Хроніки гібридної мерзлоти: репортаж про те, як виживають мешканці аварійних будинків на столичних Теремках

Автор: Евгений Кузьменко

- Молодий чоловіче, можна вас попросити довести мене до під’їзду? Дуже слизько...

Підтримуючи під руку літню жінку у темній куртці, доводжу її до дверей, над якими - табличка з надписом: "Вул.Заболотного, 32".

- То ви з цього будинку? - запитую жінку. - Я сюди і йшов. Як ви тут виживаєте?

- Ох, виживаємо, - зітхає вона. - Ані тепла, ані води, ще й каналізація лопнула...

Так починається моє знайомство з цим будинком та його мешканцями.

АКАДЕМІКА ЗАБОЛОТНОГО, 32. " НА КУХНІ ТЕМПЕРАТУРА СЯГАЛА +6. ЯК ЩЕ ЗІГРІВАЄМОСЯ ОКРІМ ОБІГРІВАЧА? КІЛЬКА "ШКУР" НА СОБІ, ПЛЯШКИ З ВОДОЮ, ПУХОВА КОВДРА, ТЕПЛІ ПІЖАМИ"

У Голосіївському районі Києва від нинішньої холодної зими (у комбінації з ворожими атаками) потерпає багато будинків. Але і на цьому загальному тлі біда мешканців багатоповерхівки на Академіка Заболотного, 32 - вражає.

Минулої п’ятниці, 23 січня, кореспондент "Цензор.НЕТ" пересвідчився у цьому на власні очі.

21-поверховий будинок розташовується неподалік метро "Теремки". Зведено його було у 1989 році, зі своїми нюансами проєктування, і далеко не всім ЖЕКівським майстрам ці нюанси 36-річної давнини нині зрозумілі. Про це не раз довелося згадати, коли у січні на будинок обрушились лиха.

Спочатку 9 січня, після масованої нічної атаки ворога, у багатоповерхівці зникло опалення. А далі проблеми стали виникати одна за одною - так що мешканцям ніколи було голову підняти.

У кілька речень про масштаби лиха кореспонденту "Цензор.НЕТ" розповідає 72-річна Олена Радомська.

"Оце як обстрілювали 8-го числа - і не стало ані опалення, ані гарячої води, - каже вона. - На третьому поверсі все позамерзало - туалет, каналізація... А у мене на 19-му зараз, так і немає води; і сказали, що невідомо, коли буде, бо труби мають міняти. Ну, і в квартирі у мене температура -9 градусів. Добре, що ліфт працює, коли є світло. Але часто доводиться топати пішки..."

Сумну екскурсію будинком мені роблять 38-річна Тетяна та 32-річний В’ячеслав. Разом обходимо нижні поверхи. На стінах - наморозь та лід, у повітрі - холод та сирість, де як.

"Ми зараз йдемо у технічне приміщення на 3-му поверсі, де працюють хлопці з бригади від "Укрзалізниці", - пояснює Тетяна. - У будинку - величезні проблеми з каналізацією, яку ми витоплювали 3 дні поспіль. Проблеми ці продовжуються, бо по дорозі все замерзає, і каналізація забивається. Але принаймні не тече у квартири, бо днями у нас вже був гівняний потоп".

І дійсно, чим ближче до 3-го поверху у ніс вдаряє характерний різкий штин.

"Позавчора, - продовжує Тетяна, - вдень спочатку затопило квартиру на 5 поверсі, бо пішло все верхом. Далі збігало нижче в квартиру на 4 поверх. Хлопці з бригади вже були на місці, але тоді працювали з холодною водою, витоплювали труби. По одному зі стояків пішла холодна вода; вона ж пішла і в каналізацію. Труби не витримали, що призвело до такого колапсу. Бригада переключилася на відігрівання каналізаційної труби, а ми всі бігали, гріли воду, пробували проливати її по трубах. Це не допомогло".

Слухаю її - і подумки порівнюю тутешню ситуацію зі станом справ у своєму 16-поверховому будинку в Дарницькому районі, на Позняках. У нас, звичайно, погано з електрикою і гарячою водою, подекуди зникає холодна - але в батареях тепленько, жахів з потопами та прорваною каналізацією нема. Поки нема.

