Відключення старлінків рашистам: зменшилася кількість штурмів та інтенсивність вогню

Автор: Виолетта Киртока

"Їхав дорогою на Павлоград і в районі Петропавлівки побачив чотири спалені машини. Це чи москальські "Молнії", які несе на собі дрон-матка, чи ворожі fpv б’ють усе на більшу відстань", - і до цих слів мій військовий дописувач додає відео, бо їде повз чергову спалену машину.

"Так, так, - підтверджує інший командир підрозділу, - на тій дорозі і автоцистерна спалена стоїть".

Подібні свідчення розширення дій "русской рулєткі" приходять і з іншого відрізку тієї самої дороги, яка сполучує Павлоград, Добропілля та Словʼянськ. Ворог бʼє не лише по наших логістичних шляхах, а по всіх дорогах, намагаючись дотягнутися якомога далі. Бо ж зрозуміло, що всі наші дороги — логістичні. І загрозу росіяни вбачають не лише у представниках Сил оборони, а й у шахтарях, які їдуть на роботу, пенсіонерах, які намагаються виїхати у безпечне місце, у ремонтних і рятівних бригадах. Тому і бʼють по всіх. Якщо ви, потерпаючи від холоду і темряви, ще не зрозуміли, з ким саме воюють росіяни, то повторю очевидне: задача їхньої так званої "СВО" — знищити українців, як націю. І армія наша по всій лінії фронту утворює щит, який захищає нас всіх. Але ворог розвивається і намагається завдати ударів у різний спосіб по всій країні, по всіх болючих точках. І це йому вдається. Хоча наші завдали дошкульного неприємного удару, який вже змінює ситуацію на фронті, і про це — трохи нижче.

Останнім часом все більше страждає Запоріжжя — місто, в якому живуть містяни, працюють магазини, навчаються діти, проводяться різні заходи, включаючи гастролі театрів. Але росіяни дуже б хотіли його захопити. Тому, власне, місяць тому тут розпочалися активні дії та штурми.

Як відомо, в Гуляйполе противнику вдалося зайти і там накопичитися. Так само, як і в Степногірськ — а це до двадцяти кілометрів до самого Запоріжжя. Наближення лінії фронту призведе до того, що місто будуть знищувати так, як роблять це з Херсоном, примушуючи людей виїжджати, знищуючи інфраструктуру та не даючи змогу утворити лінію оборони. Щоб цього не допустити, на Запоріжжі наші штурмові війська перейшли до активних дій, аби посунути противника і стабілізувати ситуацію, не дати фронту наблизитися до обласного центру.

Звісно, що це не просто. І противник переважає нас чисельно. Але його можна бити.

До речі, місяці два до Нового року на загал не оприлюднювалися цифри щоденних втрат ворога. Є думка, що це повʼязано з тим, що не вдавалося вбивати росіян на нашій землі стільки, скільки б хотілося, скільки вбивали раніше. Через різні причини, але ця статистика помітно знизилася. Проте у січні цю традицію поновили і ми бачимо, що кожного дня ворог втрачає тисячу двісті - півтори голів особового складу. А це три батальйони! І активніше заговорили про те, що цю цифру треба підвищувати. Бо від цього залежить спроможність росіян і далі штурмувати наші позиції і просуватися вперед. Зупинити їх ми можемо, лише завдаючи відчутних втрат особового складу на передній лінії, знищуючи склади і техніку трохи далі, перешкоджаючи підвезенню необхідного…

Можливо, це на Запоріжжі розпочалися анонсовані Сирським в інтерв’ю "УП" "наступальні операції". Але коли він щось подібне починає, краще не стає…

За роки повномасштабного наступу простежується одна закономірність: як тільки зʼявляються розмови про зняття Сирського, він одразу починає наступ на якомусь напрямку… Так було з Курською операцію, яка нічим не закінчилася і не принесла нам жодного полегшення, а лише розтягнула фронт на сотні кілометрів і призвела до окупації українських селищ на Сумщині… Так було з Кринками на Херсонщині, де, як говорять самі бійці, які брали участь у постійній переправі на острови: "тут похована морська піхота України". Навіть цивільній людині було зрозуміло, що утворити там плацдарм неможливо — жодну техніку переправити через заплави Дніпра не вдасться… І не вдалося… Згадки про розрекламований контрнаступ на тому ж Запоріжжі влітку 2023 року досі викликають у багатьох командирів злість і бажання побачити відповідальних за накази гнати вперед нашу піхоту по одній і тій самій замінованій дорозі…

