести армійську реформу, треба злагоджені дії взагалі усіх ланок державної системи, починаючи зі Ставки Верховного Головнокомандувача, самого Верховного Головнокомандувача, і всієї його підпорядкованої йому вертикалі: і в Міністерстві оборони, і в Збройних Силах України. Покращити інфраструктуру на передовій – це складові частини, які потребують спільної роботи з керівництвом Збройних Сил України, а також інших структур Сил оборони. Я думаю, що це дійсно глобальні правильні цілі, і я вважаю, що це дуже добре, коли ставиться така висока планка, особлива планка боротьби з брехнею і корупцією, які, на жаль, широко розповсюджені у нас в державних структурах, в тому числі в Силах оборони, безумовно. Щоб це викорінити, потрібні системні зміни, потрібні реформи. Потрібна політична воля, потрібна комунікація з армією, потрібно розбиратися, що відбувається в армії. Відокремлювати брехню від правди можна тільки досконало володіючи обстановкою.

Але я радий, що така висока планка задана. Адже вперше зайшов міністр оборони, який говорить, що він буде робити. У нас були міністри, які взагалі ніякої конкретики в Раді не говорили.

"Президент поставив чітке завдання – побудувати систему, яка здатна зупинити ворога в небі, просування на землі, посилити асиметричні кіберудари по ворогу та його економіці.

Зробити ціну війни для Росії такою, яку вона не зможе потягнути. Зупинити ворога силою".

Вперше заходить на посаду міністр оборони, який висуває конкретну концепцію своїх дій. І це, я можу сказати, вперше реалістичне завдання, яке ставить Верховний Головнокомандувач Міністру оборони за всі ці роки. Тому зупинити ворога силою – це дійсно те, про що, в принципі, я кажу багато років. І тут це має виконувати Міністр оборони. Стосовно зупинити ворога в небі і просування на землі можу сказати: зупинити ворога в небі повністю неможливо, але можливо значно зменшити ефективність ворожих ударів. Безумовно, зупинити просування на землі, я про це говорю практично на кожному стрімі багато разів, це реалістичне завдання, яке Україна може зараз виконувати. В нас є для цього і люди, і ресурси, і озброєння. Немає, не вистачає просто управлінських і організаційних кроків. Далі, провести армійську реформу, ну, це складна історія, я про це казав. Далі, посилити асиметричні кіберудари по ворогу та його економіці. Безумовно, ціну війни треба для Росії збільшувати. Особливо мені подобається ця фраза, логіка конкретна – зупинити ворога силою. Саме це гасло реалістичне, необхідне для нашої країни прямо зараз. І це саме той принцип, по якому зараз треба оцінювати усі дії, все, що відбувається в державі і на фронті. Сприяє чи не сприяє те, що відбувається на конкретній ділянці фронту, зупинці ворога? І це потрібно безумовно висвітлювати. І це справа тепер кожного, бо це заклик міністра оборони. Його, власне, репутаційна історія.

Далі Федоров визначив, що ми повинні почати роботу в інформаційно-когнітивному домені і протидіяти російській пропаганді, зокрема на території ворога. Наша стратегія привела до того, що в грудні ворог втратив рекордні 35 тисяч росіян. Це верифіковані втрати. На кожне ураження є відео. Тут можна зробити тільки ремарку, щоб не здавалося все абсолютно гладко і красиво, що насправді війна – це важка історія. І ворог отримав 35 тисяч уражень на відео, але, звичайно, далеко не все це безповоротні втрати, або втрати, які ворог не може відновити. Я думаю, що реально на відео десь до 30 тисяч ворог поніс вбитими і пораненими. Але це дійсно, на мій погляд, правильно, абсолютно об'єктивна демонстрація того, що така стратегія, яка є, виснаження ворога втратами, вона може привести до успіху. Ми про це говорили.

Я вважаю, що 40 тисяч не вражених, а вбитих росіян повністю зупинять російське вторгнення. Такий темп втрат ворог винести не здатен. Чи можемо ми це зробити, коли в нас є ураження 35 тисяч? Безумовно. Це прямо технологічне, математичне завдання. Структури, люди у нас є, тактика є. Що робити, зрозуміло. Мені подобається, що дійсно виголошена конкретна цифра і під неї має бути підв'язана стратегія дій. Це треба подивитись, як це буде працювати.

"Ми запустили ринок перехоплювачів, які збивають десятки відсотків усіх шахедів. Уже знищуємо росіян у морі та на їхніх власних аеродромах".