А тут люди живуть між відсутнім опаленням та подертою каналізацією. Кожний день - у боротьбі з холодом, сирістю та нечистотами. Після першого "гівняного потопу" лише час від часу (за сприятливих обставин) користуються туалетами.

Але не склали руки; зорганізувались - і отримали від ЖЕКу газову пушку, щоб прогріти технічне приміщення на третьому поверсі. Туди ми втрьох зараз і прийшли. У напівтемряві бачимо трьох суворих, дещо змучених дядьків у куртках "Укрзалізниці". Це вони допомагають врятувати будинок.

На початках вони приїхали, щоб вирішувати проблеми з холодною водою, але натомість допомагають втримати мережу каналізації. У цій бригаді є люди з Миколаєва, Сум, Чернівців, Полтави, Кременчука.

Розповідають мої "екскурсоводи":

"Хлопці були тут увесь час, гріли труби як могли. Але є проблема: коли гріють металеві труби, вони під впливом тепла починають розширюватись, а лід - тріскатись. У нас скрізь потріскані труби холодного постачання! На 4-му поверсі потріскалися крани, а смєсітєля просто відвалюються. Бо ж - крига, бурульки".

Знайомимося зі слюсарями бригади. Один з них пояснює:

- Бачите, тут лопнули чавунні труби. І добре, що зверху лопнули, тут їх ще якось можна полатати, і вони ще послужать. От якщо б знизу лопнули - тоді б усе...

"Чим ми працюємо? По-перше, горєлкою, по-друге - пушкою, осьо там стоїть. Розігріваємо. Якби ми цього не робили, погані були б справи. Дуже погані".

"Пушка розігріває комунікації, бо вони замерзлі", - пояснює інший слюсар бригади. - Опалення тут немає. Це ж приміщення було зроблено з розрахунку на те, що воно опалюється, і далі все функціонує. А зараз тут усе замерзає, доводиться штучно розігрівати. Якби не пушка, тут було б холодніше, ніж на вулиці.

"Ми приїхали сюди у відрядження з Миколаєва", - розповідає про себе і колег слюсар Сергій Грішин. Після чого дякує за підтримку мешканцям будинку і... ділиться з "Цензор.НЕТ" раціоналізаторською пропозицією щодо того, як у такій ситуації можна втримувати тепло у приміщенні. Про що мова? Додивіться, будь ласка, до кінця відео.

Рацпропозиції - це гарна річ на майбутнє, але як мешканцям будинку живеться зараз? Розповідає вже знайома нам домогосподарка Тетяна.

- Ми мешкаємо на 5-му поверсі. Води немає вже чотири дні, холодно, на кухні температура сягала +6. Зі мною живуть 9-річна дитина і собака. Мій чоловік постійно у відрядженнях. Як виживаємо? Коли є світло, ми включаємо кондиціонери, обігрівачі. (Це коли дозволяє температура на вулиці, бо кондиціонери працюють за температури до мінус 10). Світло? Переважно є, виключають на годину-дві. Я підозрюю, що, оскільки ми - аварійний район, нас підтримують. Як ще зігріваємося окрім обігрівача? Кілька "шкур" на собі, пляшки з водою, пухова ковдра, теплі піжами. Дитина каже: "Мам, коли усе це закінчиться, ми будемо просто кібернація!". Але наразі мерзне, вчитися важко, зайняти дитину теж чимось важко. Бо переважно хочеться, щоб це було щось активне, рухливе, але за таких умов це неможливо.

- Коли Кличко ще вперше порадив тим киянам, у котрих є така можливість, тимчасово виїхати з міста - як ви сприйняли ці слова?

- Сьогодні ситуація така, що дійсно дуже хотілося б виїхати. Дитину вивезла, бо умов для проживання просто немає. Про яку гігієну чи про санітарні норми проживання можна далі говорити...

- А самі ж як?

- Ну, я не можу кинути квартиру; ви самі бачите, яка ситуація. Вчора у моїх сусідів прорвало на 5-му поверсі, сьогодні це може статися в мене. Зараз своїми силами - словами, дзвінками, діями - намагаюсь допомогти будинку вижити у такий складний час.

