Заступник генпрокурора Віктор Логачов: "Ті, хто ґвалтують дітей, як правило, не визнають вину, не каються. Тому, щоб убезпечити дітей, потрібні зміни в законодавстві"

Автор: Татьяна Бодня

Тривають масштабні перевірки діяльності дитячих будинків та інтернатів, а також ініційовані Генеральним прокурором перевірки відповідними службами справжності діагнозів дітей, які перебувають у таких закладах.

Про низку таких заходів Генпрокурор заявив у грудні минулого року після візиту до міжнародного кризового центру матері і дитини "Місто добра", куди доставили дітей, які пережили насильство і яким були приписані надумані діагнози в тих закладах, де вони перебували раніше. "Чотири здорові дитини, яким свідомо намалювали тяжкі психіатричні діагнози, щоб отримувати додаткові виплати. 20 тис. грн на місяць", – написав він на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук" і навів ще кілька прикладів жорстокого поводження з дітьми.

Тоді ж він повідомив про призначення нового заступника генпрокурора Віктора Логачова, який опікуватиметься питаннями, пов’язаними виключно з дітьми. Ми поспілкувалися з Віктором Логачовим, щоб дізнатися, що вже вдалося виявити міжвідомчим групам під час перевірок і які наслідки це матиме для тих, хто працює в таких закладах.

"ВИЯВИЛИСЬ ВИПАДКИ НЕОБХІДНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДОДАТКОВОГО МЕДИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ДІТЕЙ"

– Генпрокурор заявив про відкриття 214 кримінальних проваджень за результатами перевірок інтернатів, будинків дитини та сімейних форм виховання, що охопили понад 26 тисяч дітей. Які системні порушення було виявлено під час цих перевірок?

– Ми підбили проміжні підсумки, перевірки тривають. На даний час ними охоплено 13 закладів паліативної допомоги, 51 інтернат, 21 будинок дитини, 42 центри соціально-психологічної реабілітації та 154 інші заклади для дітей, а також 722 дитини, які перебувають у сімейних формах влаштування. За результатами цих перевірок виявлялись порушення вимог санітарно-епідеміологічного законодавства в діяльності закладів, вимог законодавства в сфері пожежної та техногенної безпеки, факти неякісного проведення робіт з ремонту, реконструкції.

Також виявлялись випадки необхідності проведення додаткового медичного обстеження дітей, які перебувають у цих закладах.

Окрім того, фіксувались випадки неналежного виконання обов’язків з догляду за дітьми прийомними батьками, обмеження їхньої свободи. Це жорстоке поводження, обмеження у харчуванні, фізичні покарання. Виявляли факти зловживання опікунськими правами.

– Можете навести приклади?

– Наприклад, в одному з будинків сімейного типу не було навіть добового запасу продуктів, хоч це передбачено законодавством як обов’язкова норма. Не було нормальної ванної, не зрозуміло, де діти купаються, в якому вони стані. Дехто з дітей – хворий, з температурою. При цьому ліків теж не було.

– Як в такі будинки сімейного типу потрапляли діти? Ті, хто їх туди віддавав, усе це не перевіряли?

– Це одне з основних питань. Напевно, коли віддавали, були умови. А потім якісь фактори вплинули на те, що виявляється зараз.

Можливо, певну роль зіграв алкоголь. Бо під час перевірки декого з таких батьків застали у нетверезому стані. Тому під час перевірок приймалися рішення про вжиття заходів щодо вилучення дітей із таких сімей.

– Навіщо так звані батьки брали дітей, якщо не хотіли про них піклуватись?

– Скоріш за все, це пов’язано з грошовими виплатами. Можливо, це й невеликі суми на кожну дитину, але коли дітей 4-5, то сумарно це не так вже й мало.

– Наскільки загалом до цих перевірок були готові державні заклади і сім’ї, яким довірили дітей?

