Бюрократія чи байдужість: Чому тисячі поранених воїнів змушені вибивати виплати за поранення?
Україна дбає про своїх захисників і після поранення – про це свідчать наші поліклініки та лікарні, у яких подекуди військових на різних етапах відновлення після поранень більше, ніж цивільних пацієнтів. Відомо, що захисникам після поранення передбачена компенсація на лікування і власне саме лікування. Водночас, мабуть, кожен з перших вуст знає про випадки, коли пораненого воїна вивели поза штат, не виплачують компенсацію за лікування і загалом він та його родина змушені виживати.
Причини криються не лише у недбалому ставленні командування певних частин, але передусім у масі бюрократичних нюансів. Тож, які підводні камені оформлення документів, які дають підставу для отримання додаткової винагороди під час перебування на лікуванні після поранення? Які з них держава давно могла би вирішити? Який пакет документів і в якій формі необхідно зібрати, щоб не зробити собі проблем?
Отже, станом на час публікації статті, українські військовослужбовці у разі поранення чи травми, які пов’язані із захистом Батьківщини, мають право на додаткові виплати, які розподіляються за градацією.
Перше – 100 тисяч, які виплачуються щомісяця протягом 4 місяців стаціонарного лікування або довше, якщо є відповідне рішення ВЛК. При цьому зберігається нарахування заробітної плати.
Друге – у разі встановлення інвалідності призначається одноразова грошова допомога. І група – 1 331 200 грн, ІІ група – 998 400 грн, ІІІ група – 832 000 грн. Також можливі певні виплати у разі часткової втрати працездатності.
Третє. Матеріальна допомога на оздоровлення та виплати від місцевої влади, які можна оформити на основі вже існуючого статусу.
Цензор.НЕТ поспілкувався з юристами, які цілком або частково на волонтерських засадах ведуть справи військовослужбовців, - Романом Лихачовим та Наталею Лісовою. Пані Лісова є також секретарем Комітету ради адвокатів Київської області по захисту прав УБД.
"ПРИ ЗАХИСТІ БАТЬКІВЩИНИ"
Для початку – про головну статтю - 100 тисяч додаткової винагороди. Її повинні оплатити при лікуванні за наявності трьох документів. Перший – це довідка про обставини поранення, травмування. Другий– це виписка про стаціонарне лікування. І третій момент – це довідка ВЛК, в якій зазначено, що поранення, травмування пов'язане з захистом Батьківщини. Якщо три документи наявні, то взагалі питань немає. Якщо якихось з документів немає, то вже починаються проблеми.
Причина недбалості військової частини лежить на поверхні, зазначає Роман Лихачов:
"Наприклад, військовий отримав поранення, будучи відрядженим до якоїсь іншої військової частини. Довідку про обставини поранення ще треба отримати, у деяких військових частинах налагоджений механізм швидко працює, в деяких – дуже довго.
Другий момент – це з проблематикою виплати. У нас бувають ситуації, коли, командир підрозділу і медчастини не передали відповідні документи до фінансової служби, і людині нічого не нараховують. Досить часта така ситуація у разі тривалого лікування, коли людина 4 місяці і більше лікується. Після 4-х місяців треба рішення ВЛК, яке встановлює, що треба більше 4-х місяців лікування, і тоді будуть далі продовжувати платити гроші".
Важливо звернути увагу на специфікацію довідки Форма 5. Якщо в ній не буде зазначено, що поранення чи травма отримані при захисті Батьківщини, то, по суті, це все перекреслює.
"Часто реальні обставини не аналізують. ВЛК бере з документів військової частини. Тобто, прийшла від в/ч довідка Форми 5, що поранення отримане на полі бою, тоді ВЛК винесе рішення про те, що це пов'язане зі захистом Батьківщини. А якщо немає такої довідки, а просто формальний документ, тоді винесуть, що це просто пов'язане з військовою службою. І тоді для отримання додаткової винагороди військовому треба взяти нову довідку - про обставини поранення. Потім її надіслати знову на ВЛК, попросити переглянути рішення. Зазвичай таким чином автоматично виправляють це рішення, де встановлюють пов'язаність з захистом Батьківщини на підставі довідки".
