Из 30 российских штурмовиков выжил только один - его взяли в плен наши теробороновцы на Северском направлении. ВИДЕО

Бо швидко зрозумів - вбивати не будуть. Ти що, думаєш, він не попрощався з життям, коли тільки сів на свою беху? Та вони з першого кілометру їхали повз неприбрані трупи своїх. Хлоп, видно, реально від щастя поплив, як від приходу - в нього руки трусяться...

Зрозумій, в засрашинській армії штурмовики - це "м'ясо". І самі штурмовики це теж добре розуміють. Їх реально розстрілюють за відмову йти на штурм. Без суду, "за рогом". І це якщо пощастить - місяць "на ямі", з мінімумом одягу, зимою - часто буває.

Я б може й не пристралив, але за те, як вони з нашими, води ні краплі точно не дав би, хіба морської і годував би до обміну суворо дотримуючись меню, яке складуть визволені з полону наші хлопці.

НІ, наших одразу розстрілюють. Тому, поведінка нашого бійця, мені не зрозуміла.

Іди в ЗСУ, будуть таку безкоштовно видавати. Два роки таку постачають. Виробник "Оболонь". Пляшки часто протікають, але вода на смак смачна

Вона не газована.Коли жарко,напитись не можна.Для кави годиться,а так то ні.

Терроборона подрабатывает на курево)))

Типовий "зет-шторм": виглядає так, ніби тільки що з Бухенвальду.

лугандони по різному виглядають. В совку взагалі практикувалось "переселення народів". А конкретно на луганщині та донеччині, в 1945-1947 роках взагалі будь-кого приймали працювати за копійки. І не здавали мєнтам. Річ у тім, що з міст туди мало бігли, а переважна більшість хлопців та дівчат "прибульців" була з колгоспів, з яких НЕ МОЖНА було чкурнути без документів - паспорти не видавались масово, а для отримання треба було вибивати документи з поясненням "куди, нащо" - і не видались документи, якщо "голодую, поїду на заробітки" - сиди в своєму селі, пухни від голоду, "піднімай колгосп".

В мене так дід втік з колгоспу по розведенню "тутового шовкопряда" з одещини в 1946 році на луганщину. По жерти тутових шовкопрядів не зміг. 5 років жив в землянці. Перші 3 дитини вмерли від дифтерії - антисанітарія страшна була, а в лікарні без документів самий гуманний совок не приймав навіть вагітних і дітей - баба народжувала теж в землянці.

Я в курсах, у меня отец родился в Макееке, дед и баба застряли там - не могли вернутся на родину в Белоцерковшину, добирались туда 10 лет после 1-й мировой и гражданской.

Наш черкаський суржик ні з чим не сплутаєш.Я земляків в армії з першого речення впізнавав.