Дивіться

Така історія. Відомий український журналіст опублікував дуже важке відео, де наші українські воїни опинялися на замінованому полі і тяжко, драматично, кровопролитно намагаються звідти вибратися.
Але багатьом українцям в коментарях настільки несподобався такий контент, злива невдоволення була настільки сильною, що журналіст змушений був видалити відео.
В хід пішов увесь можливий спектр аргументів, від маніпулювання відчуттями близьких бійців, до бога, демотивації, секретності і суспільної моралі.
Вам не подобається на це дивитись, ніжні ви мої? А нам не подобається брати в цьому участь. Нам не подобається дивитись, як частки мозку командира розлітаються у всі боки і окоропляють тебе з ніг до голови. Нам не подобається тримати за пояс пораненого побратима, щоб він не злетів з кузова пікапу, коли ми намагаємось на усіх швидкостях вивезти його з під інтенсивного обстрілу. Нам не подобається опинитися наодинці з штурмовою групою ворога в одній траншеї. Нам не подобається тягнути окривавлених побратимів, чуючи їх стогін і невимовні крики болю. Нам не подобається випарковувати посеред ночі автомобіль на замінованій дорозі.
А ще знаєте, що нам не подобається? Нам не подобається, що тепер треба придумати, щось красиве і креативне, щоб закрити збір. Треба придумати, якось вразити глядачів, щоб вони скинулися на той пікап, чи мавік. Треба якийсь сувенір військовий придумати для донатів, прапор там, гільзу, чи тубус від РПГ. Бо ви, ніжні мої, теж втомлюєтесь, коли "тримаєте економічний фронт". Дехто, кажуть, чверть зарплати переводить на донати. Але хочете я відкрию вам маленький секрет? Ми втрачаємо на війну і половину своїх зарплат.
- Якщо що, я дозакрию зі своїх - постійно чую таку фразу.
Так от, не закривайте очі, дивіться як пацани стрибають по мінному полю, як вони стікають кров'ю, як в них відлітають кінцівки, як вони в лихоманці намагаються накрутити той турнікет на рештки своєї ноги. Бо це і є реальність того, що двідбуваєтья прямо зараз з нашою з вами Батьківщиною. В соцмережах так чекали, коли вже той контрнаступ? Так ось це він і є. Дивіться. Якщо не вистачає духу прийти їм на допомогу, то не закривайте собі і іншим очі, бо інакше так і думатимете, що війна це красиві, люті бійці, на новенькій техніці і гори трупів ворога навколо. Дивіться.
кацапоботы
Ну из окопа конечно виднее, тут не поспоришь. Однако половина армии в 2019 году проголосовали за Зе! Вы нет, согласно вашим словам.
Краще гірка правда ніж приторно-солоденька брехня від боневтіка, арестовічєй з будановими і інших вгодованих тилових рембів.
А про тебе що можна сказати - поцифіст обісраний, який запросто порівнює НАШИХ і ворога.
І взагалі, все у нас чудово, а ви - порохобот!
p.s. Ніжний лохторат немає знати нічого про реальності війни, бо ще почнуть задавати різні питання. Не мішайте красти.
І чого можна досягти, демонструючи грубу фронтову реальність тиловим дядькам та тіткам. Щоб вони не спали по ночах від кошмарів і цим допомагали фронту?
Згадалось одне оповідання мадярського письменника Мате Залки, фронтовика І Світової, учасника громадянських воєн в Росії та Іспанії. Фабула оповідання, в якому начеб-то ворон описує поле битви на якому лежить безліч трупів воїнів, а він розмірковує про їхню долю та викльовує очі в одного з них.
Багато схожого можна прочитати у Ремарка та Хемінгуея, які теж добряче нюхнули фронту.
Дуже рідко бувають винятки (як напр. коли Наполеон пішов попереду своїх солдат через міст на пушки з картеччю, тоді як звичайно він перебував в тилу в безпеці.. часом навіть спав під час битв).
Бо є такий критерій: якщо командир, який планував, йде з тобою виконувати щось неможливе - можливо так ризикувати і варто (успіх буде воєнним джек-потом). Але тут я би не враховував тих командирів, в котрих обов"язках є йти з рядовими - тільки вище командування.
Якщо вже справді є необхідність атакувати крізь мінні поля - можете раз-два за кампанію піти разом з тими військами. Інакше шукайте інші виходи.
_________
З.І. Не встиг подивитися то відео і не маю іншої інформації, але можливо ситуація стала настільки жахливою, бо кацапня своїм "Зємлєдєлієм" винятково влучно і вчасно (чи непомітно) накрила ту місцевість?
Дивитись на ці страждання неможливо...
Від них найбільше залежить складність завдань, котрі доводиться виконуватися воїнам. Азарт тут ні до чого (часом це природна і корисна реакція на ненормальну ситуацію, часом "політруки" перестаралися).
эта земля не стоит ни здоровья ни жизней украинских военных!!!
если ничего не готово для контрнаступа, то надо сидеть в обороне, а не лезть по минным полям ...