Про вакцинацію у війську і не тільки: правець, грип, ковід, сказ
"Усім військовослужбовцям проводяться запобіжні щеплення проти основних інфекційних хвороб" - сказано у ст. 243 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Цей норматив, як і багато інших процедур щодо вакцинації війська, був ухвалений у мирний час і для мирного часу. У реальності він не виконується, а сучасні стандарти перебувають на стадії розробки чи прийняття – на п’ятий рік великої війни.
Зараз, на початку сезону грипу та вірусних інфекцій тема вакцинування військових знову злітає на вістря обговорень. Здоров’я особового складу безпосередньо впливає на рівень боєздатності, епідемії здатні підкосити найпідготованіше військо – історія знає десятки, якщо не сотні таких випадків. Через специфіку побутових умов військові перебувають у групі ризику вірусних та інфекційних захворювань.
Воїн ЗСУ та історик Мирослав Борисенко, радячи статтю про те, як армії УНР та УГА програла війну через епідемію тифу в 1919 році, і про те, як через чверть століття в УПА не допустили повторення такої катастрофи, сам іронізує над сьогоднішнім станом вакцинації в українських силах оборони.
Статистика щодо інфекційних захворювань в ЗСУ, Нацгвардії, СБУ, ДПС та інших структурах оборони дійсно є засекреченою, тому що може відкрити слабкі ланки в підрозділах, а тому становить надзвичайний інтерес нашого ворога. Відповідна статистика з боку агресора також не оприлюднюється (хоча знавці і втішають тим, що у них з вакцинацією гірше, ніж у нас).
Згадане Борисенком опитування дійсно показове. 2 жовтня Офіс військового омбудсмена опублікував результати анонімного опитування в застосунку Армія+, яке тривало з 30 вересня до 13 жовтня 2026 року. Майже 60 тисяч військових взяли участь в опитуванні.
З цієї вибірки у 60 тисяч більш ніж 66% військовослужбовців не вакцинувалися під час служби. 56,5% із них пояснили це тим, що щеплення їм не пропонували. Лише 20,3% респондентів відповіли, що знають про вакцинацію достатньо. Інші опитані хотіли б більше дізнатися про можливі побічні реакції вакцин (42,9%) та їхню ефективність (37,5%). Найбільше військові довіряють інформації про вакцинацію від медичних працівників (43,3%).
Наша армія - це дзеркало суспільства, яке отримало у спадок від СРСР антивакцинаторські фобії та на їхній основі виростило нові упередження - попри існування нових протоколів і вакцин нового покоління. За даними Центру громадського здоров’я, рівень ревакцинації дорослого населення Україні від дифтерії та правця залишається низьким – на рівні 32-45,6%. Вакцинація від гепатиту В, яка для дітей стала обов’язковою з початку 2000-х років, не охопила левову частку діючих військовослужбовців – у силу їхнього віку. Про необов’язкові щеплення, щодо яких військові також в групах ризику, – від грипу, гепатиту А, ковіду, сказу – годі й говорити.
Україна є взірцем у протистоянні РФ для західних союзників, у тому числі, в організації медичного забезпечення діючої армії. У частині вакцинації це часом має комічний вигляд. Експерти-імунологи говорять про щире нерозуміння в очах європейських фахівців, коли ті чують про проблему вакцинації від правця в ЗСУ. Адже планова ревакцинація від правця передбачена кожні 10 років, а екстрена у разі травм – якщо з часу останнього щеплення минуло 5 років. Повномасштабна війна проти Росії триває менше 5 років, однак низький рівень вакцинування дорослих громадян від правця зробив проблему там, де її не мало би бути.
Однак як персональні упередження, так і статутні зобов’язання вирішуються грамотним управлінням й інформаційною роботою. На сьогодні так видається, що питання вакцинації вирішуються точково. Чому так сталося на п’ятий рік війни та чи вживаються заходи для зміни всієї ситуації?
Нашим провідником у темі вакцинації в силах оборони є Федір Лапій – голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики, член Європейської технічної консультативної групи експертів, засновник вже легендарної групи у Фейсбуку "Вакцинація: питання та відповіді".
