Коли почнеться третя світова?
Війна Росії з Україною почалась задовго до того, як на нашу територію полетіли бомби. І задовго до того, як Росія тимчасово окупувала Крим. Імперія зла розпочинала війну з пропаганди, яка мала на меті розколоти наше суспільство, підірвати довіру до української влади, знищити віру в базові європейські цінності.
Тому на питання "Коли почнеться третя світова війна?" відповідь однозначна: вона вже розпочалася. Питання часу, коли інформаційний етап перейде у військовий конфлікт світового рівня. А для цього вже є передумови — безпілотник долетів до Загреба, біля кордону Польщі вже були бомбардування.
Коли у 80 країнах світу тривають акції на підтримку #NoFlyZone, а влада цих держав не закриває небо над Україною — це втрата легітимності рішень влади у цих країнах. І Росії вигідно показувати цю втрату легітимності на весь світ, підкреслюючи бездіяльність заходу черговими бомбардуваннями.
Коли Захід, який десятками років доводив, що він стоїть на засадах демократії і захищає свободу, дивиться, як бомбардують новонароджених дітей і породіль в центрі Європи, і при цьому з’ясовує по кілька днів, з якого ж аеропорту мають вилетіти до України літаки — це ставить на терези логістику і життя немовлят. А значить під ударом європейські цінності, бо життя немовлят і породіль мали б переважити. Ці два поняття ніколи не мали б стати паралельно на шальки терезів.
Путін це добре відчуває і знає, як далі все більше цим маніпулювати.
Коли хитаються європейські цінності, то немає єдності. Але єдності у світі не було ще на старті.
З того часу, коли одні країни слали Україні "Джавеліни", а Німеччина дала 5 000 касок і забороняла давати зброю чи літати через її повітряний простір, аби доставити допомогу.
Польща, до прикладу, долучилася максимально на старті і до того, як розпочалася нова фаза у визвольній війні України. А Туреччина, мусульманська країна, яка чудово знає, як влада Росії причетна до нищення мусульманського світу, до останнього намагалася балансувати і грати в нейтралітет.
Так, тепер Німеччина змінила позицію, і Туреччина теж. Але це сталося не через еволюцію в цінностях, а через бажання зберегти обличчя. А базовий мотив — це свої кишеня й економіка.
У голівудських фільмах захід завжди демонстрував, як за свободу і демократію готовий боротися зі спецслужбами Росії, там головний герой завжди був готовий перемогти владу Кремля. Але історія доводить, що цінності демократії і свободи захищати по-голівудськи у реальності можуть лише ті люди, чиї цінності якісно кристалізувалися і чия єдність базується саме на цінностях, а не на бажанні не втратити обличчя. І коли через кілька років Голівуд зніме про це фільм, якщо він буде документальним, то багатьом державам буде соромно. І це ті цінності й ідентичність, які будуть переноситися і на дітей, і на онуків століттями.
Світовий порядок і його інституції та меморандуми виявилися неспроможними забезпечити мир у третьому тисячолітті. І це відбувається не тому, що Росія сильна, ні. Росія має слабку армію, і Збройні Сили України це доводять не один тиждень поспіль. Неспроможність забезпечити мир відбувається через слабкість цінностей і єдності Європи.
Допоки так буде, імперська псевдоцінність, яку вибудовує Росія, намагатиметься відвоювати свої позиції й наступати на демократію.
З огляду на це світ зараз потребує нового безпекового формату. Ті країни Європи, які відчувають себе єдиними у своїх цінностях, мають гуртуватися для того, щоб закрити небо над Україною своїми силами. Польща і країни Балтії мають зрозуміти: не час сподіватися на те, що інші країни будуть готові стати на захист, коли інформаційна війна перейде для Європи в іншу стадію.
Україна, яка засвідчила, що має єдність довкола основоположних демократичних цінностей, готова розбити ворога на землі. Ми потребуємо нових дієвих інструментів, аби захистити не лише себе, а й всю Європу. Захистіть небо над головами наших дітей і цивільного населення, і армія держави-агресора буде знищена у найкоротші строки.
Наша армія і наш народ повернуть Європі мир.
Саме тому я вірю у нашу перемогу над ерефією, однак маю доволі песимістичні погляди на наше майбутнє після війни. Гляба й сподіватися на якийсь там "західний план Маршала", всесвітню допомогу і відновлення України за три роки (про що оптимістично співають зелені).
Безпрецедентна руїна, анархія, бандитизм, всебічна деградація і децивілізація країни та суспільства до майже первісного постапокаліптичного рівня - і це на сторіччя.
Захід, судячи з його вчинків, прокидає не моргнувши оком. Для них ми щось приблизно рівня афганського антиталібського фронту чи ще якихось там тигрів визволення. Одна частина совьєт раші ******* іншу частину. Сумно, але факт. Наразі нам допомагають, поки ми потрібні - а потім зверхньо плескають по плечу, похвалять за героїзм і вкажуть на двері. Для очистки рудиментів сумління іноді даватимуть якусь гуманітарку, ото й усе.
Утім сьогодні про це краще не замислюватись. Пріоритет - перемогти. А життя без інфраструктури, електрики, водопостачання, медицини, гігієни, освіти, інтернету, телефонії та інших благ цивілізації... Та якось будемо виживати. Не вперше.
Утім суворі факти вказують на те, що перспективи не надто веселі. Якщо відкотимось на рівень 90-х - вважайте, легко відбулися. Але тоді не було воєнної руїни, настільки озлобленого екзистенційною травмою народу і мільйонів покинутих напризволяще безхатченків. До того ж потрапити із уже доволі цивілізованого й кібернетизованого світу в реальність постапокаліпсису із примітивним та суворим життям - це навіть не травма, це критичного рівня злам.
...ок, досить. Подивимось. Наразі пріоритет один - MOSCOVIA DELENDA EST.