Проблема в Нобелівській премії миру, в местечковості, чи в українських ранах?
Якщо ви хочете подивитися, що буде, коли українець/ка нарешті отримає Нобелівську премію у якійсь з неполітичних номінацій, то гляньте на те, що в інфопросторі коїться зараз, коли премію присудили Центру громадських свобод і коли українка (певно Олександра Матвійчук) вперше виступатиме з промовою на нобелівській церемонії.
Люди, які називають себе правозахисниками, громадськими діячами, журналістами, зверхньо питають: "Хто це? Я про них не знаю". Це вони говорять про інституцію, яка найсистемніше всі роки російсько-української війни фіксує російські злочини, домагається звільнення в'язнів, вимагає трибуналу над російською верхівкою, а тепер - і переформатування світової системи безпеки. І далі це робитимуть, але вже під грифом Нобеля!!!
Скептики могли би бодай погуглити. Також могли б погуглити щодо нюансів висунення і нагородження. Ця дика реакція здавалося б шанованих людей і підштовхнула писати цей допис, даруйте з повчальний тон.
Местечковість і заздрість "нобелів" не притягує.
Проблема у тому, як визначаються загальні засади Нобелівської премії миру - "внесок в дружні стосунки між націями", а також у прес-релізі цьогорічного комітету, який акцентував увагу на замиренні. Він направду шокує і радше вказує на те, що люди, які присуджують Нобеля, таки не зовсім розуміють ані нашу реальність, ані причинно-наслідкових зв'язків між визвольною війною і недопущенням геноциду і ще більшої кількості смертей.
Потрапляння в один ряд з білорусами і росіянами має неприємний присмак інерції. Але і явно промальовується контекст - це борці з російською експансією і тиранією. (Тут цілком згодна з Вахтангом Кіпіані). Щоправда, цей контакт пормальовуємо більше ми самі, аніж Нобелівський комітет.
Ще різануло "Ми вважаємо, що ті, хто робить внесок у справу миру, це не люди, які ведуть війну. А вказуємо на тих, хто зараз може змінити ситуацію". Така вона ідеологія нобелівки. Однак нині премію дали дійсним борцям з деспотизмом. Та і це збігається з думкою очільниці ЦГС Олександрою Матвійчук: ""Зараз говорять армії, тому що раніше голоси правозахисників у нашому регіоні не було чути".
Знову таки, погугліть про Алеся Бяляцкого і його "Вясну" та про "Меморіал". Перший є послідовним, а не перефарбованим противником Лукашенка ще від 90-х. Відсидів чи досі сидить за свої переконання. "Меморіал" нині є забороненим в ерефії - зокрема зробив великий внесок у те, що ми знаємо місця поховань сталінських жертв, у тому числі Сандармоху.
У Центрі громадських свобод натякають, що без партнерів у Росії та Білорусі не змогли б допомагати політв'язням, оскільки не діють на території цих країн.
Нобелівка з миру - це політика, і вона знає чимало ганьби і фейлів. Її свого часу отримували не лише Обама, який фактично розв'язав руки путіну, але й Кіссінджер, великою мірою через позицію якого нині маємо Північну Корею. Я мовчу про торішнього лауреата - російську "Новую газету" і Дмітрія Муратова.
Двічі поспіль нагороджувати росіян, та ще й у роки, коли вони розв'язали найнахабнішу і найкривавішу війну в регіоні з часів Другої світової. З іншого боку, премію миру дають людям і організаціям, які працюють в регіонах, де явно є величезні проблеми, і це є індикатором проблеми. Зараз вже не знайду, хто написав, але припускаю, що росіяни отримуватимуться "мирного нобеля" ще не раз.
Однак Нобелівська премія миру - це шанс. Хтось навіть з достойних кандидатів її отримував і далі діяв у своєму дусі. А хтось зміг на повну її використати для просування власної позиції, а значить, досягнення результатів (найперше спадає на думку пакистанка Малаала Юсафзаай).