Сьогодні обмін документами та отримання нових довідок відбувається в електронному форматі в системі СЕДО, однак все одно це займає час і додає мороки.
Чи є виплати, якщо визнано, що поранення отримано при виконанні обов’язків військової служби чи при проходженні військової служби? Лише на лікування на загальних підставах. Про 100 тисяч винагороди тут не йдеться.
Виплати за місцевими програмами, допомоги на оздоровлення – також будуть залежати від статусу поранення, який воїн отримає за довідками ВЛК, або, якщо довелося здобувати цей статус в суді.
Досить часто в місцевих програмах так і прописують, що якщо поранення отримане при захисті Батьківщини, то можливі додаткові компенсації з місцевого бюджету, а про поранення, зазнане внаслідок несення військової служби або взагалі не згадується, або має інші виплати.
МЕДИЧНА БЮРОКРАТІЯ З ДІАГНОЗАМИ
Якщо травма тяжка, то оплачується і відпустка військовослужбовця. Якщо тяжкість травми по виписках або по ВЛК не встановлена, а таке буває, тоді можна програти суд і не отримати виплати якраз за час відпустки, зазначає Лихачов.
"Також спірна судова практика зараз формується по захворюваннях, пов'язаних із захистом Батьківщини. Буквально недавно ми знову виграли суд і домоглися, щоб ВЛК пов'язало туберкульоз у конкретного військовослужбовця як захворювання, що пов'язане із захистом Батьківщини та військова частина виплатила 100 тис. додаткової винагороди за час лікування. Хоча військові частини масово не визнають саме хвороби і пишуть, що 100 тис. "бойових" має бути тільки якщо воїн дістав поранення чи травмування. А навіть якщо захворювання пов'язане із захистом Батьківщини - вони вважають, що не повинні платити 100 тисяч під час лікування", - сказав він.
Наталя Лісова зазначає, що із великої кількості судових справ у її практиці проблеми з довідкою про обставини поранення виникають найрідше:
"Тобто підстави для відмови додаткової винагороди за період стаціонарного лікування рідко обґрунтовуються неправильними формулюваннями в довідці. Інколи бувають випадки, коли вона неправильно оформлена: або не за формою, або неправильно вказане прізвище, ім'я, по батькові.
І ще варіант, коли Форма 5 оформлюється з порушенням строків. Вона повинна оформлюватись протягом п'яти днів з того моменту, як військовослужбовець отримав форму первинної медичної документації (Форма 100), яка заповнюється на догоспітальному етапі надання медичної допомоги. Або, якщо догоспітальної довідки не надавали, а одразу відвезли в стаціонар, то тоді Форму 5 видають на підставі довідки про перебування у медичному закладі на стаціонарному лікуванні.
І виходить, що в довідку про обставини поранення потрапляють діагнози або первинні - ті, що в Формі 100 прописані, або ті, що були при першій госпіталізації. Але нерідко буває, коли пізніше з'являються інші діагнози, які є наслідком поранення і безпосередньо пов'язані з цим пораненням, але у довідці про обставини поранення їх вже не буде. І єдиний варіант довести зв’язок цих вже вторинних діагнозів із захистом Батьківщини – це проходження ВЛК".
Проблема виникає при трактуванні медичної інформації. Наприклад, тоді, коли військовослужбовець проходив лікування, але не проходив ВЛК. Але зазвичай більше питань у військової частини виникає не з приводу Форми 5, а саме до медичної документації – це Форма 027/О, тобто виписка з карти стаціонарного хворого або виписний епікриз, підкреслює Лісова. Якщо медичний заклад при госпіталізації військовослужбовця в розділі сьомому зазначає первинний діагноз і супутній діагноз, то часто військова частина вважає, що супутній діагноз не пов'язаний зі захистом, а тому не платять додаткову винагороду".
ЛІКУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ: ПРІРВА ВЛК
Часто велику проблему мають ті, хто проходить довгострокове лікування і реабілітацію за кордоном.
"Наприклад, ми отримуємо медичні документи з Німеччини. Вони не такої форми, як тут, в Україні. звісно. Німці зовсім по-іншому описують і у них зовсім по-іншому визначено поняття стаціонарного лікування. Виникає теж проблема, коли ми приносимо у військову частину нотаріально засвідчений переклад виписки з медичного закладу з Німеччини. У військовій частині виникає питання: "А де тут написано, що це стаціонарне лікування?, - пояснює Лісова.
У Німеччині є такий варіант, як сестринський нагляд. Тобто, коли людина перебуває не безпосередньо в лікарні, а біля лікарні у хоспісі під цілодобовим сестринським наглядом або на діалізі, або проходить підготовку до оперативного втручання. Тобто, фактично, він стаціонарний в розумінні нашого законодавства. Але у німців це по-іншому називається, і тоді виходить, що у воїна немає підстави на отримання додаткової винагороди, хоча він знаходиться в стаціонарних умовах.
І якщо людина перебуває за кордоном більше чотирьох місяців поспіль на лікуванні, тоді виникає друга проблема - проходження ВЛК, яке повинно підтвердити потребу здійснення тривалого лікування більше, ніж чотири місяці поспіль. Військова частина без ВЛК припиняє виплату не тільки додаткової винагороди, але і грошового забезпечення.
Законом передбачено, що ВЛК може бути проведено дистанційно, і тим не менше у мене є у практиці випадки, коли медичний заклад Німеччини дав довідку, що захисник лежить з дуже сильним пораненням, його готують до наступного оперативного втручання. А в Україні ВЛК виносить рішення, що він не потребує довготривалого лікування. І ми стоїмо перед такою ситуацією, що він майже не пересувається сам, ВЛК винесло таке рішення, нам потрібно його транспортувати з Німеччини у в/ч тільки для того, щоб там сказали: "Та ні, їдь назад, лікуйся". У мене була не одна така справа, де ми і ВЛК ми через суд оскаржували, і рішення військових частин про зупинення виплат – також".
Юристка вважає, що міжвідомча взаємодія могла б зарадити ситуації. МОН і МОЗ мали б зробили певний уніфікований акт і передбачили, яким чином у нас враховуються медичні висновки з тієї самої Німеччини.
Ці документи в Німеччині, до речі, дуже важко отримати. У них немає поняття виписки з карти стаціонарного хворого, навіть поштою не можна отримати. Зазвичай волонтери займаються тим, що просять надати розгорнутий висновок стану, і діагнози, і результати аналізів.
"Наказ Міністерства оборони №260 містить дуже дивну і абсолютно неконституційну норму, яка передбачає, що у випадку безперервного перебування військовослужбовця більше ніж 4 місяці, якщо немає відповідного висновку ВЛК про потребу в довготривалому лікуванні, то військова частина має право зупинити нарахування грошового забезпечення.
Ви або його звільняєте і тоді не платите, або ви платите. Уявляєте таку ситуацію в цивільному житті, якби ви були найманими працівниками? Поранений військовослужбовець стає заручником ситуації, коли він сам не може піти на ВЛК – тобто не може записатися в додатку "Хелсі" на ВЛК. На ВЛК його направляє лікуючий лікар. А якщо він перебуває в Німеччині, то лікуючий лікар його там не може направити на ВЛК, тому що це суто українське внутрішнє законодавство.
А за 402-м Наказом Міністерства оборони, яке регулює порядок проведення ВЛК, чітко передбачено, що у випадку визначення потреби у довготривалому лікуванні більше ніж 4 місяці, направляє на ВЛК або начальник відділу, в якому перебуває він на лікуванні, або профільний лікар, який лікує бійця.
