Бои под Светлодарском. Результаты на 21 декабря

мне сказали, что єтот тяжелораненній - гру-шник. И он у нас сейчас. Его случайно "обнаружили" среди наших раненных пацанов.. Наверное теперь будем выменивать. На наших Героев. На погибших или на живых.

Не понятно зачем тогда антибатарейные радары или прислали их не рабочими?

Выходит разведка в прифронтовой зоне не ведётся,контратаковала одна пехота на узком участке без поддержки средств старших командиров ,лишь имеющимися в наличии силами,за что и выгребала с флангов ,и вынудил её к этому своими действиями противник..Вечная память погибшим и живим героям,успешно выполняющим боевые задачи несмотря на жёсткое пртиводействие ,ограничение инициативы,нарушенное боевое и материальное обеспеченье,неорганизованное взаимодействие и дезорганизацию управления войсками со стороны высшего военно-политического руководства страны,которое действует в интересах противника.

https://www.facebook.com/profile.php?id=100009048359932&fref=nf Іван Мирний
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1709900222654906&id=100009048359932 Вчора о 13:12 ·
ДВІ ДОБИ ПЕКЛА
Ранок ...
Терміново тапік кричить "Мирний збирай групу і вали на первий організм там орки прорив роблять", беру трьох своїх плюс в нагрузку ще шість з роти висуваюсь, я резервна група. Сиджу чекаю слухаю по рації контратаку Наших: "Шайтан пішов вперед, вже пройшов їхню СП".... натаптую доріжку в "Замку" туди назад. Мої сидять теж рвуться - чекаємо наказу...
Під обід "Резерв на опорник зустрінетесь там з батальйонкою і підете на зачистку їхніх окопів" "Приняв!!!" кричу. Дорога перевіз весь особовий, каже зкб "там їх немає треба зайняти їхню передову позицю і закріпитися", ну раз немає можна пхнути на броні. наш десяток плюс п`ятірка батальйонки з Нашого крилатого братерства на беху і вперед... 800 метрів швидко пролетіли, 10 метрів до їхніх окопів, беха зупиняється... і тут настало пекло!!! Орк визирає з окопу і полосує броню чергою! 10 метрів!!! Десять довбаих метрів!!! І нікого! Жодного не зачіпив! Лечу з броні на землю, автомат не випустив приземлився вдало - прямо на копчик, болі нема, адреналін всюди. Всі лягли і накривають окоп свинцем з латунню, зправа крик! Ванька Пірання! Під гусенецею бехи, лечу до нього, витягую, він кричить "братан мене переїхало не лишай мене!!!" тягну за розгрузку... синіє.... хтось кидає в окоп гранату зліва по стежці спостерігаю три організма, випльовую туди десяток куль, пацаи приєднуються, двоє по черзі падають, третій уходить.... поряд на колінах з роти Кірюха, по очам бачу котужений... даю по потилиці кричу "Помагай бл@ть".... Ванька кричить ..... стає багряний... беха поїхала.... бачу на землі рацію, хапаю кричу "Купол Тополю, Купол Тополю потріба термінова евакуація, як приняв!", "Приняв Тополь коробочка через три маленьких", тягну Івана.... "Ваня не кидай мене, Мирний не кидай", "Не лишу братан, тримайся зараз тобі налбік вколю, потерпи потерпи братику....". Підрулює беха, полива вогнем поле перед нами... до неї 20 метрів .... тягнемо.... "Вань зараз буде дуже боляче потерпи братику, потерпи Ванюх, Кірюха тягни! Тягни с@ка, ТЯГНИ!!!".... тягнемо, Ваня кричить..... над головою залізний дощ, чвіркає об броню, ось десатний відсік відкриваю кричу "Кірюха в середину", подаю йому Піранню, він дивиться на мене з середини, закриваю люк кричу механу "Пішов Пішов!", повзком залажу в сепорський окоп, під ногами мертвий орк з розкроєним черепом, ніхто не звертає уваги ходять по ньому, шо поробиш війна, кричу "Робимо простріл посадки зліва", зправа наші вроді взяли позицію Крест. "Тополь Тополь я Шайтан, вертаюся від орків не підстрельте", "Приняв Шайтан", біжу на лівий фланг, під ногами другий сепор, теж розкроєна черепушка мозги назовні, переступаю кричу своїм - "там наші зараз будуть йти - не стріляти!" "Шайтан Шайтан підходь наші тебе чекають!" "Приняв Тополь до тебе метрів триста"... вертаюсь на центр, там Макс стоїть і піхотинець, в Макса рука в крові... "Хлопці вивезіть мене звідси", зараз братанчик тебе витягнуть, в піхотиця пробита права рука, дирка з палець, кричу - дайте транспорт в мене два триста! "Шайтан Шайтан де ти?"... тиша, викликаю ще раз.... "Я Гонта я Гонта шайтан двісті, лишився, підхожу до вас", матом кричу, підходять, Кіндер Гонта і Драник, в Кіндера пробита нога, під`їжджає беха грузимо поранених, жарко як в пеклі.... коректую по рацї арту відстрелюємось в ліс, в окопах 10 чоловік, викликаю по рації підмогу.... поки нема чекайте, накриває арта, половина контужені, кричу дайте евакуацію ми тут довго не протримаємось! "Мінус мінус зараз вам підвезуть БК", в Антона зламана рука, Колясік прочісує ПКМом посадку і поле перед нами, бойовий метр), ще один поранений, контузило вже тупо всіх, третя година бою.....
