Теорія націоналізму для чайників. Частина 1. Я - є!

Щастя не буває без спілкування. Хочете зробити людину нещасною - позбавте її любих серцю співбесідників. Але спілкування, щоб вести до щастя, має бути якісним, пробачте за прагматичний вислів, - ефективним. Ефективне спілкування - це уміння говорити однією мовою, оперувати поняттями, які всіма учасниками трактуються однаково. У всіх групах ефективного спілкування з часом виробляється така собі специфічна сигнальна система - спільні цитати, анекдоти, вислови. А починається все з того, що люди, кажучи мовою математики, зводять ключові поняття до спільного знаменника.

У суспільному житті відсутність ефективного спілкування призводить до величезної кількості негараздів: розділів, чвар і навіть воєн. Для прикладу, гаслом сепаратистських виступів на Сході було: «Почуйте Донбас!» - яскрава ознака відсутності ефективного спілкування у суспільстві.

Невміння суспільних суб'єктів спілкуватись широко використовується у інформаційних війнах. Найчастіше супротивник оперує поняттями, які не узгоджені суспільством, умисне неправильно їх трактуючи. Саме такий прийом використовується при трактуванні поняття «націоналізм». Користуючись відсутністю у суспільстві ясного розуміння суті поняття, ворожі ЗМІ вдало маніпулюють суспільною свідомістю, заміщаючи націоналізм нацизмом, чи фашизмом. Протистояння у інформаційній війні вимагає чіткого розуміння критичною масою понять «нація», «націоналізм», «національна ідея». Цим ми і будемо займатись у «Школі націоналізму для чайників».

Перші уроки потрібно присвятити поняттю «нація». Просте запитання: що ви вкладаєте у поняття «нація», - ввело в ступор не одного мого співбесідника. А їх - співбесідників - повірте, було за час роботи в інфоцентрі спочатку 5 ОБАТу, а потім і всього ДУКу чимало. Моя робота передбачає, насамперед, контакти з медійниками - тележурналістами, публіцистами, документалістами. І від жодного з них я не почула грамотної відповіді на просте, здавалось би, питання. Були роздуми про генетику, про чистоту крові, про географічні рамки врешті-решт. Але чіткого й конкретного визначення нації не мав ніхто з них. І ви будете питати, чому ми програємо інформаційну війну російській неоімперії?

А між тим, багато чого в голові стає на місця, якщо дати визначення нації, як колективній особистості, наділеній всіма якостями особистості: генетичним спадком, пам'яттю предків, усвідомленням себе, свого місця в історичному контексті, характером, темпераментом, талантами, нюансами світосприйняття і, нарешті, своєю місією в світобудові. Це визначення - абсолютно духовне, оскільки «творити великий народ» - це почерк Бога-Творця, чітко окреслений в Біблії. Там же вперше йдеться і про умови, при яких народ буде великим, і про територію, дану для життя, яку потрібно виборювати й захищати від зайд, і про чистоту крові. Та ми, отруєні гуманістичними ідеями всезагальної рівності і братства, чомусь забули ці уроки.

В контексті даного визначення стає очевидним, що нація, як колективна особистість, проходить ті ж етапи становлення, що і особа, наділена волею і правом вибору свого шляху. І першим таким етапом є усвідомлення себе особистістю. Той момент, коли дитина (бо це відбувається у дитинстві) каже собі: «Я - є!» Момент самоусвідомлення не співпадає з моментом народження. Дитинка не відразу усвідомлює себе суб'єктом. Від народження проходить деякий час. Як швидко це станеться, залежить від умов життя. Якщо маленьким займаються турботливі батьки - процес іде швидше, якщо дитина потрапляє, наприклад, у вовчу зграю - проблеми. Колоніальна залежність - колосальна завада на шляху усвідомлення себе нацією. Вороже духовне середовище, система цінностей і мовні коди негативно впливають на самооцінку, створюючи масу перешкод на шляху усвідомлення себе і своєї цінності в світобудові. Формується той самий комплекс меншовартості, який призводить до купи перегинів, прикладами яких і є нацизм і фашизм. Народу, який «вийшов з єгипту» колоніальної залежності, випадає чимало випробувань, поки він усвідомить себе нацією. Треба багато попотіти, перетерпіти і усвідомити, поки з колективної «душі» повідпадає лушпиння нав'язаних ззовні цінностей і цілей, зникнуть деформації, і вона - душа народу - постане перед собою і світом в усій красі Богом даної сутності. Лихо і війна, як не сумно, тут відіграють радше позитивну роль: процеси прискорюються, бо у стражданні особистість шукає Бога й намагається годити Йому.

Мені згадуються дні і ночі Майдану 2015 року. Тисячі на колінах. Молитви і радість від усвідомлення, що ми - нація. Українці, чи не вперше в своїй історії, так масово й завзято сказали собі: «Ми - є!»

- Бандерівці? Так! Ми - бандерівці! І це нас дуже окрилює.

- Укропи? Так! Ми - укропи! І подобаємось собі такими.

Радість самоусвідомлення увібрала й переварила всі закиди з боку колишніх колонізаторів, окрилена Майданом нація, підживлена кров'ю і подвигами предків, відкинула геть комплекс нав'язаної неповноцінності. Раптом особливої цінності набув наш жовто-блакитний прапор, всі вивчили слова славню, одяглись у вишиванки. Перший етап становлення колективної особистості завершився.

(далі буде)