Зняття Федорова і Сирського: Бутусов про те, що означають кадрові зміни для оборони
Командир роти БПЛА 23 штурмового полку в складі 2-го корпусу Нацгвардії "Хартія" Юрій Бутусов під час стріму аналізує відставку Михайла Федорова та звільнення Олександра Сирського, можливість повернення ексміністра оборони, призначення нового керівництва, реформи ЗСУ та ситуацію на фронті.
Стрім буде присвячений непересічним подіям, які відбуваються в нашій державі. Це звільнення міністра оборони Михайла Федорова і звільнення Головнокомандувача ЗСУ і Головнокомандувача Сил оборони Олександра Сирського.
Буду говорити те, що думаю про ці події і буду відповідати на ваше запитання. Дякую всім, хто підтримує канал Бутусов Плюс. Завдяки вам ми можемо продовжувати роботу. І дуже перепрошую, що вкрай рідко виходжу в ефіри. Так складається життя і обставини, в яких доводиться працювати. Це нормально. Є необхідність вирішувати багато достатньо складних завдань. Згодом розкажу.
У мене на каналі ви можете побачити відео, як ми провели червень. Це така дуже коротка нарізка деякої частини бойових завдань, які виконала окрема рота безпілотних систем 23-го штурмового полку РУХ 2-го корпусу "Хартія".
ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ
Наскільки реальним є повернення Федорова?
Федорова звільнили з посади абсолютно без всякого попередження. Причина його звільнення – конфлікт із Сирським. Ну ось, Сирського прибрали, а Федорова на посаду ніхто не пропонує. Його не хочуть повертати. І зараз конфлікту нема, нема Сирського, нема конфлікту, але Федорову не пропонують посаду міністра оборони, а пропонують щось інше. Будь-яку іншу посаду, там якийсь віцепрем'єр-міністр з якихось там питань технологічних, або керівник всього MILITECH. Очевидно, що за цим стоїть бажання просто зробити фотку з посмішкою Федорова, що йому тиснуть руку, що в нього все добре в житті, і він задоволений якоюсь новою посадою. А ця посада може називатись як завгодно, і справжня назва, що завгодно, тільки не допустити Федорова до бюджету Міністерства оборони.
Як відомо, у травні, після політичних змін в Угорщині, Угорщина зняла заборону на виділення Україні 90 мільярдів євро кредиту від країн Європейського Союзу. Колосальна сума. І як тільки це сталося, минуло буквально півтора місяця, і до того, як ці гроші зайшли вже на рахунки Міністерства оборони, перед тим, міністра оборони міняють. І категорично не збираються його повертати. Миттєво пропонуючи іншого кандидата.
Чи можливо повернення Федорова? У світі можливо все. На даний момент неможливо. Єдина вірогідність повернутися – це, можливо, якийсь вплив, який поки що, можливо, ми не бачимо. Можливо, Михайло Федоров також вийде на Майдан. Можливо, Михайло Федоров буде знаходити якісь нові аргументи для Верховного Головнокомандувача. Можливо, будуть якісь зміни і буде збільшуватись підтримка Федорова на Майдані, в суспільстві. Все можливо. На даний момент підстав для таких висновків нема. Федорова просто швидко, миттєво прибрали до того, як він почав ділити гроші, які заходять від європейських партнерів.
В принципі, можна сказати, що причиною звільнення було отримання Україною 90 мільярдів євро на оборону України. Так що європейські партнери і дали поштовх. Я думаю, що якби грошей не було або вони були значно менші, то, можливо, Федоров би досі був би на посаді і виступав, був би обличчям війни в уряді.
Зараз ситуація просто патова. Михайло Федоров, який постійно будував свою політичну кар'єру на повній лояльності до президента, до Верховного Головнокомандувача, зараз фактично є обличчям вуличних протестів, обличчям Майдану. Дивно, хто б міг таке подумати.
На вашу думку, чи вистачить сил ресурсів у Драпатого і Скибюка провести системні зміни і реформи в Збройних Силах, щоб із зовнішньої форми акцент перемістився на внутрішню суть?
Я окремо присвячу наступний стрім, розкажу, що я знаю, мій досвід взаємодії з цими людьми, я розкажу те, що я знаю, думаю, про Михайла Драпатого і про Скибюка. Зараз хочу коротко сказати, що військові в жодній країні світу самі по собі ніяких реформ не проводять. Армія – це структура виконання, її жорстка ієрархія і централізоване управління спрямоване на те, щоб діяти в існуючих умовах існуючими ресурсами і силами. Армія може давати пропозиції, але стратегія її дій, стратегія її планування, пріоритети розвитку – все це має визначати Міністерство оборони, це за законом України, і Верховний Головнокомандувач. Тому в таких умовах діяли і минулі головкоми, і Сирський, і Залужний, і ті, хто були перед ними. Вони виконавці політичних рішень, політичної стратегії, яку формує керівництво країни, президент в першу чергу.