– Якби готувалися, думаю, у нас не було б таких жахливих показників і ми би не ініціювали з нашими колегами з профільних служб вилучення такої кількості дітей лише за місяць – це понад 100 дітей.

Усі перевірки проводились об’єктивно. Ніхто не прагнув зробити якийсь показник, дискредитувати якийсь заклад чи родину. Дійсно є гарні сім’ї, де належний догляд за дітьми, є нормальне харчування, їх лікують за потреби. Так само є чимало гарних інтернатів і будинків дитини. Ми ж не кажемо, що скрізь є проблеми. Але вони є і на них треба реагувати. Тому ми продовжуємо працювати.

– Що показала перевірка в інтернатах? Можете теж розповісти на прикладах?

– Були зафіксовані факти жорстокого поводження з дітьми. Наприклад, в одному з інтернатів в Одеській області під час перевірки у дитини виявили сліди побоїв на тілі. Було видно, що її систематично били. За цим фактом зареєстрували кримінальне провадження, провели експертизу, допитали свідків і, коли встановили, що саме відбувалося, повідомили про підозру вихователю центру соціально-психологічної реабілітації. Її відсторонили від посади і звільнили.

– Коли радник омбудсмена Антон Гулідін кілька років тому оприлюднив фото, які зробив під час позапланової перевірки Магальського інтернату, це багатьох шокувало. На одному з них – хлопчик зростом у метр п’ятдесят у ліжку для немовлят із проваленим дном.

Він тоді доклав чимало зусиль, щоб діти мали адекватні умови для життя в цьому закладі. Таке ставлення до дітей з інвалідністю у державних закладах розповсюджене чи це виняток? Що побачили саме в таких закладах?

– У закладах, де є важкохворі діти і діти з інвалідністю, ініціювали, щоб медична комісія давала експертний висновок щодо їхнього стану, чи надається їм вчасно і в повному обсязі та медична допомога, яка їм потрібна. Фіксували факти, коли не надавалася. Наприклад, були випадки, коли діти потребували знеболюючих препаратів, які полегшують їхні страждання, але не отримували їх. Ми ініціювали, щоб цих дітей направляли в дитячі лікарні, зокрема, в "Охматдит", щоб їм могли провести повне обстеження і надати необхідне лікування.

На жаль, одного з хлопчиків врятувати не встигли. Йому треба було провести операцію на кишківнику, яка коштувала небагато грошей. Але усе це замовчувалось, дитина страждала. В дитячому закладі дотягнулись до того, що хлопчик помер.

Наскільки мені відомо благодійні організації знали про цю дитину та ініціювали, щоб її забрати з цього будинку, привести до "Охматдиту", оплатити, що необхідно для операції. Але їм не давали дозвіл у закладі, де хлопчик перебував.

Наразі людині, яка була до цього причетна і не лише не вживала заходів, а й на нашу думку, запобігала спасінню дитини, повідомлено про підозру. Але там ще проводиться комплекс заходів і з часом можуть бути інші підозрювані.

Я спілкувався з медиками. На їхню думку, якби дитину вчасно прооперували, вона пройшла б реабілітацію, і далі жила повноцінне життя.

– Чому цього не давали зробити?

– На нашу думку, через те, що на дитину, яка прикута до ліжка, яка постійно страждає, закладу виділяється більше грошей. Наразі призначено комплексну судово-медичну експертизу, яка має відповісти на питання: чи дійсно після цієї операції дитина могла б жити повноцінне життя.

– Такі дитячі заклади закриті, що там відбувається з дітьми загалом, невідомо. Є якийсь алгоритм, який визначає, як часто має проводитись моніторинг стану здоров'я дітей, які там перебувають, щоб  подібних випадків не допускати?

