Олександр Харченко: "До наступної зими як Київ, так і інші міста України будуть готові значно краще, ніж до цієї"

Автор: Ольга Москалюк

Минула зима стала серйозним випробуванням для українців не лише на фронті, а й у тилу. Масовані ракетні та дронові атаки на об’єкти критичної інфраструктури призводили до тривалих відключень електроенергії, перебоїв із водопостачанням і теплом у містах по всій країні. Особливо нещадно росіяни били по столиці, бажаючи влаштувати тут повний блекаут: у найскладніші періоди цілі райони залишалися без світла та можливості стабільно обігрівати житло.

Температура в оселях подекуди опускалася до критичних значень, і для багатьох це означало життя в умовах холоду, темряви та постійної невизначеності або вимушений переїзд.

Влада й громади в авральному режимі шукали рішення для підтримки критичної інфраструктури, а енергетики безперервно працювали над відновленням пошкоджених об’єктів. Попри всі надскладні виклики, система вистояла. Водночас ці події стали чітким сигналом: підготовка до наступних сезонів має бути системною, глибокою та завчасною.

Про те, як саме варто готуватися до наступної зими, і що вже робиться для уникнення надалі нових криз, ми поговорили із директором Центру досліджень енергетики Олександром Харченком.

- Що потрібно зробити вже зараз, щоб уникнути повторення кризових ситуацій, які ми пережили цієї зими?

- Розпочнімо з того, що зараз широко розрекламовано процес підготовки відповідних планів, що саме по собі добре. Як і те, що відбувається комунікація і відсутнє намагання ізолювати процес підготовки до наступного опалювального сезону, зробити його непомітним чи невідомим. Це вже позитивна новина. Тобто всі розуміють: ситуація реально складна, і для того, щоб не було тих спецефектів, які ми всі з вами переживали цієї зими не лише в Києві, а й в багатьох інших містах, треба ретельно готуватися.

Що це значить на практиці? По суті, кожне місто має зрозуміти кілька речей. Передусім, наскільки воно готове до роботи в ситуації, коли є відключення електроенергії, і чи здатна його критична інфраструктура функціонувати, якщо станеться якийсь регіональний блекаут. Тобто коли місто опиниться без зовнішнього постачання електрики. Що це означатиме? Чи працюватимуть при цьому насоси водопостачання, котельні, бо ми припускаємо, що це може статися саме в мороз, і чи знають усі ключові учасники процесу, що вони робитимуть у такій ситуації? Якщо брати будь-яке велике місто, то в ньому є дуже пов’язані між собою елементи. Наприклад, ми всі впевнилися: якщо електрики немає, але працює опалення – є можливість вижити. Себто коли темно, але тепло - жити можна. А коли стає холодно - починається вже суттєва проблема. Тому для того, щоб упевнитися, що навіть за найбільш неприємного сценарію взимку під час атак все-таки буде тепло, нам треба усвідомити: перше: система опалення працює на воді. Тому треба впевнитися, що вона буде. А це означає, з одного боку, що водозабір відповідного міста захищений, з іншого - що в ньому максимально убезпечено електричне живлення. В ідеалі це має бути так: окрім звичайного режиму роботи від зовнішніх електричних мереж, є розуміння, що якщо станеться регіональний блекаут (аварійне відключення), то буде виокремлена певна мінігенерація - якась когенераційна установка чи кілька таких, які забезпечать роботу насосів водоканалу і необхідних насосних станцій у самому місті. Тобто вода надходитиме. Це перша умова, бо без цього опалення у вас точно не буде. Формула проста: немає води - немає опалення.

Коли впевнилися, що вода буде, проаналізували, що ракетний удар може бути завданий по системі водоподачі, зрозуміли, що потрібно мати або резервний водозабір, або, ще краще, і його, і систему свердловин по місту, з яких можна індивідуально відбирати воду для підтримки роботи системи опалення - прямо, наприклад, на так званих станціях теплопостачання.