Викликаю по рації беху, приїжджають привозять БК, гружу Монгола і другого пораненого, сідаю з ними попутно кричу "Колясік я з слідуючою ходкою вернусь", в десанті поїхали, на РОПі находжу старшого, лейтенант де подкрепа???? Потрібен АГС люди ночніки і теплаки - по темноті не витягнемо.... нема.... матюкаюсь, "Якшо не буде подкрепи я Своїх виведу і по@уй на ту позицію", "Поясни це в штабі!", набираю, підімає НШ, товариш полковник дайте підмогу, та їдуть вже до вас їдуть.... хвилин 15 підтягується 25-тка, старший якийсь Чорний. Їдемо назад на позицію. Колька і разведоси реально радуються - "Шо скотиняки думали я спетляв?" посміхаються, кажуть шо нє) навіть не думали такого, брешуть певне....
Ніч.....
Нас далі криють артою, шістьох з групи що залишились згуртував в бліндажі, поставив Коляна на ПКМ, будемо його по черзі міняти, Чорний бігає й кричить шоб я виставив своїх в окопи, кажу "В тебе людей вистачає мої хай поки відпочинуть", шось бубнить типу як ви авторитети задовбали, кричу з бліндажа шо він резиновий виріб і обіцяю набити @бало...починають боліти ребра і копчик, нестерпно, голова розколюється, все - адреналін вийшов, виходимо по черзі на окоп поряд перестрілюємося з сепорами, лежу встати не можу, в 12 ночі приїжджає беха з БК пацани кажуть шоб я їхав, посилаю культурно нах@й. Забирають 200-х сепорів, 4 організма. Гонта сидить чуть не плаче, Шайтана неможливо забрати, під ранок починають крити з автоматів, чути підібралися метрв на 250-300, потім накривають ствольняками 122.... чути тільки коли вже прилетіло. Колю налбуфін - біль стихає але починає рубати, наркота чи шо, через сім годин аж відпустило, попутно прибиваю озноб ібупрофеном. Дзвоню замкомроти - нас поки не будуть міняти....
Ранок другий....
Наглотався ібупрофена кості нібито менше болять, ходжу з пацанами збираю БК.... бажання звалити дуже сильне, але ззовні не показую, Андрюха сидить труситься, нічого братан боятися це не погано..... "Це в мее перший бій ТАКИЙ" каже..... очі налякані, любий розрив ховається, мені й самому страшно до чортиків.... але як командиру треба зберігати спокій, молюся вже вдесяте.... Нічого пацани скоро нас поміняють, якось не дуже походу впевнено вийшло, пробую шуткувати, виходжу деколи на окоп вистрілюю на простріл два три магазини і заряджаюся.... Сидить поряд Ромка з батальйонки.... Каже шо дзвонив до свого їм кажуть зніматися. Нє кажу - мені треба своїх на заміну дочекатися.....
В обід знову пекло.... стріляють по окопу усім чим тільки можна.... чути шо підповзають вже близько... відкриваємо вогонь у відповідь, БК розтає як сніг під кулеметом.... набираю зкр , братан, в мене люди всі контужені - ДЕ заміна!!! Чекайте.... дуже не хочу в полон, і здихати теж не хочу, щоб заглушити ці думки переключаюся на зарядку магазинів.... кості й голова болять нестерпно... після обіду приїжджають троє наших, Зубра радий бачити неймовірно.... інші на підході, лишаю поки групу на місці.... вдесяте хлопці мене забирають шоб не набив Чорному морду. В шість вечора вже темніє приїжджає мотилига, вилітаємо наверх кулею розгружаємо БК і покотом пірнаємо в середину.... поміняли.... дякую Богу всю дорогу.... біля наших позицій мтлб ламається, забираю контуженого і Наших п`ятьох і йдемо пішки на РОП. По дорозі ще два рази свої обстрілюють. Прийшли на РОП.... хочеться цілувати землю.... та зберігаю холодний вигляд, американці кажуть - бі кулл. Шістка моя стоїть там де і лишив, кидаю автомати на сидіння, Колясік сіда зпереду.... їдемо до себе на базу.... кілометрів 10. Дзвоню жінці, плаче, дві доби не розмовляла.... Все добре, кажу... Живий.... Сьогоді Святого Миколая, дякую за подарунок...