– Органи опіки і піклування, служби у справах дітей повинні їх перевіряти. Але очевидно, що цього недостатньо. Тому ми розробили низку пропозицій, які б могли вплинути на ситуацію. Ми пропонуємо, щоб діти, які перебувають у складних життєвих обставинах чи в закладах інституційного догляду і виховання, або тривало в лікарнях без супроводу батьків, обов’язково підлягали незалежному медичному огляду не рідше одного разу на рік. А тяжкохворі діти – щонайменше двічі на рік. Або ще може бути позапланове медичне обстеження за ініціативи ювенального прокурора. Якщо прокурору стало відомо від будь-яких благодійних організацій, від небайдужих людей чи зі ЗМІ про те, що є дитина, яка потребує лікування в стаціонарі чи оперативного втручання, щоб він одразу міг ініціювати залучення медиків для його проведення. Але обов’язкова умова – медики мають бути незалежні. Тобто, це можуть бути фахівці того самого "Охматдиту", обласної лікарні.

Ми пропонуємо закріпити це на законодавчому рівні. Але вирішувати, звісно, народним депутатам.

– Які же зміни в законодавстві або процедурах ви вважаєте критично необхідними, щоб рятувати дітей до трагедії, а не реагувати на те, що сталося щось непоправне?

– Ми направили низку пропозицій в Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики щодо напрацювання окремого законопроєкту, який би діяв на час воєнного стану та певний період після закінчення війни. Ми хочемо довести, що ці норми необхідні, вони дійсно будуть дієві і їх потрібно імплементувати у відповідні законодавчі акти.

– Що саме пропонуєте, окрім позапланового медичного обстеження?

– Головна мета – запровадження механізмів оперативного виявлення дітей, які опинились в небезпечних ситуаціях. Тому ми пропонуємо передбачити обов’язкове інформування служби у справах дітей та органів прокуратури про факти насильства.

Також ми ініціюємо введення відеоспостереження у закладах для дітей.

Окрім того, вважаємо за необхідне скоротити і обмежити строки судового розгляду справ за участю неповнолітніх і з урахуванням їхніх інтересів. Тому що, на жаль, у нас немає суддів, які б виключно займалися такими справами. І усі справи, де діти-потерпілі чи діти, які скоїли злочин, слухаються у загальному порядку. Це може тривати роками.

В Національній поліції є ювенальні поліцейські, у нас – ювенальні прокурори. Хотілося б, щоб суди теж переймались цим питанням на своєму рівні при розгляді кримінальних проваджень.

Ще одна пропозиція – розширення прав вразливих категорій дітей щодо освіти, медичної допомоги, соціальних послуг, житла. Якщо діти позбавлені батьківського піклування, щоб держава давала їм привілеї щодо вступу у навчальні заклади, які надають середньо-професійну і вищу освіту, а після закінчення навчання їм допомагали з працевлаштуванням, щоб вони мали пільги на отримання житла.

– А базову шкільну освіту важкохворі діти зараз отримують у повному обсязі? На це звертаєте увагу при перевірках? Бо, наприклад, в коментарі нашому виданню засновниця "Міста добра" Марта Левченко, де є окремий корпус для дітей з невиліковними хворобами, наголошувала на тому, що потрібно скрізь створити умови для того, щоб такі діти могли навчатися.

– Я теж був у "Місті добра" і бачив, як там займаються з дітьми. Що там читають книги навіть тим дітям, які у зв'язку з хворобою, не зовсім, можливо, усе усвідомлюють. Це не порівняти з тим, що відбувається у інших закладах. Але в інших закладах діти теж мають отримувати освіту. А щодо її якості, це складно перевірити, для цього треба там перебувати, дивитись, що насправді відбувається. Бо по документах може бути все добре.

– Зміни до законодавства, які ініціює Офіс генпрокурора, не передбачають можливості ювенальному прокурору в будь-який час заїхати в будь-який дитячий заклад, щоб побачити на власні очі, що там відбувається, і щоб до цього візиту ніхто заздалегідь не готувався? Тобто, за умови, що немає кримінального провадження. Зараз же таких можливостей прокурори не мають чи я помиляюся?

