Чому Майдан програє

Шановне ком'юніті обурило призначення екс-міліціянта Татарова заступником голови ОП. Обґрунтовано обурило. І нічого не вдієш, наш гомункульний напівзакон про люстрацію не допоможе, адже номінально ОП - патронатна служба, без статусу державної. Тому я не витрачатиму час на праведний гнів, а скажу, чому так сталось.

При всій безумовній огидності цього персонажу та абсолютний нелогічності його призначення, мушу визнати неприємну річ: це призначення стало можливим тому, що на майданівський прошарок суспільства, з яким раніше змушена була рахуватися влада, сьогодні всім чхати. У першу чергу через внутрішню роздрібненість та розісраність його колишніх учасників. А небагаточисельні групки та одинаки нікого не лякають. Власне, те, про що колись казала Гандзюк, стало реальністю, і сьогодні Майдан - це лише вивіска, самопривласнена дрібними колективами галасливих маргіналів не спроможних ні на що, крім безглуздих інтернет-булінгу та карикатурного стояння з файєрами та напруженими обличчями. Це радше івент-індустрія і це точно не Майдан. Протест узвичаївся, став потішним та цілком логічно інволюціонував до рівня шаріїв.

Чому так сталось, я знаю, точніше маю власну версію. Що так буде, я зрозумів ще тоді, коли kinda прогресивна спільнота мовчки спостерігала, як у Скрипіна рейдерять "Громадське" і перетворюють його на придаток для жебракування. Коли kinda прогресивна спільнота носилася з комічними голодовками ноунеймів та несправжніх адвокатів за кадрове благополуччя прокурорів-саботажників замість того, щоб спитати, чому справи не розслідувані. Коли kinda прогресивна спільнота перетворилася на натуральний комсомол з колективними обструкціями, шеймінгом та ін.

Подивіться на майданівське ком'юніті 2014 року і на теперішнє - це неспівставні речі. Сьогодні це юрба пристосуванців, які вдень ліві, тому що на шведських грантах, а ввечері праві, тому що так безпечніше. За рідкісними винятками, це симулякри протесту і порожні горлопани. Можливо, з ними й рахувалися б, якби вони не були такими очевидно нікчемними.

Тому не дивуйтеся Татарову та іншим. Вони просто виявилися більш системними та монолітними, ніж ми. Це потрібно прийняти, зробити висновки і думати, як виправити. Попередньо зачистивши зсередни всю позерську мразь.

А ще давайте не робити вигляд, що це нонсенс. ПРосто нагадаю: прокурор Валендюк, нагороджений Пшонкою під час Майдану, який за всіма критеріями підпадав під люстрацію, працював всі 5 років а в Генпрокуратурі та СБУ, а потім став заступником Служби зовнішньої розвідки. Недава, права рука Юри Єнакієвського, відпрацював 5 років депутатом у складі БПП. Сам Татаров ледь не став заступником голови Херсонської ОДА, про що я писав ще в 2014-му. Тому сенсації тут немає. Її не може бути, бо ми самі все просрали.