Юрій Бутусов: Рік корпусів. "Трійка" та "Хартія"
Стрім повністю присвячений темі армійських корпусів. Кілька днів тому бригадний генерал Андрій Білецький, командир третього корпусу, і полковник Ігор Оболєнський, командир другого армійського корпусу провели зустріч і проговорили про результати річної роботи їхніх корпусів і про спільні плани роботи.
Отже, і Трійка, і другий корпус "Хартія" почали активний розвиток протягом року, здобули значні результати, про які можна говорити, але водночас є і проблеми в розвитку корпусів, про які варто сказати. Надзвичайно важливою подією вважаю те, що і "Хартія", і Третій корпус спільно вирішили реалізовувати програми бойової підготовки. Це стрижень для того, щоб продовжувати розвиток генерації військ, передусім для того, щоб створити стандартні оперативні процедури, стандартні програми для підготовки солдатів, для підготовки сержантського корпусу і для підготовки офіцерського корпусу. Тема більш ніж актуальна і ключова, тому що саме з підготовки, комплектації і починається армія, починається створення генерації військ, тим більше, що вчора Генеральний штаб Збройних сил України заявив, що програми підготовки солдат, тобто рядових піхотинців за кордоном припиняються, я вважаю, це правильне рішення, і ця програма підготовки бійців буде відбуватись в Україні.
Це якраз нагальне питання. Досвід двох світових війн і так само, як і досвід нашої війни, показує, що підготовка піхотинців, підготовка сержантів має відбуватись насамперед в учбових запасних підрозділах бригад і корпусів. Це найбільш якісна підготовка, підготовка людьми, у яких є безпосередньо бойовий досвід, і підготовка – це самими частинами, які якраз найбільше зацікавлені в якості військовослужбовців. Тому я вітаю те, що створена зараз спільна програма. Я сподіваюся, що такі горизонтальні зв'язки, які дозволяють уніфікувати програму підготовки солдатів, програму підготовки сержантів і програму підготовки молодших офіцерів, передусім на початковій посаді молодший лейтенант, - це якраз та база, яка має дійсно поширюватись в Силах оборони. І дуже добре, що корпуси стали достатньо впливовою структурою в армії для того, щоб можна було вже ділитись досвідом, об'єднувати досвід і покращувати таким чином власну боєздатність. Сподіваюсь, що до цього процесу долучаться й інші армійські корпуси. І це такий еволюційний шлях для того, щоб змінити з часом, уніфікувати, стандартизувати сучасну систему бойової підготовки в рамках усіх армійських корпусів і усіх Сил оборони. Дуже добре, що такі зміни відбуваються.
Я буду одразу відповідати на деякі запитання.
А що ТРО?
ТРО, Сили територіальної оборони, насправді на базі ТРО створено також два армійські корпуси. У нас корпусів багато, в кожних силах є свої армійські корпуси. Тому ТРО, я сподіваюся, також може долучитись. Знов-таки, це ініціатива самих корпусів. До цієї ініціативи долучитись будь-хто. Я впевнений, що це треба максимально поширювати, обмінюватись досвідом і напрацьовувати найкращі об'єднані практики.
Чи воюють на фронті добровольчі підрозділи? Якщо ще є, то який в них стан і чи має добровольчий рух перспективи?
Зараз я не можу вам сказати останню інформацію, я не оновлював, оскільки я сам на службі і займаюся виключно вже своїми справами, не їздив по фронту, по всіх ділянках. На тих ділянках, де я перебуваю, добровольчих підрозділів автономних, незалежних, як це було в 2014 році, зараз не бачу. Насправді в Силах оборони створена велика кількість структур, де місце знаходиться всім під будь-які завдання і сфери застосування. І, наскільки мені відомо, добровольці всі вже десь проходять службу.
Чи працює Хартія досі на Куп'янську?
Цікаве питання. Навіщо воно вам? Наскільки мені відомо, дійсно, Хартія продовжує виконання завдань на Куп'янському напрямку і достатньо ефективно. Як відомо, Хартія закрила прохід до Куп'янська, заблокувала повністю, відрізала шляхи комунікації російських військ і тепер наші воїни, тактична група "Куп'янськ", успішно завершують повну зачистку Куп'янська від російських штурмових підрозділів. А Хартія надійно тримає рубіж і не пропускає ворога, відбиває усі атаки російської 68-ї мотострілецької дивізії і 27-ї мотострілецької бригади, які намагаються в Куп'янськ досі прорватися.