Я тут тільки можу сказати, що одними дронами винести шахеди неможливо. При певних умовах, на жаль, виноситься значно менше кількість шахедів, і наша інфраструктура страждає. Очевидно, що тут, крім перехоплювачів, потрібні все ж таки зенітно-ракетні системи. Без цього побудувати надійну систему ППО неможливо. І зараз один з наших викликів – це якраз масові системи зенітно-ракетні, які можуть за різних погодних умов вражати хоча б низькошвидкісні сіли, які задають нам таких великих втрат.

"Ми першими у світі зробили дроново-штурмові полки, один з яких був ударною силою для нещодавньої деокупації Куп’янська".

Так, можу підтвердити, що 475-й штурмовий полк, командир - Герой України Олександр Настенко, це дійсно була одна з провідних ударних сил при звільненні Куп’янська. І пишаюсь тим, що якраз ми діємо під Куп’янськом разом у складі одного угрупування корпусу "Хартія", тому що Олександр Настенко – це дійсно один з кращих наших, безумовно, командирів полків, людина, яка досконало володіє тактикою застосування дронів та піхоти, тактикою прориву кілзони, тому можу сказати, що це дійсно справедливе зауваження.

… Хочу сказати, що по втратах в 475-му полку вони значно менші, вони є, і для нас загибель кожного воїна, кожного бійця – це важка втрата. Але ці втрати порівняно з ворогом приблизно в смузі Флінта, приблизно безповоротні втрати противника, приблизно 1 до 25, до 30 – це по об'єктивних, по обліку, згідно з офіційним обліком цих цілей. І втрати у Флінта під час штурмових дій, втрати в полку Олександра Настенка, позивний Флінт, так от, втрати у Настенка в 475-му полку під час цієї операції були нижчі, ніж у одної з механізованих бригад, яка на смузі просто займала оборону, вела оборонні дії. Тому що дійсно ті організаційні управлінські рішення, які здійснює Настенко, це правильна модель, по якій, я сподіваюся, будуть модернізовані й інші окремі штурмові полки сухопутних військ ЗСУ. Для цього треба багато дронів, звичайно, виділення фінансування, контроль цього фінансування, організаційний розвиток. І треба все ж таки припинити ці штурмові полки розривати на 10 шматків, на 10 завдань на різних напрямках. Ефективність дій 475-го полку пов'язана була саме з тим, що він діяв в одній смузі, і командування "Хартії" не розмазувало його по всіх ділянках. Він застосовувався зосереджено на одній ділянці. Якщо так будуть працювати всі наші штурмові полки, і вони будуть посилені дронами, то штурмувати ворога будуть дрони, а не люди з автоматами. І люди припинять боятися цієї назви, а будуть розуміти, що в штурмових полках є особливе ставлення, найпотужніша підтримка, і там можна воювати, перемагати і виживати у війні.

"Штучний інтелект став союзником України у війні. Сотні рішень штучного інтелекту працюють на фронті, застосовуються на рівні військових операцій. Рухаємось до повної автономності на полі бою від машинного зору до аналітики даних, до роїв дронів. Це поки що дослідження. Менше втрат. Більше технологій і менше загибель. Життя українських героїв – найвища цінність. Ми не маємо права на рішення, які коштують життів наших героїв".

Ну, це вже така, на жаль, дивіться, як ціль – мета зниження втрат. Я абсолютно підтримую, це безумовно має бути взагалі першим, заради чого ми здійснюємо реформи армії. Чи не маємо права на рішення, які коштують життів наших героїв? Я думаю, що нема на війні таких рішень, які можуть відбутися взагалі без втрат на етапі планування. До цього треба прагнути і все для цього робити. Хочу сказати, що у нас просто оці гасла, чому я так до цього скептично ставлюсь, у нас сотні разів я чув ці гасла від вищих керівників держави. Зменшення втрат, бережемо життя кожного, людиноцентрична армія, навіть у нас керівник висував такі тези. Друзі, насправді все це залишалось просто пусті слова. Недаремно про всі ці м'ясні операції у нас так багато в армії, в суспільстві говорять і критикують. Треба система правдивого обліку, звітів і афтерекшн-рев’ю для того, щоб об'єктивно робити аналіз. Так, потрібно швидко раз і назавжди змінити систему підготовки українських військовослужбовців.

"Якісна підготовка – це зменшення втрати, зростання ефективності. Не можна ігнорувати проблему ТЦК. Після комплексного аудиту ми запропонуємо системне рішення, щоб вирішити накопичені проблеми і при цьому зберегти обороноздатність країни".