– Чому ми наголошуємо, що зміни в законодавстві, які нададуть більше інструментів для захисту дітей, потрібні саме під час війни? Бо зараз можуть бути ситуації, коли якась служба не доїхала в заклад чи до родини в силу об’єктивних причин. Тому ми і просимо законодавців дати можливість ювенальному прокурору, якщо він отримав якусь інформацію або сам ініціює такий виїзд, це зробити. Також ми хочемо, щоб прокурор мав доступ до записів з камер відеоспостереження, якщо у нього буде інформація про те, що в закладі з дітей знущаються чи їх б’ють. Ви ж розумієте, що відеоспостереження захищає не лише дитину, але й дорослих. Бо, наприклад, дитина може впасти на сходах, травмуватись, а це кимось буде розцінене, як ніби його побив чи покарав хтось з вихователів. А якщо є відеоспостереження, то передивилися записи і усе з’ясували.

Окрім того, напрацьовані нами пропозиції передбачають, що прокурор може ініціювати вилучення дитини з державного закладу або родини, якщо для цього є підстави, або переведення в інший заклад шляхом подання позову до суду.

– Анонсуючи перевірки в грудні минулого року, Руслан Кравченко зазначав, що відповідні служби мають також перевірити справжність діагнозів усіх дітей. Чи виявлені випадки, коли дітям ставили вигадані діагнози?

– Під час таких перевірок виявлені випадки необхідності проведення додаткових медичних обстежень дітей, які перебувають в закладах інституційного догляду. Вони мали місце в Житомирській, Полтавській та Черкаській областях. Тому поки що говорити про результати не можу.

– Чому саме на цих випадках в цих областях зосередились?

– Це ініціювали медики, сказали, що їм потрібно саме тут перевірити. Ми своєю чергою запропонували, щоб на базі Хелсі на постійній основі функціонував реєстр дітей, які мають хронічні захворювання. І куди б внесли об’єктивні відомості щодо діагнозів, встановлених під час перевірок. Якщо буде такий реєстр, працюватиме норма про обов’язкові обстеження дітей в подальшому раз чи два на рік незалежними медичними комісіями, буде зрозуміло, хто пройшов чекап, хто проходить, а хто цього потребує.

– Скільки керівників інтернатів, дитячих будинків, центрів реабілітації вже відсторонені від посад саме завдяки позиції прокуратури і за що, скільки з них отримали підозри?

– За результатами надання правової оцінки дій осіб, відповідальних за життя та здоров’я дітей, повідомлення про підозру вручено 48 службовим особам. Серед підозрюваних — працівники служб у справах дітей, центрів соціальної реабілітації, закладів освіти та охорони здоров’я. Двох керівників відсторонили під час досудового розслідування за ініціативою прокурора.

"СПОСТЕРІГАЄМО СТАЛУ ТЕНДЕНЦІЮ ДО ЗРОСТАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ДІТЕЙ"

– "Під час моніторингового візиту працівники Офісу Омбудсмана України на чолі з моїм Представником у Закарпатській області Андрієм Крючковим зафіксували факти ймовірного сексуального насильства над дітьми у дитячому будинку-інтернаті. Те, що мало бути негайно зупинене, роками залишалося без реакції з боку керівництва закладу. Про злочини повідомили вихователі, яким діти наважилися довіритися, та надали матеріали й докази", - повідомив на своїй сторінці у Фейсбуці Дмитро Лубінець. Чому ці факти не були виявлені під час перевірок, які за дорученням Генпрокурора проводились в усіх областях?

– Якось так дивно склалося, що публікація омбудсмена вийшла після нашої публікації про те, що директору цього закладу повідомлено про підозру за 137 статтею Кримінального кодексу, а справу направлено до суду. Про підозру повідомлено було ще 30 грудня минулого року, а 16 січня цього року обвинувальний акт вже скеровано до суду.