П. С. Ні, цьогоріч премію не могли отримати ані Володимир Зеленський, ані український народ, бо висунення кандидатів відбувалося до лютого 2022 року. (Аналогічна ситуація з висуненням Жадана).
Тож чи міг Нобелівський комітет бодай цього року не присуджувати премію росіянам, а присвоїти "Меморіалу" в будь-який з наступних років? Міг. Але зла іронія в тому, що саме 2021 року "Меморіал" був остаточно знищений, тому це може бути одним з пояснень присудження премії йому.
П. П. С. Чи міг Нобелівський комітет цього року не визначати переможців через те, що триває велика війна? Міг, так як робив це не раз.
Потім скажуть - дивіться вони помирились завдяки Нобелю, а ви чому не миритесь з агресором ?
якщо вони висували кандидатів ще в 2021 році, то цей термін звучить якось так :
"відсутність великомасштабної війни між росією та Україною, тобто локальна позиційна війна це вже мир, плюс вялотєкущі протести в Білорусі які не заважають росії проводити там підготовку до війни"
це все що треба знати про нобелівський комітет миру
У даному випадку - іди у правозахисники
За будь-якою організацією стоять люди, які працюють у ній. Вибір шляху завжди за ними
7 жовтня 2022 року, в день 70-річчя Володимира Путіна, який розв'язав війну в Україні і вже поставив мир на межу ядерної війни, Норвезький нобелівський комітет (ННК) з п'яти осіб, які призначає парламент Норвегії, https://www.youtube.com/watch?v=0eEX_XPGaWk&ab_channel=NobelPrize оголосив , що за "видатний внесок у галузі зміцнення світу" премію (і суму $900 тис.) розділять на трьох білоруський правозахисник Алесь Біляцький, російська правозахисна організація "Меморіал" та українська правозахисна організація "Центр громадянських свобод".
"Лауреати Премії світу представляють громадянське суспільство у своїх країнах. Вони протягом багатьох років просували право критикувати владу та захищати основні права громадян. Вони доклали визначних зусиль, щоб задокументувати військові злочини, порушення прав людини та зловживання владою. Разом вони демонструють важливість громадянського суспільства для миру та демократії", - https://www.nobelprize.org/prizes/peace/2022/press-release/ повідомляється в прес-релізі ННК.
Хто вони, лауреати 2022?
Про нагороджених ми, на жаль, знаємо мало. Вони відомі у своїх вузьких колах, але у публічному полі їхнього голосу у справі "просування права критикувати владу" та "захисту основних прав громадян", звучали не настільки голосно, щоб їх почули всі. Нагородження організацій, а не конкретних людей - взагалі суперечливе рішення, оскільки статус премії передбачає особисту участь. Присутність у списку Алеся Біляцького, який сидить у мінській в'язниці з 14 липня 2021 року, тут мало що змінює, оскільки його голос останніми роками теж не був чутний, причому він пішов у тінь задовго до арешту.
Активність "Меморіалу", помітна у 1990-х, давно вже стала історією. У грудні 2021 року влада РФ ліквідувала його юридичні організації в Росії. Їхні представники погрожували продовжити роботу на громадському рівні, без юридичного оформлення. Але про неї нічого не чути, хоча приводів достатньо: військові злочини РФ в Україні, тортури та знущання з українських полонених, торгівля українськими дітьми, відібраними у батьків. Але "Меморіал" мовчить - чи вже зовсім не існує? Ми нічого не знаємо про його позицію, не кажучи вже про реальні дії.
Втім, і до заборони в РФ "Меморіал" йшов на безліч сумнівних компромісів із російською владою. Але його складна біографія - окрема тема, залишмо її до іншого разу.
Не здобув широкої публічної популярності і "Центр громадянських свобод". Популярність у вузьких колах, нехай і зумовлена специфікою роботи - визволенням українських полонених і в'язнів Кремля, а також документацією злочинів російських військ тут, знову ж таки, не є аргументом. Статус Нобелівської премії не вміщується до корпоративу, він має загальносвітове значення.