Добрий вечір, мені 20 років, я закінчую військовий коледж. Який шанс, що я не потраплю до піхоти, якщо долучусь до вас у Хартію?
Дивне питання. Дивіться, вам 20 років, якщо у вас є бажання потрапити в якийсь інший рід військ, у вас є можливості, зараз чималий час для того, щоб здобути ту військову спеціальність, яка вам найбільш цікава. У нас досі військовозобов'язані, тобто у нас це 25 років, вам 20, у вас більш ніж достатньо часу для того, щоб здобути собі той фах, який вам на війні цікавий.
Будуть ще якісь об'єднання корпусів разом з К-2 чи 47-ю бригадою?
Це не корпуси, це інші частини.
Чи ці позитивні зміни зі сторони Хартії та Трійки можуть бути незручними для Генштабу?
Я не вбачаю ніяких проблем тут для інших керівних структур Сил оборони. Вважаю, навпаки, ініціатива Хартії і другого корпусу Хартія, і третього армійського корпусу – це позитив, який насправді показує можливість швидких змін, можливість динаміки в Силах оборони України. І така гнучкість, така можливість впровадження інновацій на організаційному рівні – це і є, на мій погляд, одна з ключових переваг України у війні, яку ми маємо реалізувати. Ініціатива і масштабування ініціативи на рівні корпусів – це фактично оперативно-стратегічний рівень. Тому, безумовно, я особисто вважаю, я про це говорив, я, можливо, хтось ще не в курсі, на всяк випадок повторю, що про створення корпусів і необхідність вести війну корпусами, корпусними армійськими структурами, дивізійними корпусними армійськими структурами я писав з 2014 року, і з початку активної фази 2022 року. Тому в наших умовах ариійські корпуси мають бути ключовими хабами для розподілу ресурсів, для планового поповнення людьми,технікою, озброєнням, дронами,для підготовки людей і для застосування військ. Це мають бути структури, які беруть відповідальність за ділянку фронту і відповідають за результат.
Які ж результати корпусів в армії? Подивімось на минулий рік. Почнемо з позитиву. Позитиву не так багато, але він є. Реформа армійських корпусів дозволила значно покращити керованість і відповідальність в армії. Тому що тепер у бригад є командири корпусів, які дуже часто можуть деяку частину своїх бригад, можуть ними і командувати, і застосовувати, і організовувати, відповідати повністю за всю вертикаль. Як з адміністративних рішень, так і рішень по бойовому застосуванню. Це важливий крок вперед, оскільки до минулого року все управління Збройними Силами з організаційної точки зору, це був хаос, у нас було 112 бригад, управління якими було повністю фрагментовано. Адміністративно вони підпорядковувались оперативним командуванням, але на фронті вони підпорядковувались тимчасовим формуванням, оперативно-тактичним управлінням. Оперативні-тактичні управління відповідали за ведення бойових дій, але зовсім не відповідали ні за організацію, ні за людей, ні за переміщення командного складу, ні за якість бойової підготовки. А за все це відповідали оперативні командування, які не відповідали за війну, бо вони сиділи в тилу і фактично адміністрували пункти постійної дислокації і присилали комісії на фронт. Абсурдна структура, фрагментація і розрив відповідальності. Такого прецеденту розриву управління не було ні в Першу, ні в Другу світову війну в світовій історії в жодній країні світу. І тільки Україна, на жаль, таким бюрократичним абсурдним шляхом, на жаль, відзначилась у військовій історії, коли у нас велась війна виключно тактичними формуваннями, бригадами.
На щастя, керівництво країни на четвертий рік війни усвідомило цю проблему, почало її вирішувати, і це вже крок вперед. Що з позитиву? Ми бачимо, що деякі корпуси значно покращили керованість і організованість. Ми бачимо приклад і Третього корпусу, і Другого корпусу. Насправді, краще управління стало на рівні інших корпусів, але Другий і Третій корпус вже здійснюють серйозні реформи по підвищенню боєздатності, генерації військ. Це якраз те, чого нам гостро не вистачало в армії.
