Ми вступаємо у найважчий період цієї війни

В найближчому майбутньому нас чекає купа проблем, до яких ми не готові. Я не нагнітаю, просто попереджаю.
Їх усі можна довго обговорювати і перераховувати, але найголовніша з них - мобілізація. Поповнення підрозділів, комплектування нових, забезпечення резерву. Зараз я не хотів би торкатися цієї теми з точки зору соціальної, бо це окрема проблема - розкол суспільства між тими, хто четвертий рік (а хтось і значно більше!) в окопах, і тими, хто живе собі своїм життям за спинами перших. Проблема нашої мобілізації головним чином в тому, що вона швидше мертва, ніж жива.
І це ні для кого не секрет. Будь-хто з військових підтвердить, що з року в рік кількість і якість поповнення невпинно падає. На початку повномасштабки у мене у взводі в один момент було 44 з 36 бійців і ще з десяток чекали черги. Всі прийшли самі і про те, що за виробництво хароших холодних узкіх платять з/п - ніхто навіть не підозрював. В час, коли я виконував обов'язки командира роти - моя рота, здається, вже ніколи не була укомплектована на 100%. Сьогодні ж у ЗСУ, думаю, немає практично жодного бойового підрозділу рівня бригади з комплектацією хоча б 60%, хіба що на відновленні чи при першому формуванні. Про мотивацію питання більше не стоїть. І все менше стоїть питання фізичної підготовки. Зараз бригади з радістю беруть людей, які просто не мають обмежень по здоров'ю. І багато бригад вже давно не зважає на те, чи бухає рекрут.
Падіння якості поповнення особового складу очікувано негативно відбивається на здатності підрозділів вести бойові дії. Звідси - поступове, але лавиноподібне наростання тактичних втрат, загиблих, СЗЧ і т.д.
І далі буде лише гірше, якщо ми не зрозуміємо проблематику і не змінимо ситуацію кардинально.
1. Проблема ТЦК. Як на мене, вона полягає в першу чергу не в "бусифікації", а в масі зловживань і совкових метастаз цієї структури. Погугліть новини про те, скільки різних корупційних схем цвіте навколо ТЦК, а потім помножте це на плановий принцип роботи. Так виникає ситуація, коли хтось просто відкуповується, але його місце заповнюють якимись маргіналами заради виконання плану мобілізації.
2. Нерівність. Нема нічого дивного в тому, що люди не хочуть воювати за державу, правова система якої дозволяє дітям чиновників і олігархів тупо покласти болт на свій конституційний обов'язок. Ситуацію не врятують огидні байки про те, як воювали Стерненко, Бігус і молодший Порошенко. Оці всі бронювання цирків, 95 кварталів чи інших придворних - це плювок в очі просто усім. І усі, до речі, мовчать.
3. Відсутність притомно озвучених строків служби. Повномасштабка триває четвертий рік, і триватиме ще довго. Ніхто більше не хоче вписуватися в двіжуху, яка не просто може вбити - а ще й передбачає безкінечну кількість часу на ці можливості. Держава перетворила патріотів, які прийшли її захищати, на безправних пожиттєвих рабів. І це лише зовсім трохи метафора. Зазвичай військові кажуть, що з ЗСУ вийти можна лише або в морг, або в тюрму. Якщо ви не в курсі про ці настрої - вітаю в реальному світі.
4. Неконкурентноспроможна зарплатня. Звісно, я розумію, що для багатьох людей 120 тисяч - це космічна сума. Але її, по-перше, мало хто такою отримує. По-друге - більшість з/п йде на свої ж потреби (екіп, машини, пальне і т.д.). По-третє - гривня неминуче інфляційно знецінюється разом з нашою купівельною спроможністю. По-четверте - погугліть, скільки разів за час війни зростала з/п у держслужбовців чи поліції, або як зростали витрати президента, і порівняйте це з підвищенням на 0% зарплати бійців за усі три роки. І по-п'яте - у тилу з/п і вищі, і шанси загинути, м'яко кажучи, дуже інші.
З огляду на це все - я впевнено можу сказати, що ми вступаємо у найважчий період цієї війни. Часу на те, щоб змінитися - дуже мало. Але якщо ми не еволюціонуємо, то вимремо. Подумайте над цим на дозвіллі, відпочиваючи десь в здебільшого мирних містах, і не зважайте на ознаки цієї війни. Вона десь далеко, ну її, правда ж?
(На фото мій взвод в перші дні повномасштабки)
Про ті речі які https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c14kxv2xmero озвучив комбат Ширшин :
Дебільніших задач, як на поточному напрямку, я не отримував. Колись розповім деталі, але тупорила втрата людей, тремтіння перед бестолковим генералітетом крім як до провалів не приводить ні до чого. Все, на що спроможні - догани, розслідування, накладання стягнень, - сказано в дописі Ширшина. - "Політичні" ігри і оцінка реального стану справ не відповідає ні дійсності, ні можливостям. Загралися".
Про те що озвучив Американський доброволець Раян О'Лірі, Джерело:
Повторю ще раз: як солдат із лютого 2022 року, я стверджую, що ми втратили більше людей через погане керівництво та радянське мислення, ніж від прямих дій Росії.
Офіцерський корпус України поводиться як кастова система недоторканних або "армійських князів". Джерело: https://censor.net/ua/n3558282
Риба гниє з голови . Леви під керівницвтом баранів ніколи не переможуть .
Потрібно повністю міняти вище політичне керівництво і частину генералітету.
Без цього ніяких суттєвих змін не буде .Лише показове шапіто.
Бусифікація теж СИСТЕМА. Але якісно інша система. Наразі це вже самодостатня інституція, заточена під відповідний "стиль мобілізації", інкорпорована в інші державні інституції, зрощена з ними. Ви впевнені, що держава наразі має вплив на цю систему? У вас є уявлення, які гроші та можливості там крутяться? А хтось у цій країні це знає? Україна виростила величезну СИСТЕМУ, озброєну, корпоратизовану, не підвладну правовій системі країни, з безмежним потенціалом для корупції, а ви кажете "справа не у бусифікації". Ви хочете всидіти між двома стільцями, а так не вийде. Або ви мотивуєте людей і створюєте контрактну армію, і вся ваша державна та військова машина працює на побудову такої системи. Або ви робите ставку на примус і вибудовуєте усю систему мобілізації під цю задачу, створюючи систему силового примусу. Власне, створюєте внутрішню армію для примусу населення. Такий собі маленький український ГУЛАГ.
Пропетлять між двома цими СИСТЕМАМИ не вийде, Олексію, бо ці системи - природні антогоністи.