Проблемні питання адвокації в США
Відсвяткувавши всі свята, давайте повертатись до реальності.
Війна не закінчиться завтра. Це простий факт до якого слід звикнути і жити далі.
Поки США є єдиною силою з якою ще хоч якось рахується кремлівський карлик, а відповідно і на українську дипломатію і на організації, які займаються адвокатуванням інтересів України на Капітолійських пагорбах лягає велика відповідальність.
І тепер я хочу поговорити про те, про що кожен хто дотичний до адвокації говорить за кавою, але боїться сказати вголос. Проблема "ухилянтів".
Всі ми чули питання від конгресменів і сенаторів, чому наші чоловіки не на фронті, а рівномірним шаром влаштовують своє спокійне життя від Чикаго до Майямі і від Нью-Йорку до Лос-Анжелесу. І всі ми опускаємо очі. Бо не зрозуміло що говорити. Звісно всі ми виходимо з кабінетів і засуджуємо ухилянство, як явище, але все ж давайте подивимось правді в очі. Єдина політика щодо цього явища не сформована.
Я воював, частина мене лежить в степах Запоріжчини. З 2017го я втратив далеко не одного побратима і для мене важливо, щоб голос України не представляли ті чоловіки-українці, які не хочуть служити Україні".
Тому звісно мене тригерить, коли люди, які втекли або не повернулись в Україну беруть участь в адвокації, є випадки, коли організації, які беруть участь в адвокації серед найманих працівників мають умовно ухилянтів:
- Ostap Yarysh Razom for Ukraine, працював в США до 2022го, після припинення роботи з "Голосу Америки не повернувся в Україну, а працевлаштувався в Razom, працює по Н1В;
- Vasyl Matviychuk Revived Soldiers Ukraine, прибув в США після 2022 по класичній для ухилянтів візі U4U, позиціонується як менеджер
Є просто благодійні організації, якісь не зрозумілі тіпи, які косять під великих волонтерів, хоча ще вчора співали пісні шафутінского в ресторані "Петергоф", і взагалі тягнули руський мир в США, на скільки могли @Sergey Shakov https://www.facebook.com/share/14M2owpCuPp/
На скільки я зрозумів під вже існуючу назву Save Ukraine Now чувак створив Save Ukraine Now.
В американській культурі на яку ми маємо спиратись при адвокації є поняття "draft evasion" ("ухилення від призову"). Відповідно до законів США, не повернення з-за кордону, пряме ухилення, або працевлаштування в "сумнівних організаціях" (жодна з вищезазначених організацій звісно такими не є) - це все федеральний злочин.
І тепер давайте визначимо правила гри при адвокації. Чи ми толеруємо "draft evasion"? Толеруємо до якої межі? Що говоримо ветеранам та солдатам, які приїздять з України для підсилення адвокаційний позицій, коли вони питають: "А чого цей ч.рт не на фронті"? Думаю відповідь, що він класно біжить марафон заради України в районі Чикаго чи Філадельфії їх може не задовільнити.
Робота ухилянтів в бізнесах соціального спрямування не дає Україні нічого, окрім того, що хлопці гарно спекулюють на чутливих темах.
І тут виникає наступне питання, яке вкрай Важливе. Чи синхронізуємо ми точку зору на "draft evasion" США, України та діаспори? Чи збираємось ми прятати очі, коли конкресмен нас спитає, чому хлопець з його штату відправився воювати за Україну, а натомість символом Чикаго став українець на убері? Чи все ж скажемо: "До біса, депортуйте їх в Україну"? І головне, що ми скажемо матерям загиблих американських солдат, які спитають: "Чому мій син загинув за твою країну, а ваші чоловіки повтікали і живуть тут солодке життя?"
Це дуже важливе питання для українців і ми маємо дати на нього чесну відповідь. Ховати голову в пісок вже не на часі.
Ну хочу сказати ,що український народ не боїться говорити про "проблему ухилянтів " - і обговорює її досить жваво .
Я воював, частина мене лежить в степах Запоріжчини. З 2017го я втратив далеко не одного побратима і для мене важливо, щоб голос України не представляли ті чоловіки-українці, які не хочуть служити Україні". Джерело: https://censor.net/ua/b3572247
Після цих слів ,я дуже зрадів - і думав ,що це дуже круто ,що ветеран ,який втратив кінцівку піднімає свій голос проти "ухилянтів " , які дійсно не хочуть служити Україні, але представляють Україну на найвищому рівні . Навіть підготував список очікуваних прізвищ :
Єрмак
Рєзніков
Стефанчук
Паліса
Татаров
Умєров і ще пару сотень різних "ефективних державних менеджєрів
з прокурорськими та міліцейскими чинами в придачу....
Але далі я почув список імен - які простому пересічному взагалі незнайомі ...
І тут виникає наступне питання, яке вкрай Важливе. Чи синхронізуємо ми точку зору Джерело: https://censor.net/ua/b3572247
Дійсно давайте синхронізуємо і спитаємо в народу - чий ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД для нього важливіший - невідомих ноунеймів ЧИ зелених ТОП -менедЖЕРІВ?
і тут я з автором згоден :
Це дуже важливе питання для українців і ми маємо дати на нього чесну відповідь. Ховати голову в пісок вже не на часі. Джерело: https://censor.net/ua/b3572247
Крім того , розповідаючи про далеких закордонних ухилянтів , яких потрібно негайно депортувати в окопи, автор чомусь не помічає сотні тисяч внутрішніх "ухилянтів" , які присягали захищати країну і отримують за це гарні зарплати,пільги пенсії, але чомусь держава офіційно звільнила їх від виконання прямих обов"язків.
Гм...Текст схожий на донос на конкурентів.
Мабуть, корито в зеленяр бактеріального рівня поменшало.
"Хотя мы доказывали, что в состоянии содержать два авиаполка, в Прилуках и здесь, в Полтаве. Простите за выражение, до последней портянки просчитали, во сколько обойдется! Но Штаты настояли: придется избавляться. Так нам ответили, по крайней мере.
- Почему, как думаете?
Пётр Васильевич чуть медлит. Потом произносит:
- Да тоже не секрет, только… Хорошо. В 2000-м два наших экипажа, Савченко и Ткаченко, участвовали в совместных учениях с морской авиацией Северного флота РФ. Взлетели отсюда, из Полтавы, с ракетами Х-22, прошли всю Украину, часть Российской Федерации, с рубежа пуска, на линии 300 километров, поразили надводную мишень, баржу. И успешно вернулись обратно. Началось повышенное внимание со стороны наблюдателей, США и стран блока НАТО. Мощная техника, высокий уровень мастерства даже в сложнейших условиях…
- Потенциально опасные украинцы?
Дипломатичное молчание Романюка выглядит как знак согласия."
"Ради памятной даты в технологию «расчленения», о которой мне рассказывал Пётр Романюк, внесли изменения. Начали не с крыльев, а с кончика носа Ту-22. 15-сантиметровый конус отсекли и вручили послу Хербсту в качестве сувенира."