Драпатий і Скибюк в першу чергу, вони будуть виконувати те, що є максимально ефективно. Ситуація дуже важка на фронті, ми зараз прокоментуємо таку прощальну заяву Олександра Сирського, яка спадщина там залишається. Але ситуація дуже важка. І мають бути зміни в управлінні, безумовно, але реформи – це вже залежить від того, чи буде спільне розуміння бачення міністра оборони Євгена Хмари, Михайла Драпатого, Головнокомандувача ЗСУ. Командирів, на мій погляд, армійських корпусів, які є ключовими вигодонабувачами будь-яких змін в армії, в першу чергу саме вони. Драпатий і Хмара мають представити плани реформ, якщо вони у них будуть, на розгляд і затвердження Верховного Головнокомандувача і на ставку Верховного Головнокомандувача.
Реформи в усіх країнах – це політичний проєкт, це замовлення, це система координат, це принципи, які закладає політичне керівництво, не військові. Військові виконують, військові деталізують, військові виставляють потреби під затверджені плани пріоритету. Тож подивимось. Ця робота тільки почата і там ще нема всіх указів.
Хмара буде погоджуватись на корупційні схеми?
Я не знаю, що буде робити Євген Хмара. Я думаю, ми про нього також зробимо окремий стрім з окремими питаннями і розглядом його перших заяв. А після того, якщо він буде поданий міністром, до речі, це не визначене досі питання, оскільки залишається в команді президента. Михайло Федоров, він не став опозиційним політиком, він залишається, він не критикує президента. Євген Хмара, якщо він буде поданий як кандидат в міністри оборони і буде виступати з якимись концептуальними заявами про реформи, ми їх розглянемо і будемо коментувати.
Євген Хмара - це офіцер, який створив собі репутацію як командир ЦСО "А" Служби безпеки України. А так, для розуміння, ЦСО "А" СБУ – це структура номер один по електронних балах в системі Дельта по ураженню ворожих цілий. Вище всіх інших частин сил оборони. І Хмару дійсно поважають і особовий склад, і усі, хто з ЦСО "А" співпрацює на фронті, як справжнього талановитого бойового офіцера, організатора бойового застосування БПЛА в першу чергу. Але як він проявить себе, цей кар'єрний бойовий офіцер на політичній посаді, як політична фігура, як адміністратор, організатор найбільшої за бюджетами і за чисельністю державної установи – Міністерства оборони під час бойових дій.
Насправді це дуже великий виклик. І чи готовий Хмара до цієї посади? Ми будемо дивитись. Для початку треба, як мінімум, почути якийсь реальний план, реальне бачення, яке буде викладено Хмарою рано чи пізно. І тоді ми зможемо давати цьому оцінку. Але на тій посаді, де він був, командир ЦСО "А" СБУ, він отримав велике визнання як людина компетентна, фахова, принципова, яка направлена в першу чергу виключно на війну і на досягнення бойових результатів, а не на збір коштів. Тому подивимось. Люди на посадах змінюються. Це життя.
Чи будуть затримані командири штурмових полків Гаркавий та Ширяєв?
Я думаю, що це справа правоохоронних органів і Верховного Головнокомандувача. Командири штурмових полків призначені на ці посади наказами Головнокомандувача ЗСУ. І вони діють, виконуючи завдання ставки Верховного Головнокомандувача. Ставка, очевидно, оцінює, що їхні дії ефективні. І вони обидва, ці командири штурмових полків, отримали звання Герої України і значна кількість їхніх військовослужбовців також отримали звання. Тому що, очевидно, ставка Верховного Головнокомандувача оцінює їхні дії високо і відзначає їх високими державними нагородами. Тому, як можна людини одночасно отримувати нагороди і при тому бути ув'язнена, я не знаю. Очевидно, що їм дають нагороди саме за те, що вони виконують накази, так, як їм ставлять завдання. Логіка в нагородах, в принципі, така.
Чи можуть наші європейські партнери вплинути на призначення Федорова?