Цю неузгодженість для тих, хто за кордоном, досі не врегулювали. Хоча суди стають на сторону військовослужбовців і навіть при відсутності висновку ВЛК говорять, що 100 тисяч має бути виплачено. Командири мають право направляти, але не завжди це роблять", - констатує Лісова.
ПОРАНЕННЯ НА ПОЛІГОНІ ЧИ ВІД ДРГ: УМОВНИЙ ТИЛ
Якщо за поранення, хвороби і травми, зазнані на передовій, спір більш-менш очевидний, то більші питання викликають поранення і травми, яких зазнали в умовному тилу. Скажімо, у бою з ДРГ чи від уламку шахеда. Або поранення зазнає інструктор чи курсант на полігоні. Або поранення в розташуванні або й окопі від прильоту поза лінією бою. Чи визнається це під грифом "захисту Батьківщини"?
"Це велика проблема, - розповідає Лихачов. - У нас є подібна справа. Ми вже прийшли дві інстанції судів і програли їх, зараз справа в касації. Це справа військового, який внаслідок прильоту ракети на шикуванні в Чернігові залишився без ноги. Він, до речі, продовжив службу. Йому спочатку військова частина видала довідку, що так як в Чернігів прилетіла ракета, то йому ногу відірвало при захисті Батьківщини.
Але через місяць військова частина скасувала цю довідку й видала нову, написавши, що це було при виконанні обов'язків військової служби, оскільки Чернігів не вважається зоною активних бойових дій. А те, що туди ракета прилетіла, вже нікого не цікавить. Тепер цьому військовому досить проблемно отримати 100 тисяч бойових за час, коли він лікується.
З пораненнями на полігонах ситуація аналогічна. Туди ракети прилітають, а виходить, що ці поранення отримали "при проходженні військової служби", або "при виконанні обов'язків військової служби", але не "при захисті Батьківщини".
Проблема, чому командування часто не нараховує 100 тисяч бойовик, криється у подальшому контролі, додає Роман Лихачов:
"Маємо багато кримінальних проваджень, коли приїжджають представники аудиту до військової частини і говорять: "Ви неправильно нараховували все це, ви неправильно встановили те, що це була лінія зіткнення". Є проблема зі статутами, законодавством. Наприклад, в/ч нарахувала 100 тисяч у тому числі тим, хто перебував на пункті управління, який стояв у зоні активних бойових дій, на одному з гарячих напрямків, а аудитори вважають, що це не зона бойових дій. Тому командуванню іноді краще не нарахувати виплати , щоб не отримати потім кримінальні справи. Ревізори все розглядають з точки зору документів, не з точки зору реальної війни. Для розуміння вони навіть по графічній карті міряють відстань до бойових позицій ворога. А як можна міряти відстань, якщо в нас зараз немає оцієї окопної лінії, як в 41-45-му?".
Тобто фактично приїхали цивільні люди далекі від війни і вирішують, де саме має проходити лінія бойових дій. Вочевидь, певні інструкції від МОН та міжвідомча координація також могли б навести лад у цьому процесі.
ІНВАЛІДНІСТЬ – НЕ ЗАВЖДИ "ЗАХИСТ БАТЬКІВЩИНИ"
Питання також у тому, яку групу інвалідності людина отримає внаслідок співставлення отриманої травми, довідок і лікувань, і джерело поранення на це впливає.
"Має відбутися уніфікація, коли ураження, що відбувається на полігонах, у військових частинах, після роботи ДРГ противника будуть прив'язувати до захисту Батьківщини.
Для цього треба уніфіковувати законодавство. Навіть судді в судових засіданнях відверто і правильно говорять, що розуміють, що ногу відірвало людині, що це ураження внаслідок активних бойових дій. Але законодавство прописано так, що це не захист Батьківщини, а людина виконувала обов'язки військової служби і при цьому сталася така ситуація".
І врешті час також грає не завжди на користь просування справи. Час отримання необхідних документів, навіть попри електронний документообіг, відрізняється в різних підрозділах.
