Вшанування жертв Волині: два погляди

У часи, коли історія пишеться кров’ю, значення історичної пам’яті не зменшується, а зростає. І коли я — культуролог — бачу неоднозначні меседжі, то розумію їх можливі наслідки (ака «Нам це ще вигрібати»).

Сьогодні президент України Володимир Зеленський та канцелярія президента Польщі Анджея Дуди оприлюднили однакові повідомлення: «Razem oddajemy hołd wszystkim niewinnym ofiarom Wołynia» (Разом вшановуємо всіх невинних жертв Волині).

Однак сам польський лідер у твіттері формулює інакше: «...oddaliśmy hołd pomordowanym Polakom».

Не знаю, чи для вас буде сюрпризом, але саме це — офіційна позиція Польщі. Ніби українці взагалі не страждали, а безпричинно винищили безневинних і тепер мають спокутувати провину.

Наприклад, фонд «Wołyń Pamiętamy» закликає: «Przekazujcie młodemu pokoleniu Polaków prawdę o ukraińskim NIE ROZLICZONYM ludobójstwie na polskim narodzie!».

Може здатися, що це якісь фріки, але від 2016 року на офіційному рівні існує «Narodowy Dzień Pamięci Ofiar Ludobójstwa dokonanego przez ukraińskich nacjonalistów na obywatelach II Rzeczypospolitej Polskiej».

Бачите, як хрестоматійно у публічних згадках зникає оця складна конструкція «геноцид, вчинений українськими націоналістами проти жителів Другої Польської Республіки» і залишається знайомий до сліз наратив: українці — націоналісти — вбивці. Всі — всіх. Особливо полюбляють хлопчиків в трусиках, звісно. Nic nowego.

Не розглядайте цей допис як заклик до срачу чи з’ясування стосунків. Просто моя професійна інтуїція каже, що в цьому місці ми всі — і українці, і поляки — мусимо бути обережними.

Короткий список поміркованих джерел:
Локальна історія — https://localhistory.org.ua/search/?tag=volinska-tragediia
Український інститут національної пам'яті — https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/statti/tragediya-krasnogo-sadu (Вони ще у 2018-му промотували фільм «Лукаве людобуйство» https://youtu.be/n1rqzOLrgBg )
Інститут історії України НАН України — http://www.history.org.ua/?termin=Volynska_trahediia (Вони у 2003 році монографію на 300 сторінок видали. Вона у вільному доступі у зручному форматі для читання: http://history.org.ua/LiberUA/966-02-2872-4/966-02-2872-4.pdf)

«Не на часі» не може бути виправданням ігнорування проблем минулого — і особистих, і державних, але виправданням може бути втома та стрес. Це привід знайти тих, хто не такий зайнятий і втомлений, й зарядити на розв’язання.

Facebook