У вас має бути готовий до роботи цей комплекс: є основний та резервний водозабори, свердловини, і все це оснащене резервним живленням таким чином, що навіть якщо все відключилось, у найгіршому випадку на самих об’єктах вмикаються дизель-генератори (інколи дуже потужні), і забезпечується рух води. Це перший елемент системи.

Друге: далі, щоб опалення працювало, треба, щоб і на котельнях також була електрика. Хоч вони переважно працюють на газу, потребують її і для спалювання газу (система запалювання все одно електрична), і для прокачування гарячої води, бо насоси працюють на електриці. Тому кожна котельня має бути якнайліпше забезпечена резервним живленням. Тобто під’єднанням до окремої когенераційної установки - газопоршневого чи газотурбінного двигуна, а ще краще, окрім цього, до відповідного акумуляторного пристрою. Бо що відбудеться, якщо є дизель-генератор чи когенератор, до якого під’єднані насоси, але стається блекаут, і все вимкнулось? У разі, коли немає батарейного комплексу, то хоча б на кілька хвилин, але зникає живлення цих насосів. Які можуть бути наслідки? На жаль, під час такого некерованого відключення насоси можуть просто фізично зламатися – стається гідроудар. Бо вони ж несподівано зупинилися, коли не мали цього робити, і в абсолютно неправильному режимі. У них просто фізично може щось вийти з ладу.

Тому в абсолютно правильному сценарії всі ці установки, окрім потужного дизель-генератора та когенераційної газової установки (типу газопоршневого двигуна чи турбіни), має стояти ще й батарейка. Тому що лише батарейний комплекс здатен миттєво підхопити втрату живлення і забезпечити відсутність гідроударів, аварійних ситуацій у системі опалення, щоб вона просто продовжила нормально працювати. От якщо така система побудована, то фактично ніяка втрата зовнішнього живлення не призведе до того, що люди залишаться без опалення. Так, буде темно, але при цьому з крана тектиме вода, у батареях продовжить рухатися гаряча вода, тож буде тепло.

Є ще одна загроза. Як ми розуміємо, росіяни цілком можуть спробувати знищити самі по собі котельні чи теплоелектроцентралі - не так важливо, як це називається. Вся різниця в тому, що в котельні тільки гріється вода, а в теплоелектроцентралі ще й здебільшого генерується електрика. Але так чи інакше ми на прикладі Києва знаємо, що може бути удар, який просто вимкне джерело постачання тепла – самі котли будуть не здатні працювати. Що нам треба в цій ситуації? Розуміти, як ми можемо переключити теплову систему, щоб воно працювало навіть нехай не на 100 відсотків, із пониженою потужністю. Ми ж уже відчули, що плюс десять у квартирі значно краще, ніж нуль, а тим більше - мінус п’ять. Тому в цій ситуації для кожного конкретного будинку і кожної конкретної теплової зони (бо все місто в будь-якому разі розподілене на такі теплові райони), ми хочемо знати, яке альтернативне постачання включиться, щоб нехай і на пониженій потужності, але все одно подати тепло на той район, де його основне джерело знищене. По суті, це вже створення системи децентралізованого теплопостачання, яке резервує основні джерела. Відповідно, по всьому периметру міста ми маємо розуміти, що буде робитися, якщо те чи інше джерело тепла знищене - як ми діятимемо. Є кілька сценаріїв, як це може бути реалізовано. У кожному місті, звісно, він має бути окремо пропрацьований, тому що система теплопостачання, насправді, дуже складна. Там є маса параметрів, які треба розраховувати: яким чином йде вода, під яким тиском, у якому напрямку, як усе це відбувається. Це не так, що ми просто взяли, підігріли воду і пустили її в якісь труби. Ні! Це дуже продумана система з величезною кількістю розрахунків, щоб вона правильно працювала. Отже, що ми хочемо в цьому моменті? Мати чітку мапу, як саме ми резервуємо теплові потужності по місту. І тут ми часто приходимо до висновку, що, на жаль, за один рік зарезервувати всі потужності, наприклад, у Києві просто неможливо. Себто немає реальної технічної можливості взяти й протягом одного сезону зарезервувати все теплопостачання в київській тепловій системі так, щоб кожен будинок міг бути підключений до одного джерела, а потім, у разі потреби, швидко переключений на інше. Тому треба передбачити ще одну річ. Окрім плану робіт, які за два-три роки дозволять досягти ситуації, коли будь-який будинок матиме альтернативу теплопостачання, уже зараз ми маємо створити так звану "теплову швидку допомогу". Тобто тримати в резерві мобільні котельні, передусім дизельні, бо тут фактично немає великої кількості альтернатив, та мобільні генератори. Якщо якась частина міста під час найближчого або наступного сезону через атаки опиниться без тепла в мороз, туди мають оперативно виїхати мобільні котельні, генератори і навіть в умовах блекауту підключити ті будинки, які в той момент не отримують ні електро-, ні теплопостачання. Бо досвід цієї зими показав: якщо стався максимально негативний сценарій, то навіть наявність просто електрики в будинку вже допомагає. Хтось вмикає на обігрів кондиціонер, хтось - інші прилади. Але так чи інакше з’являються додаткові джерела тепла на електриці, які допомагають людям хоч якось протриматися. Оця "швидка допомога" у вигляді мобільних генераторів є такою останньою лінією оборони.