Суть цього обвинувачення в тому, що директор цього дитячого будинку, знаючи, що 17-річній хлопець вчиняє дії сексуального характеру щодо трьох малолітніх дітей, фактично покривала такі дії.

По самому цьому хлопцю справу в суд направлено ще 5 грудня.

– Він ґвалтував цих трьох дітей? Скільки дітям було років?

– Вони молодше 14 років.

– Коли стає відомо, що дитину ґвалтують в якомусь із дитячих закладів, її звідти переводять в інший, чи що з нею відбувається, поки триває слідство і судовий розгляд?

– Служба опіки і піклування одразу вилучає дитину або декількох дітей, поміщає їх до центрів соціально-психологічної та навчальної реабілітації. Під час досудового розслідування органам слідства, ювенальним прокурорам треба з такими дітьми працювати. Думаю, вам відомо, що таке "зелена кімната", "барнахус". Важливо, щоб з дитиною, яка є жертвою злочину або свідком, завжди був психолог. Щоб допомагав слідству.

– В історіях, які наводилися публічно, діти помирали "не миттєво", а повільно, і про їхній стан знали дорослі. Наприклад, так було на Вінниччині, де через голод і неналежний догляд помер 10-річний хлопчик. Як ви збираєтесь ламати ставлення до дітей, коли усі знали, але ніхто нічого не робив?

– На мою думку, ставлення до дітей має змінитись перш за все в головах людей, які мають пряме відношення до таких ситуацій. Давайте розберемо на прикладі ситуації у Вінниці. Я думаю, і сімейний лікар бачив, і служби бачили, що з дитиною. А якщо не бачили, а відмічали, що бачили, і не приїжджали додому до цієї родини, - це теж злочин. Вони халатно ставились до своїх обов’язків. Тому потрібно, виявляючи такі факти, надавати правову оцінку не тільки діям батьків, а й усім, хто був навколо. І лікарці, яка відмічала, що вона була 11 разів у цієї дитини. Невже за 11 разів не можна було побачити, що там вже немає дитини, що там вже лежить скелет? Хоч насправді, як встановило слідство, вона там була лише кілька разів.

Не менше питань і до співробітників служби, в якій знали, що це дитина з інвалідністю, що вона потребувала особливого догляду, що мати там теж з інвалідністю, хоч вона розуміла, що робить. В домі була їжа. Але годували хлопчика приблизно так. Дали щось, не зміг поїсти – забрали.

Також слідство має дати оцінку діям працівників закладу освіти, які знали, що дитина не ходить до школи понад три місяці, і не реагували на це належним чином.

Тобто, тільки належна правова оцінка діям усіх учасників злочину і оприлюднення таких фактів, можуть змінити ситуацію. Щоб ті люди, які зараз мають відношення до дітей, це бачили. І розуміли, що і у них може таке статися, якщо вони будуть неналежно виконувати свої обов’язки.

– Розраховуєте на те, що почнуть боятися?

– Йдеться не про страх. Я хочу, щоб вони бачили до чого призводить бездіяльність, які наслідки це має для дітей. І якщо прочитають це інтерв'ю, щоб не зі страху побігли в усі дзвони дзвонити, а усвідомили до чого може призвести халатне ставлення до своїх обов’язків.

– Тобто, не через страх, а через совість? Було б добре, але мало в це вірю. Бо в таких випадках, як на мене, усі дотичні і так усвідомлюють наслідки своїх дій.

Пане Вікторе, вперше в Офісі Генпрокурора з’явився заступник керівника, який опікується напрямком, пов’язаним виключно з дітьми. Генпрокурор визначив для вас KPI і дедлайни? Які конкретні кроки ви для себе зафіксували як особистий план дій?

– Перше – це зробити дітей видимими. Щоб суспільство і, головн, усі посадовці на різних рівнях, які мають справу з дітьми, їх побачили.

