Щодо проектної діяльності в енергетичній галузі

Хочу підтримати занепокоєння, висловлені М. Штейнбергом щодо майбутнього проектного напрямку енергетичної галузі і висловити деякі міркування, основані на багаторічному досвіді роботи в галузі проектування.

Припускається, що більшість зацікавлених у питаннях стану та розвитку енергетики (не лише фахівці галузі) розуміють, що ефективність діяльності енергетичних об'єктів і особливо джерел виробництва електроенергії (АЕС, ТЕС тощо) в значній мірі залежить від початкової стадії – проектування (з чого почнеш, те й отримаєш).

У цьому розумінні АЕС є найскладнішими об'єктами, враховуючи їх потенційну небезпеку, їх проектування суттєво впливає на правильність і обґрунтованість технічних рішень, включаючи безпеку та економічну ефективність.

Поглядаючи на попередній віддалений період, можна сказати, що Українській енергетиці в певному сенсі пощастило, оскільки після набуття незалежності у державі збереглися великі проектні інститути (КІЕП, ХІЕП), які до цього часу мали значний (десятки років) досвід проектування ТЕС та АЕС, які успішно будувалися та експлуатувалися.

Інститути успішно здійснювали комплексне проектування енергетичних об'єктів, мали достатній колектив кваліфікованих проектувальників по всім напрямкам діяльності; організаційну структуру, що дозволяла ефективно організовувати роботу; успішно взаємодіяли з ЕО (експлуатуючою організацією) та РО (регулюючим органом), а також займалися інженерною підтримкою на майданчиках у період будівництва об'єктів та їх введення в експлуатацію.

Важливим напрямком проектної діяльності в сучасних умовах, який успішно реалізовувався на АЕС, є робота з підвищення безпеки та надійності відповідно до державних та галузевих програм.

Необхідно відзначити, що:

• Проектування проводилося на всіх етапах (від ТЕО до РД).
• Роботи по всім напрямкам виконувалися в значній мірі власними силами, включаючи: обґрунтування і аналізи, ОВНС та інше, що сприяло забезпеченню якості та обґрунтованості технічних рішень. (діяльність здійснювалась на основі єдиних взаємопов'язаних планів з координацією по різним напрямкам).

Отже, можна констатувати, що проектні організації:

• мали достатню інформацію щодо стану об'єктів свого проектування (принаймні на період активної діяльності по проектуванню);
• володіють повною актуальною проектною базою об'єктів свого проектування;
• в значній мірі мають потенціал для продовження активної проектної діяльності з діючими АЕС та новими об'єктами (в разі необхідності їх спорудження).

Слід також зазначити, що позитивним фактором проектної діяльності, який довів свою ефективність, є реалізація функції Генерального проектувальника, що об'єднує та відповідає за всі проектні питання.

Підтвердженням цього є успішне завершення спорудження та введення в експлуатацію енергоблоків №2 ХАЕС та №4 РАЕС.

Це те, що нам дісталося у "спадок".

Що ми маємо у наш час??

1. У останні роки в зв'язку з об'єктивними процесами в країні та суб'єктивними процесами (зокрема в галузі) можна спостерігати стійкі негативні тенденції, які критично вплинули на проектну діяльність (інші напрямки не входять у предмет розгляду). Об'єктивних причин торкатися не буду, їх багато і вони залежать від різних факторів, на які впливати достатньо складно (за бажанням можна розглянути окремо).
2. З суб'єктивними причинами все йде зовсім по-іншому.

• Діяльність з проектування безпосередньо залежить від Замовника (у нашому випадку - ЕО - НАЕК), який визначає необхідність та умови створення об'єкта, його модернізації, реконструкції і т. д. Наразі з боку НАЕК практично відсутня зацікавленість у роботі проектних організацій на потреби НАЕК, включаючи функції Генпроектувальника, відповідального за проектну діяльність з об'єкту.

Зазначу, що викладене тут і надалі стосується КІЕП, оскільки мені не досконало відомий об'єктивний стан ХІЕП. Передбачаю, що ситуація ще складніша.