- Скільки їх потрібно? Наприклад, Києву.

- Тут для аварійних ситуацій потрібно передбачити наявність приблизно 1700–1800 мобільних генераторів і десь 130–150 мобільних котелень, які у разі вибуття з системи постачання великого джерела тепла, заїхали на територію, підключилися й працюють. Це дуже дорого та фантастично неефективно. Але в критичній ситуації це може бути прямим способом врятувати людей від замерзання. Отакий, за великим рахунком, вигляд повинна мати ця система.

- Повинна. А що на практиці? Нещодавно РНБО затвердила Комплексні плани енергетичної та інфраструктурної стійкості для всіх областей України, окрім Києва. Президент доручив секретарю РНБО Рустему Умєрову контролювати їхню реалізацію. Ви знаєте, що в тих планах? Там є хоча б частина з того, про що ви зараз сказали?

- Я не знаю, тому що це здебільшого інформація з "ДСК" (Для службового користування. – О.М.). Я був дотичний до розробки саме київського плану. Тут можу сказати, що всі ці елементи були змодельовані і внесені до плану. Інших планів просто не бачив, тому не можу коментувати.

- Але ж спочатку плану для Києва не було…

- Його, зрештою, теж затвердили. Просто мала місце певна бюрократична процедура.

- Як загалом ви оцінюєте цю роботу з підготовки до наступного сезону?

- Дивіться, з точки зору енергетиків і підготовки до наступного сезону зима наступає вже завтра. У нас дуже обмежені час і ресурси. Зараз іде активна робота для того, щоб ми були найбільш підготовлені, і щоб ті елементи, які я вам зараз описав, якнайкраще були готові до можливого підключення. Терміни обмежені, а усіх необхідних ресурсів в наявності ніколи не буває - ні матеріальних, ні технічних, плюс, завжди є нестача людей. Роботи тут вкрай багато. Працювати треба дуже інтенсивно і під жорстким контролем на кожному пункті.

- Чи треба людям покладатися на владу? Чи мають шукати самостійні рішення у підготовці? Наприклад, закуповувати генератори чи встановлювати інвертори.

- Безумовно, на рівні конкретного багатоквартирного будинку кожен має дбати про власну безпеку. Це розумно. Є цілий набір речей, які можуть робити мешканці багатоквартирних будинків. Найпростіше - переконатися, що опалювальна система в будинку працює нормально: труби не течуть, насоси не зламані, до яких, до речі, так само треба мати резервне живлення. Адже якщо теплоносій циркулює в трубах, а в будинку відключилися циркуляційні насоси, які мають ганяти по будинку гарячу воду, через відсутність резервного живлення (акумуляторів з інвертора чи генератора), буде холодно.