Звісно, можна було б припустити, що ННК, глибоко розібравшись у правозахисній темі, вирішив присудженням премії висвітлити заслуги тих, хто несправедливо опинився у тіні, поза публічною популярністю. Але таке рішення передбачає інформування у тому, що залишилося непоміченим. Тим часом, скільки-небудь виразних пояснень не було. І невиразних теж. "Ми стурбовані жахливими умовами у в'язниці в Києві, де утримується Алесь Біляцький" - https://youtu.be/0eEX_XPGaWk?t=1058 заявила глава ННК Беріт Рейсс-Андерсен, відповідаючи на запитання журналістів після промови з приводу нагородження. Це зауваження дуже точно позначило рівень компетентності нагороджувачів.
А судді хто?
Прогресивна світова громадськість, яка спостерігає за процесом нобелювання та його результатами, у своїй масі, переконана, що члени ННК глибоко вникають у питання, відбираючи з безлічі кандидатів найдостойніших. Та чи це так?
Про те, як насправді відбувається нагородження, докладно написав у своїх мемуарах Гейр Лундестад, норвезький історик і, з 1990 по 2015 рік - директор норвезького Нобелівського інституту.
Важливо: https://www.dsnews.ua/ukr/world/pochemu-lyudey-neudobno-nagrazhdat-nobelevskoy-premiey-mira-11102015181500
Винесення на суспільний огляд внутрішньої кухні ННК викликало неабиякий скандал. "Лундестад порушив обіцянку про збереження конфіденційності відразу за декількома пунктами, - йшлося у відповідній заяві Нобелівського комітету. - Всі обставини, пов'язані з дискусіями на закритих від сторонніх засіданнях комітету, повинні залишатися в секреті протягом 50 років".
Цікаво, що ж такого ганебного, непристойного чи збоченого відбувається на цих закритих від сторонніх засіданнях, якщо це потрібно тримати в таємниці аж 50 років? До речі, 50 років тому - це 1972 рік. У 1972 р. НПМ не присуджувалася, але можна підняти і раніші протоколи. І простежити за ними еволюцію ННК до його нинішнього стану, коли присудження премій, що вручаються, за задумом Нобеля, "тому, хто найбільше і найкраще попрацював для зміцнення братства між народами, для того, щоб розпустити або скоротити діючі армії, або тому, хто сприяв проведенню мирних переговорів", перетворилося на бюрократичну рутину. П'ятеро учасників ННК, втягнуті у розбірки всередині норвезького Стортинга, зайняті не пошуком найдостойнішого зі списку номінантів, а складними розрахунками орбіт власних бюрократичних тіл. У складі ННК немає письменників, науковців, яскравих представників громадянського суспільства. Це просто комірка, куди Стортинг відправляє на зберігання фігури, які вже не потрібні на основній дошці, але ще не підлягають списанню. Сам же норвезький парламент, при найближчому розгляді, схожий на нашу Верховну Раду, але гірший за неї,https://youtu.be/CGawloPy2HY рівно настільки,наскільки гіршi за народ кращі люди міста. І ці люди стають дедалі кращими у кожному наступному Стортингу.
Важливо: https://www.dsnews.ua/ukr/world/perpendikulyarnyy-mir-nobelevskoy-nomenklatury-05102018151400 Люди-мегафони. Чому Нобелівською премією миру не нагороджують миротворців
Спокуса Нобелем
А що, якщо Нобель передбачав такий перебіг подій, але прийняв його як неминучість, оскільки і в цьому виді НПМ може стати нагородою гідному? Щоб зрозуміти, як це можливо, нам доведеться розібратися в тому, кого насправдінагородила НПМ-2022 група бюрократів, які не знаються на питанні, з якого вони ухвалювали рішення. Не тому, що не могли в ньому розібратися, а тому, що розбиратися не повинні. По-перше, як уже сказано, п'ятеро членів ННК вирішують інші питання, а нагородження - лише привід, і до їх пріоритетів не входить. А по-друге, традиція покарання невинних та нагородження непричетних - фундамент, на якому стоїть будь-яка бюрократія. Вибий його, і завтра в цей затишний світ полізуть гідні та розумні люди, руйнуючи його, і бюрократію змінить меритократія. І куди після цього подітися бюрократам?