Але є і проблеми. Фактично, за цілий рік в Україні за планом розгортання сформовано, застосовано і розгорнуто так, як має бути розгорнуто, аж цілий один армійський корпус з 18 заявлених. Тільки один Третій армійський корпус повністю в своїй смузі розгорнутий у повному складі тих бригад, які йому підпорядковуються. Один корпус. Всі інші корпуси, в тому числі, на жаль, Хартія, повністю перемішаний вінегрет в управлінні у нас залишається в країні. Корпуси, наприклад, Хартії розкидані, 5 бригад в складі корпусу, всі 5 бригад розкидані по інших корпусах. Одна бригада в одному корпусі, друга в іншому, третя в третьому. Їх ніхто за цілий рік не зібрав на одну смугу фронту. Така сама ситуація, на жаль, і в усіх інших корпусах. Тобто корпуси організовані, а покращення застосування не відбувається, тому що війська розірвані і розкидані по фронту, і цей, на жаль, управлінський вінегрет ніхто за цілий рік не вирішив. Так воно і продовжується. Я б ще, знаєте, розумів, якби була якась активна фаза війни, хаос, і ворог би робив якісь негайні речі, було якась перемішування бойових порядків, військ, і все таке. Ну, цього нема. У нас стала лінія фронту, ворог наступає без будь-яких несподіванок. По одних і тих самих напрямках всі ці напрямки зрозумілі. І насправді організованому тиску ворога, який воює дивізіями, корпусами і арміями, треба протиставити нашу організаційну структуру. Наші бригади і корпуси. Але цього не відбувається. Тому треба відмітити, що попри створення армійських корпусів, перевага в організації і застосуванні військ на організаційному рівні, на оперативно-стратегічному рівні, як була на боці ворога, так вона, на жаль, і залишається. І це не суб'єктивна думка, це просто об'єктивна картина, яку дає військова наука. Я навіть не хочу тут посилатись на російський досвід. Достатньо у нас всі генерали, керівники політичні люблять говорити -ми йдемо до НАТО, до стандартів НАТО. На жаль, жоден з наших людей, які ухвалюють рішення, не читали статути армії США. А там є така книжка "Статут", називається "Армія. Корпус. Дивізія". Якраз це пояснено, що війська при великому розгортанні мають воювати ось в таких визначених організаційних структурах. Не тому, що це модно, красиво, а тому, що це велика смуга, велика маса військ і свої щабелі управління. Це очевидні речі для будь-якої освіченої у військовій справі людині, навіть на базовому рівні освіченої, хоча б на рівні статутів тих самих стандартів НАТО, про які у нас так на словах піклуються. А насправді ніхто не впроваджує. Тому, на жаль, у нас кидається багато слів, а реформа корпусів залишається справою самих командирів корпусів. На жаль, на вищому рівні поки що до організації корпусів руки керівництва України не дійшли. Це велика проблема, ми бачимо, що наші керівники просто не розуміють управлінські організаційні проблеми, які вони мають впорядкувати. І це не моя думка. Це думка статутів армії США. Це думка кількох століть воєнної історії, коли були створені армійські корпуси, як сталі структури ще під час наполеонівських війн.
До речі, хочу сказати, що сталу структуру армійських корпусів, корпуси, дивізії, полки першим масштабував, запровадив ще Наполеон на початку 19-го століття. І ця структура повністю застосована в Першій і Другій світовій війні в усьому світі, крім однієї країни – України. Ну, уявіть собі. Чому ми відрізняємось такими речами? Це просто смішно. Я хочу сказати, що будуть писати історію, і я хочу сказати нашим керівникам, що про вас будуть писати в історії військовій, що, на жаль, ви погано читали книжки, або не читали, скоріше за все, взагалі. Ви не розумієте, що таке правильна організація військ під час Великої війни. Ви не читаєте стандарти армії США, стандарти країн НАТО, не знаєте азів. От, прикро про це говорити. Я читав, просто можу ще раз наголосити на цьому. Сподіваюсь, що керівництво країни в 2026 році, дуже сподіваюсь на міністра оборони Михайла Федорова, звернуть увагу, що це не критика, це ази воєнної науки і це треба реалізувати або почитати, поспілкуватися з командирами корпусів, які це розуміють. От Третій армійський корпус. Це зараз найбільше оперативно-стратегічне об'єднання в Україні. Бригадний генерал Андрій Білецький командує корпусом, у складі якого 9 бригад. 9 бригад, які знаходяться в одній смузі. Тримає приблизно 12% активного фронту. 