2023-й - рік нашої неперемоги...

Відбулася чергова зустріч проекту "Нова країна" від LB.ua та EFI Group. Були запрошені як спікери нардеп Сергій Рахманін, голова ГУР Кирило Буданов (чи не перша його публічна поява за останні 6-8 тижнів), міністр фінансів Сергій Марченко. Потім ще прийшов Михайло Подоляк, якого також запросили доєднатися до дискусійної панелі.

Найзнаковішими для мене були два фактори зустрічі.

Перший - пікіровка між Подоляком і Будановим:

Подоляк: - До речі, про прогнози... Ось Кирило Олексійович обіцяв вже в 2023-му році, що ми будемо в Криму...

Буданов: - Ну, я обіцяв, що ми зайдемо в Крим. Ну, я і зайшов...

Другий - постійний рефрен від кількох спікерів одночасно про те, що "суспільство не готове до мобізілації усіх зусиль для війни".

Загалом дискусія залишила дуже гнітюче враження. Вже ніхто про перемогу не дискутував. Основні тези були сконцентровані навколо тез - як вижити у 2024-му. І це - досить нагальне питання, оскільки ситуація була названа Валерієм Залужним патовою ще 1 листопада. Ситуація на середину грудня 2023 року наступна:

- грошей Конгрес США нам не дасть, принаймні до середини січня наступного року, 61 мільярд доларів підвис в повітрі;

- 50 мільярдів євро, які має виділити ЄС заблоковано Віктором Орбаном, який вимагає за них 30 мільярдів євро для Угорщини. Крім того, Орбан, з високою долею ймовірності, заблокує євроінтеграційний процес України;

- дискусія про поразку російської армії на міжнародних майданчиках не ведеться. Світові політичні еліти просто не бачать своєї вигоди у поразці Путіна. І не вбачають це ні доцільним, ні вигідним, ні необхідним, ні потенційно можливим;

- ура-пропагандистський наратив про "розвал Росії" в публічному просторі українського медіа-мейнстріму не змінюється. Це виглядало як "бойовий запал" в першій половині 2023-го року, але наприкінці року зі сторони така ригідність мислення вже викликає у західних експертів роздратування і скепсис. Внутрішній інформаційний простір продовжує концентруватися навколо задач піару - так на національній медіа-платформі УКРІНФОРМ після зміни керівництва з'явилася фабрика по виробництву "патоки", якої там раніше не було;

- кібератака проти національного телеком-оператора була безпрецедентною для нашої частини світу. З високою долею ймовірності, це була достатньо брутальна inside job, проведення якої міг організувати бенефіціар компанії Михайло Фрідман в обмін на те, щоб його не пресували в Росії, куди він нещодавно комфортно повернувся;

- Буданов підкреслив, що чоловіки, які можуть бути мобілізовані, не відчувають мотивації йти захищати країну, а отже з них будуть не дуже якісні солдати. Подоляк, фактично, підтвердив його слова, погодившись з тезою Кошкіної, що комунікацію з суспільством провалено;

- Сергій Марченко, міністр фінансів, жалівся на діяльність незалежного НБУ і, що його точка зору на події відрізняється від банківського регулятора, зокрема, щодо зміцнення гривні до доллара. Крім того, Марченко натякнув, що найбільше він побоюється 2025 року. Це й не дивно, адже за Середньостроковою стратегією управління державним боргом, у 2025 році Україна має виплатити за зовнішніми зобов'язаннями 32,4% від доходів державного бюджету, а саме 1,189 трлн грн.

- Сергій Рахманін у доволі різких формулюваннях пояснив, що посадові особи органів виконавчої влади бояться відповідальності за проявлення ініціативи у сфері закупівель, оскільки 2022-й рік, коли рішення треба було приймати миттєво, показав, що за ці рішення можна присісти на шконку... А, нормальної нормативної бази щодо закупівель воєнного часу, в тому числі підзаконної, яку має розробити Кабмін, так і немає. Для переведення виробництв на режим воєнного часу у нас не вистачає технологій та професіоналів-технарів. Простий приклад - ми навіть порохи виготовляти не в змозі.

Ще раз підкреслю тезу, яка повторювалася рефреном - "народ не готовий до того, щоб з ним говорили як з дорослим..."

У різних формулюваннях ця теза звучала кілька разів. І в контексті мобілізації, і в контексті подальшого підвищення податків, і щодо неготовності українського народу до максимальної мобілізованості ресурсів перед обличчям ворога. В общім... як кажуть "народ у нас - пречудовий, а от люди - гавно".

При цьому я ретельно спостерігаю за ситуацією в Російській Федерації, про що, можливо, згодом напишу окремо.

Підкреслюю - в дискусії брали участь люди, які ухвалюють рішення в цій країні. Якось цей тиждень вганяє у серйозну депресію. На що ми всі розраховуємо - складно сказати