Про відмову від виконання бойового розпорядження

Про те як "нас туди не посилали" і відмову від виконання БР. Сумна історія маленького підрозділу.

———————————-

24.02.2022 - бажаючих воювати було багато, навіть серед тих хто автомата лише у фільмах бачив.

З часом, їх ставало менше і менше, і потихеньку дійшло до того що "мобіків" - хапають на вулицях і силоміць тягнуть до ТЦК.

Але якщо ви вважаєте що це проблема - то ви вважаєте неправильно.

Проблема - це коли бажання воювати зникає в тих котрі самі прийшли у лютому 2022 (частенько маючи за плечима досвід АТО/ООС), і чесно воюють - втрачаючи товаришів, хапаючи кулі та осколки і після лікування повертаючись в стрій… от коли бажання воювати пропадає навіть в них - оце уже дійсно проблема.

А ще більша проблема - це причина цього небажання. Не втома, не контузії і поранення, не рідні з якими бачишся три рази на рік по три дні.

Причина - це ті для кого війна скінчилась і почалось "порішалово".

І це не про політиків і олігархів, і інших там мажорів в Буковелі.

Це - про окремих посадових осіб і командирів, в даному випадку, 130 Батальйон територіальної оборони.

Батальйон, який з самого початку - на передовій, в одних бойових порядках зі "справжніми" механізованими бригадами ЗСУ. Хоча у них - гармати, танки, БМП і БТРи, і ще там різні ніштяки, а у 130 - легке стрілкове, та буси з пікапами.

З дев’яти рот що були на початку цієї війни - залишилось три. Напівукоплектованих. Причому багато втрат - не бойові (хоча і їх чимало), більшість людей перевелися в інші частини чи "теплі" місця, списалися по хворобах чи сімейних, тощо.

А ці от - залишились, і воюють далі. "Не завдяки а всупереч". Попри 10 місяців без ротацій (для ТрО аби не рекорд), потім три місяці типу "відновлення" - і знову в бій, в довбану "Фортецю Бахмут". А після втрати "фортеці" - ближні підходи до неї, де 5 км від Бахмута це глибочезний тил.

Та от біда: декому, така війна і такі бійці - "не в касу". Декому - треба посади і погони, треба понти, пафосні відосіки, треба нагороди собі і друзям, треба рабів що будуть в очі заглядати і стрибать по першому свистку.

От якось так і вийшло що командиром роти - нам призначили командира найгіршого взводу. Ні, були у тому взводі і нормальні хлопці (ключове тут -"були"), але через КВ і його "наближених" котрі усім рулили - в плані виконання БР це був самий безтолковий взвод (зате в фейсбуках та тіктоках - кращий взвод бату а то і бригади, ага, вміють пацани на камеру брехати).

Читайте на "Цензор.НЕТ": Герой - сержант 128-ой горно-пехотной бригады Борис Лысый

Поки інші взводні воювали - цей, такий собі Вітя Баранов, бігав по КСП бату і писав рапорти на ротного (що той употрєбляє і неправильно командує і взагалі начальників не дуже поважає).

І в результаті таки вилизав собі посаду КР. І почав з розпихання по посадах своїх друзів - не те щоб знаючих і толкових, зате друзів. А не друзів, чи тих хто просто не бажав захоплюватися величчю і героїзмом новопризначеного КР - Баранов взявся гнобити. Пофіг знання і досвід, пофіг авторитет, пофіг заслуги - або ти любиш Баранова або ти чмо. Пофіг що у Баранова досвіду - це сидіння під обстрілами в нікчемній пародії на бліндаж (нічого притомного він своїх підлеглих за рік копати не навчив), пофіг що в жодному контакті Баранов участі не брав - або шануєш і слухаєш Баранова або ти чмо.