"Спрацьовує людський фактор. У деяких військових частинах гарно налагоджений механізм. Там доходить до того, що коли людина опиняється в шпиталі, то контролюється, щоб довідки видалися, вчасно відбувалися нарахування, спілкуються з родинами. Це залежить від того, як командування військової частини все налагодило, адже законодавство для всіх військових частин однакове. Залежить як служба цивільно-військового співробітництва виконує свої завдання.
У нас законодавство зараз непогане. Натомість проблема з бюрократією і з виконавцями. Тобто, є умовно командир Петрович, у якого поранена людина знаходиться в шпиталі, і він повинен контролювати, видана чи не видана довідка, направлена чи не направлена довідка від військової частини до шпиталю, надійшли чи не надійшли виписки, надійшло чи не надійшло рішення ВЛК про захист Батьківщини і всі інші документи. А Петрович це не завжди контролює".
ВИВЕДЕННЯ ПОЗА ШТАТ, ВТРАТА ЗАРПЛАТ
Найбільш кричущі й демотивуючі ситуації, які межують з дискредитацією військом самого себе, – коли пораненого чи травмованого воїна виводять поза штат, тобто вони не отримують заробітної плати. Історії, коли пораненому капають на карту 600 гривень, – про це.
"Позиція військових частин, чому вони поза штат відправляють - тому що їм штатно треба добирати людей. Командування згори питає, скільки є штатних одиниць. І щоб взяти нового військовослужбовця, треба взяти на штатну кількість посад. Якщо вони заповнені, то цій військовій частині людей не дадуть. І тому командування іноді змушене виводити людей поза штат військової частини
Знову ж таки, якщо військовий лікується, йому 100 тисяч додаткової винагороди повинні нараховувати при наявності всіх документів. Вказані проблеми тут виникають з тими, хто тривалий час лікується, чи тривалий час списується. Проблеми, наприклад, отримати документи про непридатність військовослужбовця, бо їх треба затвердити в регіональній ВЛК, а це іноді місяці займає. Я вважаю, що треба передавати ці повноваження на місця, щоб списували також і районні ВОК", - пояснює Лихачов.
ОТРИМАННЯ ГРОШЕЙ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ: БОРГИ ЗА РІШЕННЯМИ СУДІВ ПЕРЕД ВІЙСЬКОВИМИ СЯГАЮТЬ 3 МЛРД
Українські суди перевантажені, є недобір суддів та допоміжного персоналу. Як швидко розгляд справ військових триває в одній інстанції і як довго відбувається розгляд, якщо треба доходити до Верховного суду?
"Можу сказати так: Харківський окружний адміністративний суд веде справи всіх органів влади, включно Пенсійного фонду, податкової і військових частин, то його навантаження становить близько 40 тисяч справ на рік. Плюс-мінус, така сама ситуація по Львівській області, - розповідає Лихачов.
Суди зараз реально перевантажені, тому там, де треба розглядати два місяці, по закону вони іноді розглядають і пів року. Є у нас справи, які розгадають два роки в суді першої інстанції. Харківський окружний адміністративний суд іноді взагалі по два роки справи розгадає".
І врешті якщо поранений військовий, якому не нараховують винагороду за поранення, його родичі чи близькі відстояли його права у суді. Наскільки реально таки отримати гроші від військової частини після рішення суду?
"Буквально недавно я отримав від Міністерства оборони лист, в якому написано, що борги перед військовослужбовцями військових частин за рішеннями судів на даний час становлять 3 мільярди гривень. Наприклад, на минулий рік це було 1,7 мільярди гривень. У судах на 2024 рік перебувало більш ніж 80 тисяч справ військових службовців. Тобто мало справу виграти в суді, отримати гроші – це наступне завдання, - додає адвокат.
У нас є справа хлопця з Нацгвардії, який пройшов полон. Він декілька місяців воював, був у шпиталі. Довідки з в/ч про обставини поранення не було, і ми півтора року добивалися, щоб нам військова частина видала всі документи. Вони написали йому, що поранення отримане на військовій службі. Через це він не отримав за цей період додаткову нагороду. Ми таки добилися ВЛК і визнання, що поранення отримане при захисті Батьківщини. Цей вояк вже звільнився, ми півтора року добивалися справедливості, а військова частина досі йому не виплатила всі гроші.