Тут розмивчасто. Я хочу сказати, що в Україні не існує проблеми ТЦК. В Україні існує проблема повної безвідповідальності влади, відсутності системи електронного обліку і проблема перекидання відповідальності Ставки Верховного Головнокомандувача на військовослужбовців ТЦК у цій відсутності системи загальної мобілізації і обліку всіх військовозобов'язаних. Оця проблема існує. Як тільки буде налагоджений єдиний облік військовозобов'язаних, зникне, по-перше, оця корупційна система сотні точок продажу ухиляння від армії і втечі за кордон, яка існує і збагачує. І, по-перше, буде логіка, люди будуть розуміти, що ухилятись ніхто не може і є своя логіка в застосуванні людей, визначення, хто потрібен в оборонній промисловості, хто ні, хто потрібен для інфраструктури, хто ні, хто в яку чергу має призиватись, хто на які посади має готуватись. А це можна зробити виключно управлінськими рішеннями. А якщо військовослужбовці ТЦК отримують наказ ловити людей на вулиці, не вони в тому винуваті, а ті, хто зверху, такі накази віддає. Це міняти треба трошки там. А ТЦК – це просто люди роблять те, що їм дозволяють. І те, що з них вимагають, якщо чесно казати.

"Усе має базуватись на даних, це пріоритет. Ми будемо вимірювати ефективність усього".

Я дуже підтримую цю тезу і хочу сказати, що це дійсно дуже інноваційне проривне рішення. Облік результатів, облік витрачених ресурсів – це те, що повністю відсутнє в наших Силах оборони. Тобто у нас є система звітності бюрократичної для того, щоб щось списати. Але нема системи обліку результатів досягнутих. А навіщо це було витрачено? Це має бути система, яка не задовбує звітністю виконавців. Це має бути система обліку ресурсів, яка дозволяє контролювати дії вищого та середнього рівня керівництва. А не заважати… а у нас перекос. У нас обліковують і контролюють тільки тих, хто безпосередньо воює на фронті. А там не треба додаткові ланки контролю. Контроль потрібен з тих людей, які ухвалюють рішення і беруть на себе відповідальність за конкретні смуги фронту. І за тих, хто їм визначає ці смуги фронту, ухвалює стратегічні оперативні рішення. Ось там треба облік ресурсів. Безумовно. Я сподіваюсь, що цей облік даних і вимірювання ефективності усього призведе саме до цих результатів.

"Ми повинні масштабувати сильних і допомагати зростати тим, хто до цього готовий і працює на результат. Доступ до можливостей розвитку має бути рівним для всіх. Тому одним з перших моїх рішень на посаді Міністра оборони стане забезпечення базового рівня укомплектування бригад дронами, якого точно не вистачає. Це підвищить прогнозованість і якість планування".

Так, безумовно, це проблема номер один. У нас відбувся в 2024-2025 роках просто катастрофічний розвал взагалі системи планування, розподілу дронів. Тому що кошти, які мають іти на дрони, вони йдуть на утримання якихось окремих частин, родів військ, сил, які створені, центрів, структур, які мають займатися дронами. І всі гроші йдуть туди, замість того, щоб подивитись, а де дрони потрібні найбільше, де розвиток потрібен найбільше. Найбільший розвиток потрібен тим військам, які несуть відповідальність за свою смугу фронту. Там потрібне планове постійне забезпечення дронами. І так потрібні якісь підрозділи якісного посилення для виконання спеціальних завдань, для масштабування дій. Підрозділи резерву Головнокомандувача, які концентруються і створюють якусь чисельну перевагу, виконують спеціальні завдання по певних конкретних об'єктах, завданнях, точках, смугах. Але ключова історія для нас – ми маємо зупинити російський наступ. Тому найкраще стабільне забезпечення має бути саме там, хто дає результат і тримає фронт. Тобто якщо залишити піхоту без мавіків, якщо залишити піхоту без забезпечених позицій розвідувальних дронів, без всієї інфраструктури. Якщо не поповнювати втрати цього обладнання, то що станеться? Станеться те, що відбувається у нас зараз. Кожен тиждень ворог кілька десятків квадратних кілометрів захоплює, просувається далі. Тобто дронові війська зростають, а ворог все одно пре і пре вперед. І ми не можемо в обороні побудувати кілзони, вони у нас на більшості ділянок фронту відсутні. Ми їх не можемо обладнати, підготувати до оборони. Тому приємно почути таку заяву від Федорова. Це дійсно заява, за якою, я сподіваюся, будуть дуже швидкі конкретні рішення.

"Сьогодні топ-50 підрозділів із 400 загалом забезпечують 70% уражень ворога. Уявіть потенціал Сил оборони, якщо ми допоможемо решті 350 вирости".

