Від кухарок до генералок: жінки в армії відвойовують своє

Залишили вдома дітей, успішний бізнес, покинули навчання. Що готові захищати Батьківщину зі зброєю в руках - жінки довели і в 2014-ому, і в 2022-ому. Але між цими роками багато що змінилося. Захисниць побільшало, й ставлення до них в суспільстві в армії змінилося на краще. Чому так сталося?

За даними Міністерства оборони, жінок - військових в ЗСУ нині - близько 40 тисяч. І для багатьох з них переломним став 2018-й рік - коли Верховна Рада ухвалила закон щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків під час проходження військової служби. Тоді для жінок відкрили близько 60 бойових посад. До того звичною була ситуація, коли військовослужбовиця працювала снайперкою, а формально рахувалася кухаркою і отримувала відповідну зарплатню. Тепер жінка в армії може займати майже будь-яку бойову посаду. В Україні уже є чимало артилеристок, керівників гармат, снайперок. Є навіть інструкторки з глибоководного дайвінгу.

Поступово в армії стане більше жінок на керівних посадах. Вже зараз чимало дівчат навчаються у профільних ВНЗ, скоро вони отримають офіцерські звання. І далі буде кар’єрний ріст. Тому в перспективі Україна може отримати чимало генералок. Так вважає Оксана Григор’єва, радниця командувача Сухопутних військ з гендерних питань, і я щиро сподіваюся, що саме таке і буде. Нині в Україні - одиниці жінок обіймають посади такого високого рівня.

При цьому відсоток жінок-військових в армії - один з найвищих з-поміж країн - членів НАТО. Це 9 %, тоді як у Польщі та Данії – 7% та 8 % відповідно. Найбільше жінок нині в американській армії - 17 %.

Жінки в армії відвойовують собі місце на рівні із чоловіками. Одночасно з цим змінюється на краще і ставлення суспільства до жінки в армії. Раніше нормою були мізогінні прояви на кшталт, "А що жінка в тій армії буде робити?". Зараз, на щастя, таких голосів майже немає.

Повномасштабна війна в Україні продемонструвала, що захист країни - справа кожного з нас. Кожен, хто готовий захищати країну, - важливий. Незалежно від того, чи то чоловік, чи жінка, чи людина з інвалідністю.

З початком повномасштабної війни склад армії кардинально змінився. До Збройних Сил прийшли багато людей, які не планували бути військовими, це були представники різних професій, з різних цивільних галузей. До зброї стало багато людей, яких не дивує, що жінка може обіймати керівну посаду. Тому жінкам в армії вже менше потрібно доводити свою спроможність виконувати складні задачі.

Попри це, у суспільстві і досі існують потужні стереотипи щодо сучасних захисниць і захисників. Зокрема, щодо того, хто нас захищає. Так, 30% населення України і досі вважають, що ветерани - це тільки про тих, хто брав участь у Другій світовій війні. Це з’ясувалося під час цьогорічного дослідження Українського ветеранського фонду, яке провела соціологічна група "Рейтинг". Ця майже третина населення досі не усвідомлює, що ветеран чи ветеранка - це вчорашній захисник чи захисниця, часто дуже молодий. І що молода дівчина 25-ти років, яка крокує вулицями рідного містечка, може мати статус учасника бойових дій.

Жінка в сучасній українській армії - це, передусім, солдатка або офіцерка, яка ціною власної безпеки захищає від небезпеки кожного з нас. Щодня вона доводить своєю відданістю Батьківщині і професіоналізмом, що має право на таку само повагу у підтримку з боку держави і суспільства, як і будь-який інший чоловік в армії. Вона також має право обирати, ким їй бути - кухаркою, психологом чи снайперкою. Ця свобода вибору - це не про права жінки в армії, а про права людини у державі. Про ті права, які ми як країна захищаємо у війни Росії проти України. І ці права ми зобов’язані гарантувати кожному захиснику і захисниці, які вступили до лас Збройних Сил.