Законопроєкт №6013: Порушення принципу стабільності цивільного законодавства та власних правил

Стаття 4 Цивільного кодексу України встановлює чітке правило: будь-які зміни до цього кодексу можуть вноситися виключно через закони про внесення змін до Цивільного кодексу України. Такий закон повинен регулювати виключно зміни до ЦК України, без включення норм, що стосуються інших сфер правовідносин. Наприклад, закон про регулювання "енергетичної галузі" не може, водночас, змінювати положення ЦК України.

Ця норма спрямована на забезпечення стабільності законодавства, а її прийняття було обумовлено тим, що часто зміни до основного акту цивільного законодавства України здійснюються шляхом їх включення у нормативні акти, присвячені правовому регулюванню інших суспільних відносин і "губляться" в їх текстах. Вказане призводить до того, що зміни, які вносяться до Цивільного кодексу України не завжди є юридично вивіреними та доцільними, адже зміни такого рівня суттєво відрізняються від змін, що пропонуються до інших законодавчих актів. Подібний принцип передбачений також у Законі України "Про правотворчу діяльність" від 24.08.2023 р., хоча цей закон ще не набрав чинності. Саме тому у 2023 році це правило додатково було внесено до ЦК України, щоб гарантувати стабільність норм цивільного права.

Проте, розгляд законопроєкту №6013 порушує це правило.

Законопроєкт, згідно з преамбулою, визначає правові та організаційні засади здійснення підприємництва в перехідний період. Для реалізації цієї мети передбачено, серед іншого, внесення змін до окремих статей ЦК України. Проте, більшість положень законопроєкту взагалі не стосується ЦК України, що прямо суперечить вимогам статті 4 ЦК України. Такі зміни мають вноситися через окремий спеціалізований закон, а не в межах закону, який регулює широкий спектр правовідносин.

Особливо дивним виглядає те, що саме ті, хто ініціювали запровадження суворих правил внесення змін до ЦК України, тепер самі ж їх порушують. Законопроєкт №6013 ставить під сумнів дотримання принципів стабільності права, адже для досягнення мети його прихильники готові нехтувати навіть чинними нормами законодавства. Складається враження, що скасування Господарського кодексу України за будь-яку ціну, незважаючи на широку та складну дискусію в юридичних, економічних і бізнесових колах країни відносно цього питання, стало для них настільки нав’язливою ідеєю, що порушення власних правил перестало бути перешкодою.

Така ситуація не лише суперечить принципам правотворчої діяльності, але й підриває довіру до стабільності цивільного законодавства, яке повинно бути фундаментом правової системи України.