Що стоїть за законом про повернення вкладів?

1. У чому полягала сама махінація власників "Михайлівського" (і не тільки цього банку)? Схема така: вкладників під'юджували класти кошти не в банк безпосередньо, а в "споріднену" фінансову установу. За це обіцяли вищі відсотки. Необізнані в нюансах посполиті погоджувались, не знаючи, що - на відміну від банків! - такі установи не підлягають достатньо щільному контролю з боку компетентних фіскально-фінансових органів. І що в разі втрати саме цих коштів їм, вкладникам, ніхто нічого не поверне.

2. Відтак свіжоприйнятий закон встановлює, що надалі такі фокуси банкам робити забороняється без однозначного й чіткого попередження клієнта про можливі наслідки. Враховуючи непересічну Мудрість нашого великого Народу (втім, як і будь-якого іншого) - захід не зайвий. Шкода тільки, що так пізно. Разом із тим, форма і порядок попередження в документі не прописані (на це в своєму висновку особливо вказує Головне науково-експертне управління ВР). Що наштовхує на думку чи то про недостатній професіоналізм авторів, чи то про те, що насправді головною метою закону є щось інше.

3. При цьому закон дійсно передбачає можливість компенсації таких вкладів. Щоправда, нібито не впряму з бюджету, а все з того ж Фонду гарантування вкладів. Саме тому в супровідній записці чорним по білому написано, що реалізація законопроекту нібито не тягне витрат держбюджету. Хоча чи вистачить коштів Фонду - неясно, враховуючи, що закон стосується не тільки вкладників "Михайлівського", а й вкладників усіх установ, що визнані неплатоспроможними на час набрання законом чинності. Тобто закон фактично набуває зворотної дії у часі.

4. А для забезпечення компенсацій - увага - дозволяється арештовувати, спрощено кажучи, будь-які активи осіб, що отримали вигоди від схеми, змальованої в п. 1. При цьому - знов увага - "Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов'язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності". Тобто ліквідація ліквідацією, а майно відібрати можуть усе одно.

А тепер згадуємо, що ще до прийняття закону суд на прохання Генпрокуратури заарештував ТРЦ "Гулівер". Як рапортував Генпрокурор Юрій Луценко, саме в рамках справи по "Михайлівському".

Як показує практика, такі дії ефективні досить відносно: їх завжди можна "відіграти назад" через вітчизняні суди. Але тепер подібні арешти відбуватимуться за позовом того самого Фонду гарантування вкладів. На підставі закону.

Відтак мимоволі складається враження, що скандальний закон насправді - зовсім не про компенсацію вкладів. А про те, щоб хтось мав можливість арештовувати різні "Гулівери". Аби потім ще хтось інший мав можливість прибрати арештоване до рук. Що б там не думали собі організатори, а тим більше - учасники мітингів.