Є інша ситуація – ще з 2022 року по 92 бригаді, коли людина отримала тяжке поранення, лікувалася. Ми виграли суд, а військова частина вже три роки не платить ці гроші, посилаючись на те, що немає фінансування. Що вони зробили? Вони розділили отримання грошового забезпечення і виконання рішень судів. Тобто навіть якщо суд ви виграли, то військова частина говорить, що грошей немає.
На даний час, буквально недавно отримав від Міністерства оборони лист, в якому написано, що борги перед військовими службовцями військових частин по рішеннях судів на даний час становлять 3 мільярди гривень".
Наталя Лісова говорить про різну практику в різних військових частинах:
"Є військові частини, які отримують фінансування, а є військові частини, щодо яких ми можемо відкривати судовий контроль, виконавець буде їх штрафувати. Виконання рішення суду - це окрема стаття бюджетної класифікації для отримання частиною коштів. В/ч направляє заявку на КСВ, якщо це сухопутка, і далі очікує фінансування, але фінансування від держави не отримує.
Тобто ми робимо більше процесуальних рухів для виконання, ніж ми зробили для того, щоб отримати рішення суду на користь військового".
Вона зазначає, що суди, включно з Верховним судом, переважно виносять позитивні рішення на користь військових:
"Навіть практика Верховного суду з цього приводу є. Верховний суд сказав: неважливо скільки написано супутніх і навіть якщо, наприклад, основне захворювання написане загальне, а з наслідками при захисті Батьківщини пов’язаний супутній діагноз (наприклад, МВТ, мінновибухові травми), то все одно вважається, що людина перебувала на стаціонарному лікуванні. Але незважаючи на сформовану судову практику багато військових частин це не беруть до уваги і військовому приходиться пройти пекло, щоб довести своє право.
Тобто судова практика дуже добре сформована на користь військовослужбовців і є дуже однозначною. Але строк розгляду в суді - це рік витрат, а якщо у Києві чи Київській області, то більше року. А потім ще треба добитися виконання рішення суду".
У чому причина з боку певних в/ч не платити грошову винагороду своїм пораненим навіть попри рішення суду? Бажання зекономити і нестача коштів – перше пояснення, що спадає на думку. Однак і тут юристи знаходять бюрократичні причини:
"Наприклад, військові частини до сих пір, незважаючи на вже такий величезний масив судової практики, відмовляють у виплаті додаткової винагороди, якщо, наприклад, військовослужбовець після поранення відлікувався, місяць-півтора полежав на стаціонарі, потім вийшов на службу, а через два місяці сталося загострення, і він знову з наслідками цього ж поранення потрапляє до шпиталю або в цивільний заклад охорони здоров'я. Йому вже не виплачують винагороду, бо нібито є перерва у лікуванні.
Верховний суд вже не раз говорив, що 168 Постанова Кабміна не передбачає такої умови, як безперервність лікування. Незалежно від того, скільки разів він лікувався, якщо це лікування пов'язане з пораненням, отриманим у зв’язку із захистом Батьківщини, то однозначно має бути виплата.
Ця практика у війську з'явилася в 2022 році, коли 168 Постанова уряду чітко передбачила умови виплати, а окремим дорученням міністра оборони було спущено на військові частини доручення, яким чином виплачувати, сам порядок деталізований. І в цьому окремому дорученні була фраза "безперервного лікування". І незважаючи на те, що ще у середині червня 2022-го це окреме доручення втратило чинність, деякі військові частини його дотримуються".
Лісова вважає, що цю проблему також можна вирішити відомчим втручанням.
