Афганістан - знак для України. Шанс є. Часу обмаль.

        Афганістан тримає всіх в напрузі, союзники зрадили своїх партнерів. Тепер, вчорашніх прибічників американського образу життя під оплески не прибічників розвішують на вулицях. Для нас це жирний знак об який можна розтрощити голову, такий він видний і великий. Цей знак нам кричить: не можна просто так сидіти на п’ятій точці та чекати на те, що скаже Байден. Потрібно відбудовувати свою чітку позицію, як у внутрішній політиці, так і в зовнішній.
         Світ прагматичний, нема нічого поганого чи доброго – є тільки інтереси. Колись у США був інтерес до Афгану, тепер його нема, от і все. Як влучно замітив Юрий Романенко, навіть і наявність статусу позаблокового союзника США не є гарантією безпеки. Як виявилося розслабленість і жирування на фінансовій допомозі, вважаючи себе другом супердержави – це більш схоже на самогубство. Ніхто ні за кого воювати і вирішувати їх проблеми не буде, якщо самі не здатні, то в цьому випадку дорога одна – на шибеницю і Афганістан це яскраво демонструє.
         Що ж казати про Україну, яка ніколи і не була другом сильних світу цього. Нас завжди всі охочі, на протязі сторіч, використовували у своїх інтересах. Так було при Хмельницькому, Скоропадському, так і зараз. Саме цим пояснюється різниця в допомозі Афганістану і нам, першим США відправляла сотні мільярдів доларів, а нам Обама замість зброї привозив на фронт теплі ковдри.
          Але ж при всіх цих трагічних висновках, ми все ж таки вигідно відрізняємося від Афганістану. Українці всі ці роки самотужки, попри тиху партнерську стурбованість і шалену зрадницьку політику влади, все ж таки змогли зупинити другу по потужності у світі армію. І як би не перелякані «еліти» ми б утворили росіянам другу фінську. В цьому і є наша сила! Її потрібно використовувати!
           Ми не розбещенні американськими доларами, тому нас не так то і легко зламати. З вигляду на те, що зараз відбувається у світі, як карти геополітичних гравців переплуталися у скаженому маніпулюванні, в України з’явилася реальна можливість заявити про себе. У нас, по великому рахунку розв’язані руку, потрібна лише воля тих, хто у керма держави.
           А тут проблема і така велика, що може перерости в катастрофу. Зараз як ніколи потрібна консолідація суспільства навколо ідеї порятунку держави. Швидко це може зробити тільки влада, але ж для цього вона повинна бути сильною. Українська ж влада хитра, примітивна і зовсім без яєць.
Зараз як ніколи стає актуальне питання економічної безпеки, тобто розвитку вітчизняної промисловості, забезпечення внутрішнього ринку своїми товарами, освоєння інших ринків.              Але ж для цього потрібно знищити олігархат і знову ж таки швидко це може зробити тільки влада, з однією умовою – це точно вже інша.
Потрібно відбудовувати свою чітку позицію у зовнішній політиці, враховуючи тільки національні інтереси. Тут потрібні фахові українські дипломати, зараз же в умовах, коли дипломатія перетворилася на родовий привілей, чекати кардинальних змін у зовнішній політиці марно.
            Висновок: єдина проблема українців – це влада! Навіть і не Росія, не США чи Європа, а доморощена влада, яка три десятиріччя прислуговує зрадникам і злочинцям.
Ми, українці, готові до змін, ми готові до бою, бо Україна – це наша земля.                                         Тому, потрібно або змусити владу бути українською або зробити все і за будь який спосіб, щоб туди потрапили ті хто знає, вміє і може.
           Шанс є. Часу обмаль.