• Статус Генпроектувальника в межах галузі чітко не визначений (імовірно, залежно від відносин, насамперед з ЕО), незважаючи на те, що:
• в діючих ДБН по будівництву промислових об'єктів однозначно вказується функція Генпроектування;
• є підготовлені документи, які визначають статус, права, обов'язки і принципи вибору Генпроектувальника.
• У зв'язку з викладеним, єдиної діяльності з проектування (реконструкції) діючих АЕС немає; роботи виконуються за окремими тендерами, часто не пов'язаними між собою, хоча технічно діяльність з технічних рішень повинна бути взаємопов'язаною! При цьому найбільш дивовижним у тендерній діяльності для об'єкта найвищого рівня відповідальності, яким є АЕС, головним критерієм визначено ціну; інше - між іншим!!
• Останнім кроком НАЕК у цьому напрямку, який, я вважаю, викликав здивування і нерозуміння у всіх зацікавлених проблемами АЕС, є відмова від залучення КІЕП до розробки ТЕО спорудження енергоблоків №5,6 на майданчику ХАЕС. Це дивно, оскільки КІЕП повністю володіє знаннями щодо майданчика, актуальною проектною документацією по об'єктах і спорудах АЕС, має досвід з розробки попередніх версій ТЕО спорудження енергоблоків на даному майданчику і необхідний персонал (включаючи сертифікованих). Причини такого рішення НАЕК мені не відомі, версії обговорювати не вважаю за потрібне, але виходячи зі свого досвіду можу досить однозначно стверджувати, що необхідний рівень розробки ТЕО КІЕП безумовно міг бути забезпечений.
• Викладене призводить до різкого зменшення обсягу робіт проектних організацій (незважаючи на об'єктивну їхню необхідність), зниження мотивації проектувальників, ускладнення фінансового стану проектних організацій та інших негативних тенденцій.

При такому підході ми на певному етапі можемо втратити одного з головних учасників процесу створення та експлуатації об'єктів галузі, потенціал якого формувався десятиліттями. (Хочу звернути увагу тих, хто не знає або не замислювався - проектування не вивчається ні в яких навчальних закладах, а досвід набувається тільки в конкретній діяльності).

Що нас очікує у майбутньому?

Існує багато різних документів, які описують перспективи розвитку галузі (далі я говорю тільки про атомну енергетику). Не хочу заходити в обговорення декларованих планів та їхньої реалістичності (на мою суб'єктивну думку, вони малореалістичні і необґрунтовані), але в будь-якому випадку розвиток атомної енергетики неминучий (масштаб може бути різним). А це означає, що буде потрібне будівництво нових та/або тих що заміщаються енергоблоків і відповідно їхнє проектування, включаючи всі сучасні вимоги до цього виду інженерної діяльності (зокрема, достатню кількість кваліфікованих та досвідчених проектувальників, їхнє інженерне забезпечення та структуру).

Ситуація в корені відрізняється від тієї, яка була при створенні існуючих об'єктів атомної енергетики в Україні, і в значній мірі це стосується проектування:

• Однозначна спрямованість на використання зарубіжних проектів АЕС як основи, які використовують інші технології та нормативну базу, що відрізняється від національної (це стосується нормативної бази з ядерної та радіаційної безпеки та інших сфер).
• Очікуване використання енергоблоків не лише з РУ великої потужності, але й ММР.
• Обґрунтованість і необхідність в умовах вищезазначеного максимально можливого та обґрунтованого локалізації виробництва та послуг в Україні.

У таких умовах роль і завдання генпроектувальника та проектування об'єкта взагалі мають надзвичайно важливе значення. Є думка, що використання закордонних проектів як основи, які ліцензовані в їхніх країнах і можуть мати досвід їхнього будівництва в інших країнах, суттєво спрощує діяльність з проектування нових об'єктів в Україні.

Це правда лише частково, але різко підвищує значимість і складність вирішення інших проектних питань, зокрема:

• На основі пріоритету фактору локалізації як базової основи ймовірно буде розглядатися лише "ядерний острів" обраного зарубіжного проекту енергоблока АЕС;
• Інші споруди енергоблока та АЕС загалом є предметом проектування українського проектувальника;
• На стадії проектування мають бути розроблені та реалізовані підходи в частині загальної нормативної бази проекту, з урахуванням відмінностей між нормативною базою базового проекту та національною нормативною базою.

Рішення з цього питання повинні бути прийняті з участю регулюючого органу з питань ядерної та радіаційної безпеки та інших регулюючих органів.

• Всі необхідні аналізи та обґрунтування (включаючи обґрунтування безпеки) повинні враховувати вимоги національного законодавства, що збільшує роль співпраці постачальника технології та українських проектувальників.
• Усі проектні документи (проект, ОВНС, ОВД та інші) повинні бути представлені для розгляду, ліцензування та затвердження відповідно до національних вимог, що, скоріш за все, призведе до необхідності адаптації матеріалів постачальника (це показав досвід проектування ЦСВЯП та НБК).

Це лише невелика частина питань, які вказують на важливість та значущість діяльності українських проектувальників, включаючи функцію генпроектування, якщо ми сподіваємося реалізувати подальший розвиток атомної енергетики.

Як оцінити реалістичність вирішення завдання проектування в існуючих умовах?

