Позивний Дубенко

Ігор Гуменюк загинув у Шевченківському суді.
Люди швидко все забувають - хто такий Тарас Чорновіл забули, що казати про якихось ветеранів у СІЗО. То я нагадаю трішечки. Ігор Гуменюк мав всі шанси загинути разом із Небесною Сотнею. Міг загинути у Пісках у 2014-2015 у складі "Січі". Не загинув. Далі хотів переводитися з "Січі", яку вивели, у "Карпатську Січ", яка тоді залишалася на передовій у складі 93 ОМБр. Але не перевівся: сталося 31 серпня 2015 року, вибух під Радою. Загинули нацгвардійці.
(Нагадаю: ВР тоді турбувалася про особливий статус Донбасу)
Далі Ігоря Гуменюка вісім років судили. Ви можете думати, що ту гранату кинув не він. Можете кричати, що абсолютно точно знаєте - він, він. І у ЗМІ можна знайти впевнені "кинув", "вбив", "втік". Але один-єдиний факт залишається фактом: вісім років вироку не було.
У Ігоря з 2014 року був позивний Дубенко.
Дубенко - це прізвище, під яким ОУНівець Микола Лемик записався на прийом до радянського консула. Під час тієї розмови Микола вихопив із внутрішньої кишені пістолет і зі словами: "... за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання…" застрелив консула. Потім поранив одного з охоронців, дочекався польську поліцію і здався їй. "Це було обов’язковою умовою плану: не дати себе вбити охороні, щоб мати змогу свідчити в суді".
У 1939 році, коли нацисти напали на Польщу, і політичних в'язнів пересилали, Дубенко/Лемик зміг втекти. І зміг боротися далі.
Ігор втекти не зміг. Не знаю, чи планував. Не знаю, що саме планував...
Але - чомусь його винуватість довести так і не змогли.
Але - він був чудовим бійцем, і міг би бути корисним на фронті, якби йому - досвідчений людині, провину якою не довели за десятиліття - дали змогу туди повернутися.
Дуже шкода, що все так. Побачимося.