ВАКЦИНАЦІЯ ВІЙСЬКА - ДОСІ СПРАВА ПІДРОЗДІЛУ, А НЕ АРМІЇ: НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ І АЛГОРИТМИ РОЗРОБЛЯЮТЬСЯ
Наразі багато залежить від грамотності того, хто очолює медичну службу конкретного військового підрозділу. Багато процедур були прописані на мирний час, але вже маємо не перший рік війни. Навіть якщо не брати період від 2014 року, а лише від 24 лютого 2022-го, то ми зараз маємо абсолютно іншу ситуацію. Дуже багато людей були мобілізовані. Вони опинилися в підпорядкуванні Міністерства оборони України, СБУ чи Міністерства внутрішніх справ, де є свої медичні управління, які повинні були б проводити інструктаж для медиків різних підрозділів щодо алгоритму вакцинації особового складу.
Медикам у підрозділах Лапій радить звертатися до Департаменту охорони здоров'я, Центру контролю профілактики хвороб або просто до Центру первинної медико-санітарної допомоги в ППД або в районі, близькому до місця дій підрозділу в зоні бойових дій. Це має такий вигляд: вони виїжджають на день і проводять вакцинацію охочих в певному підрозділі, у тому числі на полігоні чи в навчальній частині. Вони на це витрачають або свій робочий день за порозуміння своєї громади, або свій вихідний день. При цьому витрачають свої кошти на паливо, на амортизацію машини або інші розхідні матеріали.
Також доволі часто медики в підрозділах звертаються до медиків-волонтерів, які займають проактивну громадянську позицію. Витрати медичним волонтерам наразі жодним чином не компенсуються.
"Звичайно, є продвинуті бригади, які мають продвинуті медичні частини - такі, як "Ульф" (медична служба 108 батальйону "Вовки Да Вінчі"). Вони дуже провакцинальні: самі закуповують вакцини і проводять щеплення, - говорить експерт.
Загалом в різних структурах сил оборони є відповідно структурні підрозділи, які повинні були б питанням вакцинації займатися: Міноборони, СБУ, МВС. Врешті-решт є військово-медична академія. Зараз коли йдеться про Міноборони, склалася обнадійлива ситуація. Я думаю, що незабаром ми будемо мати достатньо якісний документ щодо вакцинації військовослужбовців.
Звісно, багато медичних працівників були мобілізовані або добровільно долучилися до руху опору, але серед них є і ті, які мають упереджене ставлення щодо вакцинації. У педіатрії й сімейній медицині ця ситуація за останні роки значно покращилася. Мені це дуже сильно помітно.
Тепер мої друзі, які в цивільному житті були педіатрами чи сімейними лікарями, коли приходять на службу до війська, то організовують процес вакцинації набагато краще, ніж ті, що до війни лікували дорослих (бо вони з питанням вакцинації зустрічалися менше). Для них багато залишається невідомим або вони живуть в певних упереджених ставленнях до вакцинації.
Якщо говорити про інфекційні захворювання й вакцинацію проти них, то на сьогодні ми маємо непогані тенденції, щоб ці питання вирішувати. У Збройних Силах України на різних рівнях управління є керівники, у тому числі в медичних підрозділах, які дуже просунуті в питаннях вакцинації. Це стосується не лише дифтерії/правця, вакцинація від яких є плановою, але це стосується і гепатиту В, грипу і COVID-19".
Федір Лапій наразі лишається головою Національної технічної групи експертів з питанням імунопрофілактики. Незабаром має вийти новий наказ Міністерства охорони здоров'я про новий склад групи, каденція якої традиційно триватиме 3 роки. Новообрані члени НТГЕІ будуть обирати собі голову. До нового складу НТГЕІ подалися і ті, хто має стосунок до Збройних сил України. Нинішній очільник сподівається, що вони пройшли і сприятимуть інституційним змінам.
"Обговорювати це питання потрібно з точки зору і наукового підходу, і підготовки документів. Раніше на рівні штабу з вакцинокерованих інфекцій при МОЗ, куди входять і представники силових структур, ми говорили про те, що потрібно координуватись для вирішення проблеми. Ми розуміємо, що можемо прописати дуже чіткі накази. Але якщо мої колеги у війську або ті, що перебувають на цивільній службі і до яких звертаються військові, не є грамотними в цих питаннях, то відповідно будуть давати неграмотні рекомендації - з приводу екстреної профілактики чи з приводу планової профілактики інфекційних захворювань", - вважає він.
Отже якщо медичні служби підрозділів мають ресурси і бажання організувати вакцинацію, передусім від грипу чи правця, – вони це роблять. Однак якби питання вирішувалося ще на початку входження потенційного військовослужбовця в армійську систему, це зекономило б ресурси і час.
"Я проходив ВЛК півтора року тому на базі Центру первинної медико-санітарної допомоги у Києві, - згадує Лапій. І мовчав, думав: хто ж мене спитає, вакцинований я чи ні, - хоча б від правця? Бо я є військовозобов'язаним, хоч і маю відстрочку як викладач університету. Я доброволець в мобільно-вогневій групі, приблизно раз в тиждень виїжджаю на добове чергування - на шахеди. Але я особа, яка потенційно може бути мобілізована, якщо зміняться правила мобілізації, наприклад. То чому на ВЛК не сказати: "А чи ви давно отримали ревакцинацію від дифтерії та правця? Спустіться поверхом нижче, якщо минуло 10 років з того часу, то пройдіть ревакцинацію".
А мій колега при проходженні ВЛК, коли сказав, що він імунолог, то від лікарки-хірурга наслухався про "шкоду від вакцинації" й інші міфи, які існують і в головах багатьох українців, у тому числі, медичних працівників.
Тобто ми відверто говоримо про проблему і зараз опрацьовуємо нормативно-правове поле про те, що з вакцинації має бути обов’язково рекомендовано військовим".
На запит Цензор.НЕТ Центральна військово-лікарська комісія ЗСУ посилається на застаріле Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, яке передбачає проведення профілактичних щеплень призовникам, але не військовозобов’язаним. На це ж Положення у своїй відповіді посилається і Мінздоров’я.
ПРАВЕЦЬ: ВІД ПОДРЯПИНИ ДО РАНИ
Ревакцинація кожна 10 років показана всім людям, але в умовах війни – ризику опинитися під завалами, в ізоляції, щодня отримати поранення – вона стає обов’зковою. Досвід Федора Лапія на початку повномаштабного вторгнення слугує красномовною демонстрацією вакцинації до, а не тоді, коли біда сталася:
"Я 24 лютого 2022-го зустрічав рано-вранці, бо зрозумів, що відбудеться щось. 25-го лютого у нас підірвали міст. Я з сусідами опинилися практично відрізаними від світу на територія між Дніпром і Десною. Частина людей виїхала і залишила своїх домашніх тварин, які ставали агресивними через те, що хотіли їсти. Коли почалися вибухи, то прибігати дикі тварини, у тому числі, лисиці.
Одразу постало питання готовності до вогнепальних поранень, травм, укусів тварин, опіків, пологів поза стаціонаром, а відтак і питання профілактики правця. Я вже 25 лютого прийшов у фельдшерський пункт познайомитися з ним і сказати, що я лікар на цій території. Мене одразу запитали: "Пологи приймати можете?". Я відповів: "А треба?". Сказали: "Так, можливо сьогодні, можливо завтра". Інших варіантів, крім мене, у них тоді не було.
Я сказав, що пішов готуватися, я нікуди не подінуся, але все-таки порадив шукати й інші варіанти.
Знову-таки, виникло питання поставок вакцин. Відповідальний працівник знаходиться вдома на іншому куточку Києва. Громадський транспорт не працює, вона не має таких грошей, щоб взяти таксі, яке подорожчало в рази, щоб приїхати заради відкриття складу. Дистриб’ютор під ризиком обстрілів також не приїде.
Використовуючи горизонтальні зв'язки, я знайшов вакцини. Пояснив, що ми можемо бути відрізані, якщо кацапня прорветься у Вишгород чи на Троєщину. Будуть травми, рани, а багато людей не ревакциновані від правця.
Від перших днів широко масштабного вторгнення я приєднався до ДФТГ (добровольче формування територіальної громади). У березні 2022 року ситуація розвивалася таким чином, що ми готові були відходити в ліс. Ми мали вакцину проти правця, АДП-М. Я сказав командиру, що варто усім пройти ревакцинацію. Пояснив це я просто: : "А що я буду робити в лісі, якщо хтось підірветься? Як проводити екстрену профілактику правця?" Адже вакцину та протиправцевий імуноглобулін я не візьму з собою".
ГРИП: ЦЬОГОРІЧ УКРАЇНА ВІДСТАЄ РАЗОМ З УСІМ СВІТОМ
Вакцинація від грипу проводиться щороку, компанії-виробники адаптують вакцину кожного року під сезонні очікування. Це щеплення в Україні є рекомендованим, і, можливо, тому не популярне. У попередні роки наприкінці сезону дистриб’ютори були змушені знищувати сотні доз, завезених даремно. Попри це з року в рік довкола вакцин від грипу спостерігається ажіотаж, люди скаржаться на дефіцит та пізні поставки, порівняно із західними країнами. Якщо взяти до уваги, що бодай кістяк війська також має проходити вакцинацію, то дефіцит буде величезним.
Нині листопад, а вакцин в українських аптеках і клініках нема, хоча зазвичай вони з’являлися в середині жовтня. Цього року склалася унікальна ситуація, коли поставки вакцин від грипу затримуються по всьому світу через зміну виробниками складів вакцин. З іншого боку, Міністерство охорони здоров’я не закуповує вакцини від грипу, тому не може вплинути і на імунізацію військових від цієї хвороби. У відповіді на наш запит щодо забезпечення вакцинами закладів охорони здоров’я в системі органів безпеки й оборони МОЗ питання вакцин від грипу не згадує в принципі.
Федір Лапій пояснює, чому держава тут і зараз не може вплинути на кількість поставлених в Україну вакцин від грипу та яка причина затримок:
"Міністерство охорони здоров'я не закуповує вакцини проти грипу, бо у нас немає відповідних нормативних документів, які б дозволяли це робити. Тобто ми не можемо в номенклатуру закупівель включати вакцину проти грипу. У нас є 11 інфекційних хвороб плюс 12 сказ, проти яких ми можемо відповідно до чинного законодавства проводити закупівлю відповідно до календаря щеплення.
Військо – це зріз українського суспільства. Вакцину від грипу ми очікуємо і щорічно маємо ажіотаж, але реальна спроможність щодо споживання вакцини проти грипу – це близько 500 тисяч доз на рік. А населення України - близько 30 мільйонів. І, звісно, групи ризику, які потребують вакцинації проти грипу - це набагато більше, ніж 500 тисяч. Але якщо завезти 1 мільйон доз, то я вам даю гарантії, що наприкінці сезону невикористану вакцину дистриб'ютор буде утилізувати (бо цю вакцину завозять на один сезон) – таке вже було.
Другий момент. У цьому році на сезон 2026-2027 радикально змінився склад вакцин проти грипу. Він постійно переглядається, але тут змінився дуже сильно. Чому я згадав про рекомендації ВООЗ? Якщо ми говоримо про вакцин проти грипу, який ми в Україні використовуємо, то це наразі два виробника: французький Sanofi та південно-корейський G.C. Flu. Для обох цих вакцин віруси вирощують в курячих ембріонах. І може бути так, що те, що актуально для сезону, не дуже добре захоче реплікуватися, тобто "плодитися", у курячих ембріонах. Вже є офіційні заяви в Німеччини, Британії та інших країн про те, що очікується затримка надходження вакцин проти грипу, і це пов’язано з виробництвом цих вакцин, які вирощуються на курячих ембріонах.
Якщо ми говоримо про те, коли очікуються вакцини проти грипу, в якій кількості? Приблизно трохи більше 400 тисяч доз вакцин проти грипу ми очікуємо до кінця 2026 року. За моєю інформацією, десь в середині жовтня близько 250 тисяч доз вакцин проти грипу мали б надійти в Україну від французького виробника. І після відповідної процедури вона стане доступною для використання.
Після відповідного лабораторного контролю, який для вакцин проти грипу спрощений, ми очікуємо, що в листопаді вакцини з'являться передусім у приватних медичних закладах (бо вони резервують у дистриб'юторів певну кількість доз). Але все одно певна кількість потрапить в аптечну мережу. І ми ще очікуємо на певну кількість гуманітарної допомоги".
COVID19: НІКУДИ НЕ ЗНИК
Щодо щеплень від ковідуCOVID-19, то рекомендації залишаються практично незмінними і в Україні, і в інших країнах, пояснює експерт:
"Хоча це інфекція респіраторного тракту, і у перші роки її сезонність припадала переважно на осінь і кінець зими, але в останні роки чимало випадків фіксуються влітку. Вакцинація чи ревакцинація залишається актуальною для груп ризику тяжкого перебігу. У першу чергу йдеться про вагітних жінок і людей літнього віку ( 60+). Вагітним рекомендовано під час кожної вагітності, а людям похилого віку - кожні пів року для того, щоб підтримувати захист від тяжкого перебігу COVID-19. До того ж, у січні 2020 року ще до потрапляння в Україну першої дози вакцини від COVID-19, ми прописали, що військовослужбовці входять до кола тих, хто має бути вакцинований першочергово.
Коли почалося широкомасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року, то статистику по захворюваності на COVID-19 не оприлюднювали. Я до неї мав доступ і скажу, що COVID-19 нікуди не зник. Бо дуже часто я чую про те, що COVID-19 закінчився з широкомасштабною агресією. COVID-19 не закінчився. Ми мали статистичні дані щодо підйому захворюваності на COVID-19 зокрема в березні 2022 року. Потім пішов спад, але мої друзі, які як медики опинилися у війську, говорили про COVID-19, пневмонію, ураження легень".
СКАЗ: ДЛЯ ПОЧАТКУ ПОТРІБНО ЗРОЗУМІТИ, СКІЛЬКИ ДОЗ УКРАЇНІ РЕАЛЬНО ПОТРІБНО
Епідемії сказу в Україні немає, попри поширену думку. Плутанина може виникати через те, що у певних районах оголошений карантин через випадки сказу серед тварин. Воєнні обмеження спричинили значне підвищення ризиків поширення сказу серед диких тварин, передачу вірусу свійським тварин та можливість від них підхопити вірус людям.
"Епідемії немає, бо не зовсім коректно використовувати саме поняття "епідемія" для випадків сказу. Україна є ендемічною країною щодо сказу. Тобто, у нас є тварини, які слугують резервуаром для вірусу сказу. Вони його переносить, передають один одному і для нас становлять небезпеку, - уточнює Лапій.
Через війну неможливо проводити, як раніше, вакцинацію диких тварин і відстрілювати їх. Для того, щоб розкидати вакцину, потрібно мати доступ до авіації. Хоча робота продовжується, вакцини розкладають. А стріляти в період воєнного стану поза роботою в силах оборони також заборонено, тому на паузі й мисливство. А полювання на тварин – це не просто вбивство тварин, а також певна регуляція, щоб забезпечити харчовий ланцюг.
В Україні найбільше ризиків в дикій природі щодо сказу ми мамо серед лисиць, бо лисиця забігають на домогосподарство. Якщо вони вже хворі на сказ, то не мають певних бар'єрів, вони цапаються з домашніми нашими улюбленцями, котами, собаками, наприклад, а коти і собаки нам цього не розкажуть. Сказ береться від того, що дика природа до нас наближається, у багатьох регіонах країни ми бачимо, що у нас тут вже цілими зграями ходять олені.
Якщо говорити про Київ або інші регіони, то частіше за все ми сказ виявляли серед котів. В Україні з реєстрували сказ серед коней, корів, бобрів. Я живу під Києвом. Те, що там лисиць багато бігає, вже не секрет, але з'явився червонокнижний орел. Я виїжджаю вночі на чергування з тепловізором і, по-перше, ходять плямисті олені, штук 30 у стаді, ходять козулі, козли, лосі. Мій колега по мобільно-вогневій групі сам мисливець, і якось коли він пішов прогулятися до Десни, то зустрів вовка. А вовків ми не бачили вже дуже давно. Чи ці тварини можуть бути заражені? Можуть бути, бо їх може вкусити скажений вовк чи лисиця".
Новий стандарт лікування сказу набуде чинності з 1 січня 2027 року, і в ньому також є окрема згадка про військових. З формальної точки зору її не никнути, бо вояки і вояки перебувають у групі ризику через близькість до диких та здичавілих тварин на полігонах, у сірій зоні та на лінії бойового зіткнення. Однак з точки зору реалізації на сьогодні дуже важко забезпечити вакцинацію величезної кількості людей з метою профілактики чи вже після контакту з твариною.
"І раніше виникало питання про доконтактну профілактику сказу, тобто до можливого укусу, контакту зі скаженою твариною, і військові тут у групі ризику. Скільки військових потребуватиме такої доконтактної профілактики? 500 тисяч, 1 мільйон? Як це реалізувати?
Якщо мовити про тридозну схему щеплення, скажімо 500 тисяч людей, то необхідно 1,5 мільйона доз вакцин. А на який період це забезпечить гарантії захисту без необхідності проведення екстреної імунопрофілактики після укусу? Відповідь – до трьох місяців. Через три місяці, якщо відбувся укус, потрібно за спрощеною схемою провести екстрену профілактику сказу. І це, звичайно, краще, але питання, хто повинен це закуповувати, чи може бути гуманітарна допомога використана на військових? Ні, на військові потреби гуманітарну допомогу не можна використовувати", - говорить Лапій.
Часто навіть цивільні лікарі глибоко в тилу в різних регіонах не дотримуються чинних рекомендацій:
"Тут склалася ситуація, подібна до тієї, що і з вакцинами проти грипу. Дистриб'ютор, який має бізнес в Україні, розраховує споживчу активність населення. Якщо вони завезуть мільйон доз вакцини, а використано буде 500 тисяч, то решта 500 тисяч будуть утилізувати.
Якщо подивитися, скільки людей отримали антирабічну допомогу (після укусів тварин. – Ред.), а скільки було зафіксовано укусів, що підпадали під екстрену профілактику сказу вакцинацією, то виходить незбіг. Чому так відбувається? Я свого часу був головним дитячим імунологом міста Києва, і в тому числі формував заявку державі на забезпечення міста Київ вакцинами, відповідно до календаря щеплень. Відповідно отримував заявки від медичних закладів, і так само так само я знаю ситуацію по Україні – потреби регіонів формуються з низів. Медичний заклад подає, що, наприклад, йому потрібно 50 доз, бо минулого року використали саме стільки. Цю заявку подавали нагору нам, а ми - на національний рівень.
У нас досі є медики, які відмовляють від вакцинації навіть після укусу – мовляв, спостерігайте за білочкою в лісі, яка вас вкусила. Ми читаємо в мережі всі ці перли: доходить до того, що лякають, що через антирабічну вакцину "виросте хвіст чи роги". Ще часто чути, що буде так погано після вакцинації, стільки побічних ефектів, що воно не виправдано".
Необхідно вольове політичне рішення для того, щоб шукати шляхи, яким чином цю проблему вирішити і, найголовніше, зазначає Лапій, вибачаючись за відвертість, - "щоб нам за це нічого не було".
"Якщо нам регіони з року в рік дають заявку на 50 тисяч доз, а ми замовимо 150 тисяч доз, спрогнозувавши реальну потребу, то у правоохоронців можуть виникнути питання: на підставі чого? Адже ідеться про закупівлі й витрату державних коштів. Є Генеральна прокуратура, є всі інші органи, які будуть чекати, коли Акела промахнеться.
У часи, коли я очолював напрям дитячої імунології міста Києва, то зустрічався з різними правоохоронними органами. Я їм казав: "Хлопці, давайте, щоб ви сильно не мучилися, я вам скажу, за що ви мене можете посадити. Є вакцини, але з надлишком, - ви мене можете посадити, немає вакцин і буде дефіцит - ви мене також можете посадити. Тобто у мене ситуація цугцвангу, тому в принципі я вам розкрив всі карти. І якщо ви захочете мене посадити, то відкриєте справу і зробите винним.
Ми повинні на національному рівні озвучувати проблему і пропонувати рішення. Треба чесно сказати, що навіть якщо на місця можна дати трохи більше вакцин, то не завжди лікарі знають про доступність вакцини проти сказу, яку закуповують за рахунок держави. Тобто має бути велика інформаційна кампанія. У деяких громадах мені говорили, що вперше чують про те, що держава закуповує вакцину проти сказу, тому вони закуповували її за свій місцевий бюджет. З іншого боку, варто комунікувати з правоохоронними органами і озвучити рішення на національному рівні – щоб потім за збільшення доз вакцин при закупівлях не було претензій".
Імунолог сповнений оптимізму і вважає, що Україна зараз рухається таким чином, що проводячи навчання онлайн і офлайн, маючи активістів і просто небайдужих людей, створюючи сучасні стандарти, формуючи культуру профілактики і лікування сказу, борючись з міфами щодо вакцинації проти сказу ми йдемо до реальної цифри кількості вакцин, яка нам потрібна.
Ольга Скороход