Ми зверталися у службу 112, там відповіли через добу. Вчора ми залишили там заявку, сьогодні - перепитали, як справи; повідомили про нагальну ситуацію. Це все передалося у КМДА.

Зверталися і на телебачення - але поки бачимо тільки вас.

- Чув, у цій скруті мешканцям будинку дуже допомагає ЖЕКівський сантехнік?

- Так, Іван Іванович. Йому хороших вже 50 років. Наразі це - єдина людина, яка може допомогти; він розуміється на наших спорудах. Але він розривається, бо не може допомогти всім, а проблеми є у кожному будинку. Тим не менш, він завжди може порадити, дати якесь завдання. Адже хлопці, які приїхали нам на допомогу - вони, з одного боку, дуже хочуть допомогти. А з іншого боку, - немає чим і немає розуміння, як що кріпиться і зв’язано між собою. Іван Іванович робить що може, але його не вистачає на всіх.

Разом з Тетяною та В’ячеславом йдемо на 4-й поверх, де днями затопило квартиру. Господар здає її в аренду, але наразі квартира пуста. І теж потерпає від холоду та вогкості.

Взагалі, проблем на Академіка Заболотного, 32 - багато. І щодня з’являються нові. Або проявляються старі.

"Серйозною бідою є постійні протяги у домових арках, - каже В’ячеслав. - Вони промерзають, плити перекриття остигають, а чавунні батареї - якраз біля них".

Про те, як важко доводиться мешканцям будинку, розумієш, читаючи їхній чат. Тут є усі жанри: побутові скетчі, онлайн-"наради" з вирішення проблем, технічні мікролекції, гострі чвари деяких мешканців а-ля Нечуй-Левицький , політичні оцінки, чорний, і не дуже, гумор. І - надії, надії, надії. Чи не кожного дня з’являється "залізна інформація" про те, що от сьогодні точно дадуть опалення. Мовляв, домовилися, влада усе зробить, пообіцяли. Але - щоразу щось заважає.

Ось уривки з домового чату, який і не чат навіть, а справжній літопис протистояння людей проти негоди.

***

"Надію не втрачаємо!

Нам хлопці залишили теплову пушку. Ми самостійно можемо прогрівати техповерх для подальших робіт з оновленням холодного водопостачання та підтримувати тепло, щоб не замерзла каналізація!!! Хоча б на ніч.

Але треба дизель, близько 10 л на день".

***

"Звертаюсь до мешканців нашого будинку. Якщо ми найближчим часом не купимо альтернативне джерело живлення, ми так і будемо ходити по колу від атаки до атаки".

***

"Чугунные самые стремные - они конструктивно не могут полностью слиться и там всегда в карманчиках остается вода, которая если замерзает, потом при контакте с носителем именно в этом месте и лопается".

***

"Нужно греть нижние этажи, они самые холодные, выше теплее, ну и квартиры, где никого нет, там дубак, их тоже нужно греть. Да и греть нужно не всем, а только тем у кого реально дубак в туалете. Если там +5 - греть его только деньги на ветер.

Учитывая общую нестабильную ситуацию нам нужно продумать перманентное решение (пока дом не отогреется) для нижних этажей, 14+ этажей и пустующих квартир. Оптимально - греющий кабель + 10мм изоляции на трубу. Это универсальное решение, подойдет и на канализацию".

***

"І на Голосіївському проспекті їм в грудні знадобилась тротуарна плитка!!! Ворюги".

***

"Нам поставили біотуалети за ЖЕКом"

***

"Сьогодні мала досвід сидіння в ліфті. 😜Зробила декілька висновків. 1. Коли вимикають світло треба перевіряти, чи ніхто не застряг. 2. Треба продумати місце для сидіння. 3. Завжди мати з собою додаткове джерело світла".

Читаєш цей чат - і бачиш змучених, часом роздратованих людей у надскрутних обставинах. Але ж - і винахідливих, згуртованих, наполегливих людей.

Запитуєш себе: може, не ті будинки назвали "пунктами Незламності"?