12%. Уявіть собі, як це багато. Ну невже не очевидно, що пораду командира, який тримає 12% фронту, у якого ворогу ніде не вдається наступати і прорвати наш фронт на ці 12%, де ворог повністю на цій смузі зупинений, на деяких ділянках цієї смуги відкинутий нашими контратаками успішними. Невже не зрозуміло, що хоча б послухайте людину, яка це зробила, чому йому це вдалося. Може так масштабувати і на інші ділянки фронту? Чому, наприклад, не запитати полковника Оболєнського, командира другого корпусу Хартія, який мінімальними силами фактично врятував Куп'янськ від повного захоплення, провівши малими силами операцію, відрізавши ворога від Куп'янська і відбивши його, вибивши повністю його з підступів до міста. На чолі з корпусним угруповуванням, у складі якого були підрозділи Збройних сил України і Нацгвардії. Це успішна операція малими силами, з малими відносно втратами. Чому не запитати досвід? Я не можу зрозуміти. Чому у нас на п'ятому році активних бойових дій так багато політиканства і так мало прагматизму? Чому у нас не цінується військова історія, ігнорується досвід, ігнорується аналіз? Чому стандарти НАТО на словах? Чому after action review ... Я хочу віддати належно, я почув це вперше, запровадження after action review від міністра оборони Михайла Федорова. Я дуже чекаю, коли у війська буде виданий наказ. Сподіваюсь, що Михайлу Федорову вдасться організувати, реалізувати на практиці after action review в армії. Тоді все буде очевидно. Ми маємо вчитися на своєму досвіді. Ми не вчимося. На досвіді світовому не вчимося. На своєму досвіді не вчимося. І я вважаю, що це небажання вчитись або невміння вчитись, нездатність вчитись - це і основна проблема України у війні. Насправді у України є всі сили зараз повністю зупинити і розгромити російський наступ. Те, що ми бачимо, ті втрати, які зараз має ворог, він не може собі дозволити. А корпуси, ті корпуси, ті операції, які провели, наприклад, хоча б Другий, Третій корпуси, вони показують, ворога можна бити. Так, у росіян перевага. У них перевага в кількості дронів, повна перевага в авіації, в кількості авіабомб, які вони постійно по нас випускають. Величезна перевага в балістичних, крилатих ракетах. Велика перевага в штурмових, в гарматному м'ясі, яке вони кидають на нас хвиля за хвилею. Але, друзі, вони не можуть це реалізувати на фронті, коли ми правильно організовано діємо в обороні, коли ми правильно організовано діємо у наступах, в атаках. Це неможливо. Ворог з цим не може впоратися. Всюди, де у нас грамотно організована оборона, де є стале управління, ворог зупиняється і не може пройти ні на крок. Та більше , його відкидають. Чому ми не можемо це зробити вздовж цього фронту? Тому що у ворога більше чисельність? Ні. Це виключно російський наступ зараз. Це виключно наша, українська організаційна та управлінська проблема. І я дуже сподіваюся, я дуже вірю, що те, що Михайло Федоров, новий міністр оборони, намагається зробити реформи на рівні як всієї структури Збройних Сил, я сподіваюся, що це дасть зміни. Тому що насправді, якщо реформувати зверху систему, успіх прийде. І Україна зараз здатна повністю розгромити російських окупантів. Які наші переваги? Ми можемо значно краще покращити управління організацію військ. У нас є приклади, у нас є достатня кількість командирів. Ми маємо велику кількість підготовлених, компетентних розрахунків БПЛА. Ми маємо значну кількість командирів БПЛА. Ми маємо піхотинців. Ми збільшуємо кількість іноземних піхотинців. Ми навчаємось мінімальними силами тримати той передній край. І там, де піхота підтримується дронами, підтримується забезпеченням, логістикою, люди тримаються дуже гідно і дуже ефективно. Тому у нас в руках є всі ресурси для того, щоб здобути перемогу. Перемога для нас – це зупинити ворога, відкинути його як мінімум на ті природні рубежі по рельєфу місцевості, які нам зручно обороняти. Для цього треба просто порядок. Ось і все. І корпуси, впровадження реформи корпусів, повернення бригад з різних корпусів в смугу відповідальності корпусів – це перший базовий ключовий крок, який має відбутись. А те, що ці бригади корпусів порозкидали по всьому фронту – це бардак і безвідповідальноість. І не інакше. Бо ніякої необхідності тасувати війська як колоди карт на фронті нема. Ворог діє навпаки. У них виділені смуги арміям, смуги дивізіям, корпусам, і вони діють безперервно, рік за роком, в одній смузі. Командування розбирається в обстановці, розуміє орієнтири, проблематику. Це значно впорядковує і дозволяє ворогу впорядкувати свої дії, планувати свої дії. У нас такої можливості нема. Ну чому? Абсурд. Тому сподіваюся на перемогу інтелекту і сподіваюся, що міністру оборони Федорову вдасться порушити ці питання на стратегічному рівні і зрушити їх з місця. Я впевнений, що Федорова підтримують усі командири на тактичному, на оперативному, стратегічному рівні. Підтримають усі наші західні радники, всі західні воєнні місії, тому що те, що я вам зараз сказав, це очевидніше для будь-якої освіченої у військовому плані людини. Я вам нічого зараз надзвичайного не сказав.
