Російський ліберал застряг у ХVІІІ столітті

Російський ліберал Лев Новоженов дивується, звідки взялися українці, яких ще донедавна тут не було, і кляне дивне й незрозуміле ХХІ сторіччя.

Я спробую пояснити.

Справа в тому, що до ХХІ сторіччя спочатку було ХІХ, а потім ХХ. Протягом цього часу відбувалися досить незвичайні, за мірками світової історії, події. У ХІХ сторіччі почало поширюватися модерне мислення, а воно несе з собою не лише науку й техніку, не лише новий погляд на світ, винаходи та відкриття, цінність освіти, мислення життя як гри в парадигмі "виграш-виграш", капіталізм, прогрес та промисловість, а й переосмислення людьми їхньої ідентичності. Старі як світ запитання "хто я? де тут мої, а де чужі? чому ми живемо разом?" отримали нові відповіді, і всередині строкатих середньовічних імперій почалося бродіння. Це бродіння нових ідентичностей включало процеси диференціації та інтеграції: люди відчували себе іншими, чужими відносно однієї спільноти, а водночас до якоїсь іншої спільноти відчували своїми, членами однієї великої системи, хоч ніколи їх не бачили. Так українці, що жили на обширах різних імперій, говорили досить різними мовами та молилися за канонами різних конфесій, раптом відчули спільність цінностей, історичної долі та культури, а водночас остаточно усвідомили себе відмінними від певних сусідів, попри схожість мов і культур та спільну релігію. Процес цей складний і не до кінця вивчений, зрозуміло лише, що в ньому головну роль грають наративи, історичні міфи та герої, а отже — поети та філософи. Те саме, що з українцями, відбувалося з німцями та італійцями, угорцями та норвежцями, литовцями та хорватами.

А потім настало ХХ сторіччя, й імперії луснули. І мапа Європи (а незабаром мапи інших континентів) почали приходити у відповідність з тими картинками, які були в голові у десятків мільйонів людей. Це був дуже кривавий процес.

Але одна імперія вижила й залишилася на мапі, попри те, що надломилася на краях. Одні відколоті частини швидко зрозуміли, хто вони й куди далі йти, інші загальмували.

А потім настало ХХІ сторіччя, й остання імперія залишилася анахронізмом, який може зберегтися лише в тому випадку, коли рушить назад по осі часу у ХVІІІ сторіччя. Динозавр може вижити лише тоді, коли побудує машину часу та вирушить на ній в епоху динозаврів. Остання імперія рушила назад у минуле й спробувала прихопити з собою відколоті шматки. Але зв’язки впоперек розлому часу натягнулися й порвалися. Якщо хтось рухається вперед, а хтось назад, вони неодмінно розірвуть зв’язок, та ще й краї розриву будуть кровоточити.

І коли це сталося, російський ліберал Новоженов сидить у своєму ХVІІІ сторіччі й дивується на ХХІ: звідки все це взялося? Його же тут не було? Що за дивне сторіччя?