Також важливо перевірити ізоляцію труб, своєчасне обслуговування системи керуючою компанією у міжсезоння, захист труб на горищах та у парадних, щоб вони не замерзли. Наприклад, якщо ваше парадне не ізольоване від зовнішнього морозу, там труби цілком можуть замерзнути, і весь будинок матиме проблему. Тож люди повинні проводити ці перевірки. Ніхто інший за них це не зробить.

Система теплопостачання в цілому буде в нормальному стані, вона працюватиме. Жодних глобальних ризиків я не бачу. Але в кожному будинку треба вже зараз починати готуватися до наступної зими. І, крім мешканців, ще раз, ніхто про це на місці не потурбується.

- Колеги пишуть, що за оцінками Кабміну, реалізація цих планів стійкості коштуватиме 270 мільярдів гривень. Ми розуміємо, що це суттєві кошти. Частину фінансування планують покрити за рахунок державного і місцевих бюджетів, а основний тягар ляже на міжнародних партнерів. Відповідальним за комунікацію обрали Дениса Шмигаля. Пам’ятаю, коли його призначали, в одному з інтерв’ю ви звернули увагу, що за шість років своєї роботи в уряді він не був учасником жодного великого корупційного скандалу. Після "Міндічгейту", який вплинув і на наш міжнародний імідж, чи зможе він добитися позитивних результатів у залученні необхідного обсягу інвестицій в енергетичну сферу? Це ж важливо.

- Безумовно, це важливо. Причому ця робота має проводитися на всіх рівнях. Що стосується віцепрем’єра-міністра енергетики, я й досі вважаю, що він активізує міжнародне співробітництво. Бачу багато публічних сигналів про перемовини з партнерами, про постійний діалог для повернення реальної допомоги в електроенергетичний сектор і підготовку регіонів до наступних опалювальних сезонів. Але так само кожен регіон має працювати самостійно. Денис Шмигаль реально покращив роботу міністерства в дуже короткий термін, але зараз це більше нагадує "гасіння пожеж". Тому треба діяти і на місцях. Може виникати питання, чому цього не зробили раніше, чому не почали два роки тому? Але часто люди забувають, що ресурси обмежені як на національному, так і на регіональному рівнях. Всі намагалися заспокоювати себе думкою: "Є ж електрика і тепло, то і далі якось буде". Ви абсолютно правильно сказали, що зараз ми впевнилися, що необхідно витрачати величезні кошти. Чимало експертів з енергетики, зокрема і ваш покірний слуга, говорили: такі російські атаки і небезпеки існують і рано чи пізно будуть реалізовані. На що отримували відповідь: "Ми що, зараз маємо витратити мільярди, щоб запобігти якимось теоретичним атакам?! Нас за це розірвуть!". Кожна міська влада думала: Ми зараз побудуємо п’ять доріг та два нові парки чи модернізуємо якісь там нікому непомітні теплогенеруючі потужності? Вибір був очевидний. І допоки загроза не стала дійсністю, тим, хто казав, що буде погано, не вірили. Це факт.

Зараз ситуація змінилася. Відповідно, всі бачать реальність загроз і оцінили її навіть у грошовому вимірі на національному рівні. Але це не означає, що тепер можна просто сидіти й чекати. Ці гроші, справді, треба шукати. Ще раз повторюся: не тільки на рівні міністра енергетики, прем’єр-міністра чи будь-якого іншого віцепрем’єра, а й кожного міста та містечка. У всіх є міста-побратими. Мають працювати служби чи відділи по співпраці з міжнародними партнерами. Абсолютно необхідно, щоб ця робота була максимально активізована на всіх щаблях, як у Києві, Одесі, Дніпрі, Харкові, Броварах, так і в Чернівцях тощо. Тому сьогодні на рівні конкретних проєктів треба пояснювати партнерам, що саме нам потрібно: скільки грошей, яке саме обладнання тощо. Насправді, є багато бажаючих допомогти як в Європі, так і в США - на рівні не лише адміністрацій, а громадян. Але тут дуже важливо, щоб їм роз’яснили, яка саме допомога потрібна. Бо якщо вони продовжать просто збирати гроші і надсилати ковдри, це нам нічим не допоможе. А коли отримають чіткі сигнали, що конкретно нам треба, ситуація змінюється одразу. Я маю багато прикладів, коли правильна комунікація дозволяє залучити ресурси.

