Про ставлення до стосунків з державою

Допис навіяний різкою реакцією в групах закордонних українців на оновлені правила контролю за війсковозобовязанними українцями які перебувають за кордоном.

В дискусії про мобілізацію часто згадується такий аргумент як та я з своєї зарплати за кордоном доначу на ЗСУ.

Дорогі друзі, донати та допомога ЗСУ - це ваше особисте бажання. Можете донатити часом - це буде волонтерство, а можете грошима - і це буде фінансова допомога особисто від вас силам оборони чи будь кому - медикам цивільним, чи дітям, вже на ваш вибір.

Але - ще раз уважно - це ВАШІ особисті кошти. Ви можете донатити а можете йти до ресторану, і пропити, і потім розповідати як ви кльво підтримали економіку та бізнес замовляючи чергову пляшку вина.

Але - я, якось впевнений, що якби річ зайшла про суттєвє збільшення податків для утримання армії, ви були б різко против. І навіть якщо б це гарантувало вам - умовно індульгенцію на рік від призову чи мобілізації, ви б розповідали про крадіїїв генералів та всі гроші закатані в дороги, і знаходили б спосіб і відпетляти від армії і податки не платити.

Послухайте - ЗСУ не ідеальні! І навіть Україна не така ідеальна як ви її собі малюєте співаючи з пластиковими віночками на головах тужливих пісень. Світ взагалі влаштований не так ідеально і Україна не вірш Шевченка "Садок вишневий біля хати" (він цей вірш до речі написав у казематі, під час увязнення).

Давайте ще раз поговоримо наодинці самі з собою, та з своєї совістю, і честно скажемо собі - чи хочемо ми перемоги чи ні.

І якщо хочемо, і дійсно хочемо щоб ця війна закінчилася так, що б ні вашим дітям ні вашим внукам не довелося воювати, то міняйте своє ставлення до стосунків з ДЕРЖАВОЮ Україна.

Попри те, ХТО її зараз очілює і очілював, чи буде очілювати.