Само собою, з призначенням такого от "командира" - скількись хлопців знайшли можливість перевестися в інші частини та підрозділи, інші теж почали шукати куди б його тойво…

Потім Баранов поїхав на навчання а рота під командуванням ТВО (одного з КВ) зайшла в Бахмут. І відпрацювала на 100500%. Жодної позиції не здали і хоча тримали один із ключових напрямків - ні "200" ні серйозних "300", лише легкі і контузії. І не втекли а вийшли за наказом, чітко і красиво. І довольні були що слони: вперше ми воювали не як три окремих взводи (стандартна тема) - ми вперше воювали як рота. І воювали гарно.

А потім повернувся Баранов… і роти не стало. Знову пішли гнилі понти і інтриги, брехня і наговори, порішалово і образи…

Доки я був в строю - мені і моїм хлопцям то було постільки поскільки. Відверто бикувати на мене Баранов і його корєфани остерігалися, ну смердять десь поза спинами, подумаєш. А як починали занадто щось мутити - я йшов до комбата, розмовляв, отримував окрему БРку на взвод і зі спокійною душею їхав на ноль від тої суєти подалі )))

Але потім я зловив осколка і вибув надовго.

А пізніше осколка зловив ще один взводний, котрий теж мав наглість звертатись напряму до КБ, і також вибув на лікування.

І Баранов, як то кажуть, "розправив крила".

Обзивання, приниження, погрози - це стало нормою. Ідіотські накази, аж до відправки людей на наші ж міни (бо отриману два дні до того карту зі схемою мінування Баранов подивитися "забув"). Та й на позиції їздить Баранову "ніколи" і навіть БРки читать западло. БР отримує рота - але взводи заходять самостійно, а по поверненню Баранов їм розказує які вони дебіли.

Скарги, бесіди з командуванням бату і психологами бригади, рапорти з переліком зальотів Баранова (а їх багато бо Баранов тупий) - без результату. Як і рапорти про особисту недовіру. Бо Баранова продвигає ЗКБ і збоку бігає ГСБ, і відкрито натякається що в них є "криша" в командуванні ТрО і тому їм всьо пофіг. І незважаючи ні на які порушення - Баранов буде командиром роти, а кому він не подобається - про це ще пожалкують. Саме так, вголос і при свідках, неоднократно заявляв ЗКБ, майор Віктор Драгуцан. А раптом щось когось не влаштовує - то "вас сюди ніхто не звав, самі прийшли, тому сидіть і не пиzдіть" (це теж слова майора Драгуцана).

"Мы вас туда не посылали", ага, вид збоку.

Ну і плюс випадки типу "пішли відійдем поговорим", і там от наодинці - погрози згноїти і перевести в якийсь зачуханий бат що воює у самій глибокій дупі.

І це попри те що жодної (ЖОДНОЇ!!!) претензії по виконанню бойових задач ніхто озвучити не може.

Ну та що їм ті задачі, у них війна скінчилася. Їм головне залишити в підрозділі лише "слухняних" і нарішати нагороди собі і корєшам в обхід замполітів (товаріщі це вміють і роблять).

Читайте на "Цензор.НЕТ": "Ми лишилися з двома трубами проти чотирьох танків", - Борис Лисий в циклі "Солдатскі історії". ВІДЕО

І до всього, вишенька об торт:

Двоє бійців потрапляють в ДТП - їхали на квадроциклі і лягли на бік. Звичайна справа, нічого страшного, швидко їздити той квадр не вміє в принципі. Але, тоді як один із хлопців навіть толком не злякався - інший втратив свідомість. А коли привели до тями - поніс відверту дічь, кидався на товариша і на медичку з сусідньої частини котра надати допомогу намагалася… коротше кажучи - поїхала криша.

Само собою, хлопця привезли в розташування, пішли до КР - така от подія, по ходу удар при падінні наклався на наслідки серйозної контузії (котра в бійця була раніше і котру типу "вилікували"). І тому треба його до медиків бо щось з ним явно не так.

Але щазз.