Утворені до цього моменту умови (в значній мірі ставлення НАЕК, як експлуатуючої організації, до питань проектування та проектної організації) призвели до зниження можливостей та потенціалу проектних організацій, зокрема КІЕПу.

Це призвело до зменшення обсягів робіт, погіршення фінансового стану, скорочення персоналу та інших негативних наслідків.

Негативна тенденція, на жаль, продовжується, і не спостерігається зацікавленість НАЕК у зміні ситуації незважаючи на заявлені плани будівництва.

(Умови заявлених планів повинні були сприяти зацікавленості НАЕК в активному залученні на ранніх стадіях проектної організації, але цього не відбувається. Можна припустити, що НАЕК розраховує вирішити завдання з мінімальною участю спеціалізованих проектувальників. Це звучить неймовірно, але іншого пояснення немає!!!

Незважаючи на зазначені вище складності, в діяльності проектної організації все ще зберігається:

• Можливість комплексного проектування зі збереженням основних напрямів проектної діяльності;
• Наявність сертифікованих спеціалістів у всіх напрямках, визначених законодавством, і основного персоналу, що має досвід проектування;
• Наявність повної бази актуалізованих проектних документів, що стосуються об'єктів проектування та нормативних документів, що забезпечують виконання всіх видів проектних робіт;

У цьому питанні важливо звернути увагу на такий важливий фактор:

Архів проектної документації, який відображає всю історію створення об'єкта, повинен бути збережений у Генпроектувальника та цифрований для збільшення можливостей використання (при цьому у Експлуатуючої організації є повний комплект проектної документації, необхідної для цілей експлуатації); https://censor.net/ru/blogs/3480977/galuschenko_prodovju_ruyinuvati_energetichnu_galuz

• Наявність необхідних програм і розрахункових кодів;
• Наявність сучасної системи забезпечення якості (включаючи керівні документи та процедури).

Складна ситуація, про яку згадувалося вище, в значній мірі може бути пов'язана з позицією окремих керівників НАЕК (чи керівництва НАЕК взагалі?) – максимальне забезпечення виконання проектних робіт власними силами.

При цьому можливими мотивами такої позиції можуть бути:

• Збереження коштів на виконання проектної діяльності всередині НАЕК;
• Недовіра (зокрема до КІЕП) на основі їх поточного стану;
• Небажання сприяти розвитку діяльності проектної організації для вирішення перспективних завдань.

Така позиція ЕО, на мою думку, є глибоко помилковою та неконструктивною, оскільки:

• Наразі НАЕК не має в своєму складі структури, яка навіть віддалено нагадує проектну організацію (позиціонування ОП АПІ як такої структури - це лише аванс можливої майбутньої діяльності);
• Діяльність з проектування не вписується в структуру експлуатуючої організації, яка вирішує інші завдання;
• Звісно, можна уявити! Постановка завдання щодо створення внутрішньої, повноцінної структури в межах ЕО, яка займатиметься проектуванням, але виникають питання:
• З чим це пов'язано, якщо є можливість проектування спеціалізованим підприємством!
• Скільки часу потрібно для створення такого ефективного підрозділу (не просто набрати персонал і почати щось робити, а отримати хоча б мінімальний досвід виконання проектних робіт);
• Оцінка ризиків такого підходу в умовах реальних дій щодо створення об'єктів;
• Чи спробували в НАЕК порівняти та оцінити очевидну систему проектування з участю генпроектувальника порівняно з пропонованим рішенням.

Враховуючи своє знайомство з процесом проектування зсередини (60 років роботи), включаючи всі труднощі та "підводні камені" цього процесу, для мене зрозуміло, що ідея проектування за допомогою структурних підрозділів ЕО є "утопічною" та неконструктивною, якщо пропонується її реалізація.

Примітка: варто звернути увагу на певну стратегічну відмінність двох підходів:

• Наявність незалежної проектної організації дозволяє більш об'єктивно (без посилань на рішення керівництва) пропонувати та обґрунтовувати технологічні рішення.

Вважається найбільш правильним рішенням забезпечити найбільш оптимальне взаємодію експлуатуючої організації та проектувальників, щоб в максимально можливому обсязі врахувати інтереси організацій (пріоритет інтересів замовника, напевно, має відбуватися).

Як перше крок, слід реалізувати процедуру закріплення генпроектування за всіма планованими об'єктами (за необхідності уточнити документи, які роз'яснюють статус генпроектувальника, включаючи його завдання в існуючих умовах, особливості яких викладені вище).

Якщо галузь має реальні плани розвитку, питання проектування та їх забезпечення повинні бути пріоритетними та розв'язуватися в першу чергу на основі інтересів галузі в цілому, а не лише окремих учасників процесу.