ГЛУШКОВА, 29. "ЦЕЙ БУДИНОК ЗБУДУВАЛИ ЯК КОРОБКУ З МЕТАЛУ. І ТОМУ ЯК ЗАРАЗ ПІШЛИ МОРОЗИ..."

За 10 хвилин пішки, поруч із метро "Теремки", заходжу до будинку по вул.Глушкова, 29. 11 жилих поверхів, 55 квартир, будинок зведено у 1986 році. Проєкт був розрахований на багатокімнатні квартири для багатодітних сімей. Згодом діти повиростали і понароджували своїх дітей; батьки постаріли - і тепер усі разом страждають від російських атак та українських морозів. Як ударили морози, багато хто з будинку виїхав і повивозив дітей. Але немало людей залишилось.

Тутешні мешканці потерпають від комунальних бід за схожим із Заболотного, 32 сценарієм.

Розповідає 42-річна Ірина:

- Ще після обстрілу 8 січня у нас зникли опалення та електрика (причому електрика зникла і в навколишніх, через один, будинках). 9 січна наша ініціативна група пішла у наш 109-й ЖЕК. Написали заяву про отаку нашу ситуацію...

На той момент головною нашою проблемою була відсутність електрики. З’ясувалось, що у теплорозподільчому пункті був пошкоджений автомат. Приїжджала бригада ДТЕК, сказали, що нічого зробити не можуть; зроблять нам все напряму. Про опалення ми вже не мріяли, нам би електрику повернути. Але на той момент у нас ще була вода і каналізація.

- Щось у ваших словах підказує мені, що невдовзі води і каналізації не стало...

- Саме так. Світло з’явилось, але біда з водопостачанням і каналізацією. Ми, мешканці верхніх поверхів, не можемо ходити в туалет, не в змозі помити посуд і помитися самі. Бо якщо будемо це робити, мешканці внизу потонуть.

19 січня до Глушкова, 29 доїхала бригада - хлопці з Вінницької та Одеської області. Як і у будинку на Академіка Заболотного, вони гріли стояк. Але з’ясувалося, що у будинку - дуже складна розводка. А хлопці не місцеві і не можуть зорієнтуватись, що треба гріти. Весь день вони робили щось навпомацки, але їхні зусилля виявились марними. Добре, що наступного дня прийшов місцевий сантехнік, який дав приїжджим колегам певні підказки.

"Зараз в будинку стоїть дуже неприємний запах, - продовжує Ірина - але хлопці зранку кажуть, що очікують від ЖЕКу газову пушку. Очікують - але ЖЕК нічого не присилає. І приватні бригади до нас не їдуть. Мешканці нашого будинку створили банку, там зараз вже 23 тисячі гривень. Ми готові усе купити-оплатити. Але поза тим - не знаємо, що робити..."

До бесіди приєднується 42-річна Марія:

- На останньому поверсі, де я живу – холодно, - каже вона. - Дуйчики вмикаємо, але у нас вже вчора воняло, десь проводка не витримує...

- А ви ще й дуйчики вмикаєте? - напівжартома обурюється Ірина. - Я економлю, бляха-муха, а вони дуйчики вмикають!

- Тільки в одну кімнату! Ну, у нас 6 градусів... Одна дуйка, в одній кімнаті у нас всі: я, чоловік і двоє дітей. Зараз мама ще приїхала. А їсти - купили плитку на газу. Плюс на ній підігріваємо пляшки, аби класти до ліжка. Коли дають електрику, радіємо, бо можна купити горєлку. Але є проблема: дуже низька напруга, менше 180. Прибори роблять ледве-ледве. Благо, холодильник тримається.

- А як виживаєте за відсутності каналізації? - питаю у Марії.

- Ходимо або до метро, або у ТЦ "Магелан". Або вдома користуємося, так би мовити, підручними засобами.

- Ох, мої вам співчуття. Діти у вас якого віку?

- 11 і 16. Ну, нічого, одну кімнату гріємо і там спимо. Тільки електрика і рятує.

Марія та Ірина ведуть мене на один з технічних поверхів, де такі самі сурові дядьки у брудній уніформі гріють такі ж, як на Академіка Заболотного, 32, чавунні труби каналізації. Судячи з усього, це вже інша бригада, ніж та, що була у перші дні. Фотографуватися рятівники відмовляються.