- Київ, до прикладу, займається цим питанням?

- Займається. Я не можу озвучувати деталі, але як залучений експерт, я бачу, що цей процес відбувається. Ми, Центр досліджень енергетики, консультуємо багато компаній і муніципальних структур. Запит від Києва дуже суттєвий. Та й не тільки від нього. Є й інші міста, які активно працюють в цьому напрямку.

- До речі, Україна нещодавно отримала від Литви повний комплект обладнання для ТЕС. Цей комплекс здатен забезпечити електроенергію близько мільйона українців. Що про це скажете?

- Ми, безумовно, використовуємо старі потужності з Європи для ремонтів наших пошкоджених енергостанцій. Там багато чого розбирається або вже розібране вивозиться. Дійсно, це є певне джерело запчастин для тих наших потужностей, які можна відновити. У Європі є кілька об’єктів, які в різні часи були або розібрані і складені, або просто законсервовані, а зараз їх розбирають і перевозять. Вони є джерелом резервних частин для відновлення пошкоджених потужностей.

- Зараз у Києві треба вирішити питання пошкоджених ТЕЦ. На початку лютого після чергового масштабного обстрілу Дарницька була зупинена. ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 також значно постраждали. Чи є сенс відновлювати старі ТЕЦ? Чи краще інвестувати в нові технології?

- При підготовці відповідних планів були проаналізовані всі можливі сценарії та варіанти розвитку подій. Висновок однозначний: без відновлення старих потужностей ми короткотерміново не вигребемо. Зараз немає альтернативи відновленню пошкоджених ТЕЦ. Водночас паралельно має йти процес резервування та децентралізації, про який ми з вами говорили. Вони паралельні. Без відновлення ТЕЦ Київ відчуватиме серйозні проблеми. Тому це є короткотерміновим безальтернативним сценарієм. Але одночасно має відбуватися інтенсивний процес інвестування нових теплових і когенераційних потужностей, щоб зарезервувати теплові зони, які зараз під відповідальністю ТЕЦ, і мати змогу перейти на інше джерело, якщо вона буде вражена. Такі плани, причому доволі детальні, розроблені, але потребують суттєвих інвестицій. Робота над цим триває.

- Києву періодично ставлять у приклад Харків, де досить успішно перейшли на модель: багато маленьких джерел замість одного великого. Столиця відстає чи як?

- Давайте я не коментуватиму абсолютно політичні заяви. Якщо говорити про технічні рішення, то як певний приклад далекоглядності я би навів, скоріше, Дніпро, де дійсно було зроблено резервування і децентралізація великого джерела – Придніпровської ТЕС, і певна кількість районів була переведена на меншого розміру альтернативні теплові джерела. Вони цим займалися протягом останніх півтора року. Харків теж над цим працює. Якщо брати до уваги, скільки побудовано нових децентралізованих потужностей у рамках міста, то виявляється, що абсолютні цифри все одно будуть найбільші в Києві.

- Ми з вами поговорили про підготовку до наступної зими. Але спочатку у нас попереду ще літо, коли споживання електроенергії зростає, зокрема через спеку. Маємо готуватися до тривалих відключень світла?

- Я не є Касандрою, яка може передбачити, які ще атаки на генерацію на нас очікують. Сказати, що 100 відсотків буде саме такий сценарій, ніхто не здатен.

