11408 відвідувачів онлайн
6 110 73
Редакція Цензор.НЕТ може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.

Що означає бути українцем?

друзенко,пдмш

Війна трохи притлумила дискусію про українську ідентичність. Але занурення у фронтове життя повертає її до порядку денного.

Питання, що означає бути українцем, наразі залишається без відповіді. Це культурна ідентичність? Мовна тожсамість? Чи спільнота, звʼязана кровʼю і потом, яким просякнута українська земля на передку?

Кілька днів я провів на Слобожанщині в ангарі, де #ПДМШ з нашими побратимами-спецпризначенцями розгорнув передовий стабпункт, до якого привозили поранених визволителів Балаклеї. Весь час в ангарі працювала рація, і я наживо чув, як розгортається наступ.

Напевно рафінованим українським інтелектуалам буде прикро це чути, але в ефірі часто лунала "мова агресора", рясно пересипана україно-російським суржиком та щедро приправлена матом, хоча працювали наші. Врешті-решт, у комбата, що брав Нову Гусарівку, чисто російське прізвище. У його начмеда також. Рідна (англійською mother tongue, тобто мова батьків) для них російська. Частина хлопців, яких ми всіма силами затримували на цьому світі (і таки всіх втримали!!!), також говорила чи радше стогнала й матюкалась російсько-українським суржиком. Команду зірвати червону ганчірку на флагштоку біля Новогусарівської сільради також віддавали "мовою ворога". Такі реалії російсько-української війни.

Водночас, коли по обіді поранених стало менше, всі ми були в крові. В українській крові, пролитій за українську землю. Хоч її носії і говорили україно-російським суржиком, пересипаним обсцентною лексикою. Частина з них – віддали життя за Україну. Як і тисячі інших російськомовних партіотів України.

Я знаю, що це викличе обурення і гнів у частини моїх співвітчизників. Але, з одного боку, я перейшов на українську ще тоді, коли це було немодно, неперспективно і радше маргінально. І відтоді не зраджував "соловʼїнній". З іншого, я точно воюю не тільки і не стільки за Україну в межах кордонів 1991 року, а насамперед за право говорити правду в цих кордонах. І свободу бути інтелектуальним траблмейкером, який ставить під сумнів "одновимірність" світу, навіть якщо це український світ.

Сидячи в амбарі, де розгорнувся імпровізований стабпункт і поранених стабілізували на "столах" з деревʼяних піддонів, а кров на бетонній підлозі засипали піском з червоного ящика у протипожежному кутку, я в перервах між напливом поранених слухав рацію і думав про нашу ідентичність.

Її головна відмінність від російської не в її одновимірній альтернативності. Російська-українська – точно не той вододіл, по якому проходить цивілізаційний та світоглядний фронт між нами. Він (цей вододіл) радше у складності та інклюзивності українського проекту, який може звільняти українську землю, говорячи російською. Це дуже американська історія, коли англомовні адепти свободи та самоврядування роками воювали з англомовними підданими тирана. Направду, абсолютна більшість українських вояків: від рядового до генерала, яких я зустрічав, говорять одною інклюзивною українсько-російською мовою, яка не унормована в жодному правовписі чи словнику.

На війні, особливо на передку, абсолютна більшість говорить цією мовою, навіть не усвідомлюючи, що вона, мʼяко кажучи, далека від літературної української. Втім як і російської. Мовою Оксани Забужко на передку не говорять так само, як не говорять і мовою Пушкіна. Під гуркіт гармат тут послуговуються зовсім іншим лексиконом...

Ця мова наче в краплі води відбивається у "звуковому супроводі", під який знімали сепарський прапор у Новій Гусарівці: "Під@рский флаг нужно срезать. В Новой Гусаровке. На тризубі флаг під@рский. О, пішов в ср@ку. Слава Україні! Героям слава!"...

Як би не було прикро рафінованим інтелігентам, саме такі "суржикомовні" герої дають нам можливість творити високу українську культуру, формувати український історичний наратив, сперечатися про правдиву українську ідентичність та виселяти Булгакова з українського культурного простору...

