Про успіх військового керівника

Генерал Айзенхавер про вимоги до командирів та загрозу деспотичних командувачів у сучасній війні

"Сьогодні однією з важливих умов успішної діяльності офіцера є його здатність безперервно вдосконалювати свої методи роботи, змінювати свій образ мислення, для того, щоб йти у ногу з сучасними знаннями, які, розвиваючись під впливом сил національного самозбереження, постійно вносять зміни у ведення бойових дій.

Колись Веллінгтон бачив усе поле битви і керував діями військ з невеликого штабу через кількох адьютантів. Поки він мав стійкість та мужність ухвалювати рішення, поки його тактична майстерність відповідала вимогам часу та умовам, він був великим полководцем.

Але сучасний штаб, через який командир знайомиться з інформацією та втілює свої рішення, має представляти собою чітко працюючий механізм, ідеально - як єдиний мозок. Звідси виходить, що особисті якості старших командирів та штабних офіцерів набувають особливе значення.

Професійні знання, вміння та сильна воля, завжди так необхідні на високій військовій посаді, часто зводиться нанівець негативними рисами характеру, дві з яких, найбільш згубні, зустрічаються частіше за все - це явно бажання популярізації своєї персони, та помилка, ніби сила характеру проявляється у самовпененій та нестерпній для оточуючих поведінці.

Тому успіх військового керівника вимірюється його здатністю переконувати підлеглих, ніж нав'язувати деспотичні методи командування.

Ця істина набуває особливої сили у періоди, коли необхідно завоювати довіру уряду та підпорядкованих військ".

Двайт Айзенхавер, головнокомандувач союзних армій у Європі під час Другой світової війни, 34-й президент США, цитата з книги "Хрестовий похід у Європу", 1948-й рік.

Як би корисно було дивитись на дану цитату при призначення генералів та офіцерів на командні посади, і при оцінці їх діяльності та їх методів управління.