Отже, кого ж вибрав ПНК?
По-перше, він вибрав тріо безликих. Дві організації, без жодної яскравої, публічно відомої постаті, і правозахисника, який примудрився бути непричетним до протестів 2020-21 років, перебуваючи на волі і будучи засновником організації, покликаної надавати фінансову та юридичну допомогу політв'язням та їхнім сім'ям. Як таке можливо? Біляцький заснував "Вясну" у 1996 році, у відповідь на придушення демонстрацій режимом Лукашенка, але у 2020-21, під час ще жорстішого придушення протестів, про "Весну" нічого не було чути. Вона займала якусь позицію щодо того, що відбувалося? Чи підтримувала протести? Чи, навпаки, не підтримувала з якихось міркувань? Будь-яка позиція має право на життя і може бути гідною, але де і коли ця позиція була заявлена? Можливо, "Вясна" надавала політв'язням негласну допомогу? Припустимо, що так. Але повноцінна правозахисна діяльність передбачає гласність та ясну позицію. Ні розмазаний "на все добре" компроміс, ні багатозначне мовчання таку позицію замінити не можуть. "Знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний, або гарячий! Але, як ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх".
По-друге, постановка правозахисників з Росії, Білорусі та України на одне преміальне місце - очевидний замах на "триєдиний слов'янський народ". З-під цього замаху вимальовується і четвертий лауреат, неофіційний, але помітний до непристойності, і це Володимир Путін. Якщо ННК хотів зробити йому подарунок до 70-річчя, потроливши і правозахисників, і дух покійного Нобеля, то нагородження 2022 року - одне з найвдаліших. Його можна сміливо ставити в один ряд із нагородженням у 1994 році трьох представників єдиного семітського народу: Ясіра Арафата, Шимона Переса та Іцхака Рабіна. Але 1994-го серед нагороджених були щонайменше три яскраві особи. Кожен із лауреатів мав в активі здобутки, які можна було витлумачити як миротворчість. І між ними було досягнуто хоч якихось мирних угод, щоправда, так і не спрацювали в результаті.
А зараз до нагородження представлений список із двох, що програли, й одного початківця. Ті, хто програв, - це білоруський і російський лауреати. Біляцький у в'язниці, і цим вже точно вибито з активної діяльності на невизначений
Що може зробити пристойна людина чи організація, що складається з пристойних людей, якщо її заганяють у непристойну бюрократичну схему? У випадку з НПМ-2022 участь у цій схемі непристойна для всіх, хто нагороджується, але саме для українців прийняття такої нагороди - це, доважком, ще й співучасть у реабілітації імперської схеми "триєдиного народу". Схема, яка, як ми бачимо, продовжує жити не тільки в Росії, але на Заході. От і для ННК, як виявилося, СРСР живіший за всіх живих.
Сьогодні патріоту України неможливо отримувати премію спільно з представниками країни-агресора та його посіпаки, які не засудили агресію своїх країн найрішучішим чином, і так голосно, щоб це почули всі. Не має значення, чому ми не почули такого засудження від двох нагороджених. Будь-які труднощі на цьому шляху - в'язниця, загроза смерті, відсутність можливостей для публічних заяв - їхня проблема. Тут все дуже суворо: засудили чи ні.
Члени "Центру громадянських свобод" опинилися зараз на розвилці можливостей. Вони можуть піддатися спокусі Нобелем і розміняти принципи, і порядність, на титул " нобелівського лауреата ". Тим більше, що титул в історію увійде, і до нього йде доважок у третину преміальної суми, $300 тис., а про супутні обставини скоро забудуть. Але вони можуть і збунтуватися, відмовившись брати участь у цих іграх, і залишивши дві частини "триєдиного народу" в обіймах Путіна, а собі лишивши добре ім'я. Варте чи не варте чиєсь добре ім'я нобелівської медалі та частини премії - питання особисте. У когось варте, у когось ні. Ціни на цьому ринку сильно скачуть.