Можна сказати і так, я думаю, що тут потрібно комплексне рішення не тільки в плані організації самих підрозділів дронів. Я думаю, що у нас цих підрозділів і операторів дуже багато. Проблема в тому, як підвищити ефективність дій усіх розрахунків, які вже існують, живучість тих розрахунків, які тримають фронт, які дають у першу чергу ситуаційну обізнаність. Пошук тої самої інфільтрації хтось має робити. І контролювати треба не тільки тих, хто дає ураження. Сподіваюся, Міноборони зверне увагу на тих, хто знаходить цілі. Бо війна залежить від позицій операторів розвіддронів типу мавік та Utel. Саме вони – основа бойового порядку Сил оборони. Сподіваюся, міністр зверне увагу на якість організації тактичної розвідки на передовій і забезпечення ситуаційної обізнаності. Що дозволяє ворогу інфільтруватися в наші бойові порядки.

"На власному прикладі взаємодії та спільних проєктів з Мадяром, К2, Білецьким, Оболєнським". Тобто Мадяр – це Роберт Бровді, командувач сил безпілотних систем. К2 – Кирило Верес, командир полка бригади К20. Андрій Білецький – Третій корпус. Ігор Оболєнський – Другий корпус "Хартія". Флінт - Олександр Настенко, 465 полк, "Ахіллес", бригада Юрія Федоренка, "Фенікс" – це в СБУ полк прикордонної служби. Рарог – окрема бригада безпілотних систем. Хмара, Євген Хмара – це командир центру спецпризначення "Альфа" СБУ, який зараз є т.в.о. голови СБУ. Перун – Nemesis. Перун – це командир першого окремого штурмового полку. Друг Перун – Дмитро Філатов. Nemesis – бригада окрема. Редіс – командир Першого корпусу. Та багатьма іншими неймовірними військовими. Ми побачили приклад справжнього лідерства".

Оце для мене дуже важливо. Тут Федоров розповів, на думку яких військових, на чиє бачення війни він спирається. І треба відмітити, що всі люди, які тут названі – це дійсно люди, які багато в чому є визначальними фігурами для фронту в цілому і для багатьох ділянок фронту зокрема. Ну і такий вибір, безумовно, людей, з ким здійснюється комунікація, це викликає велику надію і великі позитивні сподівання, що ця комунікація буде реалізована і в конкретні організаційні управлінські рішення, про які тут говориться в промові.

"Сьогодні той, хто краде на війні, - наш ворог".

Подивимось, оскільки ми пам'ятаємо, що питання репутації для Михайла Федорова буде мати визначальний характер. Дійсно, коли ми бачимо, що є повага до тих ресурсів, які держава з такими страшними трудом збирає на війну, безумовно, кожен в армії хоче бачити, що Міністерство оборони – це взірець, де гроші не крадуть, що гроші, які з таким трудом збираються, вони йдуть саме на війну. Я сподіваюся, що це буде репутаційна історія, що антикорупція – це пріоритет, це фундамент, Федоров буде так само прозоро діяти і буде коментувати, буде берегти цю репутацію, яку йому вдалося створити. Хочу нагадати, що тут і були критичні питання в його роботі, і був корупційний скандал, який безпосередньо його торкався. І діяльності тих структур, які купляли дрони спільно з United24.

У 2024 році був відомий скандал про закупівлі дронів. І який потім Михайло Федоров, там було два скандали, один по закупівлі дронів Autel, які постачались в армію, тобто в армію приходили накладні, що дрони там коштують вдвічі дорожчі, ніж на ринку можна купити, від держави. І друга була історія, коли один з виробників, який виготовляв певні види дронів, які на початку заходили в армію, тобто якщо ти брав ці дрони, дрони-вампір, то ти міг їх набрати за рахунок цих Єбалів придбати найбільше. Це було дуже вигідно, така була стимуляція продажу. Тому я думаю, що це були дві такі повчальні історії для Федорова, які могли знищити репутаційно те, що він робить, і те, що робить United24. Але після того ця ситуація була вирівняна, зараз і по балах, в принципі, рівність. І, наскільки відомо, зараз, в принципі, в армію без проблем постачаються усі типи бомберів, і вони вже достатньо нормальної якості, щоб вже люди могли самі вирішувати, що добре, що недобре. Вампіри з того часу тепер люди самі купляють за гроші, ну, інші види дронів, які заходять, теж купляють за гроші. Але це був корупційний ризик, який міг спричинити серйозний удар по Федорову, і він тоді намагався всіма силами вирішити це питання. Я сподіваюсь, що це був урок у нього свій, були уроки від Резнікова, від Умєрова, які просто злетіли з посад через корупційні скандали і корупцію, яку вони не здатні були взагалі боротися, в принципі, навіть дозволяли їй розвиватись.

