РУС
8943 посетителя онлайн
Нацгвардейцы уничтожают танк, БТР и российскую пехоту в ближнем бою в Мариуполе. ВИДЕО
Нацгвардейцы уничтожили танк, БТР и российскую пехоту в ближнем бою в Мариуполе.
Об этом написал на своей странице главный редактор Цензор.НЕТ Юрий Бутусов и опубликовал видеозапись с фрагментом уличного боя в Мариуполе.
"Полк Нацгвардии уничтожает танк, БТР и российскую пехоту в ближнем бою в Мариуполе! Видео записано из прицела украинского БТР-4. Потрясающий героизм и мастерство наших воинов! 18 суток в полном окружении, штурмы, бомбардировки, но они еще сильнее оккупантов!", - написал Бутусов в комментарии к записи.
Топ комментарии
Хто знає з чого це хєрачать?
- товарищ прапорщик, пушка стрелят по параболе. а если ее на бок положить, можно изза угла стрелять?
- можно. но по уставу не положено.
https://t.me/charter97_org/67172
Уничтожен спецназ ГРУ кабардино-болкарии какой-то. Если вкратце
- Степановна, а ваші вчора з Полтавщини вернулись кажуть?
- Еге.
- І шо там?
- Гадяцьке Сахварі
- Шо-шо?
- Капшо, глухих повезли. Кажу, мєсні вже 10 танків назбратали.
- Ну а шо ці москалі хотіли?
- Та понятно. Знали на кого йшли? У нас он сусіди за два метра межі готові косами друг друга різать, а тут якийсь кацап миршавий дума, шо ми йому все так оддамо.
- Садок вже обрізали?
- Я сікатор на друге діло заточила. Хай полеже.
- Тай то правда.
- А чули під Херсоном про оте село кадировськой слави. Де вони як мухи на липку лєнту лізуть.
- Еге. Якось воно ще так інтересно називаєцця. Чорноїбаївка, чи шо.
- Таке говоряще названіє получилось, хтоб міг подумать.
(Мовчки пронаблюдали, як Гаврилович прогнав мимо табун гусей. Мороз. Гельготять, пар з дзьобів вале. Лапи красні, як варені раки.)
- Бачила Юхимівну на базарі - каже за Кайдашівкою у полі гуси збили істрібітєль. Представляєте?
- Ото наздогнали і збили?
- Получаєцця так.
- Представляєте як мєдлєнно літа москаль?
- Та шо ж тут представлять. Природа. Й та поніма за кого ступаться. Хай ще от зійде сніг. То і черви наші тож поможуть.
- Та тут кажен підключицця. Триюродну сестру Матвіївни, з Навуселиці, помните? Ту шо під Лебедин заміж забрали.
- Еге. Добрєйша така на весь куток була. І муху не зобидить. А шо?
- Так казали недавно до неї припльонтались восім кацапиків. З лісу. Кажуть: «ми другий день не їли. Нам би шо перекусить». Так її серденько добре не видержало. Пирогів їм напекла.
- Оце да! І шо? Надіюсь хоть гливких?
- Та поки з блекотой поїли вже з вовчими ягодами і виносити не стала. Так в жомовій ямі і пригорнула.
- Раю, я оце кажен день просинаюсь і думаю: «шо вони тут в Україні забули?»
- Совість?
- Смерті мать шукають.
(Провели очима Олександрівну з козою. Побігла бігом. Не понятно хто кого за прив'язь веде. Не поздоровкалась. Точно заходилася.)
Сонце сідало за тополю, золотим диском обіймаючи практично усю крону. Тополя, як божа матір.
Обидві тричі перехрестилися.
Помогай вам Бог.
вообще трудно с**е представить все это, там.
поскольку боеприпасы долго не пополняются,
думаю наши будуть прорываться в лоб.
А унизу - казковий Зурбаган
Хизується червоними дашками,
Статечними купецькими домами.
І грона винограду у садах
Неначе просять їх скоріше зняти.
А далі - море сріблом розлилось
І кличе, хоче тебе обійняти...
Тепер, напевно, тільки пригадати
Ми Маріуполь зможемо таким -
Гостинним, світлим, добрим і багатим...
Натомість горе, сльози, смерть і дим.
Валентина Зав'ялова
Харків