Забагато авансів Федорову.
У нас зараз така критична ситуація, що ми маємо підтримувати тих людей, які як мінімум заявляють про зрушення. І хочу сказати, що я вже бачу деякі ініціативи Федорова, тобто кроки, які він вже зробив, як по фінансуванню окремих бойових частин, так і по організації військ, по залученню нових військовослужбовців, по залученню наземців. І це ефективні кроки. Можливо, не про все зараз варто говорити, але ми про це обов'язково скажемо. Буде 100 днів Федорова, і я обов'язково про це зроблю окремий ефір, про результати його роботи. І якщо щось не буде зроблено, я так само чесно вам скажу те, що я бачу.
Мені приємно, що Федоров реалізовує те ,що стосується Нацгвардії, Другого корпусу , Першого корпусу, спільно з міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком і я сподіваюся, що така взаємодія на рівні уряду – це якраз такий, можливо, початок, хотілося б в це вірити, системних змін в силах оборони.
Що по Слов'янську-Краматорську, до кінця року ще будуть під нашим контролем, як вважаєте?
Залежить виключно від управлінських і організаційних рішень. У нас достатньо там сил і тактична обстановка дозволяє повністю зупинити ворога на підступах до Слов'янська-Краматорська. Там вигідний рельєф, це вигідний природний рубіж, достатньо часу ще є для підготовки їх до ще більшої оборони, якісного прикриття, побудови рубежів і змін в організації і застосуванні військ. Я вірю абсолютно, що ми можемо просто зупинити ворога на Донбасі і не те, що його зупинити, відкинути.
Підкажіть, що відомо про полки 425-225? Деякі журналістські розслідування кажуть погано, чи правда, що бусифіковані здебільшого потрапляють туди?
Я дивився деякі дані, спілкувався з людьми, мене теж цікавило питання, куди потрапляють в армії люди. Так от можу вам дати інформацію, я не буду деталізувати, загалом скажу, що у мене є інформація за лютий. За лютий те, що потрапили згідно з загальним планом мобілізаційного розпорядження, тобто мобілізовані з загальної кількості в армії, в штурмові полки потрапило приблизно, скажімо так, не більше 15% військовослужбовців, які згідно з мобілізаційним розпорядженням були зараховані до Сил оборони. До всіх структур Сил оборони. І я не можу сказати про минулі місяці, думаю, що там пропорція була більше, але зараз все вирівнялось, і те, що я бачу зараз, десантно-штурмові полки отримали за лютий однакову кількість поповнення з штурмовими полками, і Сухопутні війська отримали людей більше, ніж і Штурмові війська, і Десантно-штурмові війська. Тому можу сказати вам ту інформацію, яка, в принципі, озвучувалась на офіційному рівні. Але, безумовно, до штурмових полків і до Десантно-штурмових військ є пріоритет в комплектуванні через так звані батальйони резерву, тобто там, де зараховуються люди, особи, які самовільно залишили частини. Через них переведення здійснюється. Там значна кількість, знов-таки, це не мобілізовані. Це люди, які вже були в армії, є військовослужбовцями. Погані історії розповідають. Дійсно, у нас, хочу сказати, проблема. Штурмові війська, вони, мабуть, потребують окремого дослідження. Я вважаю, що Штурмові війська в цілому у складі Сухопутних військ, на мій погляд, необхідні. Я думаю, що на кожен армійський корпус, а можливо, на кожні два армійські корпуси, як мінімум, треба створювати один штурмовий батальйон або один штурмовий полк, який має виконувати завдання проведення штурмових дій, зачистки, наприклад, інфільтрації російської піхоти або проведення контратак. Це має бути резерв, оперативний резерв командира корпусу, який застосовується на деяких пріоритетних напрямках. І призначення штурмових військ – це ведення інтенсивних бойових дій. Бойових дій інтенсивність має забезпечуватись передусім маневреним вогнем і маневром штурмовиків, бійців. Я вважаю, що це ефективно. Наприклад, в Хартії, де проводились штурмові дії силами виділених штурмових підрозділів зі складу бригади на Куп'янську, показали високу ефективність такої спеціалізації створення спеціалізованих штурмових підрозділів. Безумовно, це ефективно, коли є не тільки дисципліна, а є необхідне планування, організація взаємодії з дронами. І ось такі дронно-штурмові полки безумовно потрібні. Ну і, в принципі, про це сказав Михайло Федоров, тому я сподіваюся, що штурмові війська отримають необхідну кількість дронів, фінансування і правильну тактику, і організацію. Поки що на даний момент концепція застосування Штурмових військ, Сухопутних військ і її відмінність і концепція застосування Десантно-штурмових військ у нас не сформулювана. І наразі в керівництві країни, наскільки мені відомо, йдуть дискусії. Існує законопроєкт про створення Штурмових військ. Цей законопроєкт не прийнятий, йдуть запеклі дискусії стосовно організації порядку командирів штурмових полків, командира, командувача або начальника управління Штурмових військ. Йдуть дискусії, і поки що ці дискусії результатом не увінчались, але висока ймовірність, що цей законопроєкт скоро буде поданий до Ради.