І коли вчергове хтось вирішить здійняти мовний срач, просто згадайте, скільки російськомовних (так вже сталося, що батьки в дитинстві навчили їх говорити саме російською) поклали своє життя за вільну Україну. І скільки україномовних у цей час "пиляли" гуманітарку та бюджет.

Бо путін напав на нас точно не через утиски російської мови. Він не міг пережити, що в Україні кожному вільно обирати, якою мовою спілкуватися і що нею говорити. Зробивши ведмежу послугу "великому и могучему". Бо від початку великої війни українська остаточно стала мовою свободи, опору та гідності. І саме тому її принижує будь-який примус розмовляти нею.

Топ коментарі
+26
Та бляха муха, коли ви і вам подібні ратувальники "какаяразніца-оніжєтожєпатріоти" зрозумієте сутність цієї проблеми! Проблема не в тому, що хтось говорить російською зараз (от мій кум говорить російською - він наполовину росіянин і люто ненавидить кацапію і кацапів). Чи це проблема? Ні. АТОшники говорять російською. Чи це проблема? Ні. Проблема в тому, що російськомовна людина швидше за все вибере російськомовний контент в Ютубі, на ТБ, на новинному сайті. А це відкриває ворота для російської пропаганди та просякання симпатією до кацапського биту, способу життя тощо (всі ці серіали - Мєнти, з Охлобистіним пародія на доктора Хауса і т.п.). І от вже і Охлобистін вам подобається. І ви якось примирливо ставитеся до його фашистських висказувань. От вже подобаються геройські мєнти - то може і їхній СОБР та ОМОН складається з чудових хлопців. І так далі. Російськомовний (та і україномовний на Г+Г, наприклад) контент впливає на підсвідомість людей, особливо не дуже сильних розумом (а таких у нас за статистикою 73%), просто неймовірно. Хтось залишається патріотом, а хтось вже починає "какая разніца, вони теж люді". В мене он приклад дії російських серіалів та впливу "та просто на фоні зранку новини по Г+Г собі грають, а ми не звертаємо уваги" прямо на очах (кума моя). З патріотично налаштованої україномовної дівчини перетворилася на "російська мова - мова бізнесу" і ледь не проголосувала за Зє. Слава богу кум (той що наполовину російянин) їй мізки перед виборами вправив. Я від телебачення відмовився вже років 15 як. І всім раджу.
показати весь коментар
08.09.2022 14:37 Відповісти
+20
Автор продовжує збуджувати суспільство !

1. Дратує використання терміну "украинский проэкт" - це що, мантри про австрійський генштаб ?
2. Рашисти не залишили нам вибору - розмовляти мовою катів ?? Вивчати культуру країни- агресора ??
3. "Мы воюем не против русского языка, а против режима Путина" - блін ... то як би ж на нас напав Радбез рф у складі 15 осіб ! А то ж у нападі прямо і опосередковано приймають участь 500-700 тис. осіб. А уся держава, промисловість рф їх забезпечує.
4. Прошу автора не спрощувати проблему. Те про що він пише, є наслідком русифікації, а не наслідком украінізації.
5. О.Забужко усе життя говорить українською. І батьки її. Сильно сумніваюсь, що людина, яка думає українською буде розмовляти у стресових ситуаціях якось по-іншому.
показати весь коментар
08.09.2022 17:19 Відповісти
+19
Погано, що "так уж вышло". Хоч я і російськомовний, давно взяв собі за правило все наново написане - документи, замітки, розрахунки - робити українською.
Це збільшує загальну масу українського культурного продукту.
А вас до себе притягнула маса російського культурного продукту, яка зараз на два порядки вище за українську масу. От того і "так уж вышло".
Багатьох так само притягує, як і вас. Поки не будемо нарощувати українську культурну масу, російська продовжуватиме притягувати нових і нових наших співвітчизників.
показати весь коментар
08.09.2022 15:41 Відповісти

Завантаження...