Перетворення на кулак

Аби виграти війну, потрібно перетворити націю на кулак. Коли війна триває роками, гнучку було долоню, зводить судома ненависті, а забої, тріщині та переломи від ударів по ворогу перетворюють руку на молот, який майже не розтискається. Воювати таким молотом добре, от тільки до гоєння ран та будівництва майбутнього він геть непридатний.
Засадниче питання сьогодення, яке наразі стоїть перед Україною: як нам не програти війну і водночас не перетворитись на скамʼянілий кулак, не здатний ні на що інше, окрім вбивання та руйування? Біль та ненависть вже судомлять українську спільноту. Гіркота щоденних втрат перетворює наше розмаїте суспільство на згуртовану зграю, ладну загризти будь-кого, хто не належить до неї. Це природно, але це шлях в нікуди...
Фінляндія та Ізраїль змогли, попри чисельні війни, що випали на їхню долю у ХХ столітті, залишитись демократичними спільнотами саме тому, що не дозволили тривати війні на своїй землі роками.
Корея, де віна тривала три роки і кінець якій поклала лише смерть Сталіна, вийшла з неї авторитарна, корумпована та нестабільна. Достатньо згадати, що батько корейського економічного дива Пак Чон Хі брав участь у двох державних переворотах, а ціною економічного дива стало обмеження прав і свобод громадян, яке можна порівняти з правлінням нацистів часів Третього Райху у 1930-х роках.
З ірано-іракскої війни, яка тривала 8 років, вийшло два авторитарних режими, один з яких повалили збройною інтервенцією США, а другий – активно допомагає путіну нищити Україну.
Навіть Сполучені Штати часів Другої світової принесли на вівтар перемоги чимало прав і свобод своїх громадян, не кажучи вже про союз з одним із найбільш кривавих диктаторів в історії. Найяскравішим прикладом, як воєнна мобілізація придушує права і свободи навіть у демократичній країні є інтернування та депортація 110 тисяч американських японців, указ про які легендарний президент США Франклін Делано Рузвельт підписав 19 лютого 1942 року. На жаль, навіть справді незалежний Верховний суд США визнав у рішенні по справі Korematsu v. United States (1944), що депортація американців японського походження є конституційною, хоча жодних доказів нелояльності цієї спільноти до США наведено не було – достатньо, аби в твоїх венах текло 1/6 японської крові...
Чим довше триватиме війна, тим глибші трансформації відбуватимуться в Україні. Боюсь, більшість з них змінять нас назавжди. І далеко не завжди в кращий бік...
Війна вже перервала одну з найкращих традицій та одну з найглибших підвалин української демократії часів незалежності – змагальні вибори парламенту та президента у визначений Конституцією час. Санкції РНБОУ заступили відкритий та процесуально регламентований розгляд справ у судах з можливістю апеляції та касації. Власність і так в Україні ніколи не була недоторканою – законопроєкт 11195 (який дозволить державі конфіскувати на націоналізувати 100% корпоративних прав у будь-якій юридичній особі, якщо до бодай одного з її акціонерів застосовано санкції РНБОУ) перетворить право власності на порожню формальність.
Цей список можна продовжувати до безкінечності. Але загальне правило вельми однозначно: війна сприяє транзиту до автократії навіть політичних спільнот з усталеною демократичної традицією. Якої в нас, на жаль, немає.
Загалом під час війни лояльність стає важливішою за право. Згуртованість домінує на розмаїтістю. Долоня застискається в кулак.
Якщо ми не хочемо, аби наша гнучка українська рука, яка так добре вміє (чи вже вміла - ?) будувати, проєктувати, лікувати, готувати, писати шедеври живопису та грати геніяльні музичні твори, поступово перетворилась на закамʼянілий, ссудомлений від злості кулак, який ніколи не розтискається і тримає за горло всі особливе, нестандартне та волелюбне в цій країні, – слід зважувати на шальках терезів не тільки різні формули перемоги, але й їхню ціну.
Куба, приміром, вистояла під шаленим тиском США (включно з гібрідною збройною інтервенцією), не втративши жодного квадратного кілометра своєї території впродовж 65 років від того часу, як повстанці під проводом Фіделя Кастро захопили владу в Гавані. Чи стали від цього кубинці щасливішими? Чи не стала перемога Фіделя піровою?