Підкажіть трохи, наладилась обстановка по Куп'янську, лівий берег тримається?
Лівий берег Куп'янська тримається завдяки без перебільшення героїчним зусиллям 116-ї механізованої бригади, воїнів 116-ї механізованої бригади і 14-ї механізованої бригади, а також окремих батальйонів, підрозділів, яких підтримують. І йдуть дуже важкі бої, ворог не покидає намірів вибити нас з Куп'янська-Вузлового, тобто з лівого берега, але тим не менше наші воїни тримаються. Є багато інфільтрацій ворога, тобто проникнення малих груп або навіть одиночних піхотинців крізь наші бойові порядки, тим не менше поступово всі ці інфільтрації знищуються. Бої йдуть дуже важкі, у ворога величезна кількість БПЛА і там йде дуже тяжка боротьба за панування в повітрі. Фактично Куп'янськ-Вузловий і сам Куп'янськ ворог перетворив на кілзони реальні, де величезна кількість дронів і пересування, будь-який маневр дуже серйозно сковується ворожими дронами. Бойові дії там дуже важкі, наші воїни тримаються і завдають ворогу величезних втрат.
Чи можливо відкинути ворога за Оскіл?
Цілком можливо, це не моя оцінка. Я не просто був там і брав участь у бойових діях, я був у Куп'янську, був на інших ділянках біля самого Осколу. Можу вам сказати, що це оцінка більшості компетентних командирів на напрямку. У нас є усі можливості, в тому числі у 2026 році повністю відкинути ворога на лінію водних рубежів по всій Харківщині. Для цього існують всі передумови. Знов-таки, це проблема виключно планування на стратегічному рівні. Розставлення пріоритетів і правильної організації військ. Я хочу сказати, що якщо в смугу корпусу "Хартія" просто повернуть бригади,які забрали,розкидали по фронту,то в нашій смузі це реалістично. І в смузі інших корпусів, які боронять Харківщину.
Щодо планів знищувати по 50 тисяч живої сили противникаина місяць?
Я не думаю, що можливо на даний момент. У ворога нема 50 тисяч штурмовиків на місяць. Треба ефективно вражати не тільки штурмові групи противника, не тільки передній край, а треба вражати ворога на значну глибину його бойових порядків, тобто паралізувати логістику на велику відстань від фронту. Тобто що для цього треба? Організація, планування і достатня кількість засобів ураження, в першу чергу, дронів. Також необхідна гостро артилерія. Якщо це буде забезпечено, тоді 50 тисяч можна знищити. А так Росія, те що ми бачимо за даними нашої розвідки, вони приблизно 30 тисяч людей направляють на фронт, можливо 35. Гонять їх в атаку, ну от воно приблизно 30-35 тисяч вбитих та поранених вони і втрачають. Тому такий розмін, щоб вбивати більше, так, ну якщо вбивати більше, то там просто все буде знищено.
Яка ситуація біля Степногірська? Наступ зупинено.
Там важка ситуація. Насправді, під Запоріжжям, зараз, в районі Степногірська, Гуляй-Поля, фактично йдуть зустрічні бої, важкі. Ворог зосередив там свої оперативні резерви, там розгорнуті основні сили елітних військ Російської Федерації, оперативні резерви основні, які створила Росія, це дивізії і бригади морської піхоти ЗСРФ. Дві дивізії і дві бригади морської піхоти, а також значна кількість загальновійськових частин.