"Для військових частин важливо, щоб було роз'яснення з боку Міноборони або КСВ з приводу того, що і як платити. Якби видали методичні рекомендації на основі судової практики, то я думаю, що таких проблем було б менше. І ці методичні рекомендації має враховувати і ДАСУ. Тому що наразі військові частини перестраховуються на випадок, якщо до них прийде аудит - щоб їх не звинуватили у безпідставній виплаті", - зазначає адвокатка.
ВІЙСЬКОВІ СУДИ – ПАНАЦЕЯ?
У зв’язку з переліченими нюансами судових справ військовослужбовців – затягнутість розгляду, очікування коштів – вкотре постає питання, чи потрібні Україні військові суди. Чи здатні вони бодай пришвидшити процес? Думки правників щодо цього не одностайні.
"Я застав діяльність військових судів, свого часу був відряджений до військової прокуратури, тоді службу проходив у військах. Можу сказати так: там є свої плюси, є свої мінуси, - згадує Роман Лихачов.
Цю систему юстиції ліквідували як непотрібну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Зараз ми бачимо, що система військової юстиції потрібна. Абсолютно неправильно, що зараз Чугуївський міський суд Харківської області є фактично прифронтовим судом, будучи завалений справами військових. Це надвелике навантаження.
Плюси військових судів у тому, що вони розглядають справу спеціалізовано на кшталт того, як це робить Вищий антикорупційний суд, який вже показав свою ефективність. При тому, що там є теж певні недоліки, мінуси, але ефективність він показав. У воюючій країні система військової юстиції потрібна, адже не кожен суддя все розуміє у військовому законодавстві, на жаль.
Наскільки я пам'ятаю, то на гарнізонний суд було всього четверо чи п'ятеро суддів. Це невелике навантаження для бюджету, але це зняло б всі справи, які розглядаються по військових. І це давало б можливість уніфікації таких справ.
Питання: кого призначати у військові суди? Буде не дуже великий конкурс, бо юристів, які мають юридичний стаж і знаходяться у військах, не так багато. Навіть зараз в апеляційних судах можна запровадити спеціалізовані колегії, які розглядатимуть справи військових, хоча б в апеляційній інстанції, щоб зменшити навантаження на апеляцію загальної юрисдикції.
Щодо військової адвокатури, то вона фактично вже є. Сьогодні нас правильно називати "адвокати, що спеціалізуються на справах військовослужбовців", але термін у простих людей, звісно, звучить як "військові адвокати". Тому, можливо, навіть варто створити систему підготовки юристів для захисту прав військовослужбовців".
На думку Наталі Лісової, логічніше вирішити проблеми з нарахуванням винагороди за поранення та інших справ військових ще на досудовому етапі, щоб воїни не витрачали час і сили на судову тяганину:
"Мені здається, що більш ефективно було б зробити узгодженість законодавства, внести зміни, врегулювати внутрішньовідомчими актами однозначне застосування військовими частинами норм права, щоб вони всі однаково виплачували додаткову винагороду за лікування після поранення. Є такі, що виплачують, є такі, що не виплачують на підставі однакових абсолютно документів. Це би було більш ефективно, ніж військова юстиція.
Тобто цю проблему потрібно вирішувати в досудовому порядку. А якщо все рівно воїн чи воячка будуть йти до суду, то ефективність падає. По-перше, не всі адвокати беруть справи військових. І, по-друге, не кожен військовий може знайти того адвоката, який йому безкоштовно допоможе. А якщо воїн, наприклад, в Німеччині без грошового забезпечення, то це практично нереально. Тим більше, за кордоном, в основному, люди з тяжкими пораненнями, часто обтяжені ПТСР. У них морально не вистачає сил на судову тяганину".
Створення військових судів наразі немає навіть у проєкті, тоді як десятки тисяч справ військових вже лежать в органах судочинства різних інстанцій. Правники дали зрозуміти, що проблеми з оформленням документів для отримання нагороди за поранення є системними. І реалізувати запит на справедливість бодай щодо кричущих випадків можна владними рішеннями.
Ольга Скороход, Цензор. НЕТ