Сподіваюся, що зараз Міністерство оборони зможе показати абсолютно інший рівень прозорості, і будь-яке питання буде вирішуватись максимально швидко і максимально прозоро для учасників, не для суспільства загалом, а для тих людей, хто ухвалює рішення, хто виконує рішення, і хто залежить від цих рішень. Впевнений, що така робота має бути проведена. Я думаю, що журналісти, звичайно, після того, як на такому рівні Федоров заявив такі амбітні заяви, дійсно, які гідні поваги, будь-яка пляма тепер, на відміну від Резнікова, будь-кого там, Умєрова, зараз при Федорові буде під мікроскопом розглядатись ще на етапі підпису, на етапі планування цих документів. Тому сподіваюся, що той виклик, який Федоров кинув у цій промові сам собі, він буде гідно виконаний.

"Ми виведемо розвиток українського ВПК на новий рівень. Дефенстех стане ключовою індустрією України на світових ринках, драйвером економічного зростання держави. Так, це на майбутнє. Нам треба зробити домашню роботу, щоб створити українську ППО та свій артпостріл з лазерним наведенням".

Я думаю, що нам треба зробити значно більше технологічних рішень, які змінять війну, в тому числі і ці. І подивимося, які будуть визначені завдання, і куди буде фінансування на наші нові розробки. Створити українську ППО – це завдання, на мій погляд, років на вісім, якщо дуже швидко рухатись і дуже правильно. Артпостріл з лазерним наведенням, в принципі, можна зробити достатньо швидко. І такі розробки в Україні йдуть.

"Найближчим часом ми зробимо глибокий аудит Міноборони та ЗСУ, щоб знайти додаткові можливості для покращення фінансово-соціального рівня забезпечення військовослужбовців".

Це буде цікава робота, яка має зачепити всю армію.

"У нас є чітка візія та цілі війни, які погоджені Верховним Головнокомандувачем, президентом. Усі, хто допомагатиме досягати цілей війни, отримають необхідні ресурси для руху вперед. Хто не впорається, покине систему".

Заява достатньо жорстка, пряма. Цікаво, які критерії будуть визначені.

"Системі оборони потрібні реальні видимі зміни, які відчуваються на рівні особового складу, зменшують внутрішнє пекло системи, реально покращують спроможність армії та стан людей, які в ній служать".

"Наостанок хочу сказати, що моє рідне місто Василівка Запорізької області окуповане. Російські війська прийшли у Василівку в перші дні вторгнення. Я пишаюся своїм містом, тому що жителі і військові почали чинити спротив. Завдяки цій боротьбі наступ росіян зупинився на цьому напрямку, і це вплинуло на захист Запоріжжя. Останні чотири роки я живу тим, щоб деокупувати Василівку, тому моя історія особиста".

Думаю, що це правильна мотивація, але думаю, що зараз найбільша історія для всіх нас – це захистити Запоріжжя, захистити інші українські міста, тому що ворог продовжує наступ. Я думаю, що якщо навіть ми не зможемо в найближчій перспективі щось деокупувати, але якщо ми в найближчій перспективі, це основне завдання, про яке сказав міністр Федоров, зупинимо лінію фронту, це вже буде стратегічна наша перемога і поразка Росії. І після того, безумовно, можна говорити про деокупацію на деяких напрямках фронту.

Зараз я коротко відповім на запитання

- Єбали призвели до того, що Мавік з'являється перед ураженням, всі розбігаються. Все для обліку.

Треба обирати. Єбали не сама досконала ідеальна в світі система обліку, ідеальних їм буває взагалі. І не було обліку в принципі без Єбалів. Що ми обираємо? Безумовно, тут питання інтерпретації даних, аналізу даних. З цим у нас проблеми, бо у нас дуже часто ці аналізи збори Єбалів, вони в деяких конкретних випадках об'єктивно насправді не перевіряються. Або перевіряються достатньо поверхнево. Тому бувають деякі дійсно перебільшення, або бувають на одну ціль летить три різні пілоти від трьох частин, і кожен собі щось зараховує. І з цим теж також треба розбиратись і боротись. Але це вже управлінська система, вона не залежить від якості обліку. Облікова система Єбалів не має альтернатив. А ось аналіз даних, які висновки з цього робити, це вже залежить від командирів, які її використовують, і командувачів.

- Наскільки відкритий зв'язок до пана Федорова? Чи можна йому напряму телефонувати та піднімати проблему?

Не думаю, що міністр оборони має у війні можливості напряму з усіма спілкуватись. Треба звертатись до його заступників, до апарату міністра, до гарячої лінії Міноборони, думаю, до журналістів, до народних депутатів, усіх, хто може публічно або не публічно вийти на Міністерство оборони.

- Говорилися про покращення військової підготовки. Яка має бути система військової підготовки на вашу думку?

