Стадний інстинкт під вивіскою "прогресу"

У ситуації з карикатурами на Шевченка мене найбільше турбує те, що в Україні сформувався прошарок людей, які, нібито виділяючись на тлі основного населення, водночас самі мислять і діють як бездумне стадо. Відмовляються від критичного аналізу, відмовляються думати своєю головою. І все це для того, аби бути "прогресивним". Жити по-новому, так би мовити.

Прочитав відповідь Леоніда Остальцева, в якій він захищає творчість дегенеративного "митця". І Остальцев, і багато інших захисників цього "митця" говорять, що той хотів актуалізувати образ Шевченка, зробити його більш сучасним. Чи так це насправді? Тут знову маємо ситуацію, коли стадний інстинкт змушує людей відмовлятися від розуму. Якби перед нами справді була спроба актуалізації Шевченка, ми б бачили єдину концептуальну лінію. За останні роки було чимало вдалих спроб такої актуалізації: Шевченко з пляшкою запалювальної суміші, Шевченко руйнує пам'ятник Леніну і так далі. У випадку "квантового Шевченка" та його наслідувачів немає не те що концептуальної лінії, але й елементарної логічної послідовності. Адже яка послідовність між кількома кіношними образами (різного жанру), мультиплікаційним образом, коханкою Троцького, музикантами та статуєю? Мета "митця" - просто зробити Шевченка об'єктом "приколу".

Остальцев наголошує на тому, що автор карикатур на Шевченка - явно не ватник, і що його "творчість" принципово відрізняється від "параду членів" іншого "прогресивного художника". Але хіба тут ідеться про ватність?

Обох "митців" об'єднує передусім хворобливе бажання самовиразитися. А як найлегше самовиразитися, коли ти нездара? Звісно, обпльовуючи те, що вище за тебе. Один обрав для цього армію, інший - Класика. Мені пощастило виховуватися в Організації, де звертали значну увагу на філософію, культурологію, літературознавство (знаю, що це суперечить уявленням наших "прогресивних патріотів" про "відсталих печерних націоналістів"). Завдячуючи цьому вихованню я маю стійку відразу до подібних "митців", "письменників", "поетів". А також до самого духу, що ними керує.

Що це за дух? Це дух, в основі якого переконання, що немає нічого святого і високого, що немає об'єктивних норм. Це дух, який говорить, що найбільшою цінністю є свобода індивідуума. Це дух, який становить загрозу суспільству, моралі і самій людській особистості. Якщо людина не має перед собою чогось високого, вона деградує. Суспільство, не об'єднане спільними святощами, слабне і розкладається. Нарешті, мораль. Уявимо, що моральні норми справді не є об'єктивними і що єдиним, що має значення, є свобода індивідуума. Давайте за таких умов легалізуємо канібалізм. У Німеччині був випадок, коли один гомосексуаліст убив і з'їв іншого за його згодою. Це ж була чиста свобода самовираження! Навіщо кидати бідаку за ґрати? Свободу Арміну Майвесу! Так само можна легалізувати педофілію і багато чого іншого.

На жаль, значна частина наших "прогресивних патріотів" занадто обмежена, аби збагнути ці речі.