Як ти?

В окопі в морозі висококваліфікований айтішник, гріється від окопові свічки. Він міг би зараз працювати в США, жити на 35 авеню, мати величезну заробітну плату.
Під обстрілами ось прямо зараз відбивається наступ. Хлопці тримаються. Хтось колись випікав хліб, хтось займався ковкою, хтось був механіком. Між обстрілами короткі смс родинам : " в мене все добре, не переживай". Хоча, яке добре, тільки що повезли 300-го. І кожен з них розуміє, що він може бути на його місці, а може й гірше.
Тріск рацій, професійний військовий в бліндажі. В нього одна проблема, як розподілити БК. Він розуміє, що від нього залежить чи повернуться хлопці, які відбивають наступ додому, або не повернуться.
В ванній на матраці з подушкою та улюбленою іграшкою спить хлопчик. Мати сидіть в телеграм каналі читаючи, що відбувається, та рахує кількість гучних обстрілів. І тільки одна думка: " хоч би дитина не прокинулась"
В дитячій мати заспокоює дітей, що це наші стріляють, витирає сльози дітей, і з великими труднощами стримує сльози. Діти, травмовані війною. Як зберегти залишки їх нервової системи, бо їм ще жити.
Робочий день, обстріл. Ти спускаєшся в бомбосховище, телефонуєш в дитячий садочок і дізнається чи спустились молодші діти в бомбосховище. А старшій дитині дзвониш і говориш йди до сусідів, бо в них подвал. Ти на постійному зізвоні з дітьми. Але, звʼязок не стабільний та пропадає. В тебе розривається серце в переживанні, що з дітьми.
Мати, що не спить вже яку ніч, бо її дитина вже багато місяців знаходиться в полоні. Вона читає затерти папірець. Це остання звістка від її дитини.
Кладовища. Безкінечна кількість прапорів, які майорять. Жовто - блаките блакитне кладовище. Він лягає біля могили і намагається заснути. Побратим. Це більше ніж рідні, це більше ніж друзі, інколи, це більше ніж родина.
Ніч, біля дітей, фотокартка з чорною стрічкою. Вона беззвучно плаче, сльози котяться по обличчю, по шиї- аби не розбудити дітей. Як їх ростити, що їм казати, чому в них більше немає батька, як самій не зʼїхати з розуму.
Нерви
Оголені канати нервової системи. Таке враження, що з проводів, по яким йде електрика, зняли ізоляцію. І були яке слово - це удар током.
Сльози, відчай, горе.
Де брати сили жити.
Де брати сили існувати.
Де брати сили ростити дітей.
І одне питання.
Якщо ти таке переживав, скажи як ти вижив.
Біль, сльози, горе, відчай, вигорання.
Як ти?
Складно?
Два роки життя в такому емоційному стані.
Інколи болить шкіра від напруги.
Коли це закінчиться?
Ніхто не знає.
Але тримайся.
Так буде назавжди.
Все закінчиться, але як, коли, і скільки прапорів зʼявиться ще на кладовищах.
Ти мене спитаєш, як жити? Я не знаю. Але я хочу спитати.
Як ти?
А новобранців треба, без сумніву, вчити і відправляти на війну підготовленими.
І засунь оце своє моралізаторство собі у сраку, гнида. Вже в усіх є близькі, знайомі, які були мобілізовані і прекрасно відомо як проходять штурми і які там втрати.
В тилу сидять, вони дуже незамінні, не можна їм на фронт, нехай мобіки воюють. А ще повно таких, що платять кожен місяць, щоб не відправили на фронт. От і немає кому замінити 200тис при штаті в один мільйон.
це для ЗЕ-дегенератів ніяк не дійде чому ж все так погано і як хоч щось покращити
Хотілось кожному стати преЗедентом , знизити комуналку , перестати стріляти , прибрати "лінію розграніченія в своєй головє", покінчити з олігархами , висадити 1 000 000 000 дерев ну і звісно ж вкінці на травневі рубанути спочатку шаурму ,а потім шашликів ? Рубанули ?
Хотілось поржать , насміялись вже ?
але ти і далі в Чехії надрачівай на "ніякий" рейтинг Порошенка
Ну звичайно що є Це ж на будь-якому гуртовому ринку можна купити.
Але краще адміністрація запитала б чи є в підприємців працівники які б могли працювати на цих станках ?
але скоріш всього теж Ні тому що через дії ТЦК там взагалі ніхто не залишиться.
Дякую.
А всі «все пропальщіки» йдіть у дупу
Опєчатка по Фрейду.
чи повернуться хлопці, які відбивають наступ додому
Просто одну кому загубили, а сенс речення спотворений.
Здається ще і гребуть не в тому напрямку. Вова, народ довго чекати не зможе. І не буде. Роби те що потрібно Україні, а не тільки тобі і твоєму кварталу
Замість мобілізації мілованов пропонує лотерею, яка мол цифра випала , народжені в той день йду до армії....
Мільйон дронів буде колись...і десь.
Супутник приДулі показує буданову , що через неділю будемо в Ялті.
Zермак поїхав домовлятись про нашу безпеку.... .
могилевська кричить, що після перемоги першим ділом потрібно ввести россійську другою державною.
Пролаж авто преміум класу виріс на 200 відсотків.
І головне зеленський не тряпка...правда боїться про мобілізацію говорить, але ж не тряпка.
А як вам, зебіли, живеться в "країні мрій" Зебздища? Дивитесь комедії? Чи ви звідси здриснули? Зебіли, я зневажаю вас і відчуваю до вас огиду.
Читайте далі: "Хтось колись випікав хліб, хтось займався ковкою, хтось був механіком."
Найкращий пілот - шахтер.
Найкращий президент - клоун.
Саме так. Ага...
Я вже втомився пояснювати, шо клоун це то хто 5-6 років навчався у цірковому та має відповідну освіту та відповідний діплом, а це звичайний паяць. Шут.
На біса говорити так, ніби хтось комусь робить послугу? Чи ІТ-фахівці не мають обов'язків перед Україною? Якщо ні, то нехай переселяються до США чи ще кудись.
Тільки не треба цього: "...міг би...".
Може якийсь Микола з села теж міг би спокійно працювати в Данії в тепличних умовах, але він не каже "...міг би...". Чи Микола не людина на тлі ІТ-фахівця?
Наприклад:
Але тримайся.
Так буде
назавждине завжди.Все закінчиться...
А міг би ***** в тому ж ЗСУ бути і писати софт для ППО, для БПЛА, хакерський і т.п....
Авторка сама не розуміє, який ******* описує, наскільки неоптимально використовуються люди в ЗСУ - не за фахом, не за здібностями, а що-попало. Мікроскопом цвяхи забивають *****. Те саме про механіка - міг би зараз техніку ремонтувати чи хоча б танкістом бути. Але ні *****. Всі в окопах сидять....
Я ж не кажу, що тих програмістів чи механіків треба там звільняти від служби чи щось, але ***** використовуйте їх з максимальним КПД!!!!!