Цікаво почути твою думку про розмежування повноважень задач і цілей СБС та БПС бригад та полків БПС корпусів, зокрема на тему роботи по ворожих пілотах.
Така глобальна тема, насправді. Проблема в чому? У нас є проблема розгалуження зон відповідальності. Так от, коли у нас буде впорядкована відповідальність за смугу, коли у нас буде командир корпусу зі своїм визначеним комплектом бригад, своїми військами, якими він розпоряджається, коли командир корпусу буде основним керівником, який розподіляє більшу значну частину дронів, людей для поповнення, боєприпасів, засобів зв'язку, забезпечення логістики, коли командир корпусу буде мати в підпорядкуванні свою смугу, своїх людей, свій план забезпечення, тоді необхідно командиру корпусу підпорядкувати і комплект приданих сил, в тому числі і СБС. Тоді СБС там, де слабка служба БПС корпусу, я вважаю, досвідчені, компетентні командири бригад полків СБС мали б взяти на себе відповідальність за таку організацію, і не просто своїми підрозділами допомогти в цій смузі, а іще своїми командирськими рішеннями по організації БПС. Або там, де у корпусів є свої полки БПС, своя потужна компонента, тоді їм треба придавати підрозділи, які мають теж отримувати довгі БРК, довгі бойові розпорядження, на те, що заходиш в смугу, мінімум на рік, і працюєш, розставляєш позиції, працюєш з цими військами, взаємодія покращується, злагодженість, і тоді СБС і війська, які відповідають за смугу, штурмові полки, які в цій же смузі діють за таким же принципом, вони будуть доповнювати один інший, буде синтез, будуть комплексні дії. Зараз у нас великий вінегрет і хаос. І самі СБС від цього потерпають. Так само, як і вся армія. Беруть, розподілили смугу бригади СБС, потім, хопс, дайте батальйон туди, дайте батальйон туди, розривається управління, розривається застосування. Для роботи ефективної, безпілотних військ, сил безпілотних систем, в принципі всіх підрозділів БПЛА, ключове значення має прив'язка до своєї смуги. Тому що в своїй смузі війська діють найбільш впевнено і ефективно. Вони знають орієнтири, вони знають характер дій противника, вони знають організацію логістики, як у себе, так і у ворога. І вони діють максимально ефективно, ніж ті частини, які постійно перекидають туди-сюди, і вони все вивчають на місці, і їх розгортання навіть з втратами пов'язане.
Скільки дронів у відсотках отримаєте від держави, скільки від волонтерів?
На даний момент більша частина дронів у моєму підрозділі – це дрони, які ми отримали завдяки громаді міста Києва. За що я дуже вдячний киянам. Незважаючи на таку важку ситуацію, удари по енергетиці і по інфраструктурі, місто Київ виділило для низки частин, там, де служать кияни, не тільки для мене, у мене там насправді не така велика частка, але я дуже вдячний за цю допомогу. Дякую місту Київ, дякую киянам за підтримку. Ми воюємо зараз, захищаємо Харків тими дронами, які нам дав Київ. На жаль, для оборони міста Харкова у міста Харкова ресурсів для нашої бригади, для нашого корпусу, не знайшлося. Дуже прикро, але тим більш цінно, що кияни це цінують, захищають своє місто на таких далеких рубежах, підтримують. Так що особисто дякую киянам і київській владі за увагу, підтримку військових, системну, не піарну справу.
Чи може вдатися ворогу прорватися на лінії фронту поблизу Лимана?
Я не думаю, що ворог біля Лиману зараз має шанси, тому що Лиман якраз зараз переданий в смугу Третього армійського корпусу Андрія Білецького, і там завдяки цьому вдалося подолати кризу на тактичному рівні, замінені командири бригади, які обороняли Лиман. Зараз все це воїни, які прийшли з Третьої штурмової бригади, тобто є взаємодія, злагодженість на рівні командування, і покращується застосування військ. Ворог зараз зупинений, ніяких просувань зараз на Лимані тривалий час взагалі нема, навпаки наші воїни діють дуже активно і на багатьох ділянках покращили наше становище.
На вашу думку, коли ми можемо стати в нормальну оборону?