То есть забрали у сепаров два опорных пункта, которые по минским соглашениям наши. Вот только так и возможно выполнять минские соглашения.

"Отгремели основные контактные бои, спровоцированные нашими военными «гениями» на «светлодарской дуге». Впереди ещё сотни тонн снарядов всех калибров, которые ещё летят и будут лететь в наших хлопцев в качестве эндшпиля этой боевой стычки. Счёт потерям по ней ещё, очевидно, не закрыт. Командиры и командующие всех уровней, даже наш НГШ и его заместитель - сейчас командующий АТО, разобрались, что же там произошло. Для изменения тактической обстановки на том участке одной из сторон необходимо ввести в бой значительные резервы штурмового уровня без каких-либо гарантий успеха. Теперь можно изложить некоторую детализацию этого боевого эпизода. Постараюсь покороче, не углубляясь в оперативные промахи наших «полководцев». О них напишу после рождественских каникул, чтобы интересующиеся «альтернативной» военной периодикой военачальники не зажевали изложенные аргументы праздничным оливье и не запили вискариком.
В заставку вынесена картинка, которую я стянул в одном из материалов «победного» содержания, чтобы был понятен «масштаб» и география нашей «победы». Своих графических материалов выставлять не буду, на всякий случай, этих вполне достаточно. На положения двух ОП и даже села не обращайте внимания, ОП нарисованы не там, а «село» - это несколько нежилых строений в километре от окраины села с таким названием. Всё внимание на рощицу, обведённую красной линией. Эта рощица не шире 200 и короче 900 метров была ареной битвы последних дней. По ДНРовской «классификации» эта рощица обзывалась «Кикиморой». Западней этой рощицы сразу за краем картинки есть ещё один окопчик, бывший точкой передового дозора противника под названием «Крест», но рассматривать его как оборонительную позицию сложно. «Крест» сейчас контролируется нашими бойцами. Загромождать текст окружающей обстановкой не буду, но скажу, что сидение на «Кикиморе» определённо требовало от сосланных туда ДНРовцев не слабого мужества. Эта рощица никакой высотой не является, можете убедиться на картинке - она у самого уреза воды небольшого водохранилища. Справа и слева на дистанциях 500-1000 метров находились боевые порядки нашей пехоты. Грунт в рощах рыхлый, что делает земляные укрепления в них крайне ненадёжными при правильном использовании даже обычного ОФ снаряда. Артиллеристы могут посчитать, сколько снарядов нужно, чтобы качественно перепахать эту рощицу, не оставив там ни одного блиндажика, тем более длиной она как раз параллельна эллипсу рассеивания (исходя из направления стрельбы). Порой, внезапно проснувшись, БрАГ-54 за одну ночь куда-то, даже им не известно куда, «выгружали через канал ствола» этих снарядов гораздо больше. Надо признать, что иногда они попадали в территорию, «контролируемую противником», но, к сожалению, далеко не всегда. В общем, если бы командиром этой БрАГ был относительно толковый офицер, а в объектив своего оптического прибора эту рощицу видел, к примеру, «Маклауд», «Джексон», «Кремень», «Солнышко» или любой другой толковый артразведчик, то пережившим там ночь, сумевшим откопаться и вернуться к своим ДНРовцам, можно было бы сразу присваивать «звание» героя обоих «новороссий». К слову сказать, артразведчики 