Люте приниження гідності

Мирослав Откович надихнув теж написати.
Дуже не хотілося додавати сумних замальовок до всього іншого, але дійшло, що мовчиш часто через хибну установку "терпи, іншим ще гірше" і її слід міняти.
Терпи, іншим гірше, це коли на стабіку в Торецьку відмовляєшся від евакуації. Типу в мене фігня, а ми ж оце тільки повернулися з іншої точки, там купа важких. Не робіть так. Послухайте медика, який весь час сварився з бійцями через відмови від госпіталізаціі і по ітогу туди ж. Бо потім тебе все рівно повезуть на больнічку при можливості і вилізе, що "фігня", за класифікацією подальшого влк тяжка травма. Але від держави ти матимеш на цей момент папірець а4 зав‘яжи полєжи, і пораду зробити мрт в іншому місці, де хороший апарат. Так восени я потрапила в Київ.
Весь час, що я тут, намагалася болючі теми влк і реабілітації обговорювати з людьми, в яких є певні можливості і зв‘язки для системного впливу на ситуацію. Та в більшості випадків мені просто пропонували допомогу - позвонити, порішати ітд. Дякую, але стояла під воротами з іншими пацанами, в яких немає впливових знайомих. Тричі проходила це пекло, щоб отримати черговий папірець. Бо така процедура, система.
Деякі волонтери кажуть ми самі винні бо не знаємо про свої права і можливості, а вони ж є.
Ну ок. В житті ти виживши коло Майорська отримуєш можливість зустріти світанок під воротами шпиталя, повз тебе на роботу пройдуть військовослужбовці, медики. Вони заварять каву, потім шикування. А ти все стоїш на одній нозі дивишся на хлопця який стоїть отак тільки в одному носочку на морозі і думаєш - вони ж це бачать. Ти бойовий медик і тобі чомусь болить за тих, хто поруч. За їх розгубленість, пригніченість, зневіру. Невже цим медикам не болить?
Спочатку пускають тих, хто на милицях. Забіг паралімпійської збірної по бруківці. Бо і нас таких немало, а талончик номер 20 то шість годин черги може бути. Потім весь натовп забиває коридор перед віконечком реєстратури, прихисток совка невмирущого. 30 річні передчасно постарілі люди сваряться, наче пенсіонери в радянській поліклініці. Хто не вліз товкуться у дверей. Я говорила з тими, в кого травмовані не ноги, вони після купи операцій і стояти їм не легше ніж нам. Але отак. Раніше були зошити і списки, зараз повісили табличку, що до травматолога тільки жива черга, але самі пацієнти зошити ведуть. І номери там трьохзначні.
Перший раз я приїхала о 8.20 - свята наївність, талонів вже не було. Жінка, якій не тисне кричати на поранених, на питання що мені робити сказала - "прийдіть о 7 чи раніше тоді попадете". Я не знала, що це означає, а вона чудово знала. Це означає до 7.50 стояти під зачиненими воротами. На одній нозі. Взимку. Доречі , в тих всіх чергах суцільна гендерна рівність. Боротися за місце біля віконечка з талончиками будеш як усі, так що краще істоті в 65 кг ваги не сідати на лавочку, бо без сторонньої допомоги фіг проб’єшся потім. А 13 січня мій похід туди показав, що милиці пропуск в першу партію лише до травматолога, щоб отримати висновок влк всі товклися в загальній черзі. Я вистояла три години. Отримала в 14.45 при тому що кабінет працює до 15.00. Коридор був ще повний людей. П‘ятниця. Потім у цих наших колег по службі вихідний. Якщо я щось невірно розумію і жіночка, яка ті папірці видає з 13 до 15 в інший час чергує в інтенсивній терапії то зрозуміло. Але нам, отим нещастям з коридору здалось таки, що ні. Що то в нас немає вихідних і графіку. Один хлопець нервово сміявся і казав - так може мені в 15.00 автомат кинути і сказати, що я додому?
Якщо в недолугій організації процесу винна система, то хто тоді винен у відсутності людяності? Коли кажуть з посмішкою змученим людям, яким болить - "та що ви хочете, ви бачите як вас дохріна".
