Чому європейські лідери вболівають за Україну, але не від усієї душі?

Ключові європейські лідери маневрували між демократичними цінностями та легкими шляхами підтримки власної економіки за рахунок дешевого російського газу. З початком повномасштабної війни на міжнародній арені здебільшого не вірили у перемогу України над “другою армією світу”. Зараз же успіхи ЗСУ змушують хвилюватися основних споживачів російських енергоносіїв у Європі, тому вони наполягають на якомога швидшому припиненні вогню без вимог виведення російських сил з нашої території. 

Основні принципи міжнародного права, зокрема територіальної цілісності, та цінність людського життя виявилися слабшими, ніж залежність від російських енергоносіїв у Європі. Вісім років тому росія розв’язала агресивну війну в Україні, окупувавши частину її територій, натомість певна частина європейських політиків та компаній ставилися до рф як до надійного партнера. Сильне російське лоббі у Європі десятиліттями нарощувало вплив і згодом просувало тези “внутрішнього характеру конфлікту”. 

Вісім років Україна та наші союзники кричали про небезпеку будівництва “Північного потоку-2” та “енергетичний шантаж” путіна. Однак замість розвитку енергонезалежності, частина європейських країн все міцніше сідала на голку російських нафти та газу. 

Німеччина на 95% залежить від імпорту газу, з якого 46% – російський. За останні 10 років влада власноруч посилила попит на газ, закріпивши на законодавчому рівні відмову від виробництва ядерної енергії. З 37-ми функціонуючих атомних електростанцій залишилося лише 3, які мали б бути закритими цього року. 

Ще кілька років тому ФРН імпортувала паливо у рівних пропорціях з Норвегії, Нідерландів та рф, але поступово віддала перевагу дешевим російським ресурсам. 

Наш сусід Угорщина так само намагається якомога менше загострювати стосунки з Росією саме з міркувань енергетичної безпеки. Це обертається тим, що ЄС не може погодити шостий пакет санкцій через позицію Угорщини щодо нафтового ембарго.

Дешевий російський газ підсолодив гіркий присмак політики умиротворення росії. Так, Європа змирилася з окупацією Криму, тліючим збройним конфліктом на Донбасі, системно нав’язуючи “Мінські домовленості”, що суперечать Конституції та підривають суверенітет України. 

Подальшій вседозволеності росії поклала край українська армія – Київ не капітулював ні за 3, ні за 83 дні. Як йдеться у виданні The Politico, Європа непокоїться через ймовірну перемогу України, оскільки “це може дестабілізувати Росію, зробивши її ще більш непередбачуваною і відсунувши нормалізацію енергетичних ланцюжків постачання”. Це вплине на добробут європейців, що у свою чергу відобразиться на політичних рейтингах.  

Саме тому західноєвропейські лідери, зокрема Олаф Шольц, Еммануель Макрон та Маріо Драгі, просувають ідею якомога швидшого припинення вогню та підписання мирного договору. При цьому, вони не говорять про виведення російських сил з території України, черговий раз намагаючись задобрити скаженого пса вишуканою стравою. 

Вважаю, що Президент Володимир Зеленський висловив думку всіх українців, вказавши, що ми не допомагатимемо путіну зберігати обличчя, розраховуючись своєю територією. Ми не платитимемо за європейський газ життями українців.  

Багатьом європейським політикам було б набагато легше дочекатися перемоги путіна та повернутися до “глибокого занепокоєння” та медіації між окупаційною, але збагаченою газом, російською владою та її ставлениками в Україні. Перемога України та імовірний розпад ядерної росії лякає невідомістю західних лідерів, для яких війна залишилася на сторінках історії 3 покоління тому. 

Канцлер Німеччини Олаф Шольц і досі відкладає постачання важкої зброї для України, на відміну від США, які підписали ленд-ліз та продовжують надавати озброєння. 

Україна не відмовляється від дипломатичних інструментів, але наші козирі у переговорах залежать від успіхів на полі бою. Будь-яка поступка кремлю у територіальних питаннях, включно з Кримом, дасть можливість росії відновити сили, накопичити резерви та відкрити вогонь з новою силою. Перемир’я – це привідчинені двері, куди у будь-яку мить може просочитися отруйний російський газ – і тоді вибуху не уникнути ні в Європі, ні за океаном.