1994 року, у подібній ситуації, ніхто з лауреатів від премії не відмовився - але в них були свої розклади та свої судді. А розклади для українського "Центру громадянських свобод" сьогодні інші, і вони гранично прості: разом з Україною - чи разом із політкоректними бюрократами, які незмінно прагнуть примирити ката та жертву до великого задоволення ката.
За будь-якою організацією завжди стоять люди, які працюють у ній. І вибір шляху завжди за ними. І не колегіально навіть, а за кожним окремо.
PS До речі, цьогорічна Шнобелівська премія світу, вручена вручена міжнародному колективу з Китаю, Угорщини, Канади, Нідерландів, Італії, Австралії, Швейцарії та США https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rstb.2020.0300 за їхню спільну роботу , - по-справжньому яскрава та цікава. Схоже, що центр заслужених нагород зміщується…
Рівень обох премій останнім часом мені видається практично однаковим.
Дав статтю з посиланням не першоджерело без коментарів.
Бл@, аж на серці полегшало.
Питання в тому, хто розмазав два слабенькі гiвняка, що пpocpaли домашній нацизм, до абсолютно справжнього, справді правозахисного українського(!) ЦГС. Як можна рівняти роботу команди Матвійчук зі злочинною лінню та мовчанням болотних шабáшок. Визирніть у вікно і ви побачите один тотальний меморіал..
А склад комітету нобеля - ********, які виконали чиюсь показну "мирну" примху.
Бл@, and huge FCK, Я злий до дідькíв.
Идея данной премии приблизительно звучит так: "Будет хорошо, если в прекрасном светлом будущем будут существовать три демократические страны - Украина, Белоруссия и Россия, которые будут прекрасно и мирно сосуществовать!"
Кто-то против?
Всім було б легше, аби світ нарешті вже признав той простий і невідворотний факт, що демократичної країни расіся ніколи не буде. Ніколи. І почав діяти відповідно, замість того, щоб весь час марити тим, що людожер раптом стане вегетаріанцем, а гвалтівник відріже собі члена і піде в монахи.
Тому до біса Ваші банальності.
людей...Ділема ще та. Все ж не підтримую зневажливе відношення до Нобеля, бо там є червоні лінії за які не виходять.
Их бюрократическая машина продолжает поощрять россиян, бялорусов и нас как единое, как если бы ничего не произошло - может, для них ничего и не произошло. Подумаешь, какаято войнушка с 10тыс или пусть даже 100тыс убитыми - от коронавируса умерло намного больше и урон на ВВП гораздо больше был и вызвал двузначную инфляцию)
Очевидно, вся их политика торговли к этому привела и она продолжает работать в старом русле - уже Путин взорвал трубопроводы, а они все награждают свою политику "бизнес-как-обычно")
Ну не могут же они 200млн человек поставить под ружье и отправить в Украину воевать в самом деле
Какойто уйобок в Кремле решил, что украиняне должны умереть и нашлись сотни подпевал ему, которые изобразили эту геноцидную кампанию как чтото обоснованное, ценное и захватывающее для широких масс россиян - никто там не возражает против геноцида украинян, никакие Мемориалы, собчачьки и навальнисти, коммунисты, неонацисты и прочая мразота, выращенная на западные деньги или "ценности" - это все западные ценности в их полноте, полный спектр от левых до правых и радикальных центристов)))
Все эти уйобки в своей мышиной возьне пропустили геноцидные намерения. Как можно было начать такую войну, зная, что можно потерять огромные потоки денег? Только если намерение было настолько радикальное - именно геноцидное)
А теперь наградили свою же политику умиротворения геноцидного агрессора - просто отлично