На кожного Лі Куан Ю припадає кілька десятків Робертів Мугабе

Однією з головних причин нашого успіху і поразки росії є наша мережевість і демократичність на противагу російському авторитаризму.
В ворога "нагору" доносять тільки те, що там хочуть почути. І в результаті отримують самовбивчі як для влади, так і для народу рішення.
Наша влада спирається на думку людей і приймає рішення в їхніх інтересах. І навіть якщо щось не хоче чути - ми приходимо і доносимо. А велику частину речей закриваємо взагалі самостійно, не чекаючи рішення чи "дозволу" згори.
Саме тому, щоб спробувати перемогти нас, вони шукають "центри прийняття волонтерських рішень". Саме тому вони їх не знайдуть і нас не переможуть, допоки їх не існує.
На жаль, те, що наша сила в демократії і децентралізації, а не навпаки - очевидно не всім.
Дивовижно, усе ще є такі, хто мріє про "сильну руку" і "освічений авторитаризм". І навіть цілком серйозно пропонує таку модель побудови післявоєнної України.
Валерій Пекар називає це "мрією про фуражку". Це дуже небезпечна мрія. Бо на кожного Лі Куан Ю припадає кілька десятків Робертів Мугабе.
А маленька росія не здатна перемогти велику росію. Її здатна перемогти тільки Україна.
Может это переходной этап к демократии, где такого больше не будет или наоборот к формировании диктатуры по типу Лукашенко и Путина, но как бы это не демократия пока. Нам нечем гордиться.
Он не сосредотачивал власть в своих руках?
============================================================
"Дивовижно, усе ще є такі, хто мріє про "сильну руку" і "освічений авторитаризм". І навіть цілком серйозно пропонує таку модель побудови післявоєнної України."
Афтор соромязливо не уточнив про кого йдеться.
Як на мене, то 100% відповідає прагненням Зеленського і його zeпартії.
Інших реальних претендентів на "айн фюрер, айн фольк" на согодні у політичному бомонді України не спостерігається.