Баранов - заявляє шо боєць алкаш, і напився і допився, і його не лікувати а пристрелити, купа матюків і погроз, і лізе з кулаками щоб "навчити дисципліні".

І це от все - в присутності не лише бійців роти, а й двох представників управління батальйону.

Хлопцям вдається відіпхати Баранова в сторону, зв’язуються з начмедом, то-сьо…

Діагноз - тріщина лобної кістки, забій мозку, ще там всяка недобра херня… Боєць евакуйований в Дніпро. Наявність алкоголю в крові - не підтверджена.

Баранов бігає по КСП і верещить що однаково так не залишить і покарає і згноїть, і вимагає від замполіта роти щоб оформляв службове розслідування з максимально жорстокими наслідками.

Хлопці, після того всього, подають комбату рапорт - щодо "достойної" поведінки командира роти.

А заодно - кладуть на стіл рапорти про відмову від виконання бойових розпоряджень.

14 рапортів - всі ті хто в строю, зі складу 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 130 БТрО. Тих, хто попри все - з першого дня, ні разу не втік з позицій, ні разу не відмовився заходити в яку завгодно сраку, не нарішав собі хворобу чи місце десь в тилу.

Решта, хто на лікуванні - у перший же день після повернення подадуть аналогічні рапорти. В тому числі і я. Якщо, звісно, до того часу нічого не зміниться.

Також, аналогічні рапорти подумують подати ще скількись людей і не лише нашої роти, бо ситуація в баті (в основному "старанням" ЗКБ) - реально паскудна. Але то їх справа, дорослі дядьки - самі розберуться що робити.

А комбат чомусь мовчить… в окремих випадках допомагає (розкидаючи "недружні" сторони по різних задачах), але ситуацію в цілому не розрулює. Може не до того йому (бат чи не щомісяця перепідпорядковують черговій бригаді і пхають в чергову дупу, і тому проблем у КБ з головою), а може дійсно грає рояль ота от "криша" з командування ТрО… тут я нічого сказати не можу.

Так, відмова від виконання БР - це кримінал. Що всі прекрасно розуміють. Але усім насрать. Дістало. Окрім нарватися на судове чи хоча б серйозне службове розслідування - інших варіантів нема, скінчилися.

До всього: після подачі рапортів, до хлопців зверталися "переговорщики" на предмет "заспокоїти". Бо нас, нібито, планують розгортати в бригаду і декому пообіцяли батальйон і товаріщі там вже посади поділили, а оці от рапорти їм можуть всю малину поламати.

Варіанти звучали різні, починаючи з погроз натравити контррозвідку (яким вона боком???), і закінчуючи пропозицією розкидати наш і ще один, теж "неслухняний" взвод по інших підрозділах (фактично розваливши бойову роту).

Варіант з розбором польотів, висновками і покаранням винних - не пропонується.

Отака от війна - не війна, комусь як мать родна.

PS: скрін одного з рапортів додається (у першому коментарі).

Реально, рапорти підготовлені давно - бо всі прекрасно розуміли до чого йде. Але не подавали, сподівалися що цей епічеський звіздєц якось та розрулиться. Наївні…

А випадок з травмованим (погрози і насильство замість допомоги, та ще й в присутності батальйонних) - став тим що зветься модним словом "тригер". Прорвало. Тепер - або пан або пропав, "компроміси" нецікаві.

PPS: Хто "в темі і в долі" - підкажіть, плз, як то всьо офіційно довести до Танцюри чи Залужного чи яких компетентних осіб у відповідних органах. Бо ми в тій бюрократії трохи не тойво. Варіант "занести показати особисто" теж влаштує - але ми ж таки солдати а не "рішали", тому і намагаємося діяти "у відповідності до процедури" )))

Згоден, великим генералам - може бути не до розборок в якійсь там роті якогось там бату, генерали розгрібають проблеми на порядки серйозніші. Але - от раптом зацікавляться. Тим більше що подібної херні повсюди вистачає…