Старша школа в Україні - місія здійсненна?
Плани реформування освітньої сфери рясніють красивими формулюваннями: “оптимізація”, “реорганізація”, “створення нової мережі освітніх закладів”. Що ж це означає на практиці? Зниження ступеня шкіл та закриття 10-11 класів у більшості загальноосвітніх закладів України. На мою думку, це ніщо інше як наступ на конституційне право на освіту. Старшокласники, тобто діти 16-18 років, опиняться на вулиці через неможливість отримати повну загальну середню освіту. І такі прогнози стають реальністю через корупційні зловживання на екзаменах чи, наприклад, фінансову неспроможність батьків оплачувати доїзд дітей з дому до школи і навпаки.
Дискримінаційні норми
Звернімося до букви закону: ”Створення, реорганізація, ліквідація чи перепрофілювання комунальних ліцеїв (освітні заклади ІІІ ступеня) належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування, з населенням міст понад 50 тис” (Закон України “Про повну загальну середню освіту”). А що робити з малими населеними пунктами - а таких в Україні 77% від загальної кількості міст? Імовірно, що там не існуватиме загальноосвітніх закладів ІІІ ступеня взагалі.
Вважаю, це - пряма дискримінація учнів залежно від місця проживання. І постраждають від таких нововведень не лише майбутні старшокласники. Тисячі вчительських ставок потраплять під скорочення. Перед батьками постане дилема: витрачати декілька додаткових сотень з сімейного бюджету на транспортні витрати учня або не ж відправляти свою дитину на навчання в старшу школу. І масштаб цієї проблеми не потрібно применшувати! А тим паче замовчувати. Доходи сімей у великих містах та маленьких селищах дуже різні. Тому будь-які додаткові витрати стають непосильною ношею. Красиві лозунги освітньої реформи приховують реальність: доступ до повної середньої освіти отримають лише міські учні, переважно з заможних родин.
Витрати на дорогу
Порахуймо, скільки коштуватиме доїзд у старшу школу учню с.Васючин до районного центру. Це м.Рогатин, що на Івано-Франківщині. Відстань між Васючином та Рогатином 18,2 км, прямий автобус ходить лише 2 рази у день. Ціна за проїзд становитиме 15-20 грн, тобто 630-840 грн на місяць. Середня зарплата в Івано-Франківській області - близько 9000 тис. Знову ж таки, це “середня температура у палаті”. Дохід сімей у малих населених пунктах нижче цього показника.
Які альтернативи дає система освіти, якщо батьки не володіють такими доходами?
Припустимо, старшокласники зможуть продовжити навчання у школах сусідніх сіл. До найближчої з них - понад 4 км. Але гарантій того, що і її не знизять в ступені об'єктивно немає.
Органи місцевого самоврядування обіцяють забезпечити учнів шкільними автобусами. Але і це задоволення не з дешевих. Популярний “Богдан” коштує близько 1,7 млн грн. Для порівняння: вартість лише одного автобуса, без його обслуговування, співвідноситься з 212 зарплатами вчителів, що підлягають скороченню. Додаймо до цього витрати на зарплати водію/водіям, паливно-мастильні матеріали, технічне обслуговування, гараж…Вважаю, з огляду на це, варто поставити кілька запитань реформаторам: 1) чи володіють місцеві бюджети такими коштами? 2) чи доцільно віддавати перевагу дорогим автобусам, а не ставкам вчителів?
Ситуація у містах
Ситуація зі старшою школою великих населених пунктів не краща. У Миколаєві, згідно з Дорожньою картою приведення мережі закладів загальної середньої освіти м.Миколаєва відповідно до вимог Закону України «Про освіту» (2019-2022 роки): https://cutt.ly/hoSkfth , до 1 вересня 2020 старшкі класи ліквідує 28 шкіл. Миколаївські загальноосвітні заклади зазнають змін і у наступні навчальні роки. Близько 60% 10-11 класів міста під загрозою закриття.
Ліквідація торкнеться і столиці: за даними Перспективного плану розвитку мережі закладів загальної середньої освіти Дніпровського району м. Києва на період 2019-2022 років (https://cutt.ly/GoSkukf ) 7 шкіл району припиняє набір у 10-ий клас з 2019/2020 навчального року, ще 17 - з 2020/2021.
На Кіровоградщині: в Олександрівському районі уже відбуваються акції протесту проти закриття 10-11 класів. Причина цьому знову ж таки перспективні плани, за якими ІІІ ступінь зберігатимуть менше ніж 30% загальноосвітніх закладів: з 7 шкіл І-ІІІ ступеня залишатиметься лише 2.