Друзі, є багато у нас якісних командирів. Це вони мають визначати у себе якість підготовки. Я думаю, що там, де командири корпусів, командири штурмових полків окремих, вони мають створювати свою систему підготовки. Вона має бути адаптована до їхнього бачення. І треба всі навчальні підрозділи, які готують просто піхотинців, солдатів, які готують операторів дронів, тобто ті, хто тримає фронт безпосередньо, це треба передавати у війська, а не тримати це в якихось окремих центрах, там, де треба готувати якихось вузькопрофільних фахівців. Ось і все. Зараз, до речі, корпус "Хартія" і Третій корпус армійський корпус ЗСУ, командири корпусів Андрій Білецький, Ігор Оболєнський домовились про розробку спільної програми бойової підготовки, яка таким чином буде поступово масштабуватись у Силах оборони. І я вважаю, це дуже гарний прецедент, коли командири корпусів, які відповідають за життя своїх бійців і виконання завдань, вони створюють спільно свої кращі практики, поєднують інструкторський досвід для того, щоб створювати єдині програми, які в разі ефективності можна масштабувати потім взагалі на всі сили оборони. Я вважаю, що під час такої масової мобілізації війни командири корпусів, командири окремих частин прямого підпорядкування Головнокомандувачу, вони повинні мати свободу дій по підготовці і наданню військово-облікової спеціальності по основних спеціальностях, тобто піхотинці, сапери, оператори БПЛА, тобто там мають бути свої учбові підрозділи, насправді, для своїх завдань. Це не моя особиста думка, це просто звичайний військовий історичний досвід останніх 300 років, коли воюють масові армії. Ми, очевидно, розуміємо, що і в Першу, і в Другу світову війну були учбові підрозділи безпосередньо у складі конкретних піхотних дивізій, армійських корпусів, які, власне, ввели бойові дії.

- Який рівень освіти у цього міністра оборони для того, щоб приймати рішення? Що в його компетенції?

В компетенції все сказано в законі і в тому, що я тут говорю, скажу, а стосовно рівня освіти. Я вважаю, що в сучасному світі рівень освіти – це та база, яка дозволяє людині рухатись далі. Далі людина починає вчитися сама. Так от, рівень освіти у нас, в тому числі військової освіти, дуже низький у країні. І покладатись виключно на освіту людини після того, як у нас 11 років йде війна, це достатньо наївно. Наявність освіти для мене, військової освіти, особливо української військової освіти, вона, на жаль, далеко не завжди є підтвердженням компетенції людини. Тому у нас є командири успішні, які не мають вищої військової освіти.

Ну, наприклад, я вам хочу сказати, от міністр оборони цитує, давайте подивимось, кого міністр оборони Федоров назвав найкращими: Роберт Бровді (Мадяр) – не має військової освіти, Кирило Верес (К2) - не має вищої військової освіти, Андрій Білецький (Третій корпус) - не має вищої військової освіти, Олександр Настенко - не має вищої військової освіти, Федоренко - не має вищої військової освіти, Фенікс – думаю, є, Рарог - не має вищої військової освіти, Перун - не має вищої військової освіти, Редіс – здобув освіту вищу військову освіту уже після практичного досвіду на війні.

Тому більша частина тих людей, на думку яких покладається Федоров, це люди з бойовою репутацією, командири нового типу, які створюють інновації. Але значна частина з них, не всі, це люди без військової освіти. А інші, які мають вищу військову освіту - багато чого навчались в житті самі. Навчались, і вони не живуть на тому багажі знань, який дає військова освіта. Так що давайте до цього не чіплятись. Насправді військова освіта до посади політичної міністр оборони немає ніякого стосунку.

-Чи буде Федоров реформувати систему військової освіти, і ваша думка, які потрібні зміни військової освіти?

Під час такої війни треба віддати навчання, підготовку і просування кадрів на рівень армійських корпусів, військових з'єднань і об'єднань.

- Коли і як будуть вирішуватись проблеми в окремих штурмових полках, таких як 425 полк, 225 полк?