Досвідчені офіцери вважають, що безрезультатність цих спроб відвоювати наші землі криється в безтолковості планування операцій, в тому, що все робиться без продумування плану Б, без застосування підрозділів, які будуть іти слідом і закріплюватися… Головне — розпочати, —  так вважає вище командування, а якими силами і засобами — на це відповіді не дають… А тих командирів, які не погоджуються, ставлять запитання і сперечаються, — відсторонюють. Зверніть увагу, в оточенні Головкома вже майже зовсім немає тих харизматичних самостійних авторитетних офіцерів, за якими йшли люди… Всіх помалу усунули — або папірці перекладати, або в резерв, або… Для деяких створили "сприятливі" умови для звільнення.

Днями з’явилися дописи у фейсбуці, що, мовляв, недолуго зробили перереєстрацію старлінків, аби тим самим зв’язок лишився лише у внесених у державний реєстр, завдяки чому противник лишиться без зв’язку. Трохи напружив допис, що і наші підрозділи лишаються без зв’язку. Але обдзвонивши командирів на передовій, почула спокійну реакцію: "Наданого часу вистачило, аби всіх бажаючих і відповідальних внесли в реєстр". Принаймні від Ізюма до Запоріжжя ніхто не лишився без зв’язку. А от те, що ворог лишився без супутникового інтернету, дається взнаки. Це вплинуло багато на що – поменшала кількість штурмів через неможливість корегування вогню, його щільність й інтенсивність значно зменшилися. "Якби ще всі наші військові дії робили максимально довго у тиші, ефект був би значно вищим, — зауважив один з розвідників. — Противник би ще якийсь час не розумів би, що відбувається зі старлінками у нього, чому немає зв’язку, шукав би причини. Це дало б нам трохи більше часу завдати їм більше втрат. Але і так ми відкинули їх на рівень початку 2023 року. Ворог вже реагує, намагається розвернути, так би мовити, дзеркальні системи, аби передавати інтернет, але це не дасть їм змогу бити по наших шляхах, по наших позиціях чи виявлених групах миттєво".

Як реагували росіяни на зникнення зв’язку, намагалися переналаштувати обладнання, перезавантажували його, ледь не "по колесах стукали", добре видно з перехоплень:

"— Байден, доложи обстановку.

— Как поймаете сигнал 80 77. Сразу мне доклад. Мак-адрес роутера"…

"Как обстановка?

— У нас без результатов, ничего не получается. Перезагружаем, ничего не получается."

"… связь проверял.

— да, отлично тебя слышу, отлично. Скажи … связи нету, можно работать через вас, только батальонно работает.

— Я тебя принял, принял. Ну попробуйте еще выйти, я сейчас послушаю.

— У меня сидят два связиста, они все уже послушали, ни хрена не работает"…

"Я Байден, тестировали тарелку, возле вышки, нету сигнала, нету сигнала"…

Зі зрозумілих причин не оприлюднюємо позивних противника. Лише з дозволу називаємо "Байдена". Це ж треба — армія, яка "воює з НАТО", використовує ім’я американського президента, який активно підтримував Україну. Крива російська логіка.

Самі росіяни викладають фото і відео, як тепер використовують старлінки. Як столик для їжі, як дошка для нарізки хліба. Ми і не проти...

Про те, що старлінки з нашого боку працюють і це допомагає не тільки воювати, а й рятувати наших бійців, свідчить один приклад, який до сліз проймає всіх, хто бачить відео, зняте як раз за допомогою старлінка. У 68-й бригаді за допомогою НРК (наземного роботизованого комплексу) вивезли пораненого в обидві ноги бійця, який чотири доби був на позиції, отримав, крім поранення, обмороження, їв сніг, але дочекався порятунку. Дійти в те місце групі бійців було неможливо. А роботизований комплекс, яким управляють за допомогою інтернету, доїхав. Чоловік на нього сам завантажився і таким чином його було врятовано. І, що важливо, під час евакуації його не вразили ворожими скидами чи fpv.

Будемо сподіватися, що реєстрація старлінків призведе до втрат у роботі російського підрозділу безпілотних систем "Рубікон", який ефективно воює на Донбасі. Але, принаймні на зараз, їхні дії відчутно зменшилися. Це пов’язано з тим, що пілоти вимушені працювати за допомогою радіостанцій. А це і тяжко, і повільно: поки передадуть кодування, поки злетять, а обстановка вже змінилася… Ці новини реально тішать.

Віолетта Кіртока, Цензор.НЕТ