Про рішення Конституційного суду і місцеві вибори
Між рішенням Конституційного суду про неконституційність кримінального покарання за недостовірне декларування і результатами місцевих виборів - прямий зв‘язок. Спостерігаємо утвердження олігархічної системи влади, яка на короткий час похитнулася після Революції гідності.
З кінця дев‘яностих в Україні сформувалася олігархічна держава. Менше десятка людей - Ахметов, Фірташ, Коломойський, Медведчуки-Суркіси, Пінчук, Порошенко - скупили і монополізували:
- доступ до вугілля, сталі чи землі;
- облгази, обленерго чи великі підприємства;
- українські медіа, передовсім телеканали;
- українську політику.
Політики - президенти, депутати ВР, міністри і їхні заступники, голови ОДА і РДА, місцеві депутати - були потрібні олігархам для збереження своїх монополій і податкових пільг з офшорами. А також для того, щоб творити супутні інститути - суди, прокуратуру, СБУ, НКРЄКП. Знову ж таки заради безпеки своїх монополій і свого збагачення коштом обкрадання українців.
Для того, щоб утримувати лояльність всієї машини кожному з лояльних депутатів, міністрів, суддів, прокурорів олігархи сплачують корупційну ренту крихтами свого збагачення.
Влада відтворювалася просто - через медіа, а головне телевізор, людям продавали чергового потрібного політика чи політичний проект.
Система похитнулася у 2014, коли пряма інформація з поля бою була стала ціннішою за інформацію з телевізора. І з‘явився запит на щось правдивіше і спроможніше. На цей запит формувалися нові політичні сили в парламенті 2014.
Багато нових людей-політиків зайшли до парламенту і уряду після виборів у 2014. Але всі старі олігархи залишилися зі своїми монополіями і почали потихенько скуповувати депутатів і міністрів. До кінця каденції незалежною від олігархів залишалася лише Самопоміч і окремі депутати з інших політичних сил, які не «сіли на зарплату» або «на потоки».
Антикорупційна реформа - лакмусовий папірець процесу реваншу олігархів у парламенті і уряді попереднього скликання. У 2014 всі йшли на вибори з гаслами боротьби з корупцією. Більшість антикорупційних рішень були ухвалені у 2015. Далі були стагнація і регрес. Рішення, за які голосували БПП і Народний фронт, одне за одним нівелювали ідеї декларування, незалежності НАБУ і НАЗК. Антикорупційний суд був створений лише через тиск протестів на Грушевського у 2017. За що Єгор Соболєв заплатив посадою голови антикорупційного комітету.
Ще один лакмусовий папірець олігархічного реваншу - відновлення інформаційного контролю над суспільством. Сьогодні на загальнонаціональних телеканалах ви не побачите політиків, які не залежать від грошей олігархів. Винятком поки що є депутати від Голосу, яких запрошують як представників парламентської сили.
Телевізор привів до влади Володимира Зеленського. Але влади він не отримав - за кулісами залишились ті ж прізвища.
І штучний поділ України після місцевих виборів на «Україну Порошенка» і «Україну Медведчука» з вкрапленнями «України Коломойського» - це також продукт телевізійних технологів відповідних власників телеканалів.
Рішення Конституційного Суду є послідовним у цьому ланцюжку. Більшість суддів, призначених Януковичем і Порошенком готові прислуговувати будь-якій владі. А влада не змінювалася - ті самі хлопці-олігархи. І покарання за незаконне збагачення обмежує вплив цих хлопців на політиків, прокурорів і суддів.
Висновок простий - олігархів хороших не буває. Щоб в Україні з’явилися чесні політики, судді чи прокурори потрібно ліквідувати олігархічні монополії і їхні офшори. Люди, які знають як це зробити, вже є. Чого бракує - це підтримки українського неолігархічного бізнесу. Бо без грошей, грошей не переможеш.
ровать как прогрессивного олигарха нужно было для баланса после потери равновесия систе
мой но на самом деле наша олигархия никуда не хочет ни в еропу ни в расисю они хотят быть
в мутняке гдето посредине там где Украина была во времена кучмы поэтому на сегодня регре
ссорами пропихнута на преза кукла и пока в неё плюются и кидаются какашками посоны тихо
выпиливают своё.
вышло совпадение интересов
Ти, дурненька, також є автором блаЗЄнської вистави. Їж тепер.
- Самые шустрые (типа Данылюка) давно свалили
- Самые упоротые (типа Лещенка) убеждают всех, что все идет по плану к светлому будущему, причем, опережая график
- Самые хитр0ж0пые (типа Сыроид. Гриценка, Шабунин) теперь во всю вопят, как все плохо и все не так, и все не то
Запасаемся попкорном... хоть уже и не особо хочется...
2019 президентские выборы, не - не помню....