Як тільки у нас буде впорядкована організація управління і застосування військами. Тоді у нас з'явиться планування, логіка і розподіл ресурсів відповідний. І все, станеться диво. Нам не треба будувати якусь нездоланну стіну. Нам треба будувати нормальні абсолютно інженерні споруди, те, що можна робити силами військ з мінімальним застосуванням інженерної техніки ефективно. І якщо у нас будуть боєприпаси, міни, дрони, ворога можна знищити і зупинити цими засобами. Для цього знов-таки потрібні реформи на рівні корпусів. А реформа корпусів не завершена.
Яка ситуація з комунікацією з іноземцями у Хартії?Вільно володію іспанською,наскільки я міг би бути корисним?
Я вас особисто запрошую, будь ласка, напишіть мені в месенджер, в приват, куди завгодно. І ми на вас чекаємо, нам дуже і дуже необхідні перекладачі саме з Іспанської. До речі, це звернення до всіх. Ми покращуємо, ми збільшуємо кількість іспаномовних, і хочу сказати, що тільки у моєму підрозділі вже 13 військовослужбовців – це іспаномовні. Воюють вони просто блискуче, прекрасно, професійно, відповідально, ми їх дуже поважаємо, вони є невід'ємна частка нашого колективу. Тому так само і інші підрозділи Хартії потребують перекладачів. Будь ласка, звертайтеся, дуже чекаємо.
Чи буде зустріч з Верховним правителем у вас?
Моя штатна посада – командир взводу. Я не думаю, що в цьому є потреба насправді. У мене є своє командування, мені цілком достатньо спілкування.
Ви жодного разу не згадали інших командирів корпусів, крім другого і третього. Невже більше немає успішних, невже перший, сьомий, восьмий мають гірші результати?
Я воюю у складі другого корпусу, нашим сусідом є третій армійський корпус. Я можу вам відповідально сказати про них. В інших корпусах я зараз не можу бути експертом, як ви очевидно розумієте. Щоб в чомусь розбиратись, раніше як журналіст я міг їздити по всій смузі і вам давати якісь глибокі компетентні оцінки. Зараз у мене є по тих смугах, де мене нема, певні судження зі слів людей, які там воюють. Але я реально не розбирався на рівні, які проблеми, які досягнення в якогось корпусу і не можу вам просто об'єктивно казати. У мене просто немає необхідної в повному обсязі інформації.
Перевели з зенітно-ракетної бригади в піхоту заднім числом. П'ять днів і вихід. Або лякають самовільним залишенням частини. Підкажіть, як бути, будь ласка.
Ну, я вам не знаю, друже, що порадити. Безумовно, на війні треба дивитись, з ким ти йдеш у бій. І у тебе має бути довіра. Будь-яка людина, яка йде в СЗЧ, вона має розуміти наслідки цих подій. Тому це справа кожного військовослужбовця , його сумління і відповідальність і розуміння обстановки, куди він потрапив. Я не знаю вашої ситуації, який підрозділ, не знаю, що з вами. Можете написати більш детально, але з таких слів я вам ніяких порад дати не можу.
Я вам дуже вдячний за те, що були разом, вдячний тим, хто підтримує канал. Хочу сказати, що я сьогодні, перебуваючи в Силах оборони, як ніколи впевнений, що Україна має всі ресурси, має людей, має всі спроможності, так нам важко, але я бачу на фронті, як важко ворогу, теж важко. Які втрати має ворог, як важко їм знайти людей, які у них є проблеми в їхніх шаблонних діях, і як ми можемо їх використати. Я бачу, як ми здобуваємо перемогу, я бачу, як ми можемо здобувати успіхи. Я це сам бачу на Куп'янську. Тому я впевнений в тому, що доля війни і результати у війні повністю в руках України. І ініціатива зараз, та яка ініціатива у ворога, насправді, як тільки ми зорганізуємось, ми можемо швидко її вибити і швидко перехопити. У нас ці можливості є змінити хід війни. Тому закликаю вас усіх, у кого є цікавість, є бажання, долучайтесь до Сил Перемоги. Зокрема, запрошую у свій підрозділ. Давайте, поки вас не викликали в ТЦК, ви можете зробити вибір самостійно. Ви можете потрапити в якісний колектив, отримати військовий фах, отримати підготовку і застосовувати сучасні технології, бути частиною якісної ефективної команди. Тому всіх запрошую, всім дякую тим, хто підтримує канал, дякую нашим невтомним спонсорам каналу "Бутусов Плюс", завдяки яким ми існуємо, які нас підтримують. Дякую, що були разом зі мною і до скорої зустрічі. Слава Україні!