Це серйозний виклик насправді для міністра Федорова. Я знаю, що 425 полк, скеля і 225 штурмові полки, вони входять в програму створення дронно-штурмових полків, і вони переформовуються. В них створюються додаткові батальйони безпілотних систем і збільшується кількість БПЛА. Я хочу сказати, що ці полки можуть бути реформовані, але основна умова для того, щоб зменшити кількість проблем у штурмових військах і, в принципі, кількість втрат, про які каже Федоров, це адекватна постановка завдань для всіх військових частин. Не можна уникнути значних втрат, коли штурмові полки застосовуються одночасно до 12 напрямків, 12 різних ділянок. Один полк, фактично, у якого є один укомплектований компетентний штаб з одним командиром полку, його беруть і розривають 5, 6, 10, 12 ділянок. Чи може бути ефективність при тому? Ніяким чином. Жоден наш штурмовий полк не може ефективно діяти більш ніж на двох ділянках. Не може. А оптимальне застосування для зменшення втрат – одна ділянка. Так, як це показав Флінт, Олександр Настенко, на Куп’янську. І це приклад. Приклад не для самих командирів полків, не тільки для них. Приклад для тих, хто ставить ним завдання. Хочете ефективність, хочете максимальні втрати ворога, мінімальні свої, хочете виконання завдань і збереження боєздатності штурмових полків, хочете, щоб там не було великих втрат. Не розривайте ці штурмові полки на 10 шматків. Припиніть цю дурну злочинну практику.

Скажу своє бачення стосовно того, що може робити Федоров, які основні небезпеки.

Перша небезпека – цілі дуже глобальні, але є великі застороги. Засторога в чому? Перше, міністр Федоров не є Верховним Головнокомандувачем України. І від нього не залежать всі повністю ті питання, про які він дуже влучно і точно висловився у своїй стратегії. В першу чергу, від чого залежить успіх, щоб саме те бачення, яке Федоров озвучив у своїй промові, саме це бачення почав слухати і зважати саме на слова Федорова Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський. Тому що саме від Зеленського, як Верховного Головнокомандувача, який очолює ставку Верховного Головнокомандувача, який слухає доповіді, визначає завдання, залежить, чи буде все це зроблено. Це є основний ризик.

Чи буде президент дивитись на війну і на реформи в армії через те бачення, яке формує Федоров? Чи зможе він добитися такої довіри? Тому що, друзі, якщо у нас і далі завдання штурмовим полкам буде визначатись, до чого це призводить, якщо у нас штурмовим полкам та й всім військам на фронті будуть визначатись емоційні завдання і емоційні оцінки, і дії тих чи інших командирів будуть визначатись емоціями, то тоді оцієї системи стрункої, всього цього не добитись. Це є основний ризик.

Бо ця логіка, вона в голові Федорова, а виконання реалізації цієї логіки має бути підтримане Верховним Головнокомандувачем. І це основний ризик.

З позитиву варто відмітити, що Володимир Зеленський залишив заступником Голови Офісу Президента по військових питаннях полковника Палісу. І я думаю, що це дійсно людина, яка також намагається давати президенту те, що я бачу, чую, достатньо реалістичні оцінки ситуації на фронті. Думаю, що це посилить те, що говорить Федоров. І зробить реалістичним. Ну, це створює сподівання. Знов-таки, ми живемо в системі, яка вся побудована на емоціях і не на раціональних емоціях, а на якихось інформаційних хвилях, піарі, боротьбі за рейтинги, абсолютно не на якомусь здоровому глузді і раціональності. Тому чи зможе запровадити раціональність Федоров у Ставці Верховного Головнокомандувача, це великий виклик.

Друге, ризик великий в тому, що Федорову можуть просто заважати. Його призначення зараз пов'язане з тим, що нарешті був звільнений Андрій Єрмак. Єрмак був фактично опонентом Федорова у владі. І я сподіваюся, що все ж таки Федорову не будуть встромляти палки в колеса і він нормально зможе працювати без спротиву зсередини самої влади, який був в нього раніше.

Третє, великий виклик для Федорова – це стосунки з Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Тому що Володимир Зеленський сказав, що Сирський залишається Головнокомандувачем і безумовно міністр буде змушений всі ці свої плани, стратегії узгоджувати на даний момент із Сирським. Без Сирського все це не працює взагалі. Тому мають бути стосунки із Зеленським, з Офісом, з Головнокомандувачем ЗСУ. Все це треба реалізувати на практиці. Інакше, якщо там не буде взаємопорозуміння, виникне конфлікт. А тут далеко не факт, що після цього конфлікту буде в результаті. Так що це теж серйозний достатньо виклик.