- Отам ми знімали дві труби, - пояснює один з дядьків, - так вони повністю замерзли. А оцей чавун, він з роками забивається, розумієте? Осьо даже воно лопнуло - і дивіться: стоїть вода.

- А ви самі звідки?

- З Бориспільського району, нас сюди, до ЖЕКу направило комунальне підприємство "Горянин". Мабуть, був відповідний запит. Ми тут з самого ранку труби гріємо. Є ще хлопці, але вони водою займаються.

- Я тільки-но був у будинку неподалік, там схожу ситуацію більш-менш дозволяє утримувати газова пушка...

- Тут одна пушка не допоможе, треба їх хоча б 3-4. Взагалі в ідеалі треба замінить оцю магістраль. А тимчасове рішення - якраз пушки. За добу вони б усе як треба прогріли...

- За якої температури ви тут працюєте?

- За мінусової, бо як був би плюс, оце все розтавало б.

- А яка ситуація у вашому Бориспільському районі?

- Краще, ніж тут...

...На виході з будинку кореспондент "Цензора" наштовхується на місцевого мешканця Івана Петровича. Дізнавшись, що має справу з журналістом, той прискіпливо питає, чи є у мене документи. Побачивши редакційне посвідчення, Іван Петрович - немолодий вже досвідчений чолов’яга з досвідом - читає приїжджому журналісту невеличку лекцію:

- Вважаю, що ця історія почалася задовго до закладання фундаменту цього будинку. Бо його спроєктували з елементарним порушенням вимог утеплення. А саме: стіни тонкі, це щільний бетон, температура його теплопровідності - здається, 0,53. А температура теплопровідності чавуну - 0,39. І фактично виходить так, що цей будинок збудували як коробку з металу. І тому як зараз пішли морози, то комунікації, які знаходяться у трьох перших (технічних) поверхах - вони усі замерзли! А за будівельними вимогами не можна проводити комунікації у замерзаючі приміщення.

- З помилками будування розібрались. Скажіть, а яка нині температура у вас у хаті?

- Ми з дружиною живемо на першому житловому поверсі. Попри те, що моя квартира ззовні утеплена, можна сказати, що у мене на балконі - морозильник, а у хаті - холодильник.

- Дивлюся, почуття гумору ви не втрачаєте. Але що це означає на практиці?

- На практиці це означає, що по хаті я ходжу у кожусі та валянках. У нас в хаті зараз фактично - такий же холод, як і на вулиці. Плюс до цього замерзла каналізація, і треба черпать і виливать. Бо до нас же ж з верхніх поверхів потрапляють нечистоти...

- Скажіть, ви для себе розібралися, чому потерпаючим будинкам у Києві допомагають бригади з різних міст України?

- Тому що місцева влада (включаючи місцевих слюсарів) елементарно не змогли зорганізуватись у тому, щоби не допустити цих аварій. Ну, усі ж знають, що буде холодно, то як не можеш утеплити - злий воду! 5 хвилин треба для того, щоби відкрутити кран і спустити воду опалення. А у нас не спускали...

...До станції метро "Теремки" йду маленькими напівкроками, щоб не переламати собі ноги (руки, шию) на тотальній ожеледиці. Це вимагає неабиякої концентрації. А з голови не йде фраза 9-річної доньки Тетяни з будинку на вул.Заболотного:

"Мам, коли усе це закінчиться, ми будемо просто кібернація!".

"Будемо, дитино - думаю про себе. - Будемо обов’язково. Якщо доживемо".

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

737 житлових будинків столиці на сьогодні без тепла. Переважна більшість із них - на Троєщині. Частина - в кількох інших районах, - міський голова Києва Віталій Кличко.

Голова Деснянської РДА Максим Бахматов розповів LB.ua, що просить великі ТЦ робити пункти обігріву й готується копати вигрібні ями у дворах багатоповерхівок.

У Києві синоптики попереджають про тривалу хвилю різкого похолодання, яка розпочнеться з п'ятниці, 30 січня, і затримається майже на тиждень. У столиці прогнозують поступове посилення морозів із виходом на пікові значення до -26°C у нічні години.

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"