І мені згадується стабпункт, і оте дохріна, коли підлога і стіни в крові, коли задіяні всі, і водії з санітарами. І там ми до кожного котик і сонечко. А тут нам дають зрозуміти, що бувають варіанти. І ситуація, через яку ти опинився в цій черзі, далеко не гірше, що буває.
Приниження болючіше будь якого фізичного болю. А існуюча система це люте приниження гідності.


А більше фахівців ніхто не посадить, бо за штатом не можна. От коло і замкнулося
Коли настає час проходити влк, то починаєш думати, що хай краще в сзч подають, ніж знову це проходити
А якщо гроші виділені на перевезення, хтось вкрав, то треба вигоняти тих, хто на таке позволяє а не між собою сратися як довбана русня.
Або фіксація проїзду конкретного пільговика з подальшою компенсацією перевізнику.
Упс ! А перевізники апарати ставити не хочуть !!
1. побільше репортерів, бажано зняти відеорепортаж та репост в соцмережі. Ця влада дуже залежна від рейтингів.
2. приходити до шпиталя з плакатами з цитатами від Зе, Рєзнікова, Данілова. Про саму кращу армію, краще забезпечення та кращих воїнів.
3. подавати позови від кожного, хто стоїть в черзі про моральну шкоду/приниження гідності до МО через неналежне матеральне забезпечення. Наприклад, в американських шпиталях теж черги чималенькі, але там стільці для очикування, вода, туалет. Так, я розумію майже безперспективнітсь результату розгляду, але рано чи пізно першій позов задовольнят і це почне діяти.
4. Блокувати діяльність цього закладу шляхом сидячого протесту біля входу. прекрасно поєднується з п. 1 та п.2.
5. Блокувати проїжджу частину. Звісно, це не зовсім гармонує зі законом, але, вибачте, влада за допомогою закону хоче бачити націю терпіл.
А то дійсно чистий совок, як на марафон і дженглу з корабельних сосен складати так гроші знаходяться, а як ветеранам профінансувати поліклініку ******* зі зручностями і щоб вони по запису приходили, а не на подвір"ї як коти бездомні від 5-й ранку чергували.
Обслуговуючий персонал має бути вишколений, його має бути більше.
Нам було херово, хай і вам буде
Вас багато, а я одна
Без папірця ти лайно
Начальник людина, а ти дурак
Закон для лохів, порєшаєм наше всьо
Накраду, наворую, стану багатим, частину віддам на благотворітєльность і мєнє простітся
а не роблення всього ЩОБ НЕ ПОВТОРИЛОСЯ НІКОЛИ
А на рахунок гендерної рівності, так за срср на кожному з"їзді партії голову ломали як би о це ще більше урівняти, щоб всі могли однаково пахати багато, вимогати мало, краще взагалі нічого, все розширювали і розширювали "можливості совєтской женщини" пахати як кінь і щоб виглядала як на картинках петрова-водкіна.
Якщо на таке відношення до ветеранів позволяти, ми перетворимося на невдячних кацапів.
Грошей немає на краще? Най у коломойського пошукають, і самі не крадуть. І будуть гроші.
Потім їдеш назад в медроту з рішенням влк, потім пишеш рапорт і наступного дня вранці підписуєш цей рапорт.
Це щоб продовжити відпустку за пораненням ще на 30 діб. Якщо визначення придатності, то це кратно подовшується.
Звісно як ти катаєшся між містами на милицях і де будеш ночувати кілька днів, нікого не хвилює. У своєму місті ти не пройдеш влк, бо навіть за проханням тебе туди не скерують, а скерують в той госпіталь, що ближче до частини
то у пошуках винного треба починати з дзеркала, ага.
Ось ці солдати що на милицях стоять в черзі, будь де, не важливо де. Такі черги це неприпустимо, голова цього закладу вже має піти. Ось це має бути перед очима кожного українця, а не блискучі медальки що вішає зєльона шмаркля.
Вишиванки, мова, культура то як писанка на тухлому яйці.