Незалежність

Наш ворог думає, що країна - це лише технологія, і прапор, мова, ідеологія - це просте перевдягання. Сталін вимірював силу віри кількістю дивізій, а Путін вимірює кількістю ракет.
Наш ворог думає, що влада призначається кимось, що символи владою малюються, а віра комусь у владі служить. Так жили в СРСР, який розвалився.
Наш ворог думає, що страх сильніше за гідність, бо зламати кістки легше ніж переконання. Так виховували в КДБ самого Путіна.
Але Незалежність - це та сила, яка без будь-яких наказів та закликів вивела сотні тисяч у черги військкоматів, та десятки мійльонів - на забезпечення цієї боротьби.
Незалежність - це та сила, яка мотивує людей з пляшками з запальною сумішшю атакувати танкові колони, і з автоматами тримати окопи під ураганним вогнем.
Незалежність - це та сила, яка змушує працювати попри бомбардування та платити податки своїй країні.
Тому що Незалежність - це самостійність та відповідальність.
Віра в себе, віра в тих, хто живе поруч - це вибір майбутнього. Є ризик, що майбутнє буде смертельно небезпечним, але набагато більший ризик, що твоє майбутнє не буде залежити від тебе.
Але це не про нас, ми свою волю не зрадимо. І ми, українці, побудуємо країну, гідну довіри тих, хто віддав за неї своє життя, гідну дітей та батьків загиблих героїв. Країну, яку ми вдосконалимо на тих самих принципах, які змушують нас йти у бій.
З Днем Незалежності.
Незалежність, як і організм, має багато органів. Кожний з них важливий, без нього організм або інвалід, або мертвий.
Наприклад, ВПК. Ми повністю залежимо від постачання зброї з Заходу.
Без зброї у ці дні все інше не має сенсу.
Тож цієї важливої складової Незалежності у нас поки немає.
Тому і вимушені погоджуватись на зернові каравани, впроваджувати Стамбульські конвенції тощо. Бо залежимо від постачання зброї, вимушені погоджуватись на вимоги постачальників, які іноді суперечать національним інтересам.
В новітній історії росії теж не було. Х@йло державником не є, хоч як не ліплять з нього "нового фюрера".
Винні в цьому обидва народи. Що не народили для себе державників. От і мають те, що мають.
Пів-України мають печери та шахти. Те ж саме.
Віталій Скакун з Бережан на Тернопільщині підірвав Генічеський міст разом із собою. Герой України загинув в перший день повномасштабної війни, щоби зупинити колону російських військ.
Чи змогли ми його гідно оцінити ?
Чи ставили під сумність своє власне існування ?
Очевидно, що каяття та розуміння приходить лише після втрати
Але насправді це не зовсім так.
Багато сотень тисяч патріотів загинули, сиділи по таборах, зазнали гонінь і були вбиті за Незалежність. Щоб зберегти цей дух Незалежності і Волі для майбутніх поколінь.
Це за Незалежність мій дід був Січовим стрільцем і зазнав поранень, а потім як бендерівець був 10 років в таборах і по-життево без права повернутись на Батьківщину. І таких історій мілліони!
До цього українці приймали участь лише у війнах за чужі державні інтереси і у складі чужих армій. А значить - воювали за власну неволю і несправедливість.
Довгий і важкий шлях до волі своєї привів нас до Дня Незалежності України, і зараз у цій війні ми захищаємо і нашу волю й інших держав та народів від нападів пітьми, військова перемога над якою означатиме її остаточну загибель і вищу справедливість.
Нажаль для нас така стратегія приведе до надвичайно небажаних результатів (мільйони біжанців, економічний занепад, соціальна напруга буде тільки зростати, перманентні масовані ракетні обстріли Харкова, Миколаїва - що з цими містами буде через кілька місяців?).
Як би там не було, а ворог має людський ресурс вчетверо більший, кратну перевагу у важкому озброєнні, літаках, ракетах, без будь-якого осторогу наносить удари зі своєї території розуміючи що адекватної відповіді не буде... тому якщо ми розраховуємо перемогти у такій війні на виснаження - боюся що це найгірший варіант з усіх можливих.
А ключ знаходиться у таких політиків як https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BE%D0%BA Анналена Бербок...