Не думаю. Наші європейські партнери, як і наші американські партнери, впливають на українську владу тільки в одному випадку. Коли є підозра, що українська влада розкрадає гроші платників податків з Європи та Сполучених Штатів. В таких випадках інформація передається на НАБУ, САП, і починаються дуже гучні події в Україні. Але на політичні призначення, на вплив на якісь призначення в українській владі, призначити конкретно цього, конкретно сюди, я таких прецедентів ще з боку наших партнерів не бачив. Партнери завжди наші союзники і дипломати, вони не працюють з людиною. Вони в політиці, вони працюють з кріслами. З людьми підтримують комунікації, стосунки, дружать, але питання вирішуються з кріслами. Кого держава призначає, той і є об'єктом домовленості і комунікації з європейськими і американськими партнерами. Це політика, це дипломатія. Вони не беруть відповідальність за якісь реформи і демократію в Україні. Тільки за боротьбу з корупцією, тільки в тій частині, яка стосується грошей платників податків цих держав. І це логічно.
Дуже підозріло, чому Єрмак перед звільненням Сирського помчав до нього в штаб.
Що сказати? У нас, якщо когось приймає Головнокомандувач ЗСУ у себе в штабі, значить це достатньо впливова фігура. Навіть якщо у нього і нема політичного статусу. Оскільки для такого доступу треба мати певний статус, певний допуск. І цей допуск, як ви розумієте, на зустрічі з Головнокомандувачем ЗСУ, дає тільки той, хто цього Головнокомандувача своїм указом призначає і звільняє. Судіть самі, хто міг направити туди Єрмака і з якою метою.
Скажіть, будь ласка, як при закупівлі озброєння через тендери за характеристиками враховується якість, якщо частинам не можна замовляти конкретних виробників, а лише зазначати потреби, характеристики?
Я думаю, що це є такий підхід, коли треба просто потреби характеристики, це просто ще залишки нашої старої абсолютно неефективної системи закупівель, яка побудована на тому, що є абсолютна централізація на всіх рівнях і що тільки якщо ви хочете, щоб вас чимось забезпечували, давайте потребу і потребу на якісь конкретні характеристики, а ми там десь наверху в Генштабі, краще вас знаємо, у нас більше доступу до інформації і ми будемо самі вирішувати, що нам робити.
Насправді сучасність показує, що командир бойової частини, яка застосовує високотехнологічне озброєння на полі бою, ця людина має бути в першу чергу менеджером стартапу. Військові частини сучасні – це стартапи, це фактично підприємництво, підприємницька діяльність. Командир має розбиратися в технічних новинках, він має фінансувати і виділяти людей, час, ресурси на швидку адаптацію свого озброєння, він має діяти, випереджати ворога не тільки в тактичному задумі, але й в технологічних розробках, тобто планувати наперед. Як це робити? Якщо ти маєш можливість тільки подавати потреби, потреби на якісь характеристики. Ні, треба купляти готові вироби, вироби, які швидко готує промисловість: ми побачили, ми намагаємось запровадити новинку, ми маємо випередити. Ми маємо для цього, щоб командири військових частин повинні мати бюджети. Зараз у нас є бюджети в Збройних Силах, до речі, у Нацгвардії цього нема, на жаль, якась дискримінація. А в Збройних Силах на кожен батальйон виділяють по 7 млн грн в місяць для закупівлі всього, чого цей командир батальйону або бригади прагне. Насправді сума виходить дуже маленька.
У нас максимально бригади отримають до 80 млн грн на місяць. Але, як правило, десь 30-40, ну, за кількістю батальйонів на першій лінії. Ми обмежені в ресурсах. Я вважаю, для того, щоб випереджати ворога, командири бригад, командири корпусів, повинні мати щомісячні бюджети, заплановані на цілий рік, де вони можуть планувати свої власні системи закупівель під тих технічних фахівців, які у них є, під ті завдання, які для них є в їхній смузі пріоритетними, під їхні реальні проблеми, які вони вирішують, від яких страждають, бо і ворог різний, і по-різному діє на різних ділянках.
Все це потрібно враховувати. І оцим військовим командирам стартапів треба давати бюджети на розвитку.
Під час бойових дій ми не можемо планувати централізовано зверху, ми будемо постійно відставати. Я вважаю цей підхід, коли - давайте характеристики, це реально перший крок зараз до корупції. Потім починаються тендери, у нас бувають тендери, коли, наприклад, зараз одна компанія від Міністерства оборони отримала тендер на 250 тисяч оптоволоконних дротів. Тендер зроблений так, що одній компанії дуже зручно виконувати її умови, а іншим не зовсім зручно. Але основне, що мене тут зачепило, що насправді такої кількості оптоволокна, такої кількості котушок одна-єдина компанія накрутити не може. Це достатньо складний процес, якщо комусь одному дати такі обсяги, то це призведе до падіння якості. Навіщо?
Високотехнологічні озброєння потребують розвитку. Не монополізації, не створення якоїсь одної найбільшої компанії з найкращими умовами, а якраз навпаки, треба підтримувати одразу значну кількість компаній, їх розвиток для того, щоб можна було розподіляти оці ризики, забезпечувати технологічний контроль і якість по різних компаніях. Необхідно для розвитку технологій різні колективи, інженерні, технологічні колективи, виробничі. Це і децентралізує роботу, замовлення, покращує якість і технічний контроль, і це зниження ризиків при ураженні одного з виробництв. Інші будуть все одно забезпечувати постачання. Тому, на жаль, у нас багато неефективного адміністрування - основна причина корупції.
Як Зеленський погодився поставити популярного Драпатого?
Ставка основна – це заміна міністра оборони, і це європейський кредит – це 90 мільярдів євро. Заради того, щоб вирішити політичну кризу і зменшити вуличні протести, сталася безпрецедентна подія. Навіть Головнокомандувача ЗСУ за кілька днів прибрали. Це говорить про те, які ставки, яка реальна мотивація у цій історії.
Ви ж воюєте, якщо я не помиляюся, телефон не забрали?
А як можуть забрати телефон, якщо людина воює? Насправді на війні телефони не забирають. Можливо, є якісь підрозділи, але я такого на фронті, у фронтових частинах, які тримаються в смузі, не бачу. Крім того, зараз я на посаді командира роти, і якщо в мене заберуть телефон, я думаю, що буде дуже багато невдоволених на всіх рівнях. Тому, так, звичайно, я думаю, що вам варто було б самому піти в армію. Запрошую вас до свого підрозділу, до своєї роти, тоді ви не будете себе лякати, писати такі перелякані запитання, і зрозумієте, що в армії насправді у людей не забирають телефони, а навпаки, їх годують, дають грошове забезпечення, і там, де є нормальні, хороші бойові колективи, то там ви себе почуваєте як в нормальній бойовій родині, яка робить одну важку, небезпечну, але ефективну бойову роботу. Як саме, подивіться результати роботи, є відео тут на каналі, як ми провели червень, про бойові результати роботи в моїй роті окремої БПЛА, якою я маю честь командувати в 23-му штурмовому полку 2-го корпусу "Хартія". Запрошую, якщо ви цього боїтесь.
Не знаєте, чому в Командуванні Сил логістики скорочують відділ досвіду застосування засобів РЕБ, а залишають ціле управління РХБЗ, які нічого не роблять?
Наша бюрократична система – це давно річ в собі. Коли у нас щось скорочують або створюють управління, відділ, закривають – це насправді безперервний процес.
Що у нас в армії, як можна звільнити людину з посади? Його можна або підвищити, або скоротити його посаду разом з його підрозділом. І для того, що в один місяць прибрати, а наступного місяця створити нову вже під тих людей, під яких потрібно.
Що може зробити нове командування щодо нашого плацдарму за Осколом?
Я сподіваюся на серйозні зміни в управлінні, в організації військ саме на Харківщині, на Донбасі і в інших регіонах, але в першу чергу на Харківщині і Сумщині, тому що саме це було сферою відповідальності Командувача угруповання об'єднаних сил Михайла Драпатого. Він регулярно приїжджав і регулярно ухвалював рішення, добре володіє обстановкою саме на Харківщині, зокрема на нашому фронті на Осколі.
Оскіл – це, треба розуміти, і Куп’янськ, і Куп’янськ-Вузловий, і Борова, тобто великі території, де йдуть дуже важкі бої. Я сподіваюся, що рішення управлінсько-організаційні будуть вжиті. І я буду ще на ефірі конкретно про Михайла Драпатого, ким він є, його здобутки і що від нього можна очікувати, говорити.
Як справи у вас з поверненням тих, хто самовільно залили частину, СЗЧ, в нових умовах?
Я поки що нових умов на собі не відчув. На даний момент військовослужбовців, які перебувають в СЗЧ, у мене в підрозділі проживає і працює 20. Вони кожен день виконують тилові завдання і ми по них ведемо роботу в судах. І поступово, крок за кроком, місяць за місяцем нам вдається людей заводити, поновлювати їхні законні права, статус військовослужбовця вже в моїй роті. Тому якщо когось цікавить повернення із СЗЧ - ласкаво просимо. Більша частина моєї роти – це люди, які повернулись із СЗЧ за останній неповний рік. І серед них ті, хто служить, просто прекрасні люди. Прекрасні люди з прекрасною бойовою мотивацією, професіоналізмом, скілами, які отримують гідний колектив, уважне ставлення. Я особисто на зв'язку з кожним своїм бійцем і безумовно ви розумієте, що я намагаюся до цього підходити максимально відповідально.
Тому запрошую. Всі, хто хоче повернутися із СЗЧ, можете писати мені особисті в месенджер, в інстаграм.
Питання мобілізації. Коли відведуть негатив, передавши функції пошуку й оповіщення, роботу з ухилянтами - в поліцію?
Друзі, я не думаю, що мобілізація – це негатив, який треба відводити. Я не погоджувався в цьому плані з Міністерством оборони, з командою Федорова, якщо чесно, в питанні мобілізації. Я не вважаю, що треба передавати функцію в поліцію. Я вважаю, що мобілізація – це не негатив, а це необхідна ключова функція держави, яку мають в рівній мірі нести і Збройні Сили, і поліція. Чому це потрібно робити спільно? Тому що основне питання мобілізації – це відповідальність. Коли людину затримують або на вулиці, перевіряють документи, везуть в ТЦК, то в ТЦК перше, що він має бачити, чути, розуміти, що його зустрічають адекватні, свідомі, розумні, заслужені ветерани бойових дій, конкретних бойових частин, які відомі, які одразу зустрічають людину, супроводжують або приїжджають до нього, разом зупиняють його на вулиці і дають йому повістку, які кажуть йому: друже, ми зробимо спільну справу, ми воюємо за українську державу, ти потрібен нам, ми несемо за тебе відповідальність з твого першого кроку, з першого знайомства. І ми несемо відповідальність за твою підготовку, за твоє здоров'я, за твоє якісне застосування згідно з твоїми фізичними, психологічними, професійними здібностями. Ми відповідаємо за тебе, конкретні командири бригад, корпусів, які нас послали, яких знає вся країна. Ось так мобілізація буде працювати на довірі.
А зробити мобілізацію позитивним проєктом неможливо. Зняти з себе відповідальність - неможливо. В кожній країні мобілізація – це справа держави, де поліція виконує свою функцію, коли допомагає розшукувати людей або затримувати правопорушників, які не виконують законні приписи. Але мобілізація всюди – це не функція поліції. Подивіться будь-яку країну НАТО. Нема жодної країни, жодної, де мобілізацію проводить сама по собі поліція. Це тільки в нас такий абсурд може обговорюватись. Тому давайте ми замість того, щоб говорити, що мобілізація – негатив, навіть у вигляді питання, будемо розуміти, що мобілізація – це необхідність, важка, неприємна для всіх в суспільстві, але необхідність. І давайте думати так, щоб людина, яка мобілізована, всі в суспільстві знали - ця людина потрапляє в відповідальні надійні руки, вона не кинута напризволяще, вона не є гарматним м'ясом, вона одразу вливається у відповідальний бойовий колектив. Ось тоді у нас буде інше ставлення до мобілізації, інша логіка, якої нема.
Я багато разів казав на ефірі, я вважаю, що ті військові частини, які зацікавлені в поповненні, мають включатися в план мобілізації, давати своїх представників з числа ветеранів бойових дій, поранених, військовослужбовців, яким треба дати відпочинок від бойових дій, переміщуються по горизонталі і деякий час допомагають ТЦК проводити мобілізацію. І потім разом з цими людьми працюють, можливо, в учбових центрах, і потім вони зустрічаються разом в бойових підрозділах. Ось так це буде відповідально, і тоді люди будуть розуміти: нас не просто хтось кудись закинув, про нас дбають з першої миті. І це буде інше ставлення до мобілізації, і таких питань не буде.
Щодо заяви Олександра Сирського
Дещо маю сказати про сам підхід, про зміну Головнокомандувача ЗСУ. Я хочу нагадати 2023-2024 роки. Коли був знятий з посади Головнокомандувача Валерій Залужний, я тоді на ефірах виступав проти такого кроку, але я не говорив, що тільки Залужний може воювати і бути Головнокомандувачем. Я казав, що Залужний – це частина команди Верховного Головнокомандувача і Міністра оборони. Вони мають взаємодіяти. Відповідальність політичну перед виборцями і громадянами несе Верховний Головнокомандувач. Головком ЗСУ – виконавець його рішень. Тому я виступав проти того, щоб знімати Головкома без пояснення, без причин.
Така зміна такої ключової людини в управлінні війною під час бойових дій можлива, коли: а) підготовлена заміна і передаються планово справи, б) визначаються завдання, критерії, як Головком, якого знімають, не може виконати. Які помилки, проблеми, успішні речі було зроблено. І в) тоді ця програма-звіт стає програмою дій нового Головкома: більше обізнаного в деяких сферах. Тоді в цих змінах є логіка. Відповідає за це все одно ставка Верховного Головнокомандувача. Всього цього не було зроблено в 2024 році. Поміняли Залужного на Сирського, потім два місяці доповідали, що все добре, у нас стабілізація на фронті, потім фронт посипався і ворог з Авдіївки прострибав за літо аж до самого Покровська. 40 кілометрів. Зараз у нас така ж ситуація. На жаль, ніяких висновків не зроблено.
Раптом, просто миттєво знімається Сирський. Буквально кілька днів після пресконференції Михайла Федорова. Чому знімається? Як знімається? На яких підставах знімається? Які в нього недоліки в роботі? Що треба зробити його попереднику? Яка програма дії? Як ви розумієте, за ці кілька днів ніхто цим не опікувався. Інтереси абсолютно інші. Я вважаю, такий підхід неграмотний. У Сирського є своє розуміння війни, він мав його передати, мало бути зроблено аналіз його дій. Професійний, я не кажу публічний. І мало бути чітко визначено, що має зробити його наступник. Якби це було зроблено, тоді і наступника можна легко знайти. Питання не в цьому. У нас все зводиться до місіанства. А давайте ми одну людину поміняємо на іншу. Дива не буде. Він же все одно буде виконувати накази Верховного Головнокомандувача. Якщо там нічого не змінюється, то важко щось змінити в інших елементах. Нам потрібно програмування дій в сфері оборони, для того, щоб наші кадрові рішення запрацювали. Щоб вони ефективно працювали, розуміли, на які завдання треба звертати увагу, що вирішувати. Треба конкретика. Такого планування на стратегічному рівні у нас, на жаль, нема. І оце дуже сильно мене турбує.
Стосовно самого Олександра Сирського, хочу сказати, мабуть, це теж постать, яка гідна окремого ефіру. Я думаю, що те, що робив Олександр Сирський як полководець оперативно-тактичного рівня, це дійсно найкращий генерал цієї війни з обох сторін фронту. Але всі проблеми, які були при Сирському, це проблеми стратегічного планування, комплектування, мобілізації, поповнення людей, поповнення військ, планування і проведення оборонних операцій стратегічного рівня. Ось із цим були проблеми, і тут пов'язана найбільша кількість помилок, недоліків в роботі. І мені дуже прикро, що замість професійного аналізу, щоб точно допомогло його наступнику, та й самому Сирському допомогло. У нас це не прийнято, у нас After Action Review не застосовується на жодному рівні військового управління. І, на жаль, в першу чергу нема After Action Review аналізу після дії. Там, де він потрібен найбільше, в Ставці Верховного Головнокомандувача, в Команду, в Генеральному Штабі, там, де це потрібно. Я кажу зараз про процедуру, просто яка має виконуватись. Тоді б не було питань, що у нас відбувається. У нас, насправді, немає професійного аналізу. І зараз у нас так само нема професійних просто виважених оцінок діяльності Сирського.
Я обіцяю, що я найближчим часом зроблю ефір і про успішні операції, якими він командував, але, на жаль, і про неуспішні операції, якими він командував. І ми про це поговоримо. Є заява Головнокомандувача Олександра Сирського, там багато сказано про його досягнення. Багато не сказано. І про недоліки там нема взагалі. Там тільки позитив. Я подивився, у нас там армія, яка наступає, успішний наступ на Запоріжжі, успішний наступ на Донбасі. І такий прям розрив трохи з реальністю. Ми всюди успішно наступаємо, а ворог чомусь захопив Покровськ і Мирноград на 90%. Чомусь у Костянтинівці противник в центрі міста фіксується. Ну як так, якщо у нас всюди успіхи? На жаль, як я багато разів казав, у нас мистецтво доповіді значно важливіше за мистецтво війни. Прикро. І це не результат того, що ми там щось не розуміємо у війні, і тут не такі розумні люди. Військові українські одне з кращих у світі, і зараз це очевидно для всіх.
Якість держави визначається її організацією. Яка організація, які вимоги ставлять до офіцерів, командирів, генералів, так вони і воюють, так вони і доповідають. Якщо основна мета доповіді не ефективне ведення бойових дій, знищення противника, а - доповісти, що все добре, нема проривів, ми тільки наступаємо, ми успішні, у нас все стабільно контрольовано. Якщо мета доповіді отак все розповідати в рожевому кольорі і не повідомляти реальні проблеми, тоді ми маємо на фронті те, що ми маємо, що ворог продовжує наступати під бравурні тріумфальні дописи навіть самого Головнокомандувача, що ми успішно наступаємо. Ну трохи дивно, якщо чесно.
Я очікував, можливо, це не зараз буде, можливо це була просто одна промова, можливо Олександр Сирський найближчим часом дасть і об'єктивну, яка підтверджується Дельтою, фактами оцінку обстановки на фронті. Насправді він достатньо добре, у мене була можливість кілька разів доповідати по обстановці і можу сказати, що Олександр Сирський в принципі нею володіє. Але оце мистецтво доповіді, воно інколи призводить до інших висновків, ніж диктує тактична обстановка. І це серйозний такий геп, розрив між реальністю і доповідями, який не існує в усіх арміях, не тільки в українській, але який потрібно долати. І військовим потрібно долати, і політикам треба долати. І це один з серйозних викликів, серйозних проблем, яка зараз мовчки передається, кидається на плечі Михайла Драпатого.
Запитання
Ви про доплату в 10 тисяч щось знаєте, чи нас знову надурили, бо в ЗП не було?
Перше, є ваше базове грошове забезпечення, зарплата так звана, а ці 10к, я так розумію, ви маєте на увазі доплату за тилову службу 10 тисяч, бо є 10 тисяч за день в обороні на нулі, до речі. Це премії, премії, ви самі знаєте, вони надходять в кінці місяця, причому ви в цьому місяці маєте внести, це буде внесено в журнал бойових дій, в наступному місяці йдуть в кінці місяця виплати, десь приблизно 25-го. Так що ми ще маємо їх побачити трошки пізніше. Я думаю, тиждень-два і ми маємо побачити.
Яка ваша думка при мобілізації московитів на якому напрямку найтяжча буде ситуація? Чи можливий новий напрямок з Білорусі?
Не думаю, що при мобілізації ворога там буде новий напрямок. При лінії фронту майже в 1200 кілометрів ворог буде посилювати цю лінію. Безумовно, ворог буде намагатись під час мобілізації розширити, розтягнути наші сили по фронту і зробити знов такий безперервний наступ, який в них був в 2023-2024-2025 роках. Перманентний наступ, коли вони заступали на всіх напрямках безперервно. Ну, зараз у них через природні причини закінчилась кількість таких оболтусів, яких вони гонять під дрони, і мобілізація – це єдиний їх шанс відновити перманентний наступ. Бо зараз, насправді, на деяких ділянках і наші воїни знаходяться в активній обороні і проводять успішні контратаки.
Пане Юрію, зараз ніхто нічого не каже щодо Залужного. Чи бачите ви місце Залужного в команді Драпатого?
Я не можу це сказати. Війна – це на 99% організація, і все ж таки на 1%, як мінімум на 1%, це мистецтво. Є особисте відчуття, інтуїція, і під цю інтуїцію, під свої відчуття Михайло Драпатий сам формує свою команду. Все залежить від його відчуттів. Тут нічого не скажеш, особиста справа.
Чи можливо втримати наші міста Краматорськ і Слов'янськ?
Я вважаю, що можливо. Слов'янськ і Краматорськ – це надзвичайно вигідний рубіж оборони, який дуже зручно обороняти. Максимально вигідно. Один - така природня фортеця за своїм рельєфом. І в Другу світову війну, давайте згадаємо, скільки разів в тому районі йшли запеклі битви. І зараз ми маємо всі можливості, всі ресурси, людей, для того, щоб зупинити і розгромити ворога на цій природній фортеці. Але з однією умовою: будуть ухвалені адекватні управлінські рішення. Я особисто вважаю, що фронт, оскільки у нас сусідом зі Слов'янсько-Краматорським угрупованням є Третій корпус, Третій армійський корпус, і Третій армійський корпус у своїй смузі, там майже 130 кілометрів, повністю стабілізував обстановку і навіть проводить успішні контратаки на противника. Я вважаю зараз, що основне, чого не вистачає в нашій армії, це полководців на всіх рівнях. І я вважаю, що смуги тих армійських корпусів, які успішно ведуть оборонний бій, їх треба збільшувати, їм треба підпорядковувати інші корпуси, у яких є управлінські організаційні проблеми. І таким чином просто масштабувати успішні практики. Я вважаю, що Слов'янськ і Краматорськ має бути переданий, там 11-й корпус, я вважаю, що якщо він буде переданий в управління, можливо, в рамках якогось тактичного угруповання, тактичної групи, в третій корпус під командування Андрія Білецького - така сама стабілізація прийде і там. У мене навіть нема сумнівів.
Не шкодуєте, що вступили до лав Нацгвардії?
Я обрав шлях, а не вигідне місце працевлаштування. І я насправді задоволений, бо на війні ти шукаєш, якщо ти дійсно йдеш на фронт, не вигідне місце, а місце, де ти можеш себе реалізувати. Де є люди вмотивовані, які хочуть змінити хід війни, які віддаються повністю справі, які цінують професійні рішення. І таких людей я знайшов у корпусі "Хартія".
Є багато відмінностей в Нацгвардії. Насправді матеріальне забезпечення в багатьох компонентах значно гірше, ніж в ЗСУ. Наприклад, уявіть собі, в Збройних Силах кожен батальйон на першій лінії отримує в місяць на ті закупівлі, які йому потрібні, 7 мільйонів гривень. Є бригади в 4-5-6 батальйонів, вони за кожен батальйон отримують по 7 мільйонів гривень. А в Нацгвардії такого нема. Уявіть собі, які це великі гроші насправді для закупівлі обладнання, озброєння. Наприклад, харчування так само. На харчування в ЗСУ виділяються значно більші суми просто в бюджеті, ніж в Нацгвардії. З іншого боку, в Нацгвардії в плані управління, можливо, тому що це більш компактна структура, тут є армійські корпуси, тут є цікаві люди, цікаві колективи, зразкові. Для війни це, мені здається, дуже ефективно. Тому я абсолютно не жалкую і навпаки запрошую до себе в колектив всіх, хто хоче зробити вибір, хто хоче знайти бойовий колектив, де він також може себе реалізувати.
Окрема рота безпілотних систем по боротьбі з позиціями пусків безпілотників противника. Будь ласка, я командир цієї роти і тут є дуже класні люди, і вам буде класно служити в такій компанії, в бойовому колективі.
Чи дійсно закупівлі зброї проходили прозоро, а "мотлох", слово Федорова, не закупали?
Думаю, дійсно треба відмітити, що Михайло Федоров до планування деяких конкурсів, процедур долучав достатньо широке коло людей, і деякі види закупівель проводились, на мій погляд, більш прозоро. По деяких закупівлях у мене особисто, були питання, я їх задавав. Тому можу сказати, що те, що робив Федоров за 6 місяців, результатів цього ми не побачили, тому що за 6 місяців були запущені багато проєктів, була озвучена велика кількість планів, але вони не були профінансовані і не минуло навіть року, щоб їх побачити, воно буде йти чи не буде. Тому насправді достатньо дивна ситуація, коли людині, дають провести стратегічні зміни, реформи, а потім вам говорять, ні, ти не будеш міністром, тому що у тебе конфлікт з Головкомом, який, в принципі, був і на той момент, коли міністра призначали. Абсурд ситуації в тому, що конфлікт Федорова із Сирським був закладений ще тоді, коли Федорова призначали. Раптом кажуть, а, так у вас конфлікт, ну все, тоді ми вас звільнимо обох. А навіщо обох, якщо одну людину прибираєш, інша може залишитись? Та ні, ну тут люди з картонками, давайте буде все тихо, спокійно. Ну, що сказати, це максимально, я скажу так, коректно, дивно виглядає. Максимально дивно і нелогічно.
Нелогічно з точки зору стосунків, стратегії війни, побудови організаційної роботи, і логічно тільки в одному випадку, коли зайшли в гроші і треба їх в якоїсь іншій логіці розподіляти. Ми не знаємо, може, прозорість підвищиться.
Я сподіваюся, що наші партнери, НАБУ, журналісти, будуть під лупою, сподіваюся, за допомогою команди Федорова, монітори планування всіх закупівель, всі плани Міноборони. Це якщо Федорова не призначать, або коли його призначать.
Дякую вам, хочу сказати, що я підтримую загалом будь-які зміни в Україні під час війни, тому що зміни – це те, що змушує суспільство рухатись, людей діяти, говорити правду, замислюватись над майбутнім. Для України, яка має дуже слабкі, вірніше, практично не існуючі державні інституції, які існують просто умовно, дуже важливо у нас, у громадянському суспільстві, де за три дні люди з картонками зносять навіть Головкома ЗСУ, і навіть страшно подумати, кого можуть знести ще. У нашій країні, де Майдан – це реальна інституція громадянського контролю за державою, і дійсно справді ефективна діюча структура. У нашій країні дуже важливо, що відбуваються зміни, в які залучається суспільство.
І оборона країни – це перше завдання з тих, які перед суспільством стоять. Тому я ці зміни підтримую, і я буду сприяти на своєму місці, на своєму посту, у своєму званні молодшого лейтенанта, скромному званні, буду продовжувати цю роботу. І буду продовжувати працювати на перемогу. І дякую вам за велику підтримку для фонду Юрія Бутусова, для каналу Бутусов+, тільки завдяки вам ми можемо працювати, залучати таких прекрасних людей для роботи, як Ірина Ромалійська, і допомагати моєму підрозділу знищувати ворога і окупантів. Дякую вам, з вірою в перемогу, слава Україні!