Якщо ж припустити, що від нашої розмови атак на генерацію точно не станеться, то я би сказав, що в липні-серпні можливі помірні відключення - обмеження для домогосподарств. Тобто у форматі однієї черги на добу. Але, на жаль, спрогнозувати, які атаки відбуватимуться, і як саме, ми не можемо.

- Оскільки війна триває, а ворог не полишив своїх планів по знищенню України, ми можемо припускати, що такі атаки ще будуть. Росіяни прицільно б’ють по нашій критичній інфраструктурі. Зараз у пресі часто обговорюється те, що вони тепер хочуть зруйнувати нам систему водопостачання. Як тут бути?

- Удари по високовольтних підстанціях відбуваються постійно з жовтня 2022 року. "Укренерго" є підготовленою до цього компанією. Вони розуміють, що робити. Так, можуть бути складні періоди, але в цілому знають, як діяти, як попереджати найгірші наслідки, і як швидко відновлювати роботу потужностей.

Що відбувалося цієї зими? Воду просто "відбивали" від електрики - від високовольтних ліній, які забезпечують нею систему водопостачання. Саме тому при підготовці до нового сезону системи водопостачання мають особливо ретельно заживлювати та автономізовувати з точки зору енергопостачання. Там потрібна велика робота.

- Ми зараз багато говоримо про те, що війна, так би мовити, йде під землю. У цивільних містах теж думають, як убезпечитися, зокрема відкривають підземні школи. Чи можемо ми розмістити енергетичне обладнання під землею?

- Можемо. Зокрема в Києві ця робота вже ведеться. Але це дуже дорого, що реально сповільнює і здорожчує процес.

- А у перспективі?

- Крок за кроком це робитиметься неминуче. В принципі, нам доведеться переводити енергосистему у максимально безпечний формат. Тобто будувати нові потужності виключно захищеними, переносити існуючі об’єкти і поступово створювати підземну або напівпідземну, з другим рівнем фортифікації енергетичну систему. Але треба розуміти, що йдеться про мільярди коштів і роки. Багато чого вже зроблено. Якби ні, в частині високовольтних мереж ми б уже просто не мали електрики.

-З огляду на обставини, навряд можна сподіватися на закінчення війни у найближчий перспективі. Але й коли це станеться, нам доведеться певний час жити із відключеннями світла, правда?

- Енергетика не живе в очікуванні, що станеться щось хороше. Скоріше, в режимі, що війна продовжуватиметься наступні два-чотири роки. Ми оптимізуємося під військові умови і постійні ризики та поступово будуємо ту систему, яка максимально протистоятиме удару. Це не просто, дуже дорого і неможливо швидко зробити. Але те, що цей процес іде, і в тому числі оці плани стійкості регіонів його підштовхують - це теж факт.

- З приходом весни зростає роль сонячної генерації. Наскільки вона є значимою для нас? Росіяни і ці об’єкти теж атакують. Наскільки великою є тут загроза?

- Сонячна і вітрова електроенергія - стохастична історія. Це означає, що нею не можна керувати. Тож сонячні потужності відіграють вторинну роль в енергосистемі. Вони скоріше працюють на те, щоб знижувати вартість електроенергії, просто тому, що в них немає паливної складової. І коли вони працюють, відповідно, знижується ціна електроенергії.

Що стосується безпекового компоненту, вони нам нічим не допомагають, адже якщо ми уявимо себе о 21.00 десятого грудня, то вам ні сонячна, ні, скоріш за все, вітрова генерації багато не принесуть. Тому, коли ми кажемо про генераційні потужності, які нам необхідні з точки зору безпеки і надійності енергопостачання, то маємо на увазі керовані генераційні потужності. Це, перш за все, газова генерація, залишки нашої вугільної генерації, біомаса, біогаз і, безумовно, батарейні комплекси, які допомагають накопичувати енергію, а потім використовувати. Само собою, це і велика гідрогенерація. Наприклад, зараз доволі комфортна ситуація, перш за все тому, що весна, паводок, велика вода, у нас вистачає великих потужностей гідрогенерації для того, щоб підтримувати енергосистему. Взимку, на жаль, такої підтримки велика гідра надати не може - у них просто фізично води не вистачає.

