Як ветеран Владислав Самбур добивається повернення йому 4 мільйонів, які отримувала позбавлена батьківських прав мати, поки він був у полоні

Автор: Ольга Скороход

"Мати, позбавлена батьківських прав, розтратила 4 мільйони сина, поки той був у полоні" - такі заголовки торік облетіли ЗМІ. Це історія бійця 501-го окремого батальйону морської піхоти Владислава Самбура. Після майже трьох років полону на рідній землі його чекав шок, тому що всю його заробітну плату і додаткову винагороду військова частина нараховувала людині, яка офіційно йому ніхто.

За кадром лишається те, що відбувалося після резонансу. Здавалося б, воїну, який пережив всі жахіття російської неволі й полону, держава мала б надати юридичний та соціальний супровід та всебічне сприяння. Натомість сьогодні, через півтора року після полону, Владислав Самбур змушений шукати справедливості в судах. Зі своїх грошей він не отримав ані копійки, виплати за інвалідністю йому досі не нараховані, а кримінальне провадження за фактом можливого шахрайства щодо нарахування коштів не зареєстроване.

Цензор.НЕТ слідкує за ситуацією і ставить питання, чому через півтора року після виходу з російської неволі ветеран добивається правди в судах самотужки? З огляду на те, що випадок Самбура не поодинокий, варто розібратися, як вирішувати цей клубок юридичного недогляду і байдужості.

ІСТОРІЯ: "ПРОСТО ПРОМОТАЛА МОЇ ГРОШІ"

Владислав Самбур з Бердянська з дитинства мріяв бути десантником. Контракт підписав у липні 2018 року, повномасштабне вторгнення Росії зустрів у складі 501-го окремого батальйону морської піхоти. Після отриманої команди передислокуватися до Маріуполя разом з побратимами саме там провів перші тижні великої війни. У полон, власне як всі бійці батальйону, потрапив 4 квітня 2022 року.

Майже три роки Самбура перевозили по різних російських колоніях і СІЗО. Він пройшов зокрема горезвісну Оленівку і перекельний Таганрог. Щоденні побої, голод, моральні знущання… Більшість часу Владислав провів у виправній колонії № 4 у місті Олексіївка Бєлгородської області.

Про пережите від російських катів він розповідав не в одному інтерв’ю. Наведу одну цитату:

"Бачили ви колись синіх людей після побоїв? Ми були дуже сині. Починаючи від верха спини і майже до п'ят. У декого був струс мозку. Ті, хто міг пересуватись самостійно, носили хлопців, бо били дуже сильно".

Через жахливі побутові умови Владислав захворів на відкриту форму туберкульозу, який російські лікарі діагностували як онкологію. Також у полоні він заробив полінейропатію. На додачу до двох контузій, яких Владислав зазнав до потрапляння у неволю, його здоров’я дуже постраждало.

Самбура вдалося вирвати з полону у січні 2025 року. Після повернення й першочергового лікування на бійця чекав шокуючий сюрприз: грошові виплати, які йому належали, нараховували його біологічній матері, яку позбавили батьківських прав ще в 2005 році. Тому мрії, які допомагали Владиславу витримати російські знущання, довелося відкласти.

Самбур запевняє, що у військовій частині зникла його особова справа, в якій він вказав дані про матір. Через це Владиславу протягом шести місяців після полону довелося відновлювати свій статус УБД:

"Мені довелося дзвонити на Міністерство оборони, на Командування морської піхоти, щоб відновити УБД, А коли я звільнявся 22 травня 2025 року, то мені не віддали грошовий атестат. З ТЦК подавали запит на повторний атестат – щоб розуміти, що я не отримую ніяких виплат від частини".

Самбур вважає, що він втратив свої гроші з вини військової частини, тому через суд вимагав посприяти у поверненні втраченої суми. Наразі є рішення суду, яке зобов’язує в/ч 1965 прийняти у Самбура заяву про повернення коштів.

"Вони можуть мені повернути просто мої гроші. А то, кому вони їх віддавали, - це їхні проблеми. Моя мати мені ніхто по документах ще з 2005 року. Коли я підписував контракт, то вказував, що позбавлений батьківського опікування. Вказував і навчальні заклади, в яких я навчався (у школі-інтернаті).

Вони самі би, звичайно, не переказували їй гроші. Як мені потім сказали, мати прийшла зі свідоцтвом про народження. Але ж це не один раз було. Бо вона кожен рік приходила, писала рапорти, і так за кожен рік мого полону отримувала по 100 тисяч, плюс мої оздоровчі.

Єдиний лист, який вона мені прислала в полон, написала ще до того, коли отримала перші гроші. Перша виплата була майже 2 мільйони, і вона після неї пропала.

У своєму позові я вимагав, щоб військова частина розглянула ситуацію і зробила певні дії щодо виплати  коштів. Ми ж вже майже рік судимося з ними. Адвокатські запити їм подавали не один. Вже і виконавча служба їм направляла листи".

Він розповів, що матір Світлану Самбур позбавили батьківських прав, через те, що на той час, маючи п’ятеро дітей, жінка не могла забезпечити їм належний догляд й освіту. Владислав як старший глядів менших, тому не ходив до школи.

"Якби вона хоча б квартири купила на ці гроші, щоб було майно, то ще ладно. Так вона по суті нічого не купила, просто промотала їх, досі виплачує гроші за стару хату в богом забутому селі", - додає він.

Певне спілкування Владислав з біологічною матір’ю підтримував, тому про те, що той потрапив у полон, вона знала. Наскільки володіє інформацією Владислав, то його рідні брати і сестри також брали участь у розтраті його грошей, але довести цього не може.