Я повністю відкритий до усіх, хто бажає спілкуватися, і перевіряю особисто всю інформацію, яку отримую щодо дітей, які потребують допомоги. Бо ще одна задача – врятувати цих дітей тими інструментами, які у нас є зараз і дати оцінку діям або бездіяльності осіб, завдяки яким дитина опинилась у складних життєвих умовах. І щоб це працювало постійно і не залежало від бажання Генерального прокурора чи мого.

Це важливо закріпити і на законодавчому рівні, і в головах людей.

Щодо мого KPI, то він у мене в голові. Я сам повинен оцінити свою ефективність. Я не можу вам сказати, які критерії, які дедлайни. Якщо те, що я робитиму, не приноситиме користі, мені важко буде працювати далі. А Генеральний прокурор своєю чергою дасть оцінку тому, чи впорався я з поставленими ним завданнями, чи втілив свої ідеї й інновації.

– Як змінилися під час війни злочини, які вчиняються проти неповнолітніх і самими неповнолітніми?

– Упродовж 2025 року на 15 % збільшилась кількість дітей, які потерпіли від вчинених щодо них кримінальних правопорушень (понад 7 тис. дітей).

Спостерігаємо сталу тенденцію до зростання злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дітей, зокрема у 2025 році на 27 % більше дітей потерпіло від кримінальних правопорушень вказаної категорії.

На 4 % зросла кількість неповнолітніх, які вчинили кримінальні правопорушення.

Зазначене зростання здебільшого відбулось за рахунок неповнолітніх, які вчинили кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки. Варто зазначити, що такі злочини діти вчиняють не з власної ініціативи, а через їх вербування та використання із застосуванням обману, шантажу, обіцянки грошової винагороди російськими спецслужбами.

Найбільше таких фактів зафіксовано у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Харківській, областях та місті Києві.

– Як вплинула війна на кількість випадків домашнього насильства, від якого страждають діти?

– Динаміка кількості дітей, які постраждали від кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством, залишається стабільно негативною.

Так, упродовж 2025 року від таких кримінальних правопорушень потерпіло 585 дітей.

При цьому майже третина таких злочинів проти статевої свободи та недоторканості дітей.

Торік у кримінальних провадженнях, пов’язаних із домашнім насильством, де потерпілими були повнолітні особи, було встановлено близько 500 дітей-свідків. Подібні показники фіксуються щороку.

– Ще одна з ініціатив, озвучена Офісом Генпрокурора, - посилити покарання за вбивство та зґвалтування дітей. Йдеться про запровадження безальтернативного довічного ув'язнення за злочини особливої тяжкості проти неповнолітніх. Чи є реакція народних депутатів на цю ініціативу?

– Коли я був керівником Чернівецької обласної прокуратури, то брав участь у судових процесах у справах про ґвалтування дітей. Також там працювала процесуальним керівником ювенальний прокурор, у якої за 20 років роботи було більш як 20 довічно ув’язнених за вбивства і ґвалтування дітей. Поспілкувавшись з нею і беручи безпосередню участь у судових засіданнях, побачив, що ті, хто ґвалтують дітей, як правило, не визнають вину, не каються. І я на 100% впевнений, що коли такий ґвалтівник вийде через 7-10 років на свободу, він буде це робити далі. Цих людей, на жаль, нічого не виправить. Тому, щоб убезпечити дітей, потрібні зміни в законодавстві.

Щодо реакції на цю ініціативу, то в Комітет з питань правоохоронної діяльності направлено звернення Генерального прокурора, але нас поки що ніхто не запрошував до обговорення. Якщо запрошення надійде, то мені буде що сказати на кейсах з практики.

– Як достукатись до депутатів, щоб привернути їхню увагу до такої проблеми зараз? Діти ж не можуть бути "не на часі", як зараз часто говорять політики.