Ну і четверте. Це прорватися в Харківську область – це серйозний виклик. Для нас виклик – це намагання ворога захопити Слов’янсько-Краматорську агломерацію. І ворог прагне цього всіма силами, наступає з усіх сторін. 25 кілометрів вже фактично ворог від Слов'янська. Вони дуже близько підходять. І в Запоріжжі ми бачимо фактично фронт за 20 кілометрів. Тобто все це серйозні виклики. Чи можемо ми зупинити ворога? Так. Але всі ці рішення треба робити в умовах сильного тиску ворога. Часу для роздумів у Федорова нема. Йому потрібно дуже швидко робити всі аналізи, аудити і швидко ухвалювати рішення. Брати відповідальність на себе. Тому що міністр, який втратить своє рідне Запоріжжя, один з найбільших, п'яте за розміром місто України, по кількості населення, і це один з провідних взагалі промислових центрів України. Втрата Запоріжжя – це просто катастрофа для української нації і української держави. Якщо будуть втрачені Донбас повністю, тобто Слов’янсько-Краматорська агломерація, Дружківка, Добропілля, Костянтинівка, Лиман, якщо все це буде втрачено, то реалізувати всі ці слова – це буде історія. Але історія, яка, на жаль, буде мати не тільки героїчний, але й достатньо такий гіркий присмак. І реалізувати все це, можливо, навіть вже і не вдасться. Тому що фронт рухається. І Федоров, треба відмітити, потрапив у ситуацію, коли дуже важко. Його призначили не тоді, коли були найвищі очікування, не тоді, коли був великий мобілізаційний ресурс, не тоді, коли українська економіка і держава мали ще резерв, великий резерв стійкості і запаси. Федоров прийшов, коли ситуація просто критична. Просто критична, гостро критична. І виправляти ситуацію в таких умовах – це ухвалювати рішення, брати відповідальність на себе і не завжди робити популярні речі. Не завжди ухилятись можна від зіткнень, конфліктів, яких Михайло Федоров всі ці роки при Зеленському майстерно міг обійти. Це така посада, яка потребує інколи сказати "ні", можливо навіть сказати "ні" самому Володимиру Зеленському, яка вимагає вступати в конфлікт з тими, хто виконує завдання, вступати в конфлікт з тими, хто керує, хто командує, з тими навіть, кого Федоров не може зняти з посади. І це серйозний виклик. І навіть в таких умовах, якщо в нього таких можливостей не буде, йому треба бути ефективним.

Тому я хочу сказати, що все, що я сказав тут, для мене це речі, в які я вірю. Я вірю, що це можна зробити. Я вірю, що можна бути ефективним міністром оборони. І що у Федорова є для цього бачення, є можливості. Але є і ризики. Є і ризики, в тому числі ризики того, що хтось захоче знов фінансувати якісь потрібні комусь наверху політичні проєкти у сфері озброєння, закачувати гроші в якісь чергові історії, які мають недоведену ефективність, в якісь проєкти, яких у нас дуже багато, на жаль. Хтось захоче просто сказати, що ні, тільки я можу призначати деяких командирів, тільки я можу визначати їх ефективність. Хтось захоче, наприклад, посилати знов війська на точки, казати, зайти на ту точку, зайти на ту посадку, тримати і не думати. Це може бути. Тепер за все це Федоров несе персональну відповідальність. Тепер до нього всі мають звертатись і він, те, що він сказав, має відповідати.

Чи зможе він взяти на себе всі ці конфлікти внутрішні, вирішити їх на користь так, щоб відповідати за кожне слово, правильне слово, яке було сказано в цій дуже важливій і дуже знаковій для нашої країни промові. Це великий виклик і велике питання. Але я хочу сказати, що якщо те, що сказав Михайло Федоров, буде реалізовано хоча б на 50%, ми виграємо війну. І це реальність. Тому що я не довіряю обіцянкам і не довіряю очікуванням. Діюча влада, на жаль, це такі продавці сподівань, очікувань і торговці повітрям. На жаль, вони це показали за багато років. Але вперше я можу сказати, що я довіряю саме цьому кадровому призначенню на таку ключову посаду. Довіряю кадровому призначенню, яке зробив Володимир Зеленський. Я можу об'єктивно про це сказати, тому що те, що я знаю про справи Михайла Федорова, дає мені конкретні об'єктивні підстави вірити, що тут буде результат. Ну і подивимось тепер. Дай Бог, щоб все це було реалізовано.

Від нас, від кожного залежить, щоб ми спільно досягнули перемоги. Ми всі в одній команді. І якщо слова будуть розходитися зі справами, то я впевнений, українське суспільство, як і завжди, не промовчить і не дозволить нікому ухилитись від своєї відповідальності. Відповідальності за слова і вчинки. Саме тому я і говорю, що тут ми можемо добитись результату. Я в це вірю. І будь-які помилки будуть викриті. Тому, друзі, сьогодні я дійсно вважаю, що це видатний день, який може за певних умов змінити хід війни. І я, як командир взводу бригади "Хартія", буду робити все. Я вірю в це. І так само можу про це сказати всім вам і всім своїм бійцям. Дякую вам за стрім. Дякую, що підтримуєте канал "Бутусов Плюс" вашими донатами. Дякую вам за довіру, вашу увагу і нашу спільну роботу на захист України. Слава Україні!

Юрій Бутусов