А сонячна генерація може бути інструментом для індивідуального будинку. Разом із батарейним комплексом це може стати непоганою основою такої власної енергетичної безпеки.

- Останнім часом почали все більше застосовувати сонячні електростанції не лише для будинків, а й, наприклад, медичних закладів…

- Звісно, це логічне рішення. По-перше, щоб знизити ціну електрики для цього конкретного закладу, бо під час сонячного сезону просто ця лікарня буде менше сплачувати за електрику.

По-друге, якщо там правильно встановлена сонячна генерація разом із батарейним комплексом, то навіть в умовах відключень, скоріше за все, ця лікарня (чи школа, адміністративний будинок) зможе сама себе забезпечити електроенергією і продовжувати нормальне функціонування, і не потребуватиме роботи генератора, яка так чи інакше дуже дорога, бо паливо, ще й значно забруднює довкілля через викиди від спалювання, і, зрештою, це просто дуже гучно. Тому в комплексі, безумовно, такі речі на адміністративних будівлях всіх типів і на індивідуальних будинках доволі ефективні.

Є вже багато ОСББ, багатоквартирних будинків, які так само встановлюють сонячну генерацію і батарейні комплекси також з безпековою метою. Це дуже непогано працює.

- Поговорімо про АЕС. Тут теж відбуваються постійні ремонти. Це ж за графіком?

- Щороку відбувається обслуговування реакторів - це регламентна штука, яку можна змінювати. Коли ми з вами спілкуємося, вже почалася ремонтна кампанія цього року, і всі реактори, які є на підконтрольній Україні території своєчасно, згідно з усіма регламентами проходять обслуговування. Це відбувається в періоді між березнем і вереснем. Щороку ці процедури відрізняються, тому що там відбувається завантаження й вивантаження палива. Це, як у машині: кожне наступне ТО зазвичай трохи інше. Так само й у реакторах: технологічне обслуговування, профілактичний ремонт теж щоразу різняться.

- Чи є ризики, що ці ремонти стануть частішими?

- Завжди є ризики, що щось піде не так. Але, як показує практика, інженери "Енергоатома" якісно і своєчасно проводять всі необхідні роботи. І у нас, скажімо так, невелика кількість ситуацій, коли через будь-які технічні проблеми реактори відключалися б. Я не бачу якихось спеціальних ризиків. Інженери "Енергоатома" - люди кваліфіковані, які дуже добре знають свою справу.

- А чи потрібно модернізувати та вдосконалювати АЕС?

- Цей процес теж постійно відбувається. Покращується програмне забезпечення управління, як і певні елементи обладнання. Безумовно, робота над тим, щоб реактори були в доброму стані, ведеться на постійній основі.

- Якщо підсумовувати нашу розмову, то все у нас не так і погано, так?

- Якщо говорити про хороше, то я певен, що до наступної зими як Київ, так і інші міста України будуть готові значно краще, ніж до цієї. Можливо, не ідеально, але ті зусилля, які зараз спрямовані на підготовку, суттєво відрізняються від того, що було минулого та позаминулого років. Причому як на урядовому рівні, так і на місцевому. Треба робити все, що можемо, і тоді у нас буде значно кращий результат.

– А чому ж так трапилося цієї зими? Ми розслабилися?

- Саме так! Згадаймо, яким складним було літо 2024-го, коли мали багато відключень. Але ж далі все було добре. Зима 2024-2025-го пройшла без обмежень. Минуле літо – теж нормально. Справді, у той період всі розслабилися. Давайте це усвідомлювати. А вже потім почалися ці важкі атаки. Те, що відбулося цієї зими, стало підтвердженням того, що нам не можна розслаблятися!

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото надані Олександром Харченком та з мережі Інтернет