– Я би запропонував їм сходити разом на судові засідання у справах про ґвалтування дітей, щоб вони послухали те, що вони розповідають, усвідомити, як це відбувається, що робить ґвалтівник, що відчуває дитина в цей момент і як вона живе після насильства. Вони зможуть побачити на власні очі, як у судових засіданнях поводяться ґвалтівники, яку агресію вони демонструють по відношенню до своїх жертв.

Зазвичай дітей допитують на стадії досудового розслідування у слідчого судді під відео із залученням психолога. Щоб не повторювати це вдруге і не травмувати дитину. Але навіть через ці відеозаписи можна зрозуміти, що їй довелося пережити. Якщо і це не стане аргументом, то я не знаю, що ще їх може переконати.

Після того, як ми записали це інтерв'ю, у ЗМІ було опубліковано розслідування Антикорупційного центру "Межа", в якому йшлося про те, що батько Генерального прокурора нібито має громадянство російської федерації, яке отримав у 2023 році. А також про кількох заступників очільника Офісу Генпрокурора, родичі яких мають російське громадянства або бізнес на тимчасово окупованих територіях і сплачують податки в бюджет держави-агресора. Серед них був вказаний і батько Віктора Логачова.

Руслан Кравченко публічно прокоментував цю інформацію. А автор тексту вдруге звернулася до Віктора Логачова, щоб поставити йому додаткові запитання щодо озвученого в ЗМІ.

"Я бачив і відео, і статтю. Дуже дивну інформацію дізнався з них про свого батька, – зазначив він. – Мені казали, що журналісти, перш ніж щось опублікувати, перевіряють інформацію. Тому поясню, як воно є насправді.

Так, ми проживали у Луганську до 2014 року. Батько усе життя займався бізнесом. І доволі успішно. Було багато підприємств, майна на цих підприємствах.

Влітку 2014 року ми з моєю дружиною, дітьми і моїми батьками переїхали до Києва. За кілька місяців деякі підприємства були перереєстровані в Києві, а деякі – на тих територіях Луганської області, які звільнили. Це Станиця Луганська, Сєверодонецьк. Вони працювали на підконтрольній Україні території і сплачували податки в бюджет нашої держави.

А коли почалася повномасштабна війна, і Сєверодонецьк, і Станицю Луганську окупували російські війська, тому ці активи також були втрачені.

– У розслідуванні йдеться про одну з компаній – ООО "Водомир". Що з нею зараз?

– Вона була зареєстрована в Станиці Луганській, яка до 2022 не була окупованою. Селище захопили в перші дні повномасштабного вторгнення.

Мама з батьком жодного разу не відвідували тимчасово окуповану територію чи територію російської федерації.

– В таких випадках потрібно інформувати державні органи про те, що бізнес, який належав людині, залишився на захопленій російськими військами території?

– Ще в 2014 році інформували правоохоронні органи про те, яке майно підприємств, автомобілі, які рахувалися за цими підприємствами, бойовики забрали при захопленні Луганська. З цього приводу були кримінальні провадження.

У нас з батьком дуже гарні стосунки, він проживає у сусідньому під’їзді. І коли він переїхав у Київ, то згодом почав активно вести свою сторінку у "Фейсбуці". За ці роки там накопичилось понад 11 тисяч дописів про те, як він ненавидить окупантів, а також про те, що вони зробили. З такими дописами він не лише не зміг би вести бізнес на тимчасово окупованих територіях, його б там просто вбили. Я дам вам посилання на його сторінку, щоб ви самі побачили.

Я не знаю законодавства російської федерації, але не думаю, що можна якось перереєструвати бізнес і вести його, якщо не перебуваєш на тимчасово окупованій території України чи в самій росії.

Я розмовляв із батьком після виходу цього матеріалу, про який ви питаєте. Він пояснює, що не знає, що стало з тими усіма активами, які залишились на захоплених росією територіях. Каже, що в нього там навіть немає знайомих, яким можна подзвонити і спитати.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"