Як сказав фельдмаршал Маннергейм у своєму зверненні до нації в день укладення важкого мирного договору з СРСР за результатами Зимової війни (яка надто вже нагадує наш героїчний і трагічний опір російській агресії): "Наша доля важка, і нам доводиться залишати чужій расі, з інакшим світоглядом та інакшими моральними цінностями, землю, коло якої ми працювали з потом і мозолями впродовж століть.
Проте ми мусимо твердою рукою братися до будівництва, щоб на теренах, які в нас лишилися, поставити домівку для тих, хто став безпритульним, і дати всім кращі можливості для заробітку. І ми маємо, як і раніше, бути готовими боронити нашу меншу Вітчизну з такими самими рішучістю й міццю, з якими боронили неподілену Вітчизну.
Ми з гордістю усвідомлюємо, що в нас є історична місія, яку й далі виконуємо: захист західної цивілізації, який століттями був часткою нашого спадку. Але ми знаємо й те, що до останнього гроша сплатили борг, який мали перед Заходом".
Ми маємо зберегти і вдосконалити свою здатність чинити опір. Добро має бути з кулаками. Але чим довше наші руки стиснуті в кулаки, тим менш гнучкими стають наші долоні, тим важче ними будувати та лікувати цю пошматовану війною країну...
На основі цієї формули можна, гіпотетично, розрахувати й етику Г.Друзенка, який посадовив нам на голову режим невігласів, а тепер закликає до капітуляції.
Цікаво, як вони це зробили, особливо Ізраіль, який вже 4 війни провів і зараз 5 назріває.
а пора вже
але я теж вважаю, що розколоти росію можна тільки "по економічним причинам", тобто підтримуючи одну з банд, яка захоче добрати до своїх рук 40% ресурсів, яким понещастило "народитися в росії"
з цих банд найбільш цивілізованою виглядає банда ходорковського - її й треба підтримувати
раніше я думав що цим може зайнятися царская сєм'я (тоді Україні варто було б підтримувати відновлення монархії в росії), але зараз очевидно що це мають бути "дєятєлі новєйшєй історії росії" - як тільки ці "дєятєлі" приймуться до справи - війна в Україні вщухне
але в зєлєнского немає стільки харізми щоб задіяти цій сценарій - навпаки його як ляльку використовує в подібному сценарії коломойський, але вже на території України
Вони не вбачають за необхідне розвал РФ.
по плану "А" всі українці чомусь впевнені, що росія розвалиться просто тому, що це "остання імперія"
по-перше, не остання : є ще індія та китай, і це якраз доказує правило "мега-імперії Азії не розвалюються, їхні складові народи нездатні створити власні армії" - вже пізно !
тому план "Б" має полягати в тому, що треба створити всередині росії боротьбу за внутрішні ресурси, тоді москалям буде не до війни в Україні
проста думка, але Україна нажаль (як завжди !) не має еліти, здатної зреалізувати цей сценарій в росії
що ж стосується латиніної, то вона типова імперська освічена публіцистка, там таких в 1918 році тисячі були, які нінащо не вплинули, крім прославлення достоєвського-толстого на факультетах славістики то там то сям.
я б тільки вітав, якби таким реальним моральним авторитетам як Андрій Іларіонов удалося б повести росію до Західної цивілізації якимсь невійськовим/неімперським шляхом, але нажаль цього не станеться найближчі 25 років (дальше не загадую), а українцям нема часу так довго чекати.
значить, план "Б"
плани "Б" та "В" будують інші держави і Україна в них займає далеко не перше місце
"все дістанеться Заходу" - це теж якась дивна конструкція, умоглядна. Навколо РФ купа країн, які від неї постраждали. Будуть вимагати.
Ніби й за мир, але як? Ніби і влада не зовсім така, але яка і що робити?
Якщо робити тут тоталітарну державу з сильною владою, то більшість українців буде проти. Ментальність така...
Перемога можлива. Але не за "зелених". Не за правового бєзпрєдєлу і не за космічних масштабів розкрадяння і мародерства.
Потрібно все міняти, і всіх.
Ми поступово стаємо тим, з чим ми боремся.
Тільки зараз в Україні є один "нюансик".
Банда Зеленського вже стала сраною копією рашкостана.
У нас для перемоги було все, але ми все про-ли, дякую, дуже дякую за це