25-го батальона в этих боях участвовали, но в качестве стрелков и командиров пехотных групп, поскольку в «новой украинской армии» их знания и опыт оказались не востребованными. Командовал этой бойней командир другого батальона под чутким руководством не менее «одарённых» начальников вплоть до ЗНГШ. Бойцам 25-го батальона в этой трагедии была отведена только роль пушечного мяса. Почему-то меня не удивило, что к исходу 2-го боевого дня на отвоёванных позициях остались только бойцы, столь не любимого командованием, 25-го батальона. Чтобы разоблачить подлые сплетни о 25-м батальоне, давно распускаемые лично НГШ Муженко, я напишу отдельный текст, скоро.
Участникам боёв за Дебальцево трудно себе такое представить, но в маленькой рощице, зажатой между нашими боевыми порядками, прекрасно наблюдаемой практически отовсюду, с узеньким просматриваемым коридором подхода, успешно выживал и пил кровь нашей пехоте ВОП противника. Там, где есть артиллерия, срок жизни такому ВОПу меньше суток. Один миномёт, даже «минского» калибра, может запечатать эту мышеловку наглухо. Но наши полководческие гении не ищут лёгких путей. Им проще использовать благородный порыв украинских воинов и штурмом овладеть столь «ценным» трофеем. Если бы «Купол» и комбриг-54 лично возглавили атаку пехоты, как это, к примеру, принято в армии Израиля, по крайней мере, это было бы честно! Но эти командиры «наблюдали» за происходящим на безопасном расстоянии по средствам связи. Если бы они, как положено общевойсковым командирам, организовали взаимодействие передовых отрядов пехоты с огневой поддержкой и своевременное подавление активных огневых средств противника, это ещё как-то можно было бы принять. Но нет, они устроили «рыцарский турнир» на стрелковом оружии между хорошо закопанной пехотой противника и нашей атакующей пехотной группой. А потом ещё спокойно наблюдали на протяжении почти 10 часов, как нашу пехоту, чья атака захлебнулась кровью в середине рощи, безнаказанно и безответно утюжат все калибры «новороссии»… Впрочем, не совсем спокойно, а переполненные гордостью за представление к очередным боевым орденам. Насчёт орденов это не шутка!
Итоги. Семь убитых героев, один воин пропал без вести, около 50 бойцов выведены из строя от ранений и контузий, «захвачено» меньше половины рощицы, расположенной в 500 метрах от нашего ВОПа, в которой размещался ВОП противника. Количество «освобождённой» территории 0 квадратных метров, поскольку ни одна хата, поле или даже огород, не выведены из зоны «войны» в зону «мира». Комментировать потери противника, озвученные нашими пропагандистами, не буду. Цена их информации невысока. «Размен кровью» происходил в крайне невыгодных для нас тактических условиях, поэтому не верю в пропорцию в нашу «пользу». «Удивительное» совпадение начала этого «сражения» с пиком тяжёлых информационных проблем власти оставляет много вопросов к этой самой власти. Поскольку не только дал «добро», но и общее тактическое руководство этой «мясорубки» осуществлял целый заместитель Главнокомандующего.
А мы почтим память наших павших героев."
СЛАВА УКРАИНЕ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!

Одно непонятно, если ВСУ доблестно наступали и заняли опорные пункты то каким образом трупы украинских солдат оказались на территории противника?