Зараз 33-річний Владислав мешкає в Черкасах. Він пішов здобувати вищу освіту за фахом психолога, мріє працювати у ветеранській організації. Його підтримує двоюрідний брат, який також пройшов російський полон.

Додатковою трудністю для Владислава став затягнутий процес з оформленням виплат за інвалідність. Відповідний відділ у місцевому ТЦК досі не прийняв у нього документи на оформлення виплат:

"Мені завідувачка поставила дату спочатку 28 серпня - щоб я приніс документи. Я прийшов 28-го числа, у п’ятницю, а вона каже: "У мене сьогодні не прийомний день". А з понеділка вона пішла у відпуску. Зможе мене прийняти аж 10 листопада. Я подзвонив на гарячу лінію Міноборони, залишив скаргу".

Владиславу дали третю групу інвалідності (з необхідністю перегляду), але наразі його стан погіршується. Цього року він вже пройшов один курс лікування у державній лікарні, ще планує пройти 3.

ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА: ВИПЛАТИ МАТЕРІ БУЛИ ЗДІЙСНЕНІ ЗГІДНО З ЗАКОНОМ

У короткому коментарі куратор військовополонених у 501 батальйоні повідомив, що справа Владислава Самбура перебуває в роботі. У розгорнутій відповіді командування в/ч повідомляє, що гроші нараховувалися Світлані Самбур законно, про що адвокату Владислава було повідомлено.

Військова частина подаватиме апеляцію на рішення суду і переконує, що діяла правомірно, адже на відміну від нинішнього порядку у 2022-2023 році військові частини не мали доступу до державних реєстрів і не були зобов’язані перевіряти інформацію.

Крім того, у розмові з Цензор.НЕТ представник в/ч запевнив, що має під руками послужний список й автобіографію Владислава Самбура, де не зазначено про позбавлення матері батьківських прав.

Судячи з відповіді, заява про факт можливого шахрайства військовою частиною не була подана, тому кримінальне провадження не зареєстроване. Чому для того, щоб на це звернули увагу, знадобився наш запит – питання відкрите. Можливо, його має поставити Державне бюро розслідувань чи Військова служба правопорядку.

Наводимо відповідь військової частини повністю:

Кейс Самбура не єдиний подібний навіть в межах 501-го батальйону. Держава зробила певні бюрократичні поліпшення. Так, з 2024 року військові частини отримали право замовляти витяги з реєстру актів цивільного стану і перевіряти, чи зберігаються родинні стосунки. А з лютого 2025 року почали діяти зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за якими члени сімей полоненого воїна чи воячки отримують лише 50% від грошового забезпечення. Решту 50% переказують на депозитний рахунок бійця.

КОМЕНТАР ЮРИСТА: ГРОШІ НАЛЕЖАТЬ ВІЙСЬКОВОМУ

Адвокат Роман Лихачов, який спеціалізується на справах військових, також зазначає, що випадок Владислава Самбура не поодинокий і складний.

"Зараз є позиція судів про те, що кошти, які виплачують родичам, все одно є коштами військовослужбовця, - говорить він. - Є цікавий момент, що навіть у постанові Кабміну і в законі в статті 16 було прописано про те, що родичі кошти отримувати можуть, а от щодо розпорядження і витрат цих коштів ніде чіткого формулювання немає. Тому вже є декілька позитивних судових рішень про повернення коштів військовослужбовців тими, хто отримував гроші військовослужбовця, поки ті були в полоні.

Тобто, перший момент - це цивільна відповідальність, тобто ці гроші повинні бути повернуті".

У випадку Владислава Самбура його мати гроші витратила, при цьому практично не маючи майна.

"Треба з'ясовувати, куди витратила. Бо сказати: "Я просто потратила декілька мільйонів - так не проходить. Це дійсно справа поліції, тому що вірогідним є елемент шахрайства.

Має бути позов до матері, але тут питання і у військовій частині. По-перше, варто з’ясувати, чи всі дії вона зробила коректно, чи не порушила існуючий на той час порядок. Знову ж таки, чи було зазначено в особовій справі військовослужбовця, що мама позбавлена батьківських прав. Це б могло поставити під сумнів можливість отримання нею коштів.

Тут позиція військової частини показова, як і те, що до поліції вони заяву, можливо, не подали. Все-таки ідеться про 4 мільйони, які для військового не дійшли. Військова частина опирається на постанову Кабміну 884, яка говорить чітко, які документи повинні бути надані для отримання виплат. На той момент дійсно не було норми про те, що треба свідоцтво перевіряти, отримувати витяг з РАЦСу.

Також могла бути ситуація, що рішення суду про позбавлення матері батьківських прав, не внесли у базу РАЦСу. У такому випадку держава не створила дієвого механізму для з’ясування обставин і справедливого нарахування коштів.

Такі випадки є. У нас є ситуація, коли людей суд розлучив. Рішення суду від 2011 року, а колишня дружина отримує гроші військового, бо в РАЦС ніхто не відніс рішення суду. Є також доволі схожий випадок, коли кошти виплачували матері воїна, попри існування дружини й дитини".

Наразі схоже, що судова тяганина триватиме, і Владислав ще довго добиватиметься повернення своїх коштів. З будь-якої точки зору, у випадку Самбура держава не забезпечила прозорого алгоритму для забезпечення його прав і перевірки всіх обставин його родинних зв’язків. Ми пам’ятаємо, що в 2022 році держава сама стояла на межі існування і тільки починала вдосконалювати механізми захисту військових. Однак і воїн, що поклав свої витримку і здоров’я для її захисту, заслуговує на інше ставлення.

Підтримати Владислава Самбура можна фінансово на його карту:

4441 1177 0190 1713

